Постанова № 25138569, 13.06.2012, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/2112/2012

13 червня 2012 року 15год. 45хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Комшелюк Т.О. за участю секретаря судового засідання Анікушина В.М. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представники Фаєвський О. М., Цибульський П. П.,

відповідача: представник Горовенко О. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Державне підприємство " Радивилівський комбінат хлібопродуктів" до Дубенська об"єднана державна податкова інспекція про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

На обґрунтування позовних вимог зазначив, що на підставі висновків проведеної позапланова виїзної документальної перевірки щодо правильності нарахування та своєчасності сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при проведенні взаєморозрахунків з ПП «Неомаркет» відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення, якими збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства. Позивач не погоджується з даними висновками акта, складеного за результатами проведення перевірки, щодо встановленого порушення ст. ст. 198, 138, 139 Податкового кодексу України (далі по тексту судової постанови - ПК України), оскільки при перевірці відповідачу були надані всі необхідні первинні документи на підтвердження вчинення господарських операцій з ПП «Неомаркет». Вказує, що зазначені документи відповідають нормам чинного законодавства. Вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення винесені без належного правового аналізу господарських операцій підприємства, суперечать достовірним даним бухгалтерського обліку, діючому законодавству, прийняті не на основі об'єктивних даних, а на помилкових висновках та припущеннях контролюючого органу.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача подав письмові заперечення проти позову, позовні вимоги не визнав. Просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. На обґрунтування поданих заперечень зазначив, що у позивача була проведена перевірка за період квітень-червень місяці 2011 року по взаєморозрахунках з ПП «Немаркет». За результатами проведеної перевірки останньому було встановлено заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в розмірі 139375,00 грн., у т. ч.: за квітень 2011 року - 11000 грн., за травень 2011 року - 50000 грн., за червень 2011 року - 45041,67 грн., за липень 2011 року - 33333,33 грн., а також занижено суму податку на прибуток в розмірі 160281,25 грн., у т. ч.: за II квартал 2011 року - в розмірі 121947,92 грн., за III квартал 2011 року - 38333,33 грн.

Вказує, що господарські операції позивача з ПП «Неомаркет» щодо надходження, зберігання, переміщення, вибуття тощо зерна та продуктів його переробки у даному випадку мають бути підтвердженні, зокрема, книгою кількісно-якісного обліку ф. № 36 та звітом про рух хлібопродуктів і тари на елеваторах і складах ф. № ЗХС-37. Натомість, зазначає, що на вимогу працівників податкового органу, позивачем було надано не всі первинні бухгалтерські документи на підтвердження вищевказаних господарських операцій.

Крім того, представник відповідача на обґрунтування поданих заперечень проти позову посилався на відсутність у контрагента позивача відповідного персоналу, транспортних засобів, приміщень та матеріальних ресурсів для здійснення господарської діяльності.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, суд вважає, що позов належить задовольнити повністю.

Суд виходив з такого.

25.01.2012 року посадовими особами відповідача була проведена позапланова виїзна документальна перевірка позивача щодо правильності нарахування та своєчасності сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при проведенні взаєморозрахунків з ПП «Неомаркет». За результатами проведеної перевірки складено акт №22/23/00955791 (а. с. 100-113, т. 1).

Вказаною перевіркою, зокрема, встановлено, що позивачем занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в розмірі 139375,00 грн., у т. ч.: за квітень 2011 року - 11000 грн., за травень 2011 року - 50000 грн., за червень 2011 року - 45041,67 грн., за липень 2011 року - 33333,33 грн., а також занижено суму податку на прибуток в розмірі 160281,25 грн., у т. ч.: за II квартал 2011 року - в розмірі 121947,92 грн., за III квартал 2011 року - 38333,33 грн.

На підставі висновків акту перевірки №22/23/00955791 від 25.01.2012 року відповідачем, за порушення п. 44.1 ст. 44, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, ст. ст. 1, 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», винесено податкове повідомлення-рішення №0000012350 від 08.02.2012 року (а. с. 59, т. 1), яким збільшено суму грошового зобов'язання за податком на додану вартість у розмірі 139375 грн., 16667 грн. - штрафні (фінансові) санкції, та за порушення п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9. п. 139.1 ст. 139 ПК України, ст. ст. 1, 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», винесено податкове повідомлення-рішення №0000022350 від 08.02.2012 року (а. с. 60, т. 1), яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства у розмірі 160281 грн., 19167 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Рішенням Держаної податкової служби у Рівненській області Державної податкової служби України №5580/10-210/27 від 13.04.2012 року (а. с. 62-72, т. 1), залишеного без змін рішенням Державної податкової служби України 8350/6/10-2115 від 14.05.2012 року (а. с. 73-82, т. 1), залишено без змін податкове повідомлення-рішення Дубенської ОДПІ від 08.02.2012 року за №0000022350 в частині збільшення грошового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 160281 грн. основного платежу та податкове повідомлення-рішення Дубенської ОДПІ від 08.02.2012 року №0000012350 в частині збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 139375 грн. основного платежу і 8334,25 грн. штрафної санкції, а скаргу директора державного підприємства «Радивилівський комбінат хлібопродуктів» в цих частинах - без задоволення; скасовано податкове повідомлення-рішення Дубенської ОДПІ по податку на прибуток від 08.02.2012 року за №0000022350 в частині застосованої штрафної (фінансової) санкції у сумі 19167 грн.; податкове повідомлення-рішення Дубенської ОДПІ по податку на додану вартість від 08.02.2012 року №0000012350 в частині застосованої штрафної (фінансової) санкції у сумі 8332,75 грн. штрафної санкції, а скаргу директора державного підприємства «Радивилівський комбінат хлібопродуктів» в цих частинах - задоволено.

Однак, суд не погоджується з такими висновками податкових органів з огляду на наступне.

Як встановлено в ході судового розгляду, позивач - державне підприємство «Радивилівський комбінат хлібопродуктів» зареєстроване як юридична особа та є платником ПДВ.

06.04.2011 року між постачальником з однієї сторони - приватним підприємством «Неомаркет» та покупцем з іншої сторони - державним підприємством «Радивилівський комбінат хлібопродуктів» укладений договір №03/06/04 (а. с. 28, т. 1), відповідно до умов якого постачальник передає, а покупець приймає висівки пшеничні та на умовах EXW. Загальна кількість партії товару та ціна партії товару визначаються сторонами у специфікації, що є невід'ємною частиною договору (а. с. 11-14, т. 1).

Розрахунки з ПП «Неомаркет» у відповідності до умов договору №03/06/04 від 06.04.2011 року та специфікацій №1 від 06.04.2011 року, №2 від 23.05.2011 року, №3 від 29.06.2011 року, №4 віл 13.07.2011 року позивачем проведено шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок з призначенням платежу «оплата за висівки пшеничні згідно договору №03/06/04 від 06.04.2011 року» відповідно до банківських виписок по розрахунковому рахунку, відкритому позивачем у ПАТ «Укрсоцбанк»: за 22.04.2011 року №БВ-0000081 в сумі 29300 грн.; за 21.04.2011 року №БВ - 0000080 в сумі 10000 грн.; за 06.05.2011 року №БВ-0000088 в сумі 26000 грн.; за 03.06.2011 року №БВ-0000114 в сумі 100000 грн.; за 10.06.2011 року №БВ-0000118 в сумі 150000 грн.; за 14.06.2011 року №БВ-0000119 в сумі 700 грн.; за 15.06.2011 року №БВ-0000120 в сумі 40000 грн.; за 21.06.2011 №БВ-0000124 в сумі 10000 грн.; за 06.07.2011 №БВ-0000136 в сумі 50000 грн.; за 08.07.2011 року №БВ-0000137 в сумі 150000 грн.; за 12.07.2011 року №БВ-0000140 в сумі 70250 грн.

Станом на 31.07.2011 року за позивачем перед ПП «Неомаркет» рахувалася заборгованість в сумі 200000,00 грн.

Вищевказане не заперечувалося представниками сторін під час судового розгляду справи.

Відповідно до реєстрів отриманих податкових накладних (а. с. 24-34, 39-41, 45-48, 51-56, 60-65, т. 2) та Розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Додатки №5 до податкових декларацій з ПДВ) за квітень 2011 року - липень 2011 року (а. с. 64-96, т. 3) суму ПДВ 139375,00 грн. включено до складу податкового кредиту, у тому числі по звітних періодах: квітень 2011 року - в сумі 1000 грн., травень 2011 року - в сумі 50000 грн.; червень 2011 року - в сумі 45041,67 грн. липень 2011 року - в сумі 33333,33 грн.

Відповідно до п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України (далі про тексту ПК) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Пунктом 198.1 ст.198 ПК встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п.198.2 ст.198 ПК датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 р. підставою для бухгалтерського обліку господарських, операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, визначальним фактором, для віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту, є зв'язок таких витрат та ПДВ із господарською діяльністю платника податків та наявність підтверджуючих первинних документів.

Факт поставки ПП «Неомаркет» товарно-матеріальних цінностей для позивача підтверджується податковими накладними (а. с. 106, 108, 110, 112, т. 3), видатковими накладними (а. с. 107, 109, 111, 113, т. 3), звітами про рух товарно-матеріальних цінностей, розпорядженнями, дозволами на відвантаження пшеничних висівок (а. с. 15-42, т. 1). Проведення розрахунків за поставлені товарно-матеріальні цінності підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень (а. с. 7-19, т. 2).

В свою чергу, факт реалізації висівок пшеничних (використання їх у своїй господарській діяльності), придбаних у ПП «Неомаркет», підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, а саме: відповідними довідками, податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними (а. с. 60-243, т. 2, 1-51, т. 3).

Таким чином, долученими до матеріалів справи первинними документами підтверджується як реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, так і використання, придбаних у ПП «Неомаркет», товарно-матеріальних цінностей у господарській діяльності позивача.

Суд не бере до уваги заперечення представника відповідача стосовно того, що операції з надходження, зберігання, переміщення, вибуття тощо зерна та продуктів його переробки у даному випадку мають бути підтвердженні книгою кількісно-якісного обліку ф. № 36 та звітом про рух хлібопродуктів і тари на елеваторах і складах ф. № ЗХС-37, оскільки вищевказані документи не є первинними документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Що стосується посилання посадових осіб відповідача в акті перевірки №22/23/00955791 від 25.01.2012 року на обставину ненадання первинних документів, що підтверджують факт прийняття, зберігання та переміщення висівок пшеничних, то суд зазначає наступне.

Супровідним листом з додатками від 13.01.2012 року №20/10/1 (а. с. 104, т. 3) позивачем було надано для відповідача довідки про надходження та реалізацію висівок, придбаних у ПП «Неомаркет». Вказаний супровідний був отриманий посадовою особою відповідача 13.03.2012 року, про що свідчить відповідна відмітка. Однак, відповідно до акту від 13.01.2012 року (а. с. 105, т. 3), надані докази остання прийняти відмовилася.

Суд також не бере до уваги посилання відповідача на обставини щодо відсутності у ПП «Неомаркет» необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині, купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей та надання послуг чи здійснення робіт в силу відсутності відповідного персоналу, транспортних засобів, приміщень та матеріальних ресурсів, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. У ст.203 Цивільного кодексу України викладені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Згідно з ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правова природа договорів купівлі-продажу (поставки) визначає наступне волевиявлення сторін цих договорів (правочинів): у продавця - на передачу покупцеві товару, у покупця - на прийняття товару та його оплату. Жодної іншої мети (завдання збитків державі шляхом несплати податків, штучне зменшення бази оподаткування тощо) ці правочини не містять і містити не можуть, оскільки зобов'язання припиняється його виконанням. Тобто, після виконання договорів внаслідок отримання кожною зі сторін бажаного результату, всі правовідносини між ними завершуються. Після цього у кожної зі сторін правочину (договору) виникають правовідносини вже з іншим суб'єктним складом. Поза увагою відповідача залишився той факт, що як позивач, так і його контрагент виконали умови укладених між ними угод, чим і підтвердили факт їх укладення.

Як вбачається із акта перевірки № 22/23/00955791 від 25.01.2012 року (а. с. 100-113, т. 1) та акта перевірки ПП «Неомаркет» №1804/231-37156794 від 11.11.2011 року (а. с. 116-128, т. 1), останнє зареєстроване як юридична особа 25.08.2010 року. Вказані особи на дату виписування первинних бухгалтерських документів на виконання умов договору №03/06/04 від 06.04.2011 року були у встановленому порядку зареєстровані платниками ПДВ. Відповідачем такі обставини не спростовано.

Твердження відповідача про відсутність у контрагента позивача відповідного персоналу, транспортних засобів, приміщень та матеріальних ресурсів для здійснення господарської діяльності не заслуговує на увагу, оскільки такі обставини не можуть бути доказом неспроможності виконання тих чи інших господарських операцій з огляду на відсутність законодавчого обмеження щодо використання у господарській діяльності лише власних основних та транспортних засобів, як і найманої праці шляхом укладення трудових договорів.

Згідно з «Деталізованої інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» розбіжностей у нарахуванні таких податкових зобов'язань та податкового кредиту між позивачем та його контрагентом - ПП «Неомаркет» не виявлено, що не заперечувалося сторонами під час судового розгляду справ.

Враховуючи вищенаведене, доводи та висновки відповідача, викладені у акті перевірки позивача №22/23/00955791 від 25.01.2012 року щодо безтоварності господарських операцій позивача з ПП «Неомаркет» є такими, щодо ґрунтуються на припущеннях відповідача та осіб, що проводили перевірку та не підтверджені відповідними доказами.

Зважаючи на вищевикладене, відповідачем не доведено правомірності винесених податкових повідомлень-рішень, а відтак, позовні вимоги позивача належать до задоволення повністю.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Податкові повідомлення-рішення Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції №0000012350 та №0000022350 від 08 лютого 2012 року визнати протиправними та скасувати.

Присудити на користь позивача - Державного підприємства "Радивилівський комбінат хлібопродуктів" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2146,00 грн.

Повернути на користь позивача - Державного підприємства "Радивилівський комбінат хлібопродуктів" із Державного бюджету України внесеного в більшому розмірі, ніж встановлено законом, судовий збір у розмірі 826,59 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Комшелюк Т.О.