Постанова № 25150099, 13.10.2011, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 жовтня 2011 року Справа № 2а-3119/11/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Харченко С.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом прокурора Червонозаводського району м. Харкова в інтересах держави, в особі Управління Пенсійного фонду України у Червонозаводському районі м. Харкова до про Дочірнього підприємства «Науково -дослідний інститут нафтогазової промисловості»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» стягнення заборгованості, ВСТАНОВИВ:Прокурор Червонозаводського району м. Харкова в інтересах держави, в особі Управління Пенсійного фонду України у Червонозаводському районі м. Харкова звернувся до суду з позовом про стягнення з Дочірнього підприємства «Науково -дослідний інститут нафтогазової промисловості»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на фінансування різниці між сумою пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», та сумою пенсій, обчислених відповідно до інших законодавчих актів, у загальному розмірі 18175 грн. 25 коп.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що позивач має у своєму складі філію, яка перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Червонозаводському районі м. Харкова. Посилаючись на приписи статті 24 Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність», прокурор стверджує, що відповідач має перед Пенсійним фондом України заборгованість з відшкодування різниці між сумою пенсії, призначеної та виплаченої (науково-педагогічним) працівникам, які працювали у відповідача, та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи.

Територіальні органи Пенсійного фонду України в силу закону здійснюють функції з контролю за правильністю, повнотою нарахування і своєчасністю сплати страхувальниками внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а також стягнення заборгованості за страховими внесками.

Право звертатись до суду із заявами про захист прав і законних інтересів держави надано законом і прокурору. Підставою для представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Виявивши порушення інтересів держави, прокурор звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача суми вказаної заборгованості.

Представник відповідача надіслав до суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначає, що позовні вимоги визнає частково, а саме: у розмірі 8634 грн. 94 коп.

В іншій частині позову щодо стягнення суми заборгованості у розмірі 9540 грн. 31 коп. представник відповідача просив суд відмовити з огляду на те, що розрахунок витрат складено за неповного з'ясування фактичних обставин, що впливають на визначення сум таких витрат, з порушенням вимог чинного законодавства.

Так, за поясненнями представника відповідача, до складу витрат, що підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача, включено кошти на виплату пенсій у сумі, що перевищує розмір, визначений статтею 24 Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність»(законом передбачено для відшкодування 50%, а позивачем до розрахунку включено 100% різниці пенсії).

Крім того, представник відповідача зазначає, що до складу витрат, що підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача, включено кошти на виплату пенсій пенсіонерам, а саме: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3., ОСОБА_4, які на підприємстві відповідача не працювали.

Відтак, на думку представника відповідача, позов в цій частині є необґрунтованим, безпідставним і задоволенню не підлягає.

У судове засідання, призначене на 13 жовтня 2011 року, особи, які беруть участь у справі, не з'явились, були своєчасно та належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи.

Матеріали справи містять телеграми Управління Пенсійного фонду України у Червонозаводському районі м. Харкова та заяву представника відповідача про розгляд справи за відсутності їх представників.

Відповідно до приписів частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Беручи до уваги ту обставину, що про дату, час та місце судового розгляду справи особи, які беруть участь у справі, повідомлені належним чином, однак у судове засідання не з`явились, зважаючи на відсутність підстав для відкладення судового розгляду, передбачених статтею 128 Кодексу адміністративного судочинства України, судом прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Дочірнє підприємство «Науково-дослідний інститут нафтогазової промисловості»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(ідентифікаційний код 32710871, місцезнаходження: 08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Київська, буд. 8) є юридичною особою, у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування є страхувальником, який перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі Київської області

Судом встановлено, що відповідач має у своєму складі філію «Український науково-дослідний інститут природних газів», яка розташована у м. Харкові і зареєстрована в Управлінні Пенсійного фонду України у Червонозаводському районі м. Харкова за реєстраційним номером № 14246.

З матеріалів справи вбачається, що Управлінням Пенсійного фонду України у Червонозаводському районі м. Харкова, на підставі розрахунків про суму витрат на фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», і сумою пенсій, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, визначено розмір витрат, які підлягають відшкодуванню відповідачем за квітень-травень 2011 року у загальному розмірі 18175 грн. 25 коп.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем частково визнано позовні вимоги у розмірі 8634 грн. 94 коп.

Відповідно до частини першої статті 136 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач може відмовитись від адміністративного позову, а відповідач -визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.

Цією ж статтею встановлено, що судове рішення у зв'язку з відмовою від адміністративного позову, визнанням адміністративного позову чи примиренням сторін ухвалюється за правилами, встановленими статтями 112, 113 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач може відмовитися від адміністративного позову повністю або частково, а відповідач - визнати адміністративний позов повністю або частково.

Судом встановлено, що часткове визнання представником відповідача адміністративного позову не суперечить закону та не порушує чиї-небудь права, свободи або інтереси, а тому приймається судом.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність між сторонами спору щодо стягнення з відповідача суми заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на фінансування різниці між сумою пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», та сумою пенсій, обчислених відповідно до інших законодавчих актів, у розмірі 8634 грн. 94 коп.

Згідно з частиною третьою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Як вже зазначалось судом вище, відповідачем частково визнано позовні вимоги і у суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 9540 грн. 31 коп., суд зазначає наступне.

Відповідно до абзацу 2 пункту 13 Прикінцевих Положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 № 1058-IV (далі -Закон України № 1058-IV), у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до Закону України "Про наукову та науково-технічну діяльність" та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором.

При цьому різниця між розміром пенсії, на який має право особа відповідно до зазначеного Закону, та розміром пенсії із солідарної системи відповідно до цього Закону фінансується за рахунок коштів, спрямованих із джерел, визначених Законом України "Про наукову та науково-технічну діяльність".

Так, приписами статті 24 Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність» передбачено, що для наукових (науково-педагогічних) працівників інших державних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації різниця між сумою пенсії, призначеної за цим Законом, та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, фінансується за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів, а також коштів державного бюджету в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

При цьому за рахунок коштів державного бюджету науковим (науково-педагогічним) працівникам оплачується з розрахунку на одну особу 50 відсотків різниці пенсії, призначеної за цим Законом.

Відповідно до пункту 2 Порядку фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних не бюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації згідно із Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність», та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.2004 № 372, за рахунок коштів державного бюджету фінансується 50% у розмірі пенсії наукових (науково -педагогічних) працівників державних не бюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації у розрахунку на одну особу. Інша частина фінансується за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів.

Під час судового розгляду справи судом встановлено, що розмір витрат, що підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача, розраховано позивачем з порушенням вимог статті 24 Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність».

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивачем завищено суму відшкодування фактичних витрат на фінансування різниці між сумою пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про наукову та науково-дослідну діяльність», та сумою пенсій, обчислених відповідно до інших законодавчих актів, зокрема, по всім пенсіонерам Московського району, у тому числі, ОСОБА_5 (Московський район), ОСОБА_6 (Московський район), ОСОБА_7 (Московський район), ОСОБА_8 (Харківський район) (Московський район), ОСОБА_9 (Дзержинський район), ОСОБА_10 (Комінтернівський район), ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 (Орджонікідзевський район).

Крім того, до складу витрат, що підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача, включено кошти у сумі 2040 грн. 73 коп. на виплату пенсій пенсіонерам, а саме: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, які на підприємстві відповідача не працювали.

Жодних доказів на підтвердження того факту, що вказані вище особи працювали на підприємстві відповідача прокурором та позивачем суду надано не було.

Відповідно до положень статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості. В силу статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Під час судового розгляду справи прокурором та представником Управління Пенсійного фонду України у Червонозаводському районі м. Харкова не доведено належними та достатніми доказами розміру та складу фактичних витрат органу Пенсійного фонду на виплату наукових пенсій, а також правомірності їх нарахування.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Проте, це не означає, що суд зобов'язаний взяти на себе тягар доказування розміру фактичних витрат на фінансування різниці між сумою пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», та сумою пенсій, обчислених відповідно до інших законодавчих актів, та правомірності їх формування замість сторони у справі - суб'єкта владних повноважень у відносинах з юридичною чи фізичною особою.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Доказів понесення будь-яких судових витрат особами, які беруть участь у справі, суду надано не було, вимог про їх відшкодування не заявлено, у зв'язку з чим судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 112, 128, 136, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Науково -дослідний інститут нафтогазової промисловості»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»на користь Управління Пенсійного фонду України у Червонозаводському районі м. Харкова заборгованість у сумі 8634 грн. 94 коп. (вісім тисяч шістсот тридцять чотири) грн. 94 коп.

У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя С. В. Харченко