Постанова № 25160986, 05.07.2012, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" липня 2012 р.Справа № 5017/443/2012Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Журавльова О.О.,

суддів Михайлова М.В., Ярош А.І.

при секретарі судового засідання Щербатюка О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача-1: Яцук Є.В., за довіреністю №22 від 03.01.2012р.

від відповідача-2: Шереметя Т.І., за довіреністю від 10.01.2012р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „ДТЕК „Павлоградвугілля"

на рішення господарського суду Одеської області від 12 квітня 2012 року

у справі №5017/443/2012

за позовом Приватного акціонерного товариства „Вінницяоблпаливо"

до відповідачів: 1.Державного підприємства „Одеська залізниця"

2.Публічного акціонерного товариства „ДТЕК „Павлоградвугілля"

про стягнення 9180 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство „Вінницяоблпаливо" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Державного підприємства „Одеська залізниця" та Публічного акціонерного товариства „ДТЕК „Павлоградвугілля" 9180 грн. вартості недостачі вантажу.

Рішенням господарського суду Одеської області від 12 квітня 2012 року у справі №5017/443/2012 (суддя Брагіна Я.В.) задоволено частково позов ПрАТ „Вінницяоблпаливо", а саме: з ДП „Одеська залізниця" на користь позивача стягнуто 2360,02 грн. вартості нестачі вантажу та 413,77 грн. судового збору; з ПАТ „ДТЕК „Павлоградвугілля" на користь позивача стягнуто 4590 грн. вартості нестачі вантажу та 804,75 грн. судового збору; в позові в частині стягнення 2229,98 грн. відмовлено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог з огляду на те, що вантажовідправником ПАТ „ДТЕК „Павлоградвугілля" не було вжито належних заходів до збереження вантажу під час його перевезення згідно Правил перевезення у вагонах відкритого типу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 р. №542, а саме, не було нанесено на поверхню вантажу захисне маркування чи застосування катку, про що свідчить акт загальної форми №7753 від 29.10.11., що могло призвести до видування дрібних фракцій вантажу під час перевезення. При цьому, оскільки вантаж у спірних вагонах прибув на станцію Павлоград-1 у справних вагонах, але з ознаками втрати вантажу, про свідчать акт загальної форми та комерційні акти, та керуючись ст. ст. 110-111 Статуту залізниць України відповідальність за втрату вантажу покладається як на вантажовідправника - ПАТ „ДТЕК „Павлоградвугілля", так і на перевізника - Державне підприємство „Одеська залізниця" в рівних частинах.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, відповідач-2 (Публічне акціонерне товариство „ДТЕК „Павлоградвугілля") звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ПрАТ „Вінницяоблпаливо" в повному обсязі, з посиланням при цьому на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, з мотивів викладених в апеляційній скарзі.

У судових засіданнях представник скаржника підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі і наполягав на їх задоволенні.

Представники відповідача-1 (Державного підприємства „Одеська залізниця") у судових засіданнях надавав пояснення, згідно з якими відповідач-1 не погоджується з апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства „ДТЕК „Павлоградвугілля", просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Представник позивача (Приватного акціонерного товариства „Вінницяоблпаливо") в судові засідання не з'явився, про час і місце судових засідань повідомлений належним чином, про що свідчать відповідні повідомлення про вручення поштових відправлень від 11.05.2012р та 30.05.2012р. Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд визнав за можливе розглянути апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „ДТЕК „Павлоградвугілля" за відсутністю представника позивача у судових засіданнях.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представників відповідачів, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги ПАТ „ДТЕК „Павлоградвугілля", з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що 03.09.2010р. між ПрАТ „Вінницяоблпаливо" (покупець) та ТОВ „Торгівельна фірма Тера" (постачальник) був укладений договір поставки №1-1, за умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність, а покупець прийняти та оплатити вугільну продукцію (надалі -вугілля) по марочному складу, цінам та в кількості, вказаним в відповідних специфікаціях к даному договору. На виконання поставки вугілля по вказаному договору поставки постачальником було виписано ПрАТ „Вінницяоблпаливо" рахунок на оплату №49 від 27.10.2011р., відповідно до вказаного рахунку вартість 1 т вугілля складає 850 грн., в т.ч. ПДВ. Позивачем в свою чергу було перераховано постачальнику 280000 грн. в т.ч. ПДВ, як оплату за вугілля згідно з договором №1-1 від 03.09.2010р., що підтверджується платіжними дорученнями №15110 від 27.10.2011р. та №15175 від 28.10.2011р.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та перевірено під час апеляційного перегляду справи, 27.10.2011р. зі станції Богуславський Придніпровської залізниці ПАТ „ДТЕК „Павлоградвугілля" на адресу вантажоодержувача -ПрАТ „Вінницяоблпаливо" (станція призначення - Крижопіль Одеської залізниці) у вагонах №66691569 та №67895789 було відправлено вантаж -вугілля кам'яне марки г-газове, що підтверджується накладною №46313623 (а.с. 13).

Згідно з цією накладною, вантаж завантажений у вагон засобами відправника (ПАТ „ДТЕК „Павлоградвугілля") навалом. Вантаж є таким, що змерзається.

З наявної в матеріалах справи довідки ПАТ „ДТЕК „Павлоградвугілля" №2/1616 від 16.03.2012р. вбачається, що вартість 1 тони вугілля, переданого до перевезення по накладній №46313623 у спірних вагонах, становить 437,04грн. в т.ч. ПДВ.

Матеріалами справи встановлено, що 29.10.2011р.на станції Павлоград-1 Придніпровської залізниці було складено акт загальної форми №7753, в якому зазначалось, що при комерційному огляді виявилось: в піввагоні №66691569 над 1-7 люками з лівої сторони по ходу навантаження нижче бортів на 0,4 м, з правої сторони 0,8 м. В піввагоні №67895789 над 1-5 люками з лівої сторони нижче бортів 0,5 м, з правої сторони 0,7 м, над 6-7 люками навантаження в рівень бортів. Вантаж не марковано, порушено ППВ р.15.6. Поверхня вантажу промаркована вапном. Вагон технічно справний, без дверний, люки плотно закриті, течі та слідів течі нема. Вагони були здані під охорону.

29.10.2011р. при надходженні вантажу на станцію Павлоград-1 Придніпровської залізниці на підставі акту загальної форми №7753 від 29.10.2011р. було проведене комісійне переважування на 150-тонних вагонних вагах піввагону №66691569 та виявлено: : за документом значиться вантаж вугілля кам'яне марки г-газове Дніпропетровська УДК 1167 ДГР 0-200, нетто -69000 кг, тара -22400 кг. Фактично виявився вантаж вугілля кам'яне брутто 84900 кг, тара з брусу 22400 кг, нетто -62500 кг, що на 6500 кг менш, ніж зазначено у документі. Перевантаження здійснювалось двічі, вага не змінювалась. Завантаження у піввагоні над 1-7 люками з лівої сторони нижче бортів на 0,4 м, з правої сторони на 0,8 м. Вантаж марковано вапном, маркування не порушено. Вагон знаходиться під безперервною охороною. Вагон технічно справний, бездверний, люки щильно закриті, течі вантажу та слідів течі вантажу немає, про що складено комерційний акт АА №040292/50/3 від 29.10.2011р. (а.с. 14). Водночас в даному комерційному акті зазначається, що маркування відсутнє та маються поглиблення.

Також, 29.10.2011р. при надходженні вантажу на станцію Павлоград-1 Придніпровської залізниці на підставі акту загальної форми №7753 від 29.10.2011р. було проведене комісійне переважування на 150-тонних вагонних вагах піввагону №67895789 та виявлено: : за документом значиться вантаж вугілля кам'яне марки г-газове Дніпропетровська УДК 1167 ДГР 0-200, нетто -71000 кг, тара -23000 кг. Фактично виявився вантаж вугілля кам'яне брутто 88300 кг, тара з брусу 23000 кг, нетто -65300 кг, що на 5700 кг менш, ніж зазначено у документі. Перевантаження здійснювалось двічі, вага не змінювалась. Завантаження у піввагоні над 1-5 люками з лівої сторони нижче бортів на 0,5 м, з правої сторони на 0,7 м, над 6-7 люками навантаження на рівні бортів. Вантаж марковано вапном, маркування не порушено. Вагон знаходиться під безперервною охороною. Вагон технічно справний, бездверний, люки щильно закриті, течі вантажу та слідів течі вантажу немає, про що складено комерційний акт АА №040293/51/4 від 29.10.2011р. (а.с. 15). Водночас в даному комерційному акті зазначається, що маркування відсутнє та маються поглиблення.

Таким чином матеріали справи свідчать, що між ПАТ „ДТЕК „Павлоградвугілля" (вантажовідправник) та залізницею (перевізник) укладений договір перевезення вантажу на користь ПрАТ „Вінницяоблпаливо" (вантажоодержувач), оскільки в силу вимог ч.2 ст. 307 ГК України, які кореспондуються з вимогами ч.3 ст. 909 ЦК України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до вимог ч.5 ст. 307 ГК України, які кореспондуються з вимогами ч.4 ст. 909, ч.1 ст. 920 ЦК України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначається транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. У ст. 2 Статуту залізниць України передбачено, що обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом визначає Статут залізниць України. Водночас вимогами ст. 113 Статуту залізниць України передбачено, що залізниця звільняється від відповідальності за недостачу прийнятого до перевезення вантажу, якщо така недостача виникла з незалежних від залізниці причин. Аналогічні положення щодо звільнення залізниці від відповідальності містяться і у ч.1 ст. 924 ЦК України та ч.1 ст. 314 ГК України.

При цьому в силу вимог п. „а" ст. 111 Статуту залізниць України однією із підстав звільнення залізниці від відповідальності є прибуття вантажу у непошкодженому відкритому рухому складі, завантаженому засобами відправника, якщо не має ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.

Як вище встановлено апеляційним господарським судом, вантаж, який завантажений засобами відправника, прибув на станцію Павлоград-1 Придніпровської залізниці у непошкодженому відкритому рухомому складі, про що свідчать обставини, які встановлені у комерційних актах (відсутність течі вантажу), а також обставини, які свідчать про технічну справність піввагонів №66691569 та №67895789.

Окрім того, як вбачається з комерційних актів та акту загальної форми вантаж не марковано, проте водночас зазначено, що поверхня вантажу промаркована вапном, з огляду на що, апеляційний господарський суд не має можливості зробити достовірні висновки стосовно того, марковано чи не марковано вантаж.

Апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що накладною №46313623 від 27.10.2011р. підтверджується, що вугілля у спірні вагони завантажувалось засобами відправника, маса вантажу теж визначалась відправником без участі залізниці, а отже нерівномірність навантаження може свідчити про можливе недовантаження вугілля у вагони, але і не виключає втрату вантажу під час перевезення вугілля залізницею.

Згідно з п. 110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Пунктом 111 Статуту залізниць України встановлено, що залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, зокрема, коли: вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.

Проте, апеляційний господарський суд зауважує, що вантаж прибув на станцію Павлоград-1 Придніпровської залізниці у справних вагонах, але з ознаками втрати вантажу, про свідчать акт загальної форми та комерційні акти, про що суд зазначав вище.

Між тим, апеляційний господарський суд зазначає, що ДП „Одеська залізниця" не доведено відсутності своєї вини з втрати вантажу в розумінні ст. ст. 32-34 ГПК України.

Водночас при вирішенні питання щодо відповідальності відправника у недостачі вантажу, апеляційний господарський суд виходить з наступного.

Накладна №46313623 свідчить, що завантаження вантажу у піввагон здійснювалося відправником, а відповідно до вимог ч.3 ст. 308 ГПК України, які кореспондуються з вимогами ч.2 ст. 917 ЦК України, вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення. Аналогічні вимоги щодо обов'язку вантажовідправника підготувати вантаж до перевезення містяться і у п.4 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. №644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за №861/5082. При цьому в силу вимог ч.1 ст. 918 ЦК України завантаження вантажу здійснюється відправником у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до п.1 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу (ст. 32 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20 серпня 2001р. №542, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 10 вересня 2001р. за №796/5987, у вагонах відкритого типу (на платформах, у напіввагонах і т. ін.) допускається перевезення вантажів, зазначених у додатку. Кам'яне вугілля, кокс, торф, руда і рудні концентрати, мінеральні будівельні матеріали (глина, щебінь тощо) перевозяться, як правило, у напіввагонах.

Частиною 3 ст. 32 Статуту Залізниць України встановлено, що відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.

Відповідно до вимог ч.3 ст.27 Статуту залізниць України, під час перевезення вантажів, які змерзаються і здуваються, відправник зобов'язаний вжити відповідних профілактичних заходів. Залізниця може відмовити в перевезенні у разі невжиття відправником зазначених заходів. У разі невиконання зазначених вимог відповідальність за втрату або пошкодження вантажу, що виникли з цієї причини, несе відправник.

Згідно з п.5 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу перед навантаженням вантажів, які містять дрібні фракції, відправник зобов'язаний пересвідчитися, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати вантажу. Якщо втрата можлива через конструктивні зазори, відправник зобов'язаний вжити додаткових заходів щодо їх ущільнення, для чого йому залізницею надається безоплатний час користування вагонами до 30 хвилин на всю одночасно подану групу вагонів. У разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів вагона (із „шапкою"). Такі заходи розроблюються відправником окремо для кожного виду вантажу. Поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. Для розрівнювання і ущільнення вантажу відправник може використовувати механізовані установки та інші пристрої.

При цьому відповідно до п.2.4 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. №644 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за №863/5084, із відповідними змінами, відмітки про застосування відправником додаткових заходів щодо збереження вантажу робляться останнім у залізничній накладній.

Проте, всупереч вимог ч.2 ст. 917 ЦК України, п.5 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, вантаж, який завантажений у вагони №66691569 та №67895789 відправником не ущільнений та не розрівняний, що підтверджується наявною у матеріалах справи накладною №46313623, в якій відмітка про ущільнення та розрівняння вантажу відсутня, а також комерційними актами від 29.10.2011р. АА №040292/50/3 та АА №040293/51/4, в яких також відсутні відмітки про розрівняння вантажу та вжиття відправником заходів проти видування вантажу.

Таким чином встановлені обставини справи свідчать про те, що вантажовідправником та залізницею не вжито заходів щодо збереження вантажу під час його перевезення, з чого можливо дійти висновку про наявність вини як вантажовідправника так і залізниці у недостачі вантажу в рівних частинах.

Згідно ст. ст. 113, 114 Статуту залізниць України за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин. Залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі.

Відповідно до ст. 115 Статуту залізниць України Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Дослідивши матеріали справи, Одеський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що ДП „Одеська залізниця" повинна відшкодувати позивачу вартість нестачі вантажу з врахуванням довідки ПАТ „ДТЕК „Павлоградвугілля" №2/1616 від 16.03.2012р. у піввагоні №66691569 в сумі 1271,79 грн. (437,04 грн. х 2,91 т), а у піввагоні №67895789 в розмірі 1088,23 грн (437,04 грн. х 2,49 т), тобто на загальну суму 2360,02грн. (1271,79 грн. + 1088,23 грн); з ПАТ „ДТЕК „Павлоградвугілля" підлягає до стягнення вартість нестачі вантажу з розрахунку фактичної вартості вантажу, наданої позивачем, яка становить 850 грн. в т.ч. ПДВ, згідно рахунку на оплату №49 від 27.10.2011р. виданого ТОВ „Торгівельна фірма „Тера", з огляду на що ПАТ „ДТЕК „Павлоградвугілля" повинно відшкодувати позивачу вартість нестачі вантажу в сумі 4590 грн. (850 грн. х 2,91 т нестача вантажу у піввагоні №66691569) + (850 грн. х 2,49 т нестача вантажу у піввагоні №67895789).

З огляду на вищевикладене апеляційний господарський суд вважає правомірним відмовлення місцевим господарським судом в позові в частині стягнення вартості недостачі вантажу в сумі 2229,98 грн.

За ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За умовами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, оцінюючи надані документальні докази та доводи сторін, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для покладення відповідальності за недостачу вантажу на відповідача-1 (ДП „Одеська залізницю") та відповідача-2 (ПАТ „ДТЕК „Павлоградвугілля").

Таким чином, оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, та матеріали справи не спростовують вищенаведені висновки суду першої інстанції, апеляційний господарський суд вважає, що оскаржуване судове рішення прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.

За таких обставин оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ПАТ „ДТЕК „Павлоградвугілля" - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Одеської області від 12 квітня 2012 року у справі №5017/443/2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „ДТЕК „Павлоградвугілля" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 09 липня 2012 року.

Головуючий суддя Судді О.О. Журавльов М.В. Михайлов А.І. Ярош