Постанова № 25138614, 26.06.2012, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/1551/2012

26 червня 2012 року 16год. 22хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Шевчук С.М. за участю секретаря судового засідання Деркач Н.А. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Комар С.І.

відповідача: представник Столярець І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтеркон" до Державна податкова інспекція у м.Рівному про скасування податкових повідомлень-рішень ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Юридична компанія "ІНТЕРКОН" звернулось до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівне про скасування податкового повідомлення-рішення № 0020621541 від 24.11.2011 р. та податкового повідомлення-рішення № 0025311541 від 03.03.2012 р.

Відповідно до вимог ст. 55 КАС України за згодою позивача, суд допустив процесуальне правонаступництво та замінив відповідача - Державну податкову інспекцію у м. Рівне на його правонаступника - Державну податкову інспекцію у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби.

Обґрунтовуючи позов, представник позивача зазначив, що при складанні податкової декларації з ПДВ за липень 2011року та віднесенні до її складу сум податкового кредиту за податковою накладною № 713 від 29.07.2011 р. позивач діяв відповідно до приписів пункту 201.10. ст. 201 Податкового кодексу з врахуванням внесених змін, що набули чинності на дату складання названої податкової декларації. Зазначає, що податкова накладна у встановлені строки зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних. Право позивача на віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту виникло у липні 2011року, оскільки на вказану дату припадає перша подія - дата отримання платником податку товарів, що підтверджено спірною податковою накладною. Просив позов задоволити.

Відповідач проти позову заперечив. Представник відповідача пояснила, що згідно п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг продавець зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному державному реєстрі податкових накладних. Відсутність на дату видачі спірної податкової накладної факту реєстрації в Єдиному державному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту за липень 2011року, оскільки її реєстрація в єдиному реєстрі здійснена 10.08.2011року. Просила в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що 17.10.2011 р. Державною податковою інспекцією у м. Рівне проведено камеральну перевірку Товариством з обмеженою відповідальністю Юридична компанія "ІНТЕРКОН" даних задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість, за результатами якої складено акт №303/15-200/30058594 від 17.10.2011 р. Так в ході названої перевірки встановлено, що позивач неправомірно відніс до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 841217, 19 грн. за податковою накладною № 713 від 29.07.2011 р. отриманої від продавця -ТзОВ «Континент Нафто Трейд», оскільки вказана податкова накладна не була внесена названим продавцем в липні 2011року до Єдиного реєстру податкових накладних.

На підставі обумовлених висновків акту перевірки за порушення позивачем п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0020621541 від 24.11.2011 р., згідно з яким позивачу по справі збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 835 834,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію розмірі 208 958,00 грн.

За результатами процедури адміністративного оскарження, Державною податковою службою у Рівненській області залишено без змін податкове повідомлення-рішення № 0020621541 від 24.11.2011 р. та збільшено податкові зобов'язання з податку на додану вартість згідно податкового повідомлення-рішення № 0025311541 від 03.03.2012 р. за основним платежем в розмірі 3 200, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 800, 00 грн.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

З матеріалів справи вбачається, що декларація з податку на додану вартість за липень 2011року складена позивачем та подана до податкового органу у строк встановлений законом, а зокрема 19.08.2011року.

У складі сум податкового кредиту названої декларації, що була складена 19.08.2011року позивач відобразив суму податку на додану вартість в розмірі 835 834,00 за податковою накладною № 713 від 29.07.2011 р., виданою продавцем ТзОВ «Континент Нафто Трейд»та зареєстрованою в Єдиному державному реєстрі податкових накладних - 10.08.2011 р.

На дату видачі ТзОВ «Континент Нафто Трейд»названої податкової накладної позивачу, а зокрема 29.07.2011року редакція пункту 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України передбачала, що податкова накладна видається продавцем на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

З наведеного слідує, що на дату складання спірної податкової накладної названа законодавча норма не містила чітких вимог до платників податків -продавців щодо строків реєстрації ними податкових накладних в Єдиному реєстрі.

Європейський суд з прав людини розкриваючи зміст верховенства права у своїх рішеннях зазначає, що існування законодавчої бази не є достатнім; іще потрібно, щоб закон був доступний для конкретної особи і сформульований з достатньою чіткістю для того, щоб вона могла, з допомогою кваліфікованих радників, якщо це необхідно, передбачити в розумних межах, виходячи з обставин справи, ті наслідки, які може спричинити означена дія. Закон, який передбачає свободу оцінювання, сам по собі не порушує цієї вимоги, якщо обсяг і способи здійснення такої свободи визначаються з достатньою чіткістю, з урахуванням легітимної мети, що ставиться в даному випадку, для того щоб кожному забезпечити належний захист від свавілля (зокрема, рішення у справі «Круслен проти Франції»від 24 квітня 1990 року, с. 20, п. 2730, і «М. та Р. Андерсон проти Швеції» (M. et R. Andersson c. Suede) від 25 лютого 1992 року, серія A, № 226-A, п. 75). Закон повинен містити чіткі терміни для того, щоб усі могли зрозуміти, за яких обставин і за яких умов органи державної влади можуть втручатися у ці права (рішення у справі «Мелоун проти Сполученого Королівства»(Malone c. Royaume-Uni) від 2 серпня 1984, серія A, № 82, с 31, п. 67).

Європейський суд з прав людини у справі «Щокін проти України»від 14 жовтня 2010 року (заява NN 23759/03 та 37943/06) зазначає, що мало місце порушення статті 1 Першого протоколу до Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року на тій підставі, що відповідне національне законодавство в податковій сфері не було чітким та узгодженим та, відповідно, не відповідало вимозі «якості»закону і не забезпечувало адекватність захисту від свавільного втручання у майнові права заявника. Європейський суд визнав порушенням Протоколу і Конвенції той факт, що національними органами не було дотримано вимогу законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника-платника податку, коли у його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування.

У справі «Серков проти України»Європейським судом з прав людини встановлено порушення також у зв'язку з тим, що, по-перше, відповідне національне законодавство не було чітким та узгодженим та, відповідно, не відповідало вимозі «якості»закону, що мало наслідком його суперечливе тлумачення Верховним Судом України, та, по-друге, незастосування судами, всупереч національному законодавству, підходу, який був би сприятливішим для заявника, коли у його справі законодавство припускало неоднозначне тлумачення.

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

З огляду на зазначене норми п. 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України на момент складання спірної податкової накладної не були чітким та узгодженим та, відповідно, не відповідало вимозі «якості»закону і не забезпечувало адекватність захисту від свавільного втручання у майнові права (право на податковий кредит) позивача.

Законом України від 7 липня 2011 року № 3609-VI, який набрав чинності 06 серпня 2011 року названі не чіткості закону були усунуті, а зокрема до п. 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України були внесені зміни шляхом його доповнення абзацом 7. Відповідно до якого реєстрація податкових накладних у Єдиному реєстрі здійснюється не пізніше двадцяти календарних днів, наступних за датою їх виписки.

Відтак, внісши доповнення до названого податкового кодексу, законодавець чітко встановив строки реєстрації платниками податків - продавцями податкових накладних Єдиному реєстрі податкових накладних. До внесення таких доповнень строки реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі законодавцем не були встановлені.

Отож, на момент складання (19.08.2011року) позивачем податкової декларації з ПДВ за липень 2011 року та прийняття ним рішення про можливість формування сум податкового кредиту за спірною податковою накладною вступила в силу законодавча норма, яка надавала право позивачу здійснити формування сум податкового кредиту за податковою накладною яка повинна бути зареєстрована продавцем в реєстрі не пізніше двадцяти календарних днів, наступних за датою їх виписки.

Спірна податкова накладна виписана 29.07.2011року в реєстрі податкових накладних зареєстрована 10.08.2011року, тобто у встановлений 20-ти денний строк з моменту її виписки.

Крім того, п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачає, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів або послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

З пояснень представників сторін та матеріалів вбачається, що дата отримання платником податку товарів припадає на липень 2011року, що підтверджено спірною податковою накладною. За таких обставин датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту є липень 2011року, оскільки на вказану дату припадає перша подія.

Підсумовуючи наведене, при формуванні сум податкового кредиту за спірною податковою накладною та при складанні і поданні до податкового органу декларації з ПДВ за липень 2011року позивач діяв у відповідності до приписів норми п. 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України з врахуванням внесених змін Законом України від 7 липня 2011 року № 3609-VI, що на дату здійснення перелічених дій набули чинності.

Поряд із зазначеним 16.02.2012року Наказом Державної податкової служби України №127 затверджено узагальнюючу податкову консультацію щодо окремих питань відображення у податковому обліку з податку на додану вартість звітного періоду податкових накладних, виписаних у попередніх періодах, та формування на їх підставі податкового кредиту. Пунктом 3 якого дано такі роз'яснення: «якщо податкова накладна та/або розрахунок коригування до податкової накладної зареєстровані в Єдиному реєстрі у місяці, наступному за їх випискою (але не пізніше ніж протягом 20 календарних днів з моменту їх виписки), то підприємство - покупець товарів/послуг має право відобразити таку податкову накладну та/або розрахунок коригування до податкової накладної у складі податкового кредиту у звітному періоді їх виписки та включити їх до реєстру отриманих податкових накладних у звітному періоді їх виписки за умови дотримання інших вимог щодо формування податкового кредиту, встановлених Кодексом».

Відповідно до ч.1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З наведених обставин, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень, а отже вони підлягають скасуванню.

Відповідно до вимог ч.1 ст.94 КАС України судовий збір у розмірі 2146 грн. стягується на користь позивача.

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Скасувати податкові повідомлення рішення від 24.11.2011 року №0020621541 та від 03.03.2012 року №0025311541.

Присудити на користь позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтеркон" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2253,30грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Шевчук С.М.