Постанова № 25139636, 14.03.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 березня 2012 року 16:48 № 2а-17458/11/2670

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Мілє»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києвапро визнання протиправним та скасування податкового рішення-повідомлення № 0001242360 від 09.09.2011 року.Суддя Смолій І.В.,

Секретар судового засідання Колесник І.Ю.

Представники:

Від позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2 -предст. за довіреністюВід відповідачаОСОБА_3 -довіреність № 34/9/10-009 від 04.01.2012р.На підставі ч. 3 ст. 160 КАСУ в судовому засіданні 02.02.2012 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового рішення-повідомлення № 0001242360 від 09.09.2011 року

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.11.11р. відкрито провадження у адміністративній справі та закінчено підготовче провадження і призначено справу до розгляду по суті на 13.12.11р.

У судових засіданнях 13.12.11р., 27.12.11р., 26.01.12р., 09.02.12р., 21.02.12р. судом оголошувалась перерва у зв'язку з необхідністю надати суду додаткові матеріали по справі.

Судове засідання, призначене на 01.03.12р. було знято з розгляду в зв'язку з технічною неможливістю фіксування судового процесу.

У судовому засіданні 14.03.12р. представники позивача позовні вимоги підтримали, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві та додаткових поясненнях.

Представник відповідача проти позову заперечив, посилаючись на обставини викладені в запереченні на позовну заяву, вважає що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілє»(надалі -позивач), зареєстроване як юридична Подільською районною державною адміністрацією міста Києва 18.11.2003р. (код ЄДРПОУ 32709997), та перебуває на обліку, як платник податків, у Державній податковій інспекції у Голосіївському районі м.Києва (надалі -відповідач).

З 28.04.2011 по 23.05.2011 Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва проведено документальну планову перевірку ТОВ «Мілє»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 по 31.12.2010.

За результатами перевірки Відповідачем було складено Акт № 275/1-23-60-32709997 від 30.05.2011р. (далі -Акт перевірки), відповідно до якого встановлено порушення: п. 1.32 ст.1, п. 5.1., п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п.п.5.4.3, п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 283/97-ВР від 22.05.1997 року (із змінами і доповненнями), п. 10, п. 15, п. 33, п. 37 Порядку гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни технічно складних побутових товарів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 506 від 11.04.2002 року (із змінами і доповненнями), а саме заниження податку на прибуток на суму 903 163,00 грн.

09.09.2011р. Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва було прийняте податкове повідомлення-рішення: № 0001242360, яким Позивачу визначено податкове зобов'язання в розмірі 890 348,00 грн. за основним платежем та 222 587,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Позивач не погоджується з таким рішенням податкового органу, вважає їх безпідставними та необґрунтованими, у зв'язку з чим звернувся до суду про його скасування.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про підставність позовних вимог виходячи з наступних міркувань.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, зокрема з акту перевірки податковий орган прийшов до переконання про завищення Позивачем валових витрат на суму 2 946 511,00 грн.

Судом встановлено, що між ТОВ «Мілє»(Замовник) та ТОВ «Милє СНГ»(Виконавець) укладено Договір №RU/VGUA-1 від 01.10.2004, відповідно до п. 1.1 якого Виконавець надає наступні послуги: а) консультативні послуги у сфері організації процесів бізнесу Замовника, інформаційних технологій, фінансово-економічного аналізу, збуту, маркетинга, менеджмента; б) послуги з навчання фахівців збуту Замовника, в тому числі на спеціалізованих тематичних семінарах; с) послуги з надання технічної допомоги в наладці та монтажу обладнання; д) послуги з реклами; е) консультації у сфері аналізу каналів збуту та розподілу товарів та послуг; Ф) послуги у сфері маркетингових комунікацій; ж) послуги в сфері архітектури та дизайну, спорудження шоу-румів; н) інші послуги.

Судом встановлено, що на виконання умов договору між Позивачем та ТОВ «Милє СНГ», сторони оформили завдання на надання послуг, звіти, акти про надання послуг, документи, що свідчать про погодження вартості послуг.

В Акті перевірки, Відповідач зазначає, що перелік послуг, зазначений в договорі, в актах виконаних робіт, не дає можливості визначити, які саме послуги надавалися, в зв'язку з тим, що перелік послуг носить загальний характер та не ідентифікований відносно практичного застосування працівниками та комп'ютерною технікою підприємства.

Згідно з пунктом 5.1 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі -валові витрати ) -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п. 5.2.1 ст. 5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Висновки Відповідача базуються на твердженні, що відповідно актів наданих послуг ТОВ «Милє СНГ»та завдань неможливо визначити чіткий перелік наданих послуг.

Згідно з абзацом четвертим пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Проаналізувавши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що у позивача були документи, які підтверджують факт надання послуг та дають право на віднесення зазначених в них сум до складу валових витрат.

Таким чином, Позивачем було правомірно відображено у складі валових витрат витрати в сумі 2 946 511,00 грн., а висновки Відповідача про завищення Позивачем валових витрат та порушення підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність у ДПІ у Голосіївському районі м. Києва належних правових підстав для визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 736 628,00 грн. із застосуванням штрафних санкцій в сумі 184 157,00 грн.

В Акті перевірки зазначено, що перевіркою показників, відображених у рядку 04.12. Декларації «Інші витрати», за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2010 р. встановлено, що на формування цього показника мали вплив послуги оренди офісних та складських приміщень, вартість товару (запасні частини) на гарантійний ремонт.

З Акту перевірки вбачається, що Відповідач прийшов до висновку, що Позивачем віднесено до складу валових втрат, вартості товару (запасних частин) на гарантійний ремонт на загальну суму 666 143,00 грн., при цьому порушено п.п.5.4.3, п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 283/97-ВР від 22.05.1997 року та п. 10, п. 15, п. 33, п. 37 Порядку гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни технічно складних побутових товарів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 506 від 11.04.2002 року (далі -Порядок № 506).

В Акті зазначено, що в порушення Порядку № 506, Позивачем до перевірки не надано гарантійних та відривних талонів на гарантійне обслуговування, за яким проведено гарантійні ремонти та заміна запасних частин.

Порядок № 506 визначає відносини між споживачами, які придбавають технічно складні побутові товари для власних побутових потреб (далі - споживачі), та їх виробниками, продавцями і виконавцями робіт з гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни товарів.

Споживачами згідно п. 22 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів»визнається фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

Таким чином, норми Порядку № 506 регулюють взаємовідносини між виробниками (продавцями) та споживачами - фізичними особами, які придбали певну продукцію для особистих (побутових) потреб.

Посилання Відповідача є безпідставним, оскільки Позивачем здійснюється надання гарантійних та відривних талонів на гарантійне обслуговування, за яким проведено гарантійні ремонти та заміна запасних частин, безпосередньо в приміщенні споживача, шляхом заміни техніком відповідної деталі.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач неправомірно застосував до господарських операцій позивача зазначені в Акті перевірки норми Порядку гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни технічно складних побутових товарів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 506 від 11.04.2002 року.

Відповідно до положень частини 2 пп. 5.4.3 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР у разі здійснення гарантійних замін товарів платник податку зобов'язаний вести окремий облік бракованих товарів, повернутих покупцями, а також облік покупців, що отримали таку заміну або послуги з ремонту (обслуговування), у порядку, встановленому центральним податковим органом.

На виконання підпункту 5.4.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»,наказом Державної податкової адміністрації України від 27 червня 1997 р. № 203, було затверджено Порядок обліку бракованих товарів, повернутих покупцями у разі здійснення гарантійних замін товарів, а також обліку покупців, що отримали таку заміну або послуги з ремонту (обслуговування) (далі - Порядок № 203).

Даним порядком передбачено, що у разі здійснення гарантійних замін товарів платник податку (виробник товару) зобов'язаний вести окремий облік бракованих товарів, повернутих через підприємства торгівлі, а також облік покупців, що отримали заміну бракованого товару або послуги з ремонту (обслуговування).

Згідно п. 3.2 Порядку № 203 облік бракованого товару необхідно вести в кількісному та вартісному виразі по таких видах (групах) усунення дефектів товарів: а) безоплатне усунення дефектів товару або відшкодування витрат на виправлення дефектів товару покупцем чи третьою особою; б) заміна на аналогічний товар належної якості; в) відповідне зменшення його купівельної ціни; г) заміна на такий же товар іншої моделі з відповідним перерахуванням купівельної ціни; ґ) розірвання договору та відшкодування збитків, яких зазнав покупець.

Пунктом 3.3 Порядку № 203 встановлено, що облік бракованих товарів та облік покупців ведеться підприємствами самостійно у Книзі обліку бракованих товарів та обліку покупців, що отримали гарантійну заміну бракованого товару або послуги з ремонту (обслуговування) (далі - Книга) за формою, що додається.

Таким чином, вказаним Порядком № 203 урегульовано порядок ведення платником податків обліку бракованих товарів та облік покупців у випадку безоплатного усунення дефектів товару.

Судом встановлено, що згідно норм зазначеного Порядку № 203, Позивачем велась Книга обліку бракованих товарів та обліку покупців, що отримали гарантійну заміну бракованого товару або послуги з ремонту (обслуговування).

Вказана Книга містить усю інформацію про здійснені позивачем гарантійні ремонти, передбачену Порядком № 203, зокрема, усі дані, які дозволяють ідентифікувати споживача, товар, його номер та комплектуючі, вид недоліку та його характер, строк виконання та вартість запасних частин. Факт надання послуг щодо гарантійного ремонту та заміни, та підпис Споживача про прийняття робіт міститься в нарядах-замовленнях.

Згідно з п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(чинного на момент виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

У відповідності до абз. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не підлягають включенню до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналізуючи зазначені норми, суд приходить до висновку, що до складу валових витрат платника податку належать витрати, які підтверджені первинними документами та які пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Вимоги до первинних документів встановлено в ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.99 № 996-XIV (у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин), а саме, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату та місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської-операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дозволяють ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Факт здійснення позивачем витрат на гарантійний ремонт проданої продукції підтверджується оформленими у встановленому порядку документами, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Пункт 5.11 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»забороняє встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про відсутність порушення з боку позивача вимог пп. 5.4.3 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки витрати на здійснення гарантійних ремонтів пов'язані зі здійсненням позивачем господарської діяльності та підтверджуються належним чином оформленими первинними документами.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність у ДПІ у Голосіївському районі м. Києва належних правових підстав для визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 153 720,00 грн. із застосуванням штрафних санкцій в сумі 38 430,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів суду правомірності прийнятого ним податкового рішення-повідомлення № 0001242360 від 09.09.2011 року.

Натомість представники позивача надали суду обґрунтовані пояснення, підтверджені допустимими доказами, щодо протиправності винесення Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва податкового рішення-повідомлення № 0001242360 від 09.09.2011 року.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про скасування податкового рішення-повідомлення № 0001242360 від 09.09.2011 року

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Керуючись ст.ст. 69, 70 71, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Скасувати податкове рішення-повідомлення № 0001242360 від 09.09.2011 року, прийняте Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва.

Постанова набуває законної сили в порядку статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В.Смолій