Постанова № 25148552, 02.07.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2012 р. Справа № 2а/0570/7244/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Зінченко О.В.

при секретарі Паращевіній О.О.

з участю представників:

позивача - Полякової О.Г., Дуксенко Н.В.,

відповідача - Бікезіної О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби до Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» про стягнення коштів з рахунків у банках, обслуговуючого такого платника податків, в рахунок погашення заборгованості у сумі 8 156 857,00 грн., -

в с т а н о в и в :

У червні 2012 року Державна податкова інспекція у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» (далі - відповідач) про стягнення коштів з рахунків у банках, обслуговуючого такого платника податків, в рахунок погашення заборгованості у сумі 8 156 857,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що за відповідачем станом на 14 червня 2012 року обліковується заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 8 156 857,00 грн., яка виникла внаслідок несплати податкових зобов'язань, задекларованих відповідачем в декларації з податку на додану вартість за квітень 2012 року у розмірі 7 026 457,00 грн. та уточнюючого розрахунку за грудень 2010 року у розмірі 1 097 476,00 грн. та суми штрафу, нарахованого платником самостійно у розмірі 32 924,00 грн. Посилаючись на вимоги підпункту 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, позивач просив суд стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 8 156 857,00 грн.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засідання надала заяву про визнання позовних вимог у повному обсязі.

Згідно з ч. 3 ст. 136 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судове рішення, в тому числі, у зв'язку з визнанням адміністративного позову ухвалюється за правилами, встановленими ст. 112 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 112 КАС України, у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову.

Суд приймає визнання відповідачем адміністративного позову, оскільки визнання адміністративного позову відповідачем не суперечить закону та не порушує чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідач, Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго» є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Донецької міської ради Донецької області 17 лютого 2009 року, ідентифікаційний код 03337119, що підтверджено довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (арк. справи 8), перебуває на податковому обліку у Державній податковій інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька з 20 вересня 1993 року № Б/Н, про що свідчить довідка про взяття на облік платника податків від 06 червня 2012 року № 8615/10 (арк. справи 10).

Позивач - Державна податкова інспекція у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби є органом державної податкової служби, який у даній справі реалізує функції, передбачені п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та ст.ст. 20, 95 Податкового кодексу України, а тому є суб'єктом владних повноважень.

Згідно даних облікової картки з податку на додану вартість станом на 14 червня 2012 року за відповідачем обліковується заборгованість в сумі 8 156 857,00 грн., що виникла внаслідок несплати відповідачем податкових зобов'язань за декларацією з податку на додану вартість за квітень 2012 року та уточнюючого розрахунку за грудень 2010 року, а також самостійно нарахованих штрафних санкцій (арк. справи 22-24).

Згідно підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до підпункту 14.1.175. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковим боргом є сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 54 зазначеного Кодексу крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Згідно пункту 57.1. статті 57 Кодексу платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 49 Податкового кодексу України передбачено, що податкова декларація подається за звітний період у встановлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Пунктом 202.1. статті 202 Податкового кодексу України звітним (податковим) періодом з податку на додану вартість визначено календарний місяць.

Відповідно до вимог статті 203 Кодексу податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

13 червня 2012 року відповідачем надано до податкової інспекції декларацію з податку на додану вартість за звітний податковий період - квітень 2012 року, рядком 25 якої відповідач визначив до сплати податок в сумі 7 026 457,00 грн. (арк. справи 14-16). Кінцевим строком сплати зазначених зобов'язань є 30 травня 2012 року.

Крім цього, на підставі статті 50 Податкового кодексу України позивачем 13 червня 2012 року надано податковому органу уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за грудень 2010 року.

Уточнюючим розрахунком податкових зобов'язань з податку на додану вартість за звітний податковий період - грудень 2010 року, відповідач збільшив суму визначеного до сплати податку на додану вартість у розмірі 1 097 476,00 грн. та визначив суму штрафу, нарахованого у зв'язку із виявленням помилки, в сумі 32 924,00 грн. (арк. справи 17-21).

Таким чином, станом на день судового розгляду за відповідачем обліковуються податкові зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 8 156 857,00 грн., що підтверджується відомостями зворотнього боку облікової картки платника податку (арк. справи 22-24).

Відповідно до пункту 95.2. статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

12 жовтня 2004 року на підставі Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» Державною податковою інспекцією у Ворошиловському районі у м. Донецьку сформовано першу податкову вимогу № 1/1623 (арк. справи 11), яку відповідач отримав 15 жовтня 2004 року, про що свідчить підпис на повідомленні про вручення поштового відправлення (арк. справи 12).

16 листопада 2004 року Державною у податковою інспекцією у Ворошиловському районі у м. Донецьку сформовано другу податкову вимогу № 2/1642 (арк. справи 11), яку відповідач отримав 19 листопада 2004 року, про що свідчить підпис на повідомленні про вручення поштового відправлення (арк. справи 12).

Відповідно до пп. 6.2.1 п. 6.2 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

З аналізу цієї статті вбачається, що нею визначені порядок та умови формування податкових вимог (першої та другої), їх зміст, строки надсилання платнику податків, а також підстави для відкликання податкових повідомлень та податкових вимог.

Перелік підстав, наявність яких надає можливість визначати податкові вимоги відкликаними передбачався підпунктом 6.4.1 пункту 6.4 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Аналогічні підстави визнання податкових вимог відкликаними передбачені статтею 60 Податкового кодексу України.

При цьому, зазначеною статтею Кодексу визначено, що якщо нарахована сума грошового зобов'язання або податкового боргу збільшується внаслідок їх адміністративного оскарження, раніше надіслане податкове повідомлення-рішення або податкова вимога не відкликаються. На суму збільшення грошового зобов'язання надсилається окреме податкове повідомлення-рішення, а на суму збільшення податкового боргу окрема податкова вимога не надсилається.

Отже, законодавчими нормами (як Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що діяв до 01 січня 2011 року, так і Податковим кодексом України, чинного з 01 січня 2011 року) прямо встановлені підстави визнання податкових вимог відкликаними, тобто такими, що не підлягають виконанню.

Як вбачається із матеріалів справи, Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго» починаючи з 16 листопада 2004 року (дата формування другої податкової вимоги) по 14 червня 2012 року безперервно мало податковий борг, у зв'язку з цим податкові вимоги № 1/1623 від 12 жовтня 2004 року та № 2/1642 від 19 листопада 2004 року є чинними.

Представником відповідача зазначене не спростовано, документальних обґрунтувань в підтвердження того, що наведені податкові вимоги вважаються відкликаними не надано.

Отже, наявними в матеріалах справи документами підтверджено правомірність визначеної позивачем суми податкового боргу відповідача з податку на додану вартість та наявність підстав для стягнення зазначеної суми боргу в судовому порядку.

Відповідно до ст. 67 Конституції України та ст. 16 Податкового кодексу України, підприємство зобов'язано своєчасно та у повному обсязі сплачувати до бюджетів належні суми податків та зборів (обов'язкових платежів), однак вказані зобов'язання відповідач не виконав.

Пунктом 95.3. статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Наявними в матеріалах справи документами підтверджено наявність у відповідача відкритих банківських рахунків, з яких податкова інспекція може стягнути кошти в рахунок погашення наявного податкового боргу.

Враховуючи вищезазначене, адміністративний позов Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби до Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» про стягнення коштів з рахунків у банках, обслуговуючого такого платника податків, в рахунок погашення заборгованості у сумі 8 156 857,00 грн., є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7-12, 69-72, 87-98, 122-163, 183-3, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби до Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» про стягнення коштів з рахунків у банках, обслуговуючого такого платника податків, в рахунок погашення заборгованості у сумі 8 156 857,00 грн.,- задовольнити повністю.

Стягнути з рахунків Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» (код ЄДРПОУ 03337119, 83086, м. Донецьк, вул. Донецька, 38) у банках, обслуговуючих платника податків, кошти у розмірі 8 156 857,00 грн.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 02 липня 2012 року.

Постанова у повному обсязі складена 02 липня 2012 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Зінченко О.В.