Ухвала суду № 25153436, 26.06.2012, Апеляційний суд Закарпатської області

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

26.06.2012 м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області у складі суддів : головуючого - Дацківа В.В.,

суддів - Крегула М.М., Машкаринця І.М.,

за участю прокурора - Міцовди К.Д., підсудного ОСОБА_1, розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією прокурора м. Ужгорода на вирок Ужгородського міськрайонного суду від 23 березня 2012 року.

Цим вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, українець, громадянин України, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, з середньо освітою, одружений, не працюючий, не судимий,

засуджений за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 5 (п'ять) років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ст.ст. 75,76 КК України ОСОБА_1 звільнений від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку 3 (три) роки, з покладенням обов'язку не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи та періодично з'являтися в ці органи для реєстрації.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишено попередній - підписку про невиїзд.

Речові докази:

- літографований пакет «Експертної служби», в якому міститься 1 (один) паперовий згорток, наповнений особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - канабісом (марихуаною) та літографований пакет «Експертної служби», в якому міститься 3 (три) поліетиленові пакети, наповнені особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - канабісом (марихуаною), які знаходяться на зберіганні в камері схову речових доказів Ужгородського МУ УМВС України в Закарпатській області - постановлено знищити.

- гроші в сумі 40 (сорок) гривень: купюра номіналом 20 (двадцять) гривень з номерним серійним знаком ЗА 5765867; купюра номіналом 20 (двадцять) гривень з номерним серійним знаком КГ 4289419, які 18.01.2012 року були вилучені у ОСОБА_1 та знаходяться на зберіганні в ФЧ УМВС України в Закарпатській області - стягнуто на користь держави.

- гроші в сумі 110 (сто десять) гривень, які 18.01.2012 року були вилучені у ОСОБА_1 та виділенні з матеріалів кримінальної справи, як такі, що не мають значення до речових доказів та передані йому під розписку - постановлено залишити ОСОБА_1

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 судові витрати на користь НДЕКЦ при УМВС України в Закарпатській області за проведення судово-хімічних експертиз у сумі 900 грн. 48 коп.

Згідно вироку в жовтні 2011 року, знаходячись на березі річки Уж в с. Сторожниця Ужгородського району, ОСОБА_1 знайшов 1 дикоростучий кущ нарковмісної. рослини коноплі, з якого умисно, незаконно, з метою збуту позривав листя та верхівки, таким чином придбавши їх, які в той же день переніс по місцю свого проживання за адресою: АДРЕСА_1, де залишив їх висихати на горищі.

В подальшому, приблизно 01.11.2011 року о 13.00 год. ОСОБА_1, продовжуючи свою злочинну діяльність, знаходячись за місцем свого проживання, на горищі з даних висушених листків та верхівок нарковмісної рослини коноплі, умисно, незаконно, з метою збуту, подрібнивши їх руками, виготовив 2,2739 грами висушеного, подрібненого особливо небезпечного наркотичного засобу канабісу (марихуани), що в перерахунку на суху речовину становить 2,1603 грами, який умисно, незаконно, з метою збуту зберігав у вказаному вище приміщенні.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_1 18.01.2012 року, о 12.00 годин, перебуваючи поряд із будинком АДРЕСА_1, умисно, незаконно, збув громадянину «Л» один паперовий згорток з канабісом (марихуаною), вагою 0,9050 грами, що в перерахунку на суху речовину становить - 0, 8598 грами, за що отримав гроші в сумі 40 (сорок) гривень.

Решту особливо небезпечного наркотичного засобу канабісу (марихуани), вагою 1, 3689 грами, вага якого в перерахунку на суху речовину становить 1,3005 грами, розфасованого у 3 (три) поліетиленові пакети, ОСОБА_1, умисно, незаконно, з метою збуту, зберігав у кишенях свого одягу, який у нього був вилучений 18.01.2012 року о 13.20 год. поряд з будинком АДРЕСА_1 в м. Ужгород.

В апеляції та доповненні до неї прокурор порушує питання про скасування вироку та направлення справи на новий судовий розгляд в зв'язку з невідповідністю призначеного ОСОБА_1 покарання тяжкості вчиненого злочину, внаслідок його м'якості та істотним порушенням кримінально-процесуального законодавства. Вказує, що судом не враховано те, що вчинений злочин відноситься до категорії тяжких, призначена судом міра покарання за ч. 2 ст. 307 КК України є необґрунтованою та такою, що не відповідає вимогам ст. 50 КК України. Крім цього, посилається на те, що судом не було роз'яснено положення ст. 299 КПК України, показання засудженого у вироку не викладені, а міститься лише посилання на визнання останнім своєї вини. При призначенні покарання судом не застосовано конфіскацію майна, яка є обов'язковою санкцією ч. 2 ст. 307 КК України, посилаючись що засуджений є неповнолітнім, хоча матеріалами справи встановлено, що останній ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження.

Заслухавши доповідь судді, промову прокурора, яка підтримала апеляцію з доповненнями до неї, пояснення підсудного ОСОБА_1, який просив вирок суду залишити без змін, а апеляцію без задоволення, провівши судові дебати та заслухавши останнє слово підсудного, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи сторін, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає до задоволення частково з наступних підстав.

Висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи ніким з учасників судового розгляду не оспорюються, а тому відповідно до вимог ч. 1 ст. 365 КПК України апеляційним судом не перевіряються.

Судом при призначенні покарання ОСОБА_1 в повній мірі дотримано вимоги ч. 2 ст. 65 КК України, згідно якої особі, що вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Посилання прокурора на те, що судом при призначенні підсудному покарання не враховано характер та суспільну небезпечність вчиненого злочину, безпідставні. В апеляції тільки констатовано те, що призначене ОСОБА_1 покарання є м'яким, так як на думку апелянта судом не враховано тяжкості скоєного злочину та дані про особу засудженого. Апеляція не містить достатнього обґрунтування, чому саме призначене підсудному покарання із застосуванням ст.ст. 69, 75 КК України є незаконним.

На думку апеляційного суду, наведені у вироку мотиви, з яких суд першої інстанції дійшов висновку про можливість застосування до ОСОБА_1 даної норми закону, зокрема наявність кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного: щирого каяття та активного сприяння розкриттю злочину, вперше притягується до кримінальної відповідальності, перебування на утриманні в підсудного двох неповнолітніх дітей, матері, яка являється пенсіонеркою і яка постійно хворіє та потребує стороннього догляду, хворобу самого засудженого, який також хворіє та перебуває під «Д» наглядом в кардіологічному відділенні Ужгородської МКЛ (а.с. 177), позитивних характеристик, відсутності тяжких наслідків та обтяжуючих покарання обставин, є обґрунтованими.

Крім цього, твердження апелянта про те, що суд, не застосувавши до підсудного покарання у вигляді конфіскації майна, яке передбачене як обов'язкове санкцією ч. 2 ст. 307 КК України, мотивував своє рішення тим, що ОСОБА_1 являється неповнолітнім, хоча такий народився у ІНФОРМАЦІЯ_1 році, апеляційний суд до уваги не приймає і приходить до висновку, що апелянтом невірно трактовано мотивування висновку суду першої інстанції з приводу незастосування до ОСОБА_1 конфіскації майна.

Як випливає з мотивувальної частини вироку: «При цьому суд не призначає підсудному ОСОБА_1 додаткового покарання у виді конфіскації майна, оскільки відповідно до Постанови Пленуму ВС України «Про практику застосування судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 року конфіскація майна як додаткове покарання відповідно до ст. 98 КК України не може бути призначена особі, що вчинила злочин у віці до 18 років та у випадку прийняття судом рішення про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням».

Виходячи із викладеного, суд в загальному послався на дві підстави непризначення особі додаткової міри покарання - конфіскації майна. В даному ж випадку, відносно ОСОБА_1 суд мав на увазі другу норму закону - в разі звільнення особи від відбування покарання з випробуванням.

Крім цього, призначаючи підсудному міру покарання за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК, суд у резолютивній частині вироку конфіскацію майна до ОСОБА_1 не застосував саме на підставі ч. 2 ст. 69 КК України.

При таких обставинах апеляція прокурора в цій частині задоволенню не підлягає.

Разом з тим, відповідно до вимог ст. 299 КПК України суд вправі, якщо проти цього не заперечують учасники судового розгляду, визнати недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи та розміру цивільного позову, які ніким не оспорюються. При цьому, суд з'ясовує, чи правильно розуміє підсудний та інші учасники судового розгляду зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позицій, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.

Цих вимог закону суд не дотримався та підсудному зміст вимог ч. 3 ст. 299 КПК України належним чином та в повному обсязі не роз'яснив (а.с. 232-233).

Крім цього, відповідно до вимог ч. 1 ст. 334 КПК України та роз'яснень Постанови Пленуму ВС України № 5 від 29.06.1990 року «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму ВС України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» (п.п. 15-17), суду належить дати аналіз усіх зібраних у справі доказів, тобто всіх фактичних обставин справи, які стверджують чи спростовують обвинувачення, не обмежуючись лише зазначенням прізвища особи тощо. Крім того, у вироку слід наводити такі показання підсудного, в яких йде мова про фактичні дані, що стосуються доказуваної обставини.

Разом з цим, у вироку відносно ОСОБА_1 показання останнього не викладені, а міститься лише посилання на визнання ним свої вини.

За таких обставин вирок суду підлягає скасуванню у зв'язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В :

апеляцію прокурора задовольнити частково.

Вирок Ужгородського міськрайонного суду від 23 березня 2012 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до того ж суду в іншому складі.

Запобіжний захід підсудному ОСОБА_1 залишити попередній - підписку про невиїзд.

Судді: