Постанова № 25150156, 28.05.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Київ

28 травня 2012 року 2а-5460/11/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Терлецької О.О., при секретарі судового засідання: Корінному С.О.,

за участю представників сторін:

від позивача - Балицький Т.М.,

від відповідача - Семчук Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аарон Логістік Компані»

до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень від 01.06.2011 № 0000013500 та № 0000023500,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Аарон Логістик Компані» (далі - позивач) з позовною заявою до Броварської об'єднаної Державної податкової інспекції в Київській області (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Ухвалами від 2.12.2011 року судом у справі було відкрито провадження, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі, просив скасувати два повідомлення-рішення форми «Р» від 1.06.2011 (далі - оскаржувані рішення):

- № 0000013500, яким визначено для позивача зобов'язання з податку на прибуток разом зі штрафними санкціями у сумі 52 343, 75 гривень;

- № 0000023500, яким визначено для позивача зобов'язання з зобов'язання додану вартість (далі -ПДВ) разом зі штрафними санкціями у сумі 41 875 гривень.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача вказав на те, що сума податку на прибуток по взаємовідносинах з ПП «Тодель»за період з 1.01.2008 по 31.12.2010 була сформована та задекларована позивачем законно та у зв'язку з реальними (а не фіктивними, як стверджує відповідач) господарськими відносинами. Представник позивача також стверджує, що позивач правомірно сформував, визначив та задекларував суму податкового кредиту з ПДВ у досліджуваному податковими органами періоді та за наявності належним чином оформлених податкових накладних.

Представник відповідача проти позову заперечив. Свої заперечення проти позову обґрунтовував тим, що позивач вчиняв нарахування податку на прибуток та ПДВ по взаємовідносинах з ПП «Тодель-17», яке було визнане Постановою Ленінського районного суму міста Луганськ від 13 серпня 2010 року у справі №1-801/2010 фіктивним суб'єктом господарської діяльності, а тому позивач - порушив чинне законодавство.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши обставини справи, суд встановив наступне.

Листом від 12.03.2011 року № 6897/7/35-3017 Державна податкова адміністрація України (далі - ДПА України) зобов'язала Державну податкову адміністрацією в Київській області (далі - ДПА в Київській області): «вжити заходів щодо організації проведення перевірок з питань дотримання законодавства при правових відносинах із суб'єктом господарської діяльності, по якому судом винесено рішення у кримінальній справі за фактом фіктивного підприємництва». В зазначеному листі ДПА України вказало, що в ході перевірок для забезпечення доказовості та з'ясування фактичних обставин діяльності платників податків необхідно отримати пояснення від осіб, відповідальних за укладання, супроводження та виконання угод.

На виконання листа від 12.03.2011 року № 6897/7/35-3017 ДПА в Київській області видала наказ від 14.04.2011 року №214 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача. На підставі цього наказу ДПА в Київській області була проведена документальна невиїзна перевірка позивача з питань правильності обчислення та своєчасності сплати до державного бюджету податку на прибуток та ПДВ при проведенні взаєморозрахунків з ПП «Тодель-17»за період з 1.01.2008 по 31.12.2010 роки. За результатами перевірки був складений акт від 11.05.2011 за №12/35-022/35115908 (далі - Акт перевірки).

24.05.2011 року листом № 5522/7/35010 ДПА в Київській області направило на адресу відповідача Акт перевірки для прийняття податкового повідомлення-рішення згідно чинного законодавства та зобов'язало відповідача донарахування та стягнення по цьому акту включити до статистичних звітів. До Акта перевірки ДПА в Київській області було надано розрахунок штрафних санкцій. Однак, ні в листі від 24.05.2011, ні в будь-яким іншим чином ДПА в Київській області не вказав відповідачу на підставі яких норм чинного законодавства відповідачу було доручено винесення рішень за результатами перевірки, проведеної ДПА в Київській області, а не безпосередньо відповідачем.

Додаткових дій по перевірці правильності висновків, викладених ДПА в Київській області в Акті перевірки, відповідачем не проводилось. На підставі Акта перевірки та на виконання розпорядження ДПА в Київській області, викладеного в листі від 24.05.2011 року №5522/7/35010, відповідачем по справі було винесено оскаржувані рішення.

Зі змісту Акта перевірки та пояснень представника відповідача по справі слідує, що, всупереч вказівці ДПА України, викладеної в листі від 12.03.2011 року № 6897/7/35-3017, ні ДПА в Київській області, яка безпосередньо проводила перевірку, ні відповідач по справі - не отримували пояснень від позивача чи його контрагентів з приводу господарської діяльності позивача, і, зокрема, щодо господарської діяльності позивача з ПП «Тодель-17».

Зі змісту Акта перевірки також слідує, а представник відповідача в судовому засіданні не заперечив, що позивачем по справі були надані всі документи, які були витребувані ДПА в Київській області від позивача в ході перевірки. Такий висновок також слідує з завіреної відповідачем по справі копії листа ДПА в Київській області від 17.03.2011 року, яким ДПА в Київській області з метою проведення перевірки витребувала у позивача документи, та листа-відповіді позивача від 28.03.2011 року, яким позивач опосередковував передачу запитуваних в ході перевірки документів.

Аналізуючи висновки Акта перевірки, які стали підставою для винесення оскаржуваних рішень, суд вбачає, що нарахування позивачу податкових зобов'язань (ПДВ та податку на прибуток) та штрафних санкцій було здійснено відповідачем виключно у зв'язку з тим, що з приводу контрагента позивача (ПП «Тодель -17») було встановлено деякі факти в кримінальній справі.

Господарські відносини між позивачем та ПП «Тодель -17» складались за наступних обставин.

Між Позивачем та ПП «Тодель - 17» в особі директора ОСОБА_2 було укладено договір оренди від 1.11.2008 за №32/11 (далі - Договір оренди). Предметом даного договору є:

- надання ПП «Тодель - 17»позивачу на умовах оренди частини складських приміщень та обладнання складу і автомобільних ваг для складування та зберігання техніки та промислових товарів загальною площею 586 кв.м. за адресою: м. Київ, пров. Ясинуватський, 11;

- надання послуг, пов'язаних з прийманням, зберіганням, охороною та відпуском матеріальних цінностей, що належать позивачу та зберігаються на орендованій за цим договором площі.

Надалі позивач орендоване за вищезазначеним договором приміщення використовував у своїй господарській діяльності як «Склад №1».

Відповідно до п.2 Договору оренди, за користування орендованими площами та послугами орендодавця по прийманню, зберіганню, охороні та відпуску матеріальних цінностей позивач, як орендар за цим договором, сплачує ПП «Тодель - 17» орендну плату з розрахунку 40200 гривень в місяць (в тому числі ПДВ - 6700 гривень).

Відповідно до п.6 Договору оренди, термін дії цього договору установлюється з дати підписання акта прийому-передачі майна і діє до 31 грудня 2009 року. Акт прийому-передачі майна був підписаний сторонами 1 листопада 2008 року. Таким чином, Договір оренди набув чинності для сторін з 1 листопада 2008 року.

На виконання Договору оренди сторони уклали акт прийому-передачі нерухомого майна в оперативну оренду від 1.11.2008, згідно якого ПП «Тодель - 17» передало, а позивач прийняв в оренду нерухоме майно, що знаходиться за адресою м. Київ, пров. Ясинуватський, 11. Зазначений акт підписаний представниками та скріплений печатками обох сторін.

Також на виконання Договору оренди від 1.11.2008 між позивачем та ПП «Тодель - 17» були оформлені акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та податкові накладні на загальну суму 201000 гривень, в т.ч. ПДВ -33500 грн., підписані директором ОСОБА_2 та скріплені печаткою ПП «Тодель-17», а саме такі акти здачі-прийняття робіт:

- б/н від 28.11.2008;

- №0101-1 від 1.01.2009 ;

- №0102-1 від 1.02.2009;

- №0203-1 від 2.03.2009;

- №0104-1 від 1.04.2009,

та наступні податкові накладні:

- №2811-2 від 28.11.2008;

- №0101-1 від 1.01.2009;

- №0102-1 від 1.02.2009;

- №0203-1 від 2.03.2009;

- №0104-1 від 1.04.2009.

Відповідно до даних оборотно-сальдової відомості позивача, за період з 1.04.2008 по 31.03.2011 року по рахунку: 631 «Контрагенти» оформлені операції з ПП «Тодель-17»на загальну суму 201000.

З Акта перевірки слідує, що валові витрати на придбання товарів (робіт, послуг), а саме оформлення документів на операції з придбання послуг від ПП «Тодель-17», відображені в деклараціях з податку на прибуток підприємства за 2008 рік, за 1 квартал 2009 року та за 1 півріччя 2009 року на загальну суму 167 500 гривень.

Згідно реєстрів отриманих та виданих податкових накладних, позивачем до ДПА в Київські області для проведення перевірки, - суми ПДВ за податковими накладними ПП «Тодель-17» позивачем включено до податкового кредиту відповідних періодів та відповідають даним податкових декларацій з ПДВ за листопад 2008 року, січень-квітень 2009 року.

Розрахунки між позивачем та ПП «Тодель-17» за послуги проводились у безготівковій формі, кошти перераховувались позивачем на розрахунковий рахунок ПП «Тодель-17». На кінець періоду, що перевірявся ДПА в Київській області, кредиторська заборгованість по рахунку ПП «Тодель-17» становила 62800 гривень.

Таким чином, ДПА в Київській області в Акті перевірки вказав, а представник відповідача в судовому засіданні підтвердив, що позивачем відображено документально хід господарських відносин між позивачем та ПП «Тодель-17» у зв'язку з укладенням та виконанням Договору оренди, а також - що всі ці документи були надані позивачем в ході перевірки та були досліджені податковими органами.

Разом з тим, в Акті перевірки, рівно як і в судовому засіданні у цій справі, податкові органи (в тому числі і відповідач) не вказали, що ними було виявлено будь-які порушення, вчинені позивачем при складанні зазначених господарських документів. В Акті перевірки не міститься будь-якої вказівки, а відповідачем у даній справі не спростовано ніяким чином відповідність податкових накладних, виписаних ПП «Тодель-17» формальним вимогам чинного законодавства. Зазначені податкові накладні мають необхідні умови та реквізити, передбачені чинним законодавством.

Досліджуючи обставини, за яких податкові органи прийшли до висновку про порушення позивачем податкового законодавства суд встановив наступне.

В Акті перевірки ДПА у Київській області зазначило, що нею було отримано інформацію щодо діяльності ПП «Тодель-17». А саме, ДПА у Київській області стало відомо, що постановою Ленінського районного суду міста Луганська від 13.08.2010 у справі №1-801/2010 по обвинуваченню громадянина ОСОБА_2 у здійсненні злочину, передбаченого ч.1ст.205 Кримінального кодексу України, встановлено, що ПП «Тодель-17» було створене як фіктивний суб'єкт підприємницької діяльності (с.12 Акта перевірки) та в подальшому використовувалось з метою прикриття незаконної діяльності.

Зі змісту зазначеної постанови в кримінальній справі, дослідженої судом в межах цієї адміністративної справи, слідує наступне.

ОСОБА_2 здійснив фіктивне підприємництво, тобто придбав суб'єкт підприємницької діяльності з метою приховання незаконної діяльності за наступних обставин. Приблизно у вересні 2007 року, більш точну дату і час в ході досудового слідства встановити не виявилось можливим, ОСОБА_2, перебуваючи у невстановленому слідством місці, познайомився з невстановленою в ході досудового слідства особою, яка запропонувала йому за грошову винагороду придбати комерційні права на підприємство, тобто здійснити купівлю раніше зареєстрованого суб'єкта підприємницької діяльності в організаційно-правовій формі -мале приватне підприємство з метою приховання незаконної діяльності, пов'язаної з переведенням грошових коштів з безготівкової форми в готівкову.

19.03.2008 року ОСОБА_2 відкрив за вказівкою невстановленої в ході досудового слідства особою розрахунковий рахунок НОМЕР_1 в АБ «Укркомунбанк», за яким за період часу з 19.03.2008 по 12.05.2009 від його імені невстановленою в ході досудового слідства особою було здійснено 1708 фінансових операцій на загальну суму 205 446 840 гривень. Так ОСОБА_2, створивши суб'єкт підприємницької діяльності ПП «Тодель - 17» за грошову винагороду, в невстановлений в ході досудового слідства час та місті передав всі статутні документи та печатку підприємства невстановленій особі, яка використовувала це підприємство з метою прикриття незаконної діяльності, вираженої у переведенні грошових коштів з безготівкової форми у готівкову, а також - у здійсненні діяльності від імені суб'єкта господарювання, зареєстрованого на підставну особу, а не з метою здійснення підприємницької діяльності.

У зв'язку цими обставинами ДПА в Київській області дійшло висновку, що позивач допустив порушення п.п.5.3.9 Закону України від 28.12.1994 №334/94 «Про оподаткування прибутку підприємств», та п.п.7.2.3., п.п.7.2.3., п.п.7.2.6., п.п.7.4.5., п.п.7.7.1 Закону України «Про податок на додану вартість».

ПП «Тодель-17», за висновком податкових органів (ДПА в Київській області та відповідача), не могло здійснити надання послуг позивачу. З пояснень представника відповідача в судовому засіданні слідує, що зазначена вище постанова Ленінського районного суду міста Луганська є єдиною підставою, у зв'язку з якою податкові органи

встановили безпідставність формування позивачем податкового кредиту та валових витрати в 2008 та 2009 роках внаслідок використання, як належних, документів на операції з придбання товарів (робіт, послуг) від постачальника -ПП «Тодель -17».

Разом з тим, суд вбачає, що ні в постанові Ленінського районного суду міста Луганська від 13.08.2010 у справі №1-801/2010, ні в Акті перевірки, ні в поясненнях відповідача не спростовано факту підписання Договору оренди безпосередньо директором ПП «Тодель-17» - ОСОБА_2

Також з Акту перевірки слідує, а представником відповідача не спростовано, що податковими органами взагалі не досліджувались дійсність та зміст господарських відносин, у зв'язку з якими відповідачем було винесено оскаржувані рішення. Зокрема, не досліджувалось податковими органами питання факту та правомірності володіння ПП «Тодель-17» приміщеннями, які були предметом Договору оренди, чи інші обставини укладання та виконання Договору оренди.

На противагу висновкам податкових органів та на підтвердження реальності Договору оренди представник позивача подав до суду фотознімки приміщення, яке є предметом Договору оренди. Представник відповідача не заперечив ніяким чином, що зображене на знімках приміщення не належить ПП «Тодель-17» та/чи не використовувалось позивачем відповідно до умов Договору оренди.

Позивачем були надані суду належним чином оформлені, та дійсність яких не оскаржена в суді, документи, які опосередковували господарські відносини між позивачем та ПП «Тодель-17»: договір оренди №32/11 від 1.11.2008; акт прийому-передачі від 1.11.2008; акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 28.11.2008, 1.01.2009, 1.02.2009, 2.03.2009 та 1.04.2009 та податкові накладні.

На підтвердження дійсності проведення розрахунків з ПП «Тодель-17»за Договором оренди позивач подав до суду платіжні доручення №1025 від 9.12.2008 та №1070 від 17.12.2008, а також - виписки зі свого банківського рахунку, відповідно до яких позивач перерахував ПП «Тодель-17»кошти 9.12.2008, 17.12.2008, 19.01.2009, 9.02.2009, 10.03.2009 та 9.04.2009. У платіжних дорученнях зазначено, що призначенням платежу є розрахунки за Договором оренди.

В судовому засіданні представник позивача також подав до суду докази, що приміщення, яке було предметом Договору оренди, використовувалось позивачем при здійсненні ним господарської діяльності. Так представник позивача подав до суду договір про надання послуг №02-16/09 АА від 15.11.2008, укладений між позивачем та ТОВ «Бізнес Тюнінг Центр». Відповідно до умов цього договору позивач зобов'язувався надати ТОВ «Бізнес Тюнінг Центр»транспортно-експедиторські послуги та послуги зі зберігання вантажу. На виконання цього договору позивачем були складені товарні накладні від 17.12.2008 та від 18.12.2008 та товаро-транспортні накладні:

- №021004 від 3.11.2008;

- б/н від 17.12.2008;

- №014156 від 17.12.2008;

- №171208 від 17.12.2008;

- №181208 від 18.12.2008;

- №210309 від 21.03.2009;

- №017562 від 21.03.2009;

- №230902 від 23.03.2009;

- №021010 від 31.03.2009.

Зі змісту цих документів слідує, що позивач надавав ТОВ «Бізнес Тюнінг Центр»транспортно-експедиторські послуги та послуги зі зберігання вантажу за адресою приміщення, яке є предметом Договору оренди, а саме: м. Київ, пров. Ясинуватський, 11. Також в матеріалах справи є 3 акти здачі-приймання матеріальних цінностей від 31.03.2009, відповідно до яких позивач передавав ТОВ «Бізнес Тюнінг Центр»належне останньому майно зі Складу №1, орендованого позивачем у ПП «Тодель-17».

Представник позивача на підтвердження дійсного використання складу №1, орендованого у ПП «Тодель-17» подав також до суду витяг з бухгалтерської звітності позивача з інформацією про рух товару за адресою складу №1 за період з 19.11.2008 по 20.03.2009.

На противагу поясненням та документам, поданим представником позивача в якості доказів по справі, представник відповідача, окрім Акта перевірки та копії згаданої вище постанови у кримінальній справі, не надав суду підтверджень невикористання Складу №1 позивачем у власній господарській діяльності, або - будь-яких інших доказів невиконання сторонами Договору оренди умов цього договору.

Надаючи правову оцінку, відносинам, які складають предмет позову в даній справі, суд виходить з наступного.

Щодо правомірності формування позивачем валових витрат у зв'язку з обліком податку на прибуток приватних підприємств, платником якого є позивач по справі, суд звертає увагу на наступне.

Зважаючи на те, що господарські відносини між позивачем та ПП «Тодель-17» мали місце протягом 2008 - 2009 років, належним законом, який підлягає застосуванню щодо визначення правомірності формування валових витрат є Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (далі -Закон №334/94).

Відповідач по справі вказує на те, що позивач при формуванні валових витрат за господарськими відносинами з ПП «Тодель-17»порушив норму п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334/94. Зазначена норма Закону №334/94 передбачає: «Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку». При цьому норма п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334/94 не передбачає, що платник податку на прибуток приватних підприємств втрачає право на формування валових витрат у випадку неправомірної діяльності свого контрагента.

Відповідач в судовому засіданні не вказав на те, що позивач не підтвердив свої валові витрати якими-небудь розрахунковими, платіжними чи іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Позивач в судовому засіданні надав суду належні докази правильності формування валових витрат і, зокрема, докази перерахування коштів ПП «Тодель-17» згідно умов Договору оренди.

Доводи відповідача, що позивач не врахував висновки суду у кримінальній справі щодо ПП «Тодель-17», або знав чи мав знати, що ОСОБА_2 здійснював фіктивну діяльність не впливають на чинність документів, які позивач подав податковим органам під час проведення перевірки та які були досліджені судом в межах даної справи. У зв'язку з цим, суд приходить до висновку, що відповідач не довів в судовому засіданні вчинення позивачем порушення норми п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334/94. Недоведеність порушення податкового законодавства, в свою чергу, означає безпідставність застосування до позивача санкції у вигляді донарахування податку на прибуток та штрафу за прострочення сплати такого податку. Таким чином, податкове повідомлення-рішення № 0000013500 від 1.06.2011 є безпідставним, а тому підлягає скасуванню.

Щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту у зв'язку з обліком податку на додану вартість, платником якого є позивач по справі, суд звертає увагу на наступне.

Оскільки господарські відносини між позивачем та ПП «Тодель-17» мали місце протягом 2008 - 2009 років, належним законом, який підлягає застосуванню щодо визначення правомірності формування податкового кредиту з ПДВ є Закон України «Про податок на додану вартість» від 3.04.1997 №168/97-ВР (далі -Закон №168/97).

Відповідач по справі вказує на те, що позивач при формуванні податкового кредиту з ПДВ порушив норми п.п.7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 п.7.2, а також п.п. 7.4.1, 7.4.5 п.7.4, та п.п.7.7.1 п. 7.7. ст.7 Закону №168/97. Цими нормами визначені обов'язкові вимоги щодо змісту та порядку оформлення податкової накладної, яка, в свою чергу, є формальною підставою для формування податкового кредиту з ПДВ, поняття та порядок формування податкового кредиту та порядок визначення суми ПДВ, яке підлягає сплаті.

Так п.п.7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 п.7.2 Закону №168/97 передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

- порядковий номер податкової накладної;

- дату виписування податкової накладної;

- повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

- податковий номер платника податку (продавця та покупця);

- місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

- опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

- повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

- ціну поставки без врахування податку;

- ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

- загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

П.п. 7.4.1 та 7.4.5 п.7.4 Закону №168/97 передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

П.п.7.7.1 п. 7.7 Закону №168/97 передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

В судовому засіданні представник позивача довів дійсність проведення господарської операції на виконання Договору оренди та подав до суду належним чином оформлені податкові накладні. Відповідач по справі, в свою чергу, ніяким чином не заперечив та не подав суду доказів фіктивності (безтоварності) господарської операції по виконанню Договору оренди, як і не заперечив, що податкові накладні відповідають вимогам Закону №168/97 в частині форми, змісту та порядку оформлення податкових накладних.

Як і у випадку з формуванням валових витрат, суд приходить до висновку, що доводи відповідача, що позивач не врахував висновки суду у кримінальній справі щодо ПП «Тодель-17», або знав чи мав знати, що ОСОБА_2 здійснював фіктивну діяльність не впливають на чинність документів, які позивач подав податковим органам під час проведення перевірки та які були досліджені судом в межах даної справи. Суд прийшов до висновку, що відповідач не довів в судовому засіданні вчинення позивачем порушень п.п.7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 п.7.2, а також п.п. 7.4.1, 7.4.5 п.7.4, та п.п.7.7.1 п. 7.7. ст.7 Закону №168/97. У зв'язку з недоведеністю вчинення позивачем порушень зазначених норм, податкове повідомлення-рішення № 0000023500 від 1.06.2011 є безпідставним, а тому підлягає скасуванню.

Окрім того, вирішуючи питання щодо правомірності обох оскаржуваних рішень, суд виходив з наступного.

З пояснень відповідача по справі слідує, що відповідач виніс оскаржувані рішення на підставі Акта перевірки та у зв'язку з висновками Ленінського районного суду міста Луганська, викладених в постанові від 13.08.2010 у справі №1-801/2010 про те, що директор ПП «Тодель-17» у період 2008 -2009 років здійснював фіктивну господарську діяльність.

У зв'язку з несформованістю чіткої правової позиції податкових органів щодо оцінки змісту правовідносин між позивачем та ПП «Тодель-17», суд констатує неможливість встановити ні з Акту перевірки, ні з заперечень представника відповідача -чи вважає відповідач Договір оренди фіктивним правочином чи правочином, який суперечить публічному порядку тощо.

Відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним - тобто належить до виду правочинів, недійсність якого може бути встановлена виключно за рішенням суду (оспорюваний правочин). Однак відповідач не надав суду доказів того, що Договір оренди був визнаний недійсним у зв'язку з фіктивністю.

В той же час, відповідач не вказав суду і на те, що Договір оренди є нікчемним відповідно до вимог законодавства, зокрема - не вказав в чому полягають порушення позивачем публічного порядку (ст.228 Цивільного кодексу України) чи вимог щодо належної дієздатності особи (ст.ст.221, 226 Цивільного кодексу України) чи ін.

Враховуючи зазначене та керуючись принципом диспозитивності при вирішенні справи, суд вважає недопустимим вихід за межі позовних вимог та самостійну оцінку судом Договору оренди як недійсного правочину, та наголошує на тому, що приймає до уваги винятково висновки податкових органів, які були зроблені в Акті перевірки та надані представником відповідача в межах даної справи.

Надаючи оцінку постанові Ленінського районного суду міста Луганська від 13.08.2010, як доказу у цій адміністративній справі, суд звертає увагу на те, що постанова суду у кримінальній справі не є самостійною підставою для прийняття податковим органом рішення щодо донарахування податкових зобов'язань також у зв'язку особливостями змісту обставин, які були встановлені судом в межах кримінальної справи.

Так у вищезазначеній постанові Ленінського районного суду міста Луганська не встановлено факту підписання Договору оренди не ОСОБА_2, а лише зазначено, що в цей період ПП «Тодель-17» здійснював фіктивну діяльність.

Також у постанові Ленінського районного суду міста Луганська взагалі не міститься інформація (встановлені факти) щодо окремих господарських відносин і, зокрема, - відносин між позивачем та ПП «Тодель-17». Висновки, викладені у згаданій постанові по кримінальній справі мають загальний характер, і не містять встановлених судом фактів щодо конкретних господарських правовідносин та конкретних договорів, стороною яких був ПП «Тодель-17» в особі його директора ОСОБА_2

Також у згаданій постанові по кримінальній справі не міститься встановлених судом фактів визнання будь-яких договорів недійсними у зв'язку з фіктивністю, чи нікчемними у зв'язку з порушенням публічного порядку. Тому зазначені висновки суду у кримінальній справі не дають можливості використати їх в порядку, передбаченому ч.4 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України щодо господарських відносин між позивачем та ПП «Тодель-17» та, зокрема, не дають підстави використовувати їх як єдиний достатній доказ правомірності дій відповідача при винесенні оскаржуваних рішень.

Висновки податкових органів про порушення податкового законодавства, допущені позивачем мають характер припущень та не можуть бути прийняті судом в якості правомірної підстави для винесення оскаржуваних рішень.

Оскаржувані рішення відповідача містять вимогу про донарахування податкових зобов'язань (ПДВ та податку на прибуток) та фінансові санкції, які за правилами податкового законодавства можуть бути застосовані лише у випадку доведеного вчинення платником податку порушення податкового законодавства. Оскільки будь-яких порушень податкового законодавства позивачем відповідач не довів, суд вважає оскаржувані рішення безпідставними та такими, що підлягають скасуванню.

У зв'язку з вищезазначеним, суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Позивачем не було заявлено суду вимогу про стягнення суми судового збору з Державного бюджету.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення від 01.06.2011 № 0000013500 та № 0000023500, прийняті Броварською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні -протягом десяти днів з дня отримання її копії.

-

Суддя Терлецька О.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 01 червня 2012 р.