Постанова № 25158070, 27.06.2012, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 2270/3509/12

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 червня 2012 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіБлонського В.К., при секретарі Варченко В.В. , за участі: представника позивача представника відповідача Мініх І.М., Нахілка Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м. Старокостянтинів Хмельницької області до Красилівської міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області в особі Старокостянтинівського відділення про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача в якому просить визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення Старокостянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції № 0000081700 від 16.01.2012 року, № 0000101700 від 16.01.2012 року, № 0000091700 від 16.01.2012 року, як такі, що винесені з порушенням чинного законодавства України.

Свій позов позивач мотивує тим, що відповідачем була проведена виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 31.12.2010 року.

За результатами перевірки був складений акт про результати виїзної планової перевірки позивача від 30.12.2011 року № 1427/17/НОМЕР_1 яким встановлено порушення позивачем вимог підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2, абзацу 3 підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, частини 2 пункту 9.4 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97 - ВР від 3 квітня 1997 року, частини 2 статті 13, статті 14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» № 13 - 92 від 26.12.1992 року, пункту 1 статті 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності».

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000081700 від 16.01.2012 року, про збільшення позивачу грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 3197928,75 грн., в тому числі 2556575 грн., основного платежу і 641353 грн., штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), № 0000101700 від 16.01.2012 року, про збільшення позивачу грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб в сумі 13611,33 грн., № 0000091700 від 16.01.2012 року згідно якого до позивачу нараховані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в сумі 4512 грн., за порушення пункту 1 статті 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності».

Позивач зазначені податкові повідомлення-рішення оскаржив в адміністративному порядку.

Рішенням про результати розгляду первинної скарги ДПС у Хмельницькій області та рішенням про результати розгляду повторної скарги ДПС України скарги позивача залишені без задоволення.

Вказані податкові повідомлення-рішення позивач вважає незаконними з врахуванням наступного.

Позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець і за період, що перевірявся перебував на спрощеній системі оподаткування.

Порушень вимог Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», зокрема в частині перевищення обсягу виручки, що є підставою для переходу на загальну систему оподаткування, з його сторони не було, він отримував тільки винагороду за надані послуги по прийому платежів та реалізації препейд-продукції. Прийняті позивачем від платників платежі є транзитними і в повному обсязі надходжень перераховувалися ТОВ «ОСМП» як це було передбачено відповідними договорами.

Крім того готівка при розрахунках між позивачем та платниками не використовувалась, тому підстав для отримання патенту згідно Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» не було.

За таких обставин позов підлягає задоволенню.

Позивач, представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю, пояснивши суду, що податкові повідомлення-рішення відповідача є незаконними тому їх необхідно скасувати, так як позивач як фізична особа - підприємець за період, що перевірявся перебував на спрощеній системі оподаткування і не порушував вимог Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», зокрема в частині перевищення обсягу виручки, що є підставою для переходу на загальну систему оподаткування, а отримував тільки винагороду за надані послуги по прийому платежів та реалізації препейд-продукції. Прийняті позивачем від платників платежі є транзитними і в повному обсязі надходжень перераховувалися ТОВ «ОСМП» як це було передбачено відповідними договорами.

Крім того готівка при розрахунках між позивачем та платниками не використовувалась, тому підстав для отримання патенту згідно Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» не було.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав повністю, пояснивши суду, що дії відповідача не суперечать чинному законодавству, так як в результаті перевірки було встановлено, що позивач, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування, перевищив суму виручки, яка дозволяє бути платником єдиного податку, тому у позові необхідно відмовити.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

В судовому засіданні встановлено, що позивач 12.02.2008 року зареєстрований як фізична особа - підприємець виконавчим комітетом Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області та відповідно до статтей 15, 16 Податкового кодексу України є платником податків, зборів і зобов'язаний стати на облік у контролюючих органах в порядку, встановленому законодавством України, вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, сплачувати податки і збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Державним податковим органом проведено документальну виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 31.12.2010 року, за результатами якої відповідачем складено акт перевірки від 30 грудня 2011 року № 1427/17/НОМЕР_1 «Про результати документальної виїзної планової перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, за період з 01.10.2008 року по 31.12.2010 року».

Перевіркою встановлено, що в порушення вимог підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 3 квітня 1997 року, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1., не нараховано та не сплачено до бюджету податок на додану вартість за поставку товарів (послуг) в сумі 2556575 грн.

В порушення вимог підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 22.12.2000 року № 2181-3 позивачем не подано декларації по податку на додану вартість за листопад-грудень 2009 року, січень-грудень 2010 року.

Крім того в порушення вимог частини 2 статті 13, статті 14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» № 13 - 92 від 26.12.1992 року позивач занизив чистий дохід за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року в розмірі 90742,18 грн., в результаті чого не нараховано та не перераховано до бюджету податок з доходів від здійснення підприємницької діяльності в розмірі 13611,33 грн.

Також позивач порушив вимоги пункту 1 статті 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» від 23.03.1996 року № 98/96-ВР, тобто не придбав торговий патент.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідач прийняв податкові такі повідомлення-рішення:

-№ 0000081700 від 16.01.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 3197928,75 грн., в тому числі 2556575 грн., основного платежу і 641353 грн., штрафних (фінансових) санкцій (штрафів);

-№ 0000101700 від 16.01.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності в сумі 13611,33 грн., в тому числі 13611,33 грн., основного платежу;

-№ 0000091700 від 16.01.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання в розмірі 4152 грн., штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення пункту 1 статті 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності».

Позивач оскаржив зазначені податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку.

Рішенням про результати розгляду первинної скарги ДПС у Хмельницькій області та рішенням про результати розгляду повторної скарги ДПС України скарги позивача залишені без задоволення.

До такого висновку, що позивач в порушення вимог підпункту 3.1.1 пункту 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» не нарахував та не сплатив до бюджету податок на додану вартість за поставку товарів (послуг) в сумі 2556575 грн., в порушення вимог підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» позивачем не подано декларації по податку на додану вартість за листопад-грудень 2009 року, січень-грудень 2010 року, в порушення вимог частини 2 статті 13, статті 14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» позивач занизив чистий дохід за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року в розмірі 90742,18 грн., в результаті чого не нараховано та не перераховано до бюджету податок з доходів від здійснення підприємницької діяльності в розмірі 13611,33 грн., а також позивач порушив вимоги пункту 1 статті 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», державний податковий орган за результатами перевірки прийшов, враховуючи такі обставини.

За період перевірки позивач здійснював підприємницьку діяльність із застосуванням спрощеної системи оподаткування та був платником єдиного податку.

Для перевірки позивачем були надані документи в повному обсязі.

Одним із основних контрагентів-постачальників позивача було ТОВ «ОСМП» код ЄДРПОУ 34413224. Розрахунки із ним проводились у безготівковій формі шляхом зарахування коштів на банківський рахунок суб'єкта господарської діяльності.

За період з 01.10.2008 року по 31.12.2010 року обсяг виручки від продажу товарів (надання послуг) відображених в звітах позивача як платника єдиного податку поданих до державної податкової інспекції за звітні періоди складає суму в розмірі 477045,45 грн., тоді як за даними перевірки обсяг виручки складає суму в розмірі 13437621,47 грн., в тому числі за 4-й квартал 2008 року-33743,47 грн., за 2009 рік-1293414 грн., за 2010 рік-12110464 грн.

Перевіркою встановлено, що позивач за період, що підлягав перевірці здійснював надання послуг по реалізації препейд-продукції та послуг по прийманню платежів і в 4 кварталі 2009 року перевищив граничний обсяг виручки на суму 116104,64 грн., чим порушив вимоги статті 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва».

Стаття 5 цього ж Указу при перевищенні обсягу виручки вимагає від платника єдиного податку починаючи з наступного звітного періоду перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, яка регулюється 4 розділом Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян».

Позивач починаючи з 01.01.2010 року повинен був перейти на загальну систему оподаткування.

За період з 01.01.2009 року по 31.10.2009 року загальна сума від здійснення вищезазначених операцій склала 621005,50 грн., тому позивач зобов'язаний був зареєструватися як платник податку на додану вартість у державному податковому органі за своїм місцезнаходженням до 20 листопада 2009 року, але не зробив цього.

Перевіркою встановлено, що загальна сума від здійснення операцій за період з 21.11.2009 року по 31.12.2010 року склала 12782873 грн., та є відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Також перевіркою встановлено, що для здійснення своєї господарської діяльності позивач використовував термінал портативний UNS-TERM-S.01.

Позивач не придбав торговий патент на здійснення торгівельної діяльності.

Суд вважає такі висновки викладені у матеріалах перевірки неправомірними.

Як встановлено із пояснень сторін та матеріалів справи позивач за період який підлягав перевірці, тобто з 01.10.2008 року по 31.12.2010 року перебував на спрощеній системі оподаткування, що підтверджується об'єктивно актом перевірки.

Відповідно до статті 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» № 727/98 від 3 липня 1998 року установлено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для таких суб'єктів малого підприємництва як-то фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.

Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Аналізуючи зазначену норму Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», суд приходить до висновку, що у деяких випадках не можна вважати виручкою всю суму коштів, які надійшли на розрахунковий рахунок або (та) в касу, зокрема у випадку отримання суб'єктом підприємницької діяльності винагороди (комісійних) за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг), а інші надходження коштів використовувались суб'єктом підприємницької діяльності для виконання договору комісії (тощо), тобто послуга виконувалась за рахунок замовника (товарів, робіт, послуг).

Між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «ОСМП» 29 лютого 2008 року за № 0802/02-29 було укладено договір про приєднання до договору по реалізації препейд-продукції на підставі заяви позивача про приєднання до агентського договору по реалізації препейд-продукції від 29 лютого 2008 року.

У преамбулі договору зазначено, що згідно статті 634 ЦК України даний договір про приєднання до договору по реалізації препейд-продукції є договором, умови якого визначені ТОВ «ОМСП» і входять в Правила роботи ТОВ «ОМСП» по реалізації раніше оплачуваних товарів та послуг (препейд-продукції).

Згідно частин 2, 4 договору про приєднання до договору по реалізації препейд-продукції позивач як агент зобов'язується за дорученням ТОВ «ОМСП» та від свого імені здійснювати реалізацію препейд-продукції за тарифним планом № 5. Договір діє до 31.12.2010 року.

На кожен рік дії договору ТОВ «ОМСП» складався додаток № 1 до Правил роботи об'єднаної системи моментальних платежів (Агентський договір по реалізації препейд-продукції), згідно якого в процентному відношенні визначався розмір винагороди агента у національній валюті в тому числі податок на додану вартість.

Крім того між товариством з обмеженою відповідальністю «ОСМП» 07 серпня 2008 року за № 0808/03П-07 було укладено договір про приєднання до агентського договору по прийому платежів на підставі заяви позивача про приєднання до агентського договору про прийом платежів від 29 липня 2008 року.

У преамбулі договору зазначено, що згідно статті 634 ЦК України даний договір є договором приєднання до агентського договору по прийому платежів, умови якого визначені ТОВ «ОМСП» і входять в Правила роботи ТОВ «ОМСП» по прийому платежів.

Згідно частин 2, 4 договору про приєднання до договору по прийому платежів позивач як агент зобов'язується від імені банку в межах глави 31 ГК України і постанови Національного банку України № 53 від 05.03.2008 року діяти як комерційний агент банку, вказаного в цьому пункті, а саме на підставі агентського договору про прийом платежів № 19/06/08 від 02 червня 2008 року, укладеного із закритим акціонерним товариством «Сведбанк Инвест».

Агент зобов'язується здійснювати інформаційну, технологічну взаємодію між платниками, ТОВ «ОМСП», банками, провайдерами по прийому платежів.

Агент зобов'язується від імені банку і на користь провайдерів здійснювати прийом платежів від платників за тарифним планом № 5.

На кожен рік дії договору ТОВ «ОМСП» складався додаток № 1 до Правил роботи об'єднаної системи моментальних платежів (Субагентський договір по прийому платежів), згідно якого в процентному відношенні визначався розмір винагороди агента в національній валюті в тому числі податок на додану вартість.

«Правила роботи об'єднаної системи моментальних платежів» були затверджені наказом директора ТОВ «ОМСП» № 5/5 від 01 грудня 2007 року, в послідуючому наказом № 2 від 02.06.2008 року.

Позивач згідно вказаних договорів надавав послуги по реалізації препейд-продукції та прийому платежів і зазначена обставина представником відповідача не заперечується та підтверджується поясненнями сторони позивача, змістом акту перевірки, копіями договорів від 29 лютого 2008 року за № 0802/02-29 про приєднання до договору по реалізації препейд-продукції, від 07 серпня 2008 року за № 0808/03П-07 про приєднання до агентського договору по прийому платежів, платіжними дорученнями, видатковими накладними, актами виконаних робіт, звітами агенту банку, актами здачі-приймання робіт (наданих послуг), актами прийому-передачі товару, виписками банку про рух коштів на рахунках, звітами платника єдиного податку, книгою обліку доходів і витрат № 10. Як зазначено в акті перевірки вказані документи були використані при проведені перевірки, копії вказаних документів крім платіжних доручень та книги обліку доходів і витрат № 10 приєднані до матеріалів справи.

На рахунку позивача були транзитні кошти, які він перераховував на рахунки ТОВ «ОМСП».

Розрахунки позивача із контрагентом-постачальником-ТОВ «ОСМП» код ЄДРПОУ 34413224 проводились у безготівковій формі шляхом зарахування коштів на банківський рахунок ТОВ «ОСМП».

За своїм правовим змістом договори від 29 лютого 2008 року за № 0802/02-29 про приєднання до договору по реалізації препейд-продукції та від 07 серпня 2008 року за № 0808/03П-07 про приєднання до агентського договору по прийому платежів є фактично договорами комісії, правове регулювання яких встановлено главою 69 ЦК України.

Відповідно до статті 1011, частини 1 статті 1013, статтей 1018, 1022 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії.

Майно, придбане комісіонером за рахунок комітента, є власністю комітента.

Після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії.

Комітент, який має заперечення щодо звіту комісіонера, повинен повідомити його про це протягом тридцяти днів від дня отримання звіту. Якщо такі заперечення не надійдуть, звіт вважається прийнятим.

Аналіз вказаних норм ЦК України дає підставу суду зробити висновок, про те, що позивач виконуючи вищезазначені договори не мав права власності на безготівкові кошти отримані від покупців послуг і товарів, оскільки такі кошти були власністю ТОВ «ОСМП», а мав право власності тільки на кошти отримані ним від ТОВ «ОСМП» в якості плати за належне виконання договорів. Основним документом підтверджуючим виконання договору комісії є звіт комітента.

Такі звіти за весь період, який підлягав перевірці позивачем були складені і були надані посадовим особам які проводили перевірку.

Винагорода, яку позивач отримував згідно вказаних договорів відображалась ним у книзі обліку доходів і витрат по формі № 10, та у звітах платника єдиного податку.

Вказані обставини підтверджуються у акті перевірки. Виручка позивача отримана ним в якості плати за виконання договорів за перевіряємий період не перевищувала норму визначену статтею 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва».

Так як транзитні кошти, які перераховувались позивачем ТОВ «ОСМП», не стали його власністю, вони згідно із змістом пункту 1.2 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889 - 4 від 22 травня 2003 року не можуть вважатися його доходом, та відповідно статті 3 цього ж Закону не є об'єктом оподаткування, тобто у разі якщо і допустити, що позивач перевищив допустиму суму отримання обсягу виручки від наданих ним послуг, відповідач не мав права оподатковувати кошти, які були надані позивачу для подальшого перерахування ТОВ «ОСМП», і які він перераховував ТОВ «ОСМП».

Доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладається єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника та осіб, що перебувають з ним у трудових відносинах, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань як самого платника податку, так і осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності.

Статтею 6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» визначено, що суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником податку на додану вартість і податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб - суб'єктів малого підприємництва).

Відповідно до підпункту 4.3.25 пункту 4.3 статті 3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» дохід (прибуток), одержаний самозайнятою особою від здійснення нею підприємницької або незалежної професійної діяльності не включається до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу, якщо така особа обрала спеціальну (спрощену) систему оподаткування такого доходу (прибутку) відповідно до закону.

Аналізуючи зазначені норми законодавчих актів, суд приходить до висновку, що доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладаються єдиним податком не підлягають оподаткуванню за правилами встановленими статтями 13, 14 розділу 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» № 13-92 від 26.12.1992 року і Закону України «Про податок на додану вартість».

Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення № 0000081700 від 16.01.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 3197928,75 грн., в тому числі 2556575 грн., основного платежу і 641353 грн., штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та податкове повідомлення-рішення № 0000101700 від 16.01.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності в сумі 13611,33 грн., в тому числі 13611,33 грн., основного платежу які не відповідають вимогам чинного законодавства, тобто є протиправними тому їх необхідно скасувати.

Що стосується податкового повідомлення-рішення № 0000091700 від 16.01.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання в розмірі 4152 грн., штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення пункту 1 статті 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», то воно також є неправомірним і підлягає скасуванню за таких підстав.

Як зазначалося вище підставою для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) стало наявність у нього терміналу портативного UNS-TERM-S.01, який на думку посадових осіб відповідача застосовувався ним у господарській діяльності.

Яким чином він застосовувався позивачем у судовому засіданні доказів не здобуто, тоді як у акті перевірки вказано, що всі розрахунки проводились виключно у безготівковій формі. Також це встановлено із пояснень позивача та його представника, що готівкові кошти позивачем в оплату послуг і товару ним не приймалися, а такі обставини є основною умовою придбання торгового патенту, так як відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» від 23.03.1996 року № 98/96-ВР об'єктом правового регулювання згідно з цим Законом є торговельна діяльність за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків та кредитних карток на території України, діяльність з обміну готівкових валютних цінностей (включаючи операції з готівковими платіжними засобами, вираженими в іноземній валюті, та з кредитними картками), а також діяльність з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг.

Крім того як вбачається із копії етикетки терміналу портативного UNS-TERM-S.01 він виготовлений 07 травня 2011 року, а сторона позивача стверджує, що куплений позивачем він був у 2012 році, тобто використовувати такий термінал за період з 01.10.2008 року по 31.12.2010 року позивач не міг.

Аналізуючи все в сукупності, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований та повністю доведений у судовому засіданні дослідженими доказами, тому його необхідно задовольнити, податкові повідомлення-рішення визнати протиправними та скасувати.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 15, 16 Податкового кодексу України, ст. ст. 1011, 1013, 1018, 1022 ЦК України, ст. 1 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», п. п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7, п. п. 9.3, 9.4 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», п. п. 4.3.25 п. 4.3 ст. 3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», ст. ст. 13, 14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», ст. ст. 1, 6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», ст. ст. 9, 11, 86, 159 - 163, 167 КАС України суд,

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000081700 від 16.01.2012 року, яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 3197928,75 грн., в тому числі 2556575 грн., основного платежу і 641353 грн., штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), податкове повідомлення-рішення № 0000101700 від 16.01.2012 року, яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності в сумі 13611,33 грн., в тому числі 13611,33 грн., основного платежу, податкове повідомлення-рішення № 0000091700 від 16.01.2012 року, яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання в розмірі 4152 грн., по штрафних (фінансових) санкціях (штрафах), прийнятими Старокостянтинівською об'єднаною державною податковою інспекцією Хмельницької області.

В повному обсязі постанова суду буде виготовлена 02.07.2012 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 02 липня 2012 року

Суддя/підпис/В.К. Блонський"Згідно з оригіналом" Суддя В.К. Блонський