Постанова № 25160649, 06.07.2012, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

04.07.2012 р. справа №5009/916/12

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Бойченка К.І.,

Суддів: Діброви Г.І., Москальової І.В.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонський електромеханічний завод»м. Херсон

на рішення господарського суду Запорізької області від 17.05.2012р. по справі № 5009/916/12 (суддя -Мірошниченко М.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонський електромеханічний завод»м. Херсон

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранспортне підприємство №129966»м. Запоріжжя

про стягнення суми

За участю представників сторін:

від позивача -Д»яченко О.Б. -за довіреністю № 871 від 02.07.2012

Сторчеус Р.О. -за довіреністю № 872 від 02.07.2012

від відповідача -Кукурудз Р.О. - за довіреністю № б/н від 02.07.2012

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Херсонський електромеханічний завод»звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство № 129966" заборгованості за договором міни № 5 від 03.02.2011 р. в розмірі 137453,70 грн. та про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство № 129966" розпорядитися належним йому майном, що знаходиться на відповідальному зберіганні у Товариства з додатковою відповідальністю "Херсонський електромеханічний завод".

Рішенням господарського суду Запорізької області від 17.05.2012р. по справі № 5009/916/12 позивачу у позові відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Запорізької області від 17.05.2012р. у справі № 5009/916/12 позивач подав до Донецького апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати згадане рішення та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач вказує те, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваємого рішення неповно з»ясовані обставини, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

04 липня 2012 року від представника відповідача до Донецького апеляційного господарського суду надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, а рішення господарського суду Запорізької області від 17.05.2012р. законним та обґрунтованим, у зв'язку із чим просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а зазначене рішення суду без змін.

Розпорядженням голови Донецького апеляційного господарського суду від 04.07.2012 р. змінено колегію суддів та сформовано її у наступному складі: Бойченко К.І. (головуючий), Діброва Г.І., Москальова І.В.

Представники позивача в судовому засіданні 04.07.2012 р. підтримали вимоги апеляційної скарги, та наполягали на її задоволенні.

Представник відповідача в судовому засіданні 04.07.2012 р. проти задоволення апеляційної скарги заперечував, та просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Фіксування судового засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку, встановленому ст.ст.4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 2 ст.101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційний господарський суд не звґязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.02.2011 р. між Товариством з додатковою відповідальністю "Херсонський електромеханічний завод" (Стороною-2) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство № 129966" (Стороною-1) було укладено договір № 5 міни (далі -договір), за умовами якого між СТОРОНАМИ здійснюється обмін наступною продукцією:

металорізальний, вимірювальний та слюсарний інструменти та верстатне оснащення згідно Специфікації до Договору (Додаток 1) на загальну суму з ПДВ 160000,00 грн., власником яких є СТОРОНА-1;

на насосне обладнання згідно Специфікацій до Договору (Додатки) на загальну суму з ПДВ 160000,00 грн., власником якого є СТОРО НА-2.

Пунктом 3 договору передбачено, що предмети обміну знаходяться у справному стані, придатному до експлуатації. Якість предметів обміну визначено за попереднім оглядом. СТОРОНИ взаємно гарантують таку якість предметів обміну, яка була засвідчена та схвалена кожною СТОРОНОЮ, що ви ступає як покупець і підтверджена відповідними сертифікатами якості виробників.

Відповідно до п. 4 договору, предмети обміну передаються один одному за місцем знаходження майна СТОРОНИ-2, протягом терміну дії договору. Право власності на предмети обміну виникає у СТОРІН, які виступають як покупці, з моменту приймання вищевказаного майна, що оформлюється актами здачі-приймання, підписаними повноважними представниками СТОРІН. При передачі продукції СТОРОНА, що виступає як продавець, зобов'язана передати іншій СТОРОНІ, що виступає як покупець, усі документи на предмети обміну, про що робить ся відповідна позначка та перелік у акті здачі-приймання.

Згідно із п. 6.2 договору кожна із СТОРІН, що виступає в якості продавця, зобов'язана: забезпечити за власний рахунок пакування товару (якщо воно передбачене),

необхідне для того, щоб СТОРОНА, яка виступає як покупець, мала можливість прийняти предмет обміну.

Пунктом 8.8 договору передбачено, що строк дії договору визначено до 31 грудня 2011 р.

Як вбачається з матеріалів справи, протягом вересня-жовтня 2011 р. позивач передав відповідачу за накладною № 1503 від 20.09.2011 року, насосні агрегати типу ЕЦВ у кількості 5-ти штук, загальною вартістю 54120,00 грн. (в т.ч. ПДВ.), а також за накладною № 1681 від 26.10.2011 року позивачем було передано відповідачу насоси та насосні агрегати у кількості 12 штук загальною вартістю 83333,70 грн. (в т.ч. ПДВ). які були отримані представником відповідача Пасічним А.В. за довіреністю № 31/09 від 20.09.2011 р., та за довіреністю № 38 від 26.10.2011 року відповідно. Всього передано товар на суму 137453,70 грн.

Відповідно до Акту приймання продукції за якістю та кількістю від 03.01.2012 р., складений ТДВ «Херсонський електромеханічний завод»вбачається що стан тари задовільний, зовнішнє маркування тари -відсутнє, продукція у тарі відправника (картонні коробки з написом "Oriflame" щодо маркірування, тари, упаковки, а також кількість продукції, якої стосується кожен із виявлених недоліків -маркування тари та упаковки -відсутнє, тара не відповідає стандартам, виявлені незаявлені інструменти зі слабою маркіровкою, або зовсім відсутній, відсутні деякі супровідні документи. Пломби відсутні. Також в Акті міститься перелік перевіреної продукції та продукції, яка не відповідає номенклатурі, зазначеної в документі, що посвідчує номенклатуру. Висновки комісії -відправлена продукція (інструмент) постачальника ТОВ "АТП № 129966" м. Запоріжжя, не відповідає договірним зобов'язанням. При цьому, Акт приймання продукції (товарів) за якістю та кількістю підписано представником відповідача Пасічним А.В. з застереженням про не згоду. На зворотному боці Акту Пасічним А.В. було зазначено, що представлений до огляду товар дійсно не повною мірою відповідає переліку, вказаному в накладній, проте з урахуванням стану тари і упаковки на момент його прибуття для участі в прийомці, немає можливості зробити висновок про те, чи є причиною нестачі порушення комплектації товарних місць при відвантаженні, чи зміна асортименту товару сталася вже на складі одержувача.

05 січня 2012 року позивачем на адресу відповідача була направлена претензія, яка була отримана представником відповідача Никитенко -10.01.2012р., на яку листом від 27.01.2012 р. відповідач надав відповідь, в якій зазначив, що розглянути її по суті неможливо у зв»язку з тим, що претензія була складена 05.01.2012 р., а приймання товару за кількістю за участю представника відповідача відбулося 11.01.2012р., про що того ж дня було складено відповідний акт.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, в тому числі, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно п.1. ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформації тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку

На підставі ст. 715 Цивільного кодексу України за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов'язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар. Кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін. Договором може бути встановлена доплата за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості. Право власності на обмінювані товари переходить до сторін одночасно після виконання зобов'язань щодо передання майна обома сторонами, якщо інше не встановлено договором або законом. Договором може бути встановлений обмін майна на роботи (послуги).

Згідно із ст. 293 Господарського кодексу України, за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов'язується передати другій стороні у власність, повне господарське відання чи оперативне управління певний товар в обмін на інший товар. Сторона договору вважається продавцем того товару, який вона передає в обмін, і покупцем товару, який вона одержує взамін. За погодженням сторін можлива грошова доплата за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості, якщо це не суперечить законодавству. Не може бути об'єктом міни (бартеру) майно, віднесене законодавством до основних фондів, яке належить до державної або комунальної власності, у разі якщо друга сторона договору міни (бартеру) не є відповідно державним чи комунальним підприємством. Законодавством можуть бути встановлені також інші особливості здійснення бартерних (товарообмінних) операцій, пов'язаних з придбанням і використанням окремих видів майна, а також здійснення таких операцій в окремих галузях господарювання. До договору міни (бартеру) застосовуються правила, що регулюють договори купівлі-продажу, поставки, контрактації, елементи яких містяться в договорі міни (бартеру), якщо це не суперечить законодавству і відповідає суті відносин сторін.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 671 Цивільного кодексу України, якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов'язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами. Якщо договором купівлі-продажу асортимент товару не встановлений або асортимент не був визначений у порядку, встановленому договором, але із суті зобов'язання випливає, що товар підлягає переданню покупцеві в асортименті, продавець має право передати покупцеві товар в асортименті виходячи з потреб покупця, які були відомі продавцеві на момент укладення договору, або відмовитися від договору.

Згідно із ч.1-4 ст. 672 Цивільного кодексу України ,якщо продавець передав товар в асортименті, що не відповідає умовам договору купівлі-продажу, покупець має право відмовитися від його прийняття та оплати, а якщо він вже оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Якщо продавець передав покупцеві частину товару, асортимент якого відповідає умовам договору купівлі-продажу, і частину товару з порушенням асортименту, покупець має право на свій вибір:

1) прийняти частину товару, що відповідає умовам договору, і відмовитися від решти товару;

2) відмовитися від усього товару;

3) вимагати заміни частини товару, що не відповідає асортименту, товаром в асортименті, який встановлено договором;

4) прийняти весь товар.

У разі відмови від товару, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, або пред'явлення вимоги про заміну цього товару покупець має право відмовитися від оплати цього товару, а якщо він вже оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Товар, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, є прийнятим, якщо покупець у розумний строк після його одержання не повідомив продавця про свою відмову від нього.

Судова колегія звертає увагу на те, що у вищезгаданій претензії позивач виклав декілька альтернативних вимог, а саме: надати всі необхідні товаросупровідні документи на відвантажений товар; здійснити відвантаження товару належної номенклатури, або погасити заборгованість перед товариством, шляхом перерахування грошових коштів в сумі 154953,70 грн. на поточний рахунок за наступними банківськими реквізитами: п/р 26004005610301 в ХФ АБ "Брокбізнесбанк", м. Херсон, МФО 352372, код ЗКПО 00901631; власним коштом утримувати товар, що не відповідає номенклатурі заявленій у Специфікації до Договору (Додатку № 1), тобто направити представників для його отримання.

Дані обставини унеможливлюють зробити безспірний висновок про те, що позивач відмовився від виконання умов договору відповідачем та заявив вимогу останньому сплатити спірну суму грошових коштів.

Матеріали справи свідчать про те, що позивачем не доведено наявності правових підстав покладення на відповідача обов»язку сплатити кошти, а пред»явлення позову є передчасним.

Також, відповідно до видаткових накладних №РН-0000073 від 02.12.2011р. та №РН-0000074 від 02.12.2011 р. вбачається, що вони не підписані позивачем (а.с.68,69), тому договір міни є таким, що не відбувся, а відправлені відповідачем позивачу спірні товарно-матеріальні цінності прийнятті останнім на відповідальне зберігання.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що посилання суду першої інстанції на Інструкцію про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15 червня 1965 р. № П-6 є помилковим, оскільки умови договору не передбачають такого порядку прийомки продукції, однак це не призвело до прийняття судом невірного рішення.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції.

Враховуючи наведене, судова колегія дійшла висновку, що оскаржуване рішення підлягає залишенню в силі з мотивів, викладених у даній постанові.

Судові витрати за апеляційною скаргою покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів,-

П О С Т А Н О В И В:

1) Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонський електромеханічний завод»м. Херсон на рішення господарського суду Запорізької області від 17.05.2012р. по справі № 5009/916/12 - залишити без задоволення.

2) Рішення господарського суду Запорізької області від 17.05.2012р. по справі № 5009/916/12 - залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий І.Бойченко

Судді Г.І.Діброва

І.В.Москальова

Надіслано 5 примірників:

1-позивачу

1-відповідачу

1-до справи

1-ДАГС

1-госп.суду