Рішення № 25146021, 10.07.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2012 р. Справа № 5023/2211/12

вх. № 2211/12

Суддя господарського суду Погорелова О.В.

при секретарі судового засідання Стешенко О.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився відповідача - Сердюк Ю.О,, за дорученням

розглянувши справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Граве Україна", м. Львів

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Лемма сіті сервер", м. Харків

про стягнення 11964,81 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача 11964,81 грн. виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача. Позов обґрунтований ст. 27 ЗУ "Про страхування", ст.ст. 993, 1187, 1191 ЦК України та інш.

До початку судового засідання відповідач звернувся до суду з заявою про фіксацію судового процесу за допомогою ведення протоколу судового засідання в паперовій формі. Вказана заява відповідача розглянута та задоволена судом як така, що відповідає нормам чинного законодавства.

Позивач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві.

10.07.2012 року до господарського суду від відповідача надійшов супровідний лист, в якому він просить суд долучити до матеріалів справи витребувані ухвалою суду докази.

Суд, дослідивши надані докази, долучає їх до матеріалів справи.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував, з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника відповідача, суд встановив наступне.

22.04.2008 року ЗАТ СК "ІНПРО"(надалі - Позивач) уклало з гр. ОСОБА_2 (далі - Страхувальник) Договір страхування № 04225.30-150.214 (далі - Договір) про страхування майнових інтересів пов'язаних з володінням, користуванням та розпорядженням транспортного засобу Ауді, держ. номер НОМЕР_1 (далі - Застрахований ТЗ).

Закрите акціонерне товариство "Страхова компанія "ІНПРО", перейменовано у Закрите акціонерне товариство "Страхова компанія "ГРАВЕ УКРАЇНА", яка зберігає за собою всі права та обов'язки Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "ІНПРО".

30.03.2010 року на виконання вимог Закону України "Про акціонерні товариства" ЗАТ СК "ГРАВЕ УКРАЇНА" перейменоване на Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ГРАВЕ УКРАЇНА", отже Позивачем слід вважати ПрАТ СК "ГРАВЕ УКРАЇНА".

Відповідно до Договору страхування Позивач повинен відшкодувати шкоду, що трапилась в результаті страхового випадку, а саме пошкодження, втрата або знищення транспортного засобу або додаткового обладнання внаслідок ДТП - дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортного засобу.

25.02.2009 року в м. Рава-Руська Львівської області сталась ДТП за участю Страхувальника, котрий керував Застрахованим ТЗ, та участю гр. ОСОБА_3, котрий керував транспортним засобом Шкода, держ. номер НОМЕР_2.

Згідно постанови Комінтернівського районного суду м. Харкова від 17.04.2009 року та постанови від 06.04.2012 року по справі № 3-1745/2009 гр. ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні вищезгаданого правопорушення (а.с. 41-42).

На підставі Договору Позивач виплатив належне страхове відшкодування в розмірі 11964,81 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером № 616 від 08.05.2009 року (а.с. 74)..

15.02.2012 року Позивач звернувся до Відповідача з претензією на виплату страхового відшкодування, проте станом на день подання позову так і не отримав відповідного страхового відшкодування

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Частиною 1 ст. 25 Закону України "Про страхування" передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до ч. 1 ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

За приписами п.1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічне зазначено і в ст. 27 Закону України "Про страхування", згідно з якою до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Право вимоги страховик отримує тільки в разі, якщо він виплатив страхове відшкодування, тобто вимога до винної особи по суті має регресний характер.

Оскільки в матеріалах справи наявні докази виплати страховиком (Позивачем) страхового відшкодування, його звернення з позовною заявою до суду про стягнення грошових коштів в порядку регресу не суперечить положенням чинного законодавства.

На підставі ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно рекомендацій дирекції МТСБУ (Протокол № 153 Президії МТСБУ від 27.04.2006 р.) страховик за договором майнового страхування має право звернутися до страховика за договором ОСЦПВВНТЗ (страхування цивільно-правової відповідальності) з проханням відшкодувати кошти, сплачені в якості страхового відшкодування. Незадоволення такого прохання може розглядатися порушенням страховика за договором ОСЦПВВНТЗ зобов'язань перед своїм страхувальником.

Таким чином, мав місце страховий випадок і Відповідач має відшкодувати Позивачу належним чином оцінену шкоду.

Відповідно до ст. 36 Закону після розгляду страховиком наданих йому визначених у статті 35 цього Закону документів про дорожньо-транспортну пригоду, страховик приймає рішення про виплату страхового відшкодування або відмову у її здійсненні. Виплата страхового відшкодування здійснюється не пізніше 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування. Страховик зобов'язаний також узгодити з собою, що має право на отримання страхового відшкодування його розмір.

На момент звернення до суду Відповідач не узгодив з Позивачем розмір страхового відшкодування та не сплатив його.

Суд критично оцінює твердження відповідача про те, що вина водія ОСОБА_4 не доведена, оскільки реєстраційний номер автомобіля "Шкода Октавія", яким керував ОСОБА_4, що вказаний в постанові судді Комінтернівського районного суду м. Харкова від 17.04.2009 р. по справі № 3-1745/2009 р. не співпадає з реєстраційним номером забезпеченого транспортного засобу, що вказаний в Полісі № ВС/3125916 від 21.02.2009 р., виходячи з наступного. В матеріалах справи міститься постанова Комінтернівського районного суду м. Харкова від 06.04.2012 року по справі № 3-1745/2009 про уточнення постанови суду від 17.04.2009 року, яка є чинною.

Відповідно ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень .

Відповідно ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Дослідивши матеріали справи, докази надані в обґрунтування позовних вимог, суд приходить до висновку про те, що позивачем доведено наявність передбачених Законом умов для стягнення суми виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу, у зв'язку з чим позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судові витрати з цієї справи слід покласти на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 993, 1166, 1187, 1191 ЦК України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Лемма Сіті Сервер" (61057, м. Харків, вул. Чернишевська, 4, код ЄДРПОУ 14075674, р/р 2650430319039 в ПАТ РЕАЛ БАНК, МФО 351588) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ГРАВЕ України" (79044, м. Львів, вул. Метрологічна, 2, код ЄДРПОУ 19243047, р/р 26509268293900 в АТ "УкрСиббанк", МФО 351005) - 11964,81 грн. страхового відшкодування в порядку регресу та 1609,50 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 11 липня 2012 року.

Суддя Погорелова О.В.