Ухвала суду № 25156678, 11.07.2012, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №1490/2931/12 11.07.2012 11.07.2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22 Ц- 1490/2017/ 2012 р. Головуючий першої інстанції: Коваленко І.В.

Категорія- Доповідач апеляційного суду: Галущенко О.І

У Х В А Л А

Іменем України

11 липня 2012 р. Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого: Галущенка О.І.

суддів: Крамаренко Т.В.

Лівінського І.В.

із секретарем

судового засідання: Дубовою К.В..

з участю:

позивачки - ОСОБА_4.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Миколаєві цивільну справу за

апеляційною скаргою

ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на ухвалу судді Ленінського районного суду м. Миколаєва від 20. 04.2012 р., постановлену за

позовом

ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6 та обслуговуючого гаражного кооперативу «Темп-1» ( далі - ОГК «Темп-1») про скасування рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 20.01.2011 р., визнання права користування та права власності на гараж в порядку спадкування за законом,

встановила:

17.04.2012 р. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулися з позовом до ОСОБА_6 та ОГК «Темп-1» про скасування рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 20.01.2011 р., визнання права користування та права власності на гараж в порядку спадкування за законом. Позивачка посилалася на те, що зазначеним рішенням у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про визнання права власності в порядку спадкування за законом було незаконно визнано право власності на гараж НОМЕР_1 у ОГК «Темп-1» за ОСОБА_6 в порядку спадкування за законом після смерті її чоловіка ОСОБА_8, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 р.

В той же час, після смерті свого чоловіка ОСОБА_9, який був членом АГК та помер ІНФОРМАЦІЯ_1 р., вона з дочкою прийняла спадщину, а тому саме вони мають бути визнанні законними власниками цього гаража.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Миколаєва від 20. 04.2012 р. постановлено про відмову у відкритті провадження у справі.

В апеляційній скарзі позивачі ставлять питання про скасування ухвали, рішення суду та вирішення позовних вимог по суті з посиланням на те, що висновки ухвали не відповідають вимогам закону та порушують її право на доступ до суду.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню частково виходячи з таких підстав.

Ухвалючи про відмову у відкритті провадження у справі, суддя виходив з того, що в позовній заяві ставиться питання про перегляд рішення місцевого суду щодо права на гараж за нововиявленими обставинами, але в його перегляді за попередньою заявою позивачці вже було відмовлено з тих підстав, що вона не була стороною цього спору.

Але з такими висновками ухвали погодитись у повному обсязі неможливо, оскільки вони не в повній мірі відповідають дійсним обставинам справи та вимогам процесуального закону.

Так, відповідно до приписів ч.1 ст. 122 ЦПК України, суддя має залишити позовну заяву без руху, якщо вона не відповідає вимогам ст. 119 ЦПК.

Із змісту позовної заяви вбачається, що в ній викладені обставини з якими позивачка пов'язує виникнення у неї права на гараж в порядку спадкування та зазначає докази, якими підтверджуються ці обставини.

Судове рішення, яким за іншою особою визнано право власності щодо предмета позову не має для позивачки преюдиційного значення, оскільки вона не була стороною у цій справі.

В той же час, в позовній заяві вона поєднує вимоги що підлягають розгляду в порядку позовного провадження з вимогами, які за законом підлягають розгляду в порядку апеляційного перегляду чи перегляду за нововиявленими обставинами.

За своїм змістом та посиланнями на норми судочинства надана позовна заява не може бути розцінена, ні як апеляційна скарга, ні як заява про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

Вирішуючи зазначене процесуальне питання, суддя не звернув уваги на ці обставини та вимоги закону, не вжив відповідних процесуальних заходів щодо приведення позовної заяви у відповідність до вимог ст. 119 ЦПК, а тому прийшов передчасного та необгрунтованого висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі, не навівши жодної з обставин, передбачених ч. 2 ст. 122 ЦПК для здійснення цієї процесуальної дії.

Встановлене є підставою для скасування ухвали та повернення матеріалів позову до того ж суду для вирішення зазначеного процесуального питання у відповідності до приписів статтей 121-122 ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги про наявність підстав для накладення арешту на гараж та вирішення апеляційним судом позову по суті заявлених вимог не заслуговують на увагу, оскільки зазначені питання віднесені до виключної компетенції суду першої інстанції та підлягають вирішенню лише після відкриття провадження у справі.

Що стосується вирішення питання про скасування апеляційним судом рішення суду першої інстанції у іншій справі, то підстав для цього також не вбачається, адже позивачка не подавала в установленому законом порядку, апеляційної скарги на зазначене рішення.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 314-315 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - задовольнити частково.

Ухвалу судді Ленінського районного суду м. Миколаєва від 20. 04.2012 р. - скасувати, а матеріали позову повернути до того ж суду для вирішення питання про відкриття провадження у справі у відповідності до приписів статтей 121- 122 ЦПК України.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але оскарженню не підлягає, оскільки не перешкоджає провадженню у справі.

Головуючий: О.І.Галущенко

Судді: І.В. Лівінський

Т.В. Крамаренко