Постанова № 25137190, 04.07.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №11.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 липня 2012 року Справа № 2а/1270/4690/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді: Пляшкової К.О.,

при секретарі: Колесніковій Я.А.,

за участю представників

позивача: ОСОБА_1 (довіреність б/н від 14.06.2012),

відповідача: ОСОБА_2 (довіреність від 03.07.2012 № 3051/02-12/4),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до відділу державної виконавчої служби Старобільського районного управління юстиції про визнання дій незаконними, визнання незаконною та скасування постанови ВП № 32610235 від 28.05.2012, -

ВСТАНОВИВ:

18 червня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_3 до відділу державної виконавчої служби Старобільського районного управління юстиції, у якому позивач просила:

- визнати незаконними дії Андрушка Костянтина Павловича, начальника відділу державної виконавчої служби Старобільського районного управління юстиції, в частині затвердження постанови ВП № 32610235 про видачу транспортного засобу з майданчика тимчасового затримання винесеної 28.05.2012 заступником начальника ВДВС Старобільського РУЮ Індустрієвою А.О.;

- визнати незаконними дії Індустієвої Анастасії Олександрівни, заступника начальника відділу державної виконавчої служби Старобільського районного управління юстиції, в частині винесення постанови ВП № 32610235 від 28.05.2012 про видачу транспортного засобу з майданчика тимчасового затримання;

- визнати незаконною постанову ВП № 32610235 про видачу транспортного засобу з майданчика тимчасового затримання винесену 28.05.2012 заступником начальника ВДВС Старобільського РУЮ Індустрієвою А.О.;

- скасувати постанову ВП № 32610235 про видачу транспортного засобу з майданчика тимчасового затримання винесену 28.05.2012 заступником начальника ВДВС Старобільського РУЮ Індустрієвою А.О.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що у провадженні ВДВС Старобільського РУЮ знаходиться виконавче провадження № 32610235 з виконання виконавчого листа № 2-854/2011 про передачу в заклад ПАТ КБ «ПриватБанк» шляхом вилучення у ОСОБА_7 належне йому на праві власності заставне майно - автомобіль ЗАЗ DAEWO, модель TF 699 Р, 2008 року випуску, тип ТЗ: легковий седан, № кузова: НОМЕР_1, державний номер НОМЕР_2. Боржник - ОСОБА_7 є чоловіком позивачки.

23.05.2012 Старобільським районним судом Луганської області постановлено ухвалу № 2-з/1230/31/2012 про забезпечення позову ОСОБА_3 до ОСОБА_7 шляхом заборони передавати автомобіль ЗАЗ DAEWO, модель TF 699 Р, 2008 року випуску, тип ТЗ: легковий седан, № кузова: НОМЕР_1, державний номер НОМЕР_2, будь-якій особі за виключенням ОСОБА_3

Дану ухвалу позивачем було здано до виконавчої служби на виконання, але заступником ВДВС Старобільського РУЮ Індустрієвою А.О., 29.05.2012 винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП № 32800472.

Таким чином, 23.05.2012 судом заборонено передавати спірний автомобіль будь-якій особі, крім позивача. Інформація про заборону надійшла до ВДВС Старобільського РУЮ 28.05.2012. Незважаючи на встановлену судом заборону, 28.05.2012 заступником ВДВС Старобільського РУЮ Індустрієвою А.О. в рамках виконавчого провадження № 32610235 винесено постанову про видачу транспортного засобу з майданчика тимчасового затримання.

Оскаржувана постанова затверджена начальником ВДВС Старобільського РУЮ Андрушком К.П. 28.05.2012, у період його перебування у відпустці.

Зважаючи на той факт, що постанова набрала чинності тільки після затвердження її начальником ВДВС, позивач вважає дії начальника ВДВС Старобільського РУЮ незаконними та такими, що порушують її права та інтереси.

На підставі вищевикладеного, позивач просила позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 20 червня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі за вказаним позовом та її призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеному у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні вирішення питання щодо задоволення позовних вимог залишив на розсуд суду. Правом надати заперечення на позов не скористався.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд прийшов до такого.

Згідно із ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, відповідно до якого усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.

Згідно із ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 1 статті 181 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби (ч.3 ст.181 КАС України).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України від 21.04.1999 № 606-ХІV «Про виконавче провадження» (в редакції Закону України від 08.03.2011).

Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»).

Статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження» визначено права та обов'язки державних виконавців при примусовому виконанні рішень, встановлених цим Законом, а ст.12 Закону України «Про виконавче провадження» встановлені гарантії прав громадян і юридичних осіб у виконавчому провадженні - державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

У судовому засіданні встановлено, підтверджено матеріалами справи, що у провадженні ВДВС Старобільського РУЮ на примусовому виконанні знаходиться виконавчий лист № 2-854/2011 виданий Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська про передачу в заклад ПАТ КБ «ПриватБанк» шляхом вилучення у ОСОБА_7 належне йому на праві власності заставлене майно - автомобіль ЗАЗ DAEWOО, модель TF699Р, 2008 року випуску, тип ТЗ: легковий седан, № кузова: НОМЕР_1, державний номер НОМЕР_2, в рахунок погашення заборгованості за кредитно-заставним договором від 12.03.2008 (а.с.14).

Постановою заступника начальника відділу ВДВС Старобільського РУЮ відкрито виконавче провадження з примусового виконання вказаного виконавчого листа, про що винесено постанову ВП № 32610235 від 16.05.2012 про відкриття виконавчого провадження (а.с.15).

Постановою ВДВС Старобільського РУЮ від 16.05.2012 оголошено розшук майна боржника, а саме: автомобіль ЗАЗ DAEWOО, модель TF699Р, 2008 року випуску, тип ТЗ: легковий седан, № кузова: НОМЕР_1, державний номер НОМЕР_2, що належить на праві власності ОСОБА_7 (а.с.17).

Постановою ВДВС Старобільського РУЮ від 16.05.2012 накладено арешт на майно боржника, а саме: автомобіль ЗАЗ DAEWOО, модель TF699Р, 2008 року випуску, тип ТЗ: легковий седан, № кузова: НОМЕР_1, державний номер НОМЕР_2, що належить на праві власності ОСОБА_7 (а.с.18) та внесено відповідні відомості до Державного реєстру обтяжень рухомого майна (а.с.20).

25.05.2012 до ВДВС Старобільського РУЮ надійшло повідомлення про затримання та доставлення на штраф майданчик УДАІ УМВС України в Луганській області автомобіль ЗАЗ DAEWOО, модель TF699Р, 2008 року випуску, тип ТЗ: легковий седан, № кузова: НОМЕР_1, державний номер НОМЕР_2, що належить на праві власності ОСОБА_7, відповідно до постанови ВДВС Старобільського РУЮ від 16.05.2012 про розшук майна боржника (а.с.32).

28.05.2012 заступником начальника відділу ВДВС Старобільського РУЮ винесено постанову про припинення розшуку майна боржника (а.с.35).

Крім того, 28.05.2012 заступником начальника відділу ВДВС Старобільського РУЮ, керуючись ст.61 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про видачу транспортного засобу з майданчику тимчасового затримання, якою постановлено видати заступнику начальника ВДВС Старобільського РУЮ Індустрієвій А.О. транспортний засіб марки ЗАЗ DAEWOО, модель TF699Р, 2008 року випуску, тип ТЗ: легковий седан, № кузова: НОМЕР_1, державний номер НОМЕР_2 (а.с.6).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з такого.

Частиною 1 статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що, у разі присудження стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі, державний виконавець вилучає ці предмети у боржника і передає їх стягувачу, про що складає акт передачі.

Дослідженням постанови про видачу транспортного засобу з майданчика тимчасового затримання (а.с.6) встановлено, що її заступником начальника ВДВС Старобільського РУЮ Індустрієвою А.О. винесено всупереч положенням ст.61 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки, по-перше, вказаною нормою закону передбачено складання акта передачі, а не постанови, а, по-друге, такий предмет має бути переданий стягувачу.

Натомість з оскаржуваної постанови вбачається, що транспортний засіб марки ЗАЗ DAEWOО, модель TF699Р, 2008 року випуску, тип ТЗ: легковий седан, № кузова: НОМЕР_1, державний номер НОМЕР_2, зазначений у виконавчому листі № 2-854/2011 виданому Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська, за вказаною постановою мав бути виданий не стягувачу, а заступнику начальника ВДВС Старобільського РУЮ Індустрієвій А.О.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що заступником начальника ВДВС Старобільського РУЮ Індустрієвою А.О. постанову від 25 травня 2012 року ВП № 32610235 про видачу транспортного засобу з майданчика тимчасового затримання винесено безпідставно, всупереч вимогам Закону України «Про виконавче провадження».

Крім того, у судовому засіданні встановлено, що ухвалою Старобільського районного суду Луганської області від 23.05.2012 у справі № 2-з/1230/31/2012 за заявою ОСОБА_3 про забезпечення позову заборонено передавати автомобіль ЗАЗ DAEWOО, модель TF699Р, 2008 року випуску, тип ТЗ: легковий седан, № кузова: НОМЕР_1, державний номер НОМЕР_2, будь-якій особі за виключенням ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, 92760, АДРЕСА_1.

В ухвалі зазначено, що вона підлягає негайному виконанню та її оскарження не зупиняє її виконання.

Ухвала від 23.05.2012 у справі № 2-з/1230/31/2012 сторонами не оскаржена та набрала законної сили.

Про існування ухвали Старобільського районного суду Луганської області від 23.05.2012 у справі № 2-з/1230/31/2012 відповідачу стало відомо 28 травня 2012 року о 13 годні 10 хвилин, що підтверджено відміткою на ухвалі суду від 23.05.2012 уповноваженої особи ВДВС Старобільського РУЮ про отримання копії судового рішення, а також копією журналу вхідної кореспонденції ВДВС Старобільського РУЮ за 28 травня 2012 року (а.с.7-зворот, 62).

Згідно ч.1 ст.14 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Таким чином, з вищевикладеного вбачається, що заступник начальника ВДВС Старобільського РУЮ Індустрієва А.О. мала виконувати вимоги ухвали Старобільського районного суду Луганської області від 23.05.2012 у справі № 2-з/1230/31/2012, а відтак, заступник начальника ВДВС Старобільського РУЮ Індустрієва А.О. мала право передавати транспортний засіб тільки ОСОБА_3, як про це зазначено в ухвалі суду.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що постанова відділу державної виконавчої служби Старобільського районного управління юстиції від 25 травня 2012 року ВП № 32610235 про видачу транспортного засобу з майданчика тимчасового затримання є протиправною та підлягає скасування, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Позовні вимоги про визнання протиправними дій посадових осіб ВДВС Старобільського РУЮ залишаються судом без задоволення з таких підстав.

Вчинення дій суб'єктом владних повноважень є способом реалізації наданої суб'єкту владних повноважень компетенції. Здійснення дії являє собою процес реалізації наданих законом функцій суб'єкту владних повноважень. Самі по собі дії не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків для особи. Правові наслідки для позивача несе акт індивідуальної дії - постанова про видачу транспортного засобу з майданчика тимчасового затримання. Саме постанова має вплив на права та інтереси позивача. Виходячи із завдань Кодексу адміністративного судочинства України, як то захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, судовий захист права може бути здійснений лише за умови наявності порушення для фізичної особи прав (чи інтересів). З огляду на викладене, суд зазначає, що вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню через відсутність порушення прав позивача діями посадових осіб відповідача, а обраний позивачем спосіб захисту в цій частині не відповідає об'єкту порушеного права.

Що стосується клопотання представника позивача щодо винесення окремої ухвали, суд зазначає таке.

Відповідно до положень ст.166 КАС України, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

Вказана стаття дає можливість суду відреагувати на деякі порушення закону, стосовно яких він не може самостійно вжити заходів для усунення цих порушень, причин та умов, що їм сприяли.

Окрема ухвала є формою реагування суду на порушення норм права, причини та умови, що спричинили (зумовили) ці порушення. Окрема ухвала є й реакцією на ті порушення, що не усуваються постановою.

Визнаючи протиправною та скасовуючи постанову ВДВС Старобільського РУЮ від 25 травня 2012 року ВП № 32610235 про видачу транспортного засобу з майданчика тимчасового затримання, суд вживає необхідних заходів для усунення порушень закону та відновлення відповідних прав позивача.

Крім того, суд вважає за потрібне зазначити, що постановлення окремої ухвали є правом суду, а тому вимога позивача в цій частині не може розглядатися як позовна, тому що вона стосується не вимог до відповідача, а пропозицій до суду першої інстанції, який розглядає адміністративну справу.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено (ч.3 ст.94 КАС України).

На підставі ч.3 ст.160 КАС України у судовому засіданні 04 липня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 09 липня 2012 року, про що згідно вимог ч.2 ст.167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 71, 87, 94, 158-163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до відділу державної виконавчої служби Старобільського районного управління юстиції про визнання дій незаконними, визнання незаконною та скасування постанови ВП № 32610235 від 28.05.2012, - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову відділу державної виконавчої служби Старобільського районного управління юстиції від 25 травня 2012 року ВП № 32610235 про видачу транспортного засобу з майданчика тимчасового затримання.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 16,10 грн. (шістнадцять гривень десять копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови складено та підписано 09 липня 2012 року.

СуддяК.О. Пляшкова