Постанова № 25160598, 03.07.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

03.07.12 Справа № 4/48/5022-411/2012

Львівський апеляційний господарський суд у складі:

головуючого-судді Р. Марко

суддів С. Бойко

Т. Бонк

При секретарі Чорній Н.І.

за участю представників сторін:

від позивача -не з'явився

від відповідача-1 - не з'явився

від відповідача-2 - не з'явився

від відповідача-3 - з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Добробуд»(правонаступник Товариства індивідуальних забудовників «Добробуд») №б/н від 01.06.2012 року

на ухвалу господарського суду Тернопільської області від 24.05.2012 року (суддя Н.М. Бурда)

у справі № 4/48/5022-411/2012

за позовом -об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Злагода-В», м. Тернопіль

до відповідача-1 -Тернопільської міської ради, м. Тернопіль

до відповідача-2 -Виконавчого комітету Тернопільської міської ради, м. Тернопіль

до відповідача-3 -Товариства індивідуальних забудовників «Добробуд», м. Тернопіль

про визнання за позивачем права на землекористування земельною ділянкою площею 4300, кв. м., відведеною рішенням Тернопільської міської ради від 27.12.2002р. №4/5/103 під розташування 35-ти квартирного житлового будинку з гаражами-стоянками; визнання недійсним, з моменту прийняття, рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 12.02.2010р. №183 «Про розгляд звернення ТІЗ «Добробуд»з питань будівництва за адресою просп. Степана Бандери», визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного 09.10.2003 року між Тернопільською міською радою та ТІЗ «Добробуд»та додаткових угод до нього від 17.03.2004 року та від 03.04.2007 року

В С Т А Н О В И В:

ухвалою господарського суду Тернопільської області від 24.05.2012 року заяву Об'єднання співвласників багатоповерхового будинку «Злагода-В»про забезпечення позову задоволено; заборонено Товариству індивідуальних забудовників «Добробуд»та іншим особам здійснювати будівництво 6-ти квартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями торгово-офісного центру по просп. С.Бандери, 81-а у м. Тернопіль.

Відповідач-3 із даною ухвалою не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу. Свої вимоги скаржник аргументує тим, суд першої інстанції, вживаючи заходи до забезпечення позову, не перевірив наявності підстав для такого забезпечення, які мали б бути підтверджені відповідними доказами, лише врахував твердження позивача; обставини, на які покликається позивач, не засвідчують факту здійснення будівельних робіт на момент винесення оскаржуваної ухвали; судом в оскаржуваній ухвалі не зроблено жодних покликань на належні та допустимі докази, в розумінні приписів ст. ст. 33, 34 ГПК України, позивачем такі докази не поданні. На думку апелянта, посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що зведення апелянтом 6-ти квартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями торгово-офісного центру з порушенням ДБН 360-92 приведе до неможливості без докладання значних зусиль та витрат відновити права та свободи ОСББ «Злагода-В». На думку позивача, оскаржувана ухвала є обґрунтованою та законною.

В судові засідання представник позивача не з'явився, подав клопотання про розгляд справи без його участі. Судом 02.07.20112 року оголошувалася перерва в судовому засіданні до 03.07.2012 року.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги, просив ухвалу суду скасувати.

Розглянувши наявні у справі матеріали, заслухавши пояснення представника апелянта, давши належну оцінку доводам, які містяться в апеляційній скарзі та відзиві, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що ухвалу господарського суду першої інстанції слід скасувати, апеляційну скаргу -задоволити, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.05.2012 року господарським судом у справі №4/48/5022-411/2012, при вирішенні питання про вжиття заходів до забезпечення позову, заборонено Товариству індивідуальних забудовників «Добробуд»та іншим особам здійснювати будівництво 6-ти квартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями торгово-офісного центру по просп. С.Бандери, 81-а у м. Тернопіль.

З оскаржуваної ухвали вбачається, що суд першої інстанції при прийнятті ухвали про забезпечення позову взяв до уваги твердження позивача про те, що на даний час ТІЗ «Добробуд»приступило до використання будівельного майданчика для зведення 6-ти квартирного житлового будинку з вбудовано - прибудованими приміщеннями торгово - офісного центру по просп. С. Бандери, що проводиться з порушенням Державних будівельних норм України (Планування і забудова міських і сільських поселень) ДБН 360-92. Позивач зазначає про протиправність зведення даного будівництва, оскільки відповідно до мінімального розрахунку площі ділянки, встановленого п. 3.8 ДБН 360-92 для окремого житлового будинку розраховується до кількості його мешканців при забудові 4-5 поверхів - від 20,2 - 17, 0 м. кв./люд. При середньому статистичному значенні кількості мешканців в одній квартирі 3,5, тільки для 6-ти квартирного будинку необхідна площа земельної ділянки для його обслуговування 424,2 м.кв., не враховуючи того, що для вбудовано-прибудованих приміщень також необхідна земельна ділянка для їх обслуговування, що встановлено даними нормами.

Суд першої інстанції обґрунтовує свою правову позицію щодо необхідності вжиття заходів до забезпечення позову тим, що вищезазначені обставини дають можливість заявнику вважати, що створюється реальна загроза, що неприйняття заходів забезпечення позову утруднить або зробить неможливим виконання судового рішення, що спричинить негативні наслідки. Однак, колегія суддів не погоджується з таким висновком місцевого господарського суду з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити, передбачених статтею 67 цього Кодексу, заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно зі ст. 67 ГПК України, позов забезпечується:- накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; - забороною відповідачеві вчиняти певні дії; - забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; - зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; - зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Відповідно до постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: - розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; - забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; - наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; - імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; - запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, в підставу для вжиття заходів до забезпечення позову місцевий господарський суд покликається на те, що на даний час ТІЗ «Добробуд»приступило до використання будівельного майданчика, а саме: зрізані зелені насадження, частково виритий котлован, завезенні будівельні матеріали, вивішено рекламу про об'єкт будівництва, загороджений будівельний майданчик.

При цьому, жодних покликань на належні та допустимі докази, в розумінні приписів ст. ст. 33, 34 ГПК України, судом в ухвалі не зроблено, позивачем такі не долучені до матеріалів справи. Таким чином, суд першої інстанції, вживаючи заходи до забезпечення позову, не перевірив наявності підстав для такого забезпечення, які мали б бути підтверджені відповідними доказами.

Слід також відзначити, що в основу обґрунтування наявності підстав для задоволення заяви про вжиття заходів до забезпечення позову, судом першої інстанції покладено те, що зведення 6-ти квартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями торгово-офісного центру по просп. Бандери, яке проводиться з порушенням Державних будівельних норм України (Планування і забудова міських і сільських поселень) ДБН 360-92, призведе до неможливості без докладання значних зусиль та витрат відновити порушенні права, свободи та інтереси позивача.

Однак висновок суду першої інстанції про очевидність протиправного зведення даного будівництва з покликанням на п.3.8. ДБН 360-92 є помилковим, оскільки, вищезгадане будівництво проводиться з дотриманням ДБН А.2.2.3.-20004, а не ДБН 360-92, на порушення відповідачем-3 яких покликається суд першої інстанції.

З пояснень представників відповідача-3, наданих в судовому засіданні, судом встановлено, що будівництво заплановано на земельній ділянці, що орендується останнім на підставі договору оренди земельної ділянки від 09.10.2003 року, посвідченого першою Тернопільською державною нотаріальною конторою зареєстрованого в реєстрі за №4704, з врахуванням наступних змін до договору, площа якої становить 223 м.кв.

Згідно п. 2. Порядку виконання підготовчих робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року №466, підготовчі роботи можуть виконуватися замовником після отримання документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договору суперфіцію, а також після подання Державній архітектурно-будівельній інспекції або її територіальному органу (далі - Інспекція) повідомлення про початок виконання підготовчих робіт, крім винесення інженерних мереж та видалення зелених насаджень, або отримання зареєстрованої декларації про початок виконання підготовчих робіт. Виконання підготовчих робіт у межах будівельного майданчика не потребує отримання замовником та генеральним підрядником чи підрядником інших документів дозвільного характеру.

З пояснень представників відповідача-3 судом встановлено, що на виконання вказаних вимог чинного законодавства України, останнім отримано усі необхідні погодження компетентних органів, які на даний момент не скасовані, не анульовані та є чинними.

Абзацом 4 п. З постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову»передбачено, що обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Окрім того, на момент винесення оскаржуваної ухвали судом першої інстанції, позивач не набув прав, на захист яких судом вжито заходи до забезпечення позову, оскільки останній не є належним землекористувачем землі, в розумінні ст. 126 Земельного кодексу України.

Оскільки судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та прийнято ухвалу з порушенням вимог норм процесуального права вона підлягає скасуванню, а апеляційна скарга -задоволенню.

В процесі розгляду апеляційної скарги, колегією суддів встановлено, що апелянтом сплачений судовий збір у встановленому законом розмірі, однак кошти помилково зараховані на рахунок УДКСУ м. Тернополя.

При скасуванні рішення суду проводиться новий розподіл судових витрат на підставі ст. 49 ГПК України, а тому, оскільки апеляційну скаргу відповідача-3 задоволено, з позивача в доход державного бюджету належить стягнути 536,50 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 99, 103-106 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Добробуд», задоволити.

2. Ухвалу господарського суду Тернопільської області від 24.05.2012 року у справі № 4/48/5022-411/2012, скасувати.

3. Стягнути з об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Злагода-В»(46001, м. Тернопіль, вул. С. Бандери, 81 А, код ЄДРПОУ 34227170) в доход державного бюджету України (рахунок -31216206782006, отримувач -УДКСУ у Личаківському районі м.Львова, Банк -ГУДКСУ у Львівській області, МФО банку 825014, код отримувача (ЄДРПОУ) 38007620) 536,50 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

4. Господарському суду Тернопільської області -видати наказ в порядку ст. 116 ГПК України.

5. Справу №4/48/5022-411/2012 повернути до місцевого господарського суду.

6. Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку.

Головуючий Р. Марко

Суддя С. Бойко

Суддя Т. Бонк