Постанова № 25139793, 06.07.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 липня 2012 року № 2а-6579/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Добрівської Н.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Першого заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста КиєвадоТовариства з обмеженою відповідальністю «Кітіллар»провизнання недійсними установчих документів і державної реєстрації, припинення юридичної особи

В С Т А Н О В И В:

11 травня 2012 року Перший заступник прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі ДПІ у Солом'янському районі міста Києва звернувся до суду з позовом до ТОВ «Кітіллар»про визнання недійсними установчих документів і державної реєстрації, припинення юридичної особи.

В обґрунтування позовних вимог Перший заступник прокурора посилається на те, що відповідач у справі не є повноцінною господарською одиницею і відповідно до приписів ст.551 має ознаки фіктивності, що за твердженням прокурора підтверджується поясненнями ОСОБА_1 -засновника, директора і головного бухгалтера ТОВ «Кітіллар». Вказана особа, допитана в якості свідка у кримінальній справі по обвинуваченню директора ТОВ «Укргранекспо», показала, що ТОВ «Кітіллар»було зареєстроване третіми особами на його ім'я на підставі його документів за винагороду у розмірі 150 доларів США. Наміру здійснювати господарську діяльність він не мав та від імені ТОВ «Кітіллар»таку діяльність не здійснював, будь-які бухгалтерські документи, податкові накладні, договори від імені підприємства не підписував. Крім того, згідно експертного висновку головного експерта відділу криміналістичних експертиз НДЕКЦ при УМВС України в області від 29.03.2012 року підписи на податкових накладних від 31.03.2011р. та 30.05.2011р. виконані не ОСОБА_1, а іншою особою. Наведені обставини, за твердженням прокурора, свідчать про те, що ТОВ «Кітіллар»зареєстровано на особу, яка не мала та не має наміру провадити фінансово-господарську діяльність та реалізувати повноваження підприємства, що є підставою, на думку прокурора, для визнання судом недійсною державну реєстрацію юридичної особи та припинення юридичної особи.

Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 травня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судові засідання, призначені на 05.06.2012 року, 12.06.2012 року і 26.06.2012 року відповідач не з'явився, явку уповноваженого представника не забезпечив, заяв/клопотань не направляв, ухвала про відкриття провадження в адміністративній справі та призначення її до судового розгляду, а також повістки про виклик направлялись ТОВ «Кітіллар»за наявною у матеріалах справи адресою. Проте кореспонденція суду повернулась з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання»та «за зазначеною адресою не зареєстровано».

Відповідно до частини одинадцятої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

У судовому засіданні 26 червня 2012 року представник прокуратури та представник позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

З огляду на неявку в судове засідання відповідача, визнаного судом таким, що в силу положень ч.11 ст.35 КАС України належним чином повідомлений належним чином про розгляд справи, а також беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд на підставі ч.6 ст.71, ч.ч.4, 6 ст.128 КАС України розглядає справу у порядку письмового провадження на основі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд встановив наступне.

За даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців ТОВ «Кітіллар»(код ЄДРПОУ 37268162), місцезнаходження: 03048, м. Київ, Солом'янський район, вул. Івана Полюя, 5, зареєстроване 13 вересня 2010 року Солом'янською районною в місті Києві державною адміністрацією. Відповідно до даних, закріплених у Спеціальному витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців станом на 05.06.2012 року керівником підприємства зазначений ОСОБА_2, засновником (учасником) -ОСОБА_1

У відповідності до положень статті 42 Господарського кодексу України підприємництвом є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Статтями 2 та 3 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»від 15.05.2003р. № 755-IV (далі по тексту Закон № 755-IV), встановлюється, що відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, регулюються Конституцією України, цим Законом та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону. Дія цього Закону поширюється на державну реєстрацію всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, а також фізичних осіб -підприємців.

Враховуючи зазначене та принцип превалювання спеціальної норми над загальною, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до висновку, що розглядуваний закон є спеціальним нормативно-правовим актом, що прийнятий з метою регулювання правовідносин, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, у тому числі й порядку та підстав припинення державної реєстрації підприємницької діяльності суб'єкта господарювання.

Відповідно до статті 5 названого Закону державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців проводиться державним реєстратором виключно у виконавчому комітеті міської ради міста обласного значення або у районній, районній у містах Києві та Севастополі державній адміністрації за місцезнаходженням юридичної особи або за місцем проживання фізичної особи -підприємця.

Порядок проведення державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців визначений вищевказаним законом та включає, зокрема: перевірку комплектності документів, які подаються державному реєстратору для проведення державної реєстрації, та повноти відомостей, що вказані в реєстраційній картці, та перевірку документів, які подаються державному реєстратору, на відсутність підстав для відмови у проведенні державної реєстрації.

При цьому, юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам -правонаступникам або в результаті ліквідації (ст.104 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч.2 ст.38 Закону №755-IV підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, є визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути; провадження діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом; невідповідність мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону; неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону; наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним місцезнаходженням.

Приписами статті 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990р. № 509-XII (далі по тексту -Закон України від 04.12.1990р. № 509-XII) закріплено, що одним із завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі -податки, інші платежі).

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 10 Закону України від 04.12.1990р. № 509-XII до функцій органів державної податкової служби належить контроль за своєчасністю подання платниками податків податкових звітів, декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів.

01 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України від 02.12.2010р. №2755-VI, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 20.1.12 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (в редакції на момент звернення прокурора до суду із даним позовом) закріплено право органів державної податкової служби у випадках, встановлених законом, звертатися до суду щодо припинення юридичної особи та припинення підприємницької діяльності фізичною особою -підприємцем та/або про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб'єктів господарювання у випадках, встановлених законом.

Виходячи з положень статей 20, 21 Податкового кодексу України стосовно контролюючих функцій податкової служби в кореспонденції з положеннями частини 2 статті 38 Закону України від 15.05.2003р. № 755-IV, органи державної податкової служби можуть звертатися з вимогами про припинення юридичної особи не в усіх випадках, визначених статтею 38 зазначеного закону, а лише в тих, коли податкові органи діють на реалізацію своєї владної компетенції.

Враховуючи наведене, органи державної податкової служби можуть звертатися з вимогами про припинення суб'єктів господарювання не в усіх випадках, визначених статтею 38 Закону № 755-IV, а лише в тих, коли податкові органи діють на реалізацію своєї владної компетенції. Тому органи державної податкової служби вправі звертатися з вимогою про припинення суб'єктів господарювання лише в разі, якщо підставою позову є неподання таким суб'єктом протягом року до органів державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності згідно з законодавством.

Згідно з пунктом 8.6 Порядку обліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів), затвердженого Наказом ДПА України від 19.02.1998р. № 80 (в редакції наказу ДПА України від 17.11.1998р. № 552), якщо платник податків не має заборгованості перед бюджетом, та у разі неподання протягом року в органи державної податкової служби податкових декларацій, документів податкової звітності, керівник органу державної податкової служби приймає рішення у вигляді розпорядження відносно платника податків -про звернення до суду або господарського суду із заявою (позовною заявою) про постановлення судового рішення про припинення юридичної особи чи підприємницької фізичної особи -підприємця.

Статтею 9 Закону України «Про систему оподаткування»від 25.06.1991р. № 1251-ХІІ (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено обов'язок платників податків і зборів (обов'язкових платежів): вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами; подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів); сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни; допускати посадових осіб державних податкових органів до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів чи пов'язані з утриманням об'єктів оподаткування, а також для перевірок з питань обчислення і сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Обов'язок платника податків подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів також було закріплено і в Податковому кодексі України (п.п.16.1.3 п.16.1 ст.16), який набрав чинності з 01.01.2011 року.

В позовній заяві серед підстав для припинення юридичної особи позивачем не наведено доводів з наданням відповідних доказів, які б свідчили про неподання відповідачем протягом року податкової звітності. Натомість, в матеріалах справи міститься довідка ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 12.06.2012 року, яка свідчить про те, що остання звітність подавалась відповідачем до податкового органу 02.11.2011 року за ІІ-ІІІ квартали 2011 року.

Частиною 2 ст.38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»встановлено, що підставою для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є: визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути.

Відповідно до положень ч.2 ст.110 ЦК України вимога про ліквідацію юридичної особи на підставах, зазначених у пункті 2 ч.1 цієї статті, може бути пред'явлена до суду органом, що здійснює державну реєстрацію, учасником юридичної особи, а щодо акціонерних товариств -також Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, аналогічна правова позиція щодо чого міститься у постанові Верховного Суду України від 19 лютого 2008 року по справі № 2-116/06.

В той же час, як встановлено судом, позивач не є засновником відповідача, а також не належить до органів, які здійснюють державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Компетенція органів державної податкової служби поширюється саме на відносини в сфері оподаткування.

Таким чином, позивача не можна визнати особою, наділеною повноваженнями щодо ініціації припинення юридичної особи з підстав визнання недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», державний нагляд за дотриманням законодавства у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців здійснює спеціально уповноважений орган з питань державної реєстрації, яким відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.2007 р. № 667 є Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва.

Таким чином, оскільки податковий орган не вправі виходити за межі наданих йому законом повноважень, до яких не віднесено контроль за дотриманням законодавства у сфері державної реєстрації юридичних осіб, у тому числі щодо дотримання порядку реєстрації, а вимога про визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації може бути пред'явлена до суду органом, що здійснює державну реєстрацію або учасником юридичної особи, суд приходить до висновку, що вимоги прокурора в інтересах податкового органу в цій частині виходять за межі повноважень органів державної податкової служби і не можуть бути заявлені прокурором із визначенням в якості позивача саме податковий орган.

Так, відповідно до статті 361 Закону України «Про прокуратуру»представництво прокуратурою інтересів держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів держави у випадках, передбачених законом.

Згідно пункту 2 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом. Частиною 2 статті 60 КАС України встановлено, що з метою представництва інтересів громадянина або держави в адміністративному суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з адміністративним позовом, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження в якій відкрито за адміністративним позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду.

Прокурор здійснює в суді представництво інтересів громадянина або держави в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами, і може здійснювати представництво на будь-якій стадії адміністративного процесу.

Враховуючи те, що «інтереси держави»є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п. 4 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 8 квітня 1999 року, справа №1-1/99).

Як вбачається із ч.2 резолютивної частини вищевказаного Рішення Конституційного Суду України під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Таким чином, системний аналіз приписів Конституції України, Закону України «Про державну податкову службу в Україні», Податкового кодексу України, Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»та інших законодавчих актів дає підстави стверджувати, що податкова інспекція не є органом виконавчої влади, якому законом надані повноваження щодо здійснення державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, а тому зазначення прокурором в якості позивача -органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах -Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва є безпідставним та необґрунтованим.

Крім того, наведені позивачем обставини щодо державної реєстрації підприємства на особу, яка за твердженням податкової інспекції не мала наміру займатися підприємницькою діяльністю, не могли бути свого часу підставою для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи, оскільки вичерпний перелік таких підстав визначений у ч.1 ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»та до нього не включено обставини, про які згадує позивач.

У свою чергу, частиною 1 зазначеної статті передбачено, що відмова у проведенні державної реєстрації юридичної особи з інших підстав не допускається.

Крім того, доказів того, що при реєстрації відповідача відбулись порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути, ні прокурор, ні податковий орган не надав.

Як не наведено контролюючим органом і доказів неподання відповідачем протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що позивачем нормативно не обґрунтовано підстав для задоволення позову виходячи з існуючого суб'єктного складу сторін у справі та визначених позивачем підстав і предмету позову.

Аналогічна позиція була викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 21 вересня 2011 року у справі №К-45085/09 за позовом ДПІ у Жовтневому районі міста Луганська до ПП «Ластик буд»про визнання недійсним запису про державну реєстрацію та припинення юридичної особи.

До того ж, і представник прокуратури і представник податкового органу в судовому засіданні підтвердили, що підставою для звернення до суду із даним позовом про припинення юридичної особи є визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути, а саме створення товариства з метою незаконної підприємницької діяльності, доказом чого є пояснення ОСОБА_1

Відповідно до частини першої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно частини 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 статті 70 КАС України належні докази визначені як докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору (ч.4 ст.70 КАС України).

Посилання прокурора на письмові свідчення ОСОБА_1, висновок експерта від 29.03.2012 року №1/231, а також на постанову від 12.01.2012 року №04/5-3002-12 про порушення кримінальної справи по обвинуваченню посадової особи ТОВ «Укргранекспо», суд не може вважати належними та достатніми доказами існування обставин, які б свідчили про реєстрацію ТОВ «Кітіллар»з порушенням закону. Крім того, як вбачається з даних Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців станом на 05.06.2012 року, керівником підприємства визначено ОСОБА_2, а ОСОБА_1 є учасником товариства.

Згідно частини 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Разом з тим, позивачем не доведено суду, що на момент розгляду справи є обвинувальний вирок суду у відношенні ОСОБА_1 у вчиненні злочинів передбачених ст.205, ст.207, ст.212 КК України.

Слід також зазначити, що відповідно до пункту 4 частини 2 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єктів владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Статтею 104 КАС України передбачено, що суб'єкт владних повноважень має право звернутися до адміністративного суду у випадках, встановлених законом.

При цьому, п. 5 ч. 4 ст. 50 КАС України встановлено, що громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Вимоги прокурора про визнання недійсною державну реєстрацію не можуть бути самостійними позовними вимогами, оскільки в силу приписів ст.38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців», підлягають правовій оцінці лише з іншими вимогами, зокрема, у справі про припинення юридичної особи, що не пов'язане з банкрутством такої юридичної особи.

З огляду на викладене та беручи до уваги відсутність законних підстав для припинення юридичної особи з підстав, наведених у позовній заяві, а також враховуючи, що відповідно до ч.2 ст.157 КАС України, суд закриваючи провадження у справі, повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ, Окружний адміністративний суд м. Києва приходить до висновку про необхідність постановлення рішення про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання недійсними установчих документів відповідача та запису прокурора щодо припинення юридичної особи з причин визнання недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також про визнання недійсними установчих документів і державної реєстрації ТОВ «Кітіллар».

Керуючись вимогами ст.ст. 69, 71, 86, 94, 158-163, 254 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволені позову Першого заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кітіллар»(код ЄДРПОУ 37268162) про визнання недійсними установчих документів, припинення юридичної особи -відмовити.

Постанова набирає законної сили у порядку, встановленому в ст.254 КАС України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, визначені ст.ст.185-187 КАС України.

Суддя Н.А. Добрівська