Постанова № 25139637, 25.06.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 червня 2012 року 08:30 № 2а-6679/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Савченко А.І., при секретарі Литовці Ю.Є., розглянувши у письмовому проваджені адміністративну справу

за позовомПечерської районної в місті Києві державної адміністраціїдоГоловного державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві ОСОБА_1провизнання протиправними дій та скасування постанови

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Печерська районна в місті Києві державна адміністрація (далі по тексту - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до головного державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві ОСОБА_1 (далі по тексту -відповідач) про визнання неправомірними дій щодо накладення штрафу у розмірі 680,00 грн. за невиконання рішення суду за виконавчим листом № 5/355, виданим 30.03.2009р. та скасування постанови про накладення штрафу від 17.04.2012р. ВП № 30933572.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до судового розгляду на 5 червня 2012 року.

У судове засідання, призначене на 5 червня 2012 року, з'явився представник позивача. Уповноважений представник відповідача не з'явився, в зв'язку з чим та враховуючи приписи статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд відклав розгляд справи на 18 червня 2012 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 6 червня 2012 року повното витребувано від управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві належним чином завірені копії документів, що містяться у виконавчому провадженні № 30933572.

15 червня 2012 року відповідачем через канцелярію суду подано документи на виконання вимог ухвали суду від 6 червня 2012 року.

У судовому засідання 18 червня 2012 року уповноважений представник позивача позов підтримав у повному обсязі.

Уповноважений представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи положення частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 18 червня 2012 року суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

26.01.2012р. Головним державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві ОСОБА_1 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 30933572 відповідно до виконавчого листа № 5/355, виданого 30.03.2009р. Окружним адміністративним судом міста Києва, якою боржника зобов'язано в семиденний строк з дня винесення вказаної постанови добровільно виконати рішення суду.

Супровідним листом підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві від 26.01.2012р. № 777/2 зазначена постанова надіслана на адресу позивача та отримана останнім 01.03.2012р. за вх. № 1486/11, що підтверджується вхідним штемпелем Печерської районної в місті Києві державної адміністрації

Листом від 06.03.2012р. № 1486/1/12 Печерська районна в місті Києві державна адміністрація повідомила відповідача про необхідність вжиття відповідачем заходів по приведенню виконавчого листа № 5/355, виданого 30.03.2009р. Окружним адміністративним судом міста Києва, у відповідність до пункту 3 частин 1 статті 18 названого Закону України «Про виконавче провадження», оскільки Печерська районна в місті Києві державна адміністрація не є належним боржником по відкритому виконавчому провадженню № 30933572.

17.04.2012р. відповідачем на підставі статей 11, 89 Закону України «Про виконавче провадження»винесено постанову про накладення на Печерську районну в місті Києві державну адміністрацію штрафу у розмірі 680 грн.

Вважаючи, що постанова про накладення штрафу від 17.04.2012р. ВП № 30933572 є незаконною, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з відповідним позовом.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вищезазначених вимог, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Згідно зі статтею 124 Конституції України всі судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України «Про виконавче провадження»від 21.04.1999р. № 606-XIV (далі по тексту -Закон України від 21.04.1999р. № 606-XIV).

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України від 21.04.1999р. № 606-XIV примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Статтею 1 вказаного Закону визначено, що виконавче провадження - це сукупність органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом.

Відповідно до статті 8 Закону України від 21.04.1999р. № 606-XIV сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

Частиною 1 статті 17 Закону України від 21.04.1999р. № 606-XIV визначено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Зокрема, підлягають виконанню державною виконавчою службою виконавчі листи, що видаються судами (пункту 1 частини 2 статті 17 Закону України від 21.04.1999р. № 606-XIV).

Згідно статті 19 Закону України від 21.04.1999р. № 606-XIV (у редакції, чинній на момент видачі виконавчого листа Окружним адміністративним судом міста Києва від 30.03.2009р. № 5/355.) у виконавчому документі повинні бути зазначені: 1) назва документа, дата видачі та найменування органу, посадової особи, що видали документ; 2) дата і номер рішення, за яким видано виконавчий документ; 3) найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за його наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за його наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші відомості, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, такі як дата і місце народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника тощо; 4) резолютивна частина рішення; 5) дата набрання чинності рішенням; 6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Виконавчий документ має бути підписаний уповноваженою посадовою особою і скріплений печаткою.

Законом можуть бути встановлені також інші додаткові вимоги до виконавчих документів.

Статтею 25 Закону України від 21.04.1999р. № 606-XIV (у редакції, чинній на момент винесення постанови про відкриття виконавчого провадження) визначено процедуру прийняття виконавчого документу до виконання.

Так, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження № 30933572, копія яких міститься в матеріалах справи, заява про відкриття виконавчого провадження надійшла на адресу відповідача 18.01.2012р. за вх. №253/04-01-25.

При цьому, постанова про відкриття виконавчого провадження винесена лише 26.01.2012р., тобто з порушенням строків, визначених частиною 2 статті 25 Закону України від 21.04.1999р. № 606-XIV.

Відповідно до частини 1 статті 31 Закону України від 21.04.1999р. № 606-XIV (у редакції, чинній на момент винесення постанови про відкриття виконавчого провадження) копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

В матеріалах виконавчого провадження № 30933572, копія яких міститься в матеріалах справи, відсутні належні та допустимі докази виконання відповідачем положень частини 1 статті 31 Закону України від 21.04.1999р. № 606-XIV.

Більш того, положеннями статті 11 Закону України від 21.04.1999р. № 606-XIV визначені права та обов'язки державного виконавця. Так, державний виконавець зобов'язаний, зокрема, вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання; звертатися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення.

Так, з копії матеріалів виконавчого провадження № 30933572 судом встановлено, що позивач звертався до відповідача з клопотанням про відкладення виконавчих дій у зв'язку з несвоєчасним одержанням ним постанови про відкриття виконавчого провадження від 26.01.2012р. ВП № 30933572 та про необхідність вжиття відповідачем заходів по приведенню виконавчого листа № 5/355, виданого 30.03.2009р. Окружним адміністративним судом міста Києва, у відповідність до пункту 3 частин 1 статті 18 названого Закону України від 21.04.1999р. № 606-XIV.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутній будь-який доказ, який би свідчив про виконання відповідачем вимог статті 11 Закону України від 21.04.1999р. № 606-XIV.

Натомість, на підставі статті 89 Закону України від 21.04.1999р. № 606-XIV відповідачем 17.04.2012р. винесено оскаржувану постанову про накладення штрафу.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на норми статті 35 Закону України від 21.04.1999р. № 606-XIV, відповідно до якої за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів. Про відкладання провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам.

Жодного доказу на виконання вимог статті 35 Закону України від 21.04.1999р. № 606-XIV відповідачем суду також не надано.

При цьому, суд звертає увагу на наявні в матеріалах виконавчого провадження № 30933572 копії витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, які долучались позивачем до клопотання від 06.03.2012р. № 1486/1/12, як доказ того, що Печерська районна в місті Києві державна адміністрація не є належним боржником по вказаному виконавчому провадженню.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, виконавчий лист від 30.03.2009р. № 5/355 винесено на виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.08.2008р. у справі № 5/355, якою задоволено позов ОСОБА_2 та зобов'язано Печерську районну в м. Києві державну адміністрацію прийняти рішення (розпорядження) про перебування ОСОБА_2 на квартирній черзі з 28.06.2000р. та у черзі першочерговиків з 05.08.2003р. Вказана постанова набрала законної сили 29.08.2008р.

Суд звертає увагу, що на момент видачі виконавчого листа на виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.08.2008р. у справі № 5/355 юридичної особи «Печерська районна в місті Києві державна адміністрація»не існувало, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 06.03.2012р. на запит № 13253736, згідно якого Печерська районна в місті Києві державна адміністрація зареєстрована 31.10.2010р., ідентифікаційний код юридичної особи 37401206.

Печерська районна в місті Києві державна адміністрація утворена з 31 жовтня 2010 року відповідно до пункту 1 розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Про організаційно-правові заходи, пов'язані з виконанням рішення Київської міської ради від 09.09.2010р. № 7/4819 «Про питання організації управління районами в місті Києві»»від 30.09.2010р. № 787 (далі по тексту - розпорядження № 787).

Натомість, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 18.06.2012р. на електронний запит № 14072522, датою державної реєстрації Печерської районної у місті Києві державної адміністрації є 01.08.2001р., ідентифікаційний код юридичної особи 26077508. Стан юридичної особи: в стані припинення підприємницької діяльності.

Суд звертає увагу, що відповідно до частини 1 статті 59 Господарського кодексу України припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених законами, - за рішенням суду.

Так, рішенням Київської міської ради «Про питання організації управління районами в місті Києві»від 09.09.2010р. № 7/4819 (далі по тексту -рішення №7/4819) вирішено припинити з 31 жовтня 2010 року шляхом ліквідації виконавчі органи районних в місті Києві рад, зокрема, Печерську районну у місті Києві державну адміністрацію.

Відповідно до статті 60 Господарського кодексу України ліквідація суб'єкта господарювання здійснюється ліквідаційною комісією, яка утворюється власником (власниками) майна суб'єкта господарювання чи його (їх) представниками (органами), або іншим органом, визначеним законом, якщо інший порядок її утворення не передбачений цим Кодексом. Ліквідацію суб'єкта господарювання може бути також покладено на орган управління суб'єкта, що ліквідується.

Положеннями Розпорядження 787 передбачено створення та ліквідацію відповідних юридичних осіб та вжиття у зв'язку з цим відповідних організаційно-правових заходів передбачених законодавством.

Відповідно до підпункту 9.1 пункту 9 розпорядження № 787, з 31 жовтня 2010 року ліквідаційні комісії набувають всіх повноважень щодо прийняття кадрових, управлінських та розпорядчих рішень, розпорядження коштами та іншим майном, координації діяльності створених або підпорядкованих підприємств, установ, організацій та інших повноважень, які належали юридичним особам, що ліквідуються.

Таким чином, Печерська районна в місті Києві державна адміністрація не є правонаступником Печерської районної у місті Києві державної адміністрації, оскільки згідно чинного законодавства відносини з припинення юридичних осіб шляхом ліквідації не передбачають правонаступництва, що підтверджується наведеними вище нормами, а тому позивач не може бути боржником в рамках виконавчого провадження № 30933572.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до висновку, що постанова про накладення штрафу від 17.04.2012р. ВП № 30933572 не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки порушення, за яке накладено стягнення, застосовано не до відповідного суб'єкта, а тому названа постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Згідно статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

З метою забезпечення прав та інтересів позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог позивача в частині визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 17.04.2012р. ВП № 30933572.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно із частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б спростовували доводи позивача відповідач суду не надав.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Визнати протиправними дії головного державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві ОСОБА_1 по накладенню на Печерську районну в місті Києві державну адміністрацію (ідентифікаційний код 37401206) штрафу у розмірі 680,00 грн. за невиконання рішення суду за виконавчим листом № 5/355, виданим 30.03.2009р. Окружним адміністративним судом міста Києва.

3.Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 17.04.2012р. ВП № 30933572.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.І. Савченко