Постанова № 25137193, 06.07.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.2.6

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 липня 2012 року Справа № 2а/1270/757/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді Лагутіна А.А.;

при секретарі Рязанській Є.О.;

в присутності сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність б/н, від 29.09.2011 року);

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність №30 від 27.05.2011 року);

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта-Тур» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську про скасування податкового повідомлення-рішення від 28.10.2011 року № 0000942310,-

ВСТАНОВИВ:

20 січня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду звернулось ТОВ «Дельта-Тур» (далі - Позивач або ТОВ «Дельта-Тур») з адміністративним позовом до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську (далі - Відповідач або Ленінська МДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення від 28.10.2011 року № 0000942310, яким визначено зобов'язання за основним платежем та штрафними санкціями в сумі 12925,75 грн.

В судовому засіданні в обґрунтування заявленого позову представник позивача зазначив, що податкове повідомлення-рішення від 28.10.2011 року № 0000942310 не засновано на чинному законодавстві, оскільки акт про результати позапланової перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.06.2011 року № 689/23/31995330 від 13.10.2011 року не вірно визначає наявність порушення податкового законодавства збоку позивача. Виходячи із зазначеного акта перевірки позивач в порушення абзацу 3 ст.1, абзацу 1 ст.5 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» не включив виручку в сумі 62565 грн., таким чином занизив виручку від реалізації товарів (робіт, послуг) в сумі 1740885 грн., у зв'язку з чим не перейшов на загальну систему оподаткування, обліку та звітності починаючи з 4 кварталу 2008 року, тому не нараховувало та не сплачувало податок на прибуток. Але, позивач зазначив, що здійснював свою господарську посередницьку діяльність з продажу туристичних продуктів, сформованих туристичними операторами на підставі договорів комісії та агентські послуги з продажу пасажирських авіаперевезень шляхом укладення агентських угод на реалізацію туристичних продуктів туристичних операторів, особливістю яких є те, що право власності на товар або послугу не переходить комісіонеру (повіреному). Тобто, вказані операції неможна назвати продажем, а кошти, які транзитом надійшли на рахунок комісіонера (повіреного), не вважаються його виручкою. За посередницькі послуги комісіонер (повірений) отримує лише відсотки від комітента (довірителя), які і є його виручкою. Тому, позивач вважає, що не порушував чинного законодавства, оскільки, крім того, діяв відповідно до листів-роз'яснень ДПА України № 14724/7/15-1317 від 07.11.2000 року, 4441/6/15-0416 від 08.05.2007 року, № 29353/7/15-0117 від 30.12.2009 року, № 1653/6/31-4018 від 19.02.2010 року, якими центральним податковим органом роз'яснено, що кошти, які надходять на розрахунковий рахунок платника єдиного податку - юридичної особи, що здійснює комісійну торгівлю, надає експедиторські, брокерські, агентські послуги, являються транзитними, та такі юридичні особи - платники єдиного податку не мають права власності на такі кошти і повинні включати до складу виручки тільки суми комісійної (агентської) винагороди від такої діяльності.

Додатково у судовому засіданні представник позивач зазначив, що правомірність находження ТОВ «Дельта-Тур» на спрощеній системі оподаткування була встановлена Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 22.02.2012 року по справі № 2а/1270/756/2012 за позовом ТОВ «Дельта-Тур» до Ленінської МДПІ м. Луганська про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000952310 від 28.10.2011 року, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 107055,00 грн. та штрафної санкції в сумі 20592,00 грн. Рішенням Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.04.2012 року зазначена постанова суду першої інстанції від 22.02.2012 року була залишена без змін.

Таким чином, враховуючи приписи ч.1 ст.72 КАС України представник позивача просив суд задовольнити позовні вимоги повністю.

Представник відповідача, в судовому засіданні проти адміністративного позову заперечував, посилаючись на норми Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств», а також на те, що втратили чинність роз'яснення ДПА Україні стосовно особливостей оподаткування комісійної торгівлі, експедиторських, брокерських та агентських послуг і просив суд відмовити позивачеві в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані сторонами докази, суд виходить з такого.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач - суб'єкт господарювання юридична особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Дельта-Тур», зареєстровано 17.04.2002 року виконавчим комітетом Луганської міської ради за адресою: м. Луганськ, вул. Демьохіна, 26/17, взято на облік платником податків Ленінською МДПІ, перебуває на спрощеній системі оподаткування з 2004 року по теперішній час, є платником єдиного податку за ставкою єдиного податку 10 %.

Згідно довідки з єдиного державного реєстру підприємств і організацій України серії АА № 291569 ТОВ «Дельта-Тур» здійснює види діяльності: 63.30.0 «Послуги з організації подорожувань».

Так, в період з 30.09.2011 року по 06.10.2011 року посадові особи Ленінської МДПІ на підставі направлень від 30.09.2011 року № 838, 839, 840, посилаючись на пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.78.1.11 п.78.1 ст.78 ПК України, згідно з наказом від 30.09.2011 року № 1688 провели позапланову виїзну перевірку ТОВ «Дельта-Тур» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.06.2011 року, валютного та іншого законодавства відповідно до затвердженого плану перевірки, за наслідками якої складений акт № 689/23/31995330 від 13.10.2011 року (аркуші справи 10-33).

Згідно висновку зазначеного акту проведеною перевіркою встановлено порушення:

1) абзацу 4 п.1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва"від 03.07.1998 року №727/98 (із змінами та доповненнями) в результаті чого встановлено заниження єдиного податку в періоді, що перевірявся на загальну суму 120559 грн., у тому числі по періодам: за 3 квартал 2008 року -174089 грн., за 4 квартал 2008 року -3615 грн.; за 1 квартал 2009 року -2674 грн.; за 2 квартал 2009 року -3759 грн.; за 3 квартал 2009 року -4606 грн.; за 4 квартал 2009 року -3347 грн.; за 1 квартал 2010 року -3838 грн.; за 2 квартал 2010 року -5366 грн.; за 3 квартал 2010 року -7991 грн.; за 4 квартал 2010 року -5990 грн.; за 1 квартал 2011 року -4380; за 2 квартал 2011 року -7964 грн.

2) пп.4.1.1 п.4.1 ст.4, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.4.6 п.5.4, п.5.6 ст.5, пп.8.1.2 п.8.1 ст.8, п.11.3 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"від 28.12.1994 року №334/94-ВР, пп.135.4.1 п.135.4 ст.135, пп.138.10.2. п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 5741 грн. у тому числі за 3 квартал 2010 року у сумі 3923 грн., 4 кварталі 2010 року у сумі 1818 грн.

3) пп.2.3.1 п.2.3 ст.2, пп.7.3.1 п.7.3 ст.7, п.8.4, 8.6 ст.8 Закону України "Про податок на додану вартість"від 03.04.1997 року №168/97-ВР, п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 107055 грн., у тому числі: за жовтень 2008 року -2618 грн.; за листопад 2008 року -2386 грн.; за грудень 2008 року -2204 грн.; січень 2009 року -1135 грн.; лютий 2009 року -1847 грн.; березень 2009 року - 2365 грн.; квітень 2009 року -2325 грн.; травень 2009 року 2404 грн.; червень 2009 року -2789 грн.; липень 2009 року -3563 грн.; серпень 2009 року -2973 грн.; вересень 2009 року -2696 грн.; жовтень 2009 року -2245 8 грн.; листопад 2009 року -2206 грн.; грудень 2009 року -2243 грн.; січень 2010 року -2605 грн.; лютий 2010 року 1519 грн.; березень 2010 року -3551 грн.; квітень 2010 року 4589 грн.; травень 2010 року -2561 грн.; червень 2010 року -3581 грн.; липень 2010 року -5236 грн.; серпень 2010 року - 4471 грн.; вересень 2010 року - 6329 грн.; жовтень 2010 року - 4628 грн.; листопад 2010 року -3580 грн.; грудень 2010 року 3716 грн.; січень 2011 року -2102 грн.; лютий 2011 року 3092 грн.; березень 2011 року - 3567 грн.; квітень 2011 року -6355 грн.; травень 2011 року -3857 грн.; червень 2011 року -5717 грн.

21 жовтня 2011 року позивач не погоджуючись з висновками акту № 689/23/31995330 від 13.10.2011 року подав відповідачу заперечення до акту, обґрунтовуючи свою позицію тим, що здійснював посередницьку діяльність з продажу туристичних продуктів, сформованих туристичними операторами на підставі договорів комісії та агентські послуги з продажу пасажирських авіаперевезень шляхом укладення агентських угод на реалізацію туристичних продуктів туристичних операторів, особливістю яких є те, що право власності на послуги йому не переходило. Тобто, вказані операції неможна назвати продажем, а кошти, які транзитом надійшли на його рахунок, як комісіонера (повіреного), не вважаються його виручкою, тому вимог чинного законодавства з питань оподаткування не порушував (аркуші справи 34-37).

27 жовтня 2011 року відповідач листом № 56864/231 надав відповідь на заперечення, в якій зазначив, що при перевірці вимоги чинного законодавства були враховані, тому підстави для задоволення заперечення відсутні (аркуші справи 38-39).

28 жовтня 2011 року відповідачем винесено спірне податкове повідомлення-рішення № 0000942310, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 11488,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1437,75 грн.

17 листопада 2011 року позивач звернувся зі скаргою до ДПА в Луганській області, рішенням про результати розгляду якої від 12.01.2010 року №586/25-08 спірне податкове повідомлення-рішення було залишено без змін (аркуші справи 44-52).

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Стаття 86 КАС України встановлює право і обов'язок суду оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному і повному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Отже, вирішуючи дану справу суд виходить з того, що порядок оподаткування юридичних осіб - суб'єктів малого підприємництва визначається Указом Президента України № 727 від 03.07.1998 року «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», відповідно до абз.2 ст.1 якого визначено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для суб'єктів малого підприємництва юридичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. гривень (в редакції чинної на час виникнення відповідних правовідносин).

Згідно абз.4 ст.1 цього ж Указу виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Відповідно ст.1 Закону України «Про туризм» від 15.09.1995 року № 324/95-ВР суб'єкти туристичної діяльності - це підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, фізичні особи, що зареєстровані у встановленому чинним законодавством України порядку і мають ліцензію на здійснення діяльності, пов'язаної з наданням туристичних послуг.

Туристична діяльність - це діяльність з надання різноманітних туристичних послуг відповідно до вимог цього Закону та інших актів законодавства України.

Туристичний продукт - це комплекс туристичних послуг, необхідних для задоволення потреб туриста під час його подорожі.

Судом також встановлено, що позивач на підставі договорів комісії та агентських угод здійснює посередницьку діяльність з реалізації туристичних продуктів туроператорів та туристичних послуг інших суб'єктів туристичної діяльності, які отримали ліцензії на туристичну діяльність, що підтверджується наданими суду первинними документами (том 1 аркуші справи 81-235, том 2 аркуші справи 1-65).

Відповідно ст.1011 ЦК України по договору комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за винагороду здійснити один або декілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Відповідно ст.1018 ЦК України майно, придбане комісіонером за рахунок комітента, є власністю комітента.

Так, позивач за договором комісії за реалізацію туристичних продуктів отримав на свій розрахунковий рахунок кошти, а саме: в 1 кварталі 2008 року 855324,32 грн., з яких виручка від продажу тур продукту (комісійна винагорода) склала 22697 грн. У 2 кварталі 2008 року отримав 2676735,14 грн., виручка від продажу тур продукту (комісійна винагорода) склала 65402 грн. У 3 кварталі 2008 року отримав 1803450,44 грн., виручка від продажу тур продукту (комісійна винагорода) склала 62565 грн. У 4 кварталі 2008 року отримав 697874,46 грн., виручка від продажу тур продукту (комісійна винагорода) склала 36148 грн. У 1 кварталі 2009 року отримав 427716,66 грн., виручка від продажу тур продукту (комісійна винагорода) склала 26737 грн. У 2 кварталі 2009 року отримав 596158,20 грн., виручка від продажу тур продукту (комісійна винагорода) склала 37594 грн. У 3 кварталі 2009 року отримав 953765,58 грн., виручка від продажу тур продукту (комісійна винагорода) склала 46062 грн. У 4 кварталі 2009 року отримав 584012,28 грн., виручка від продажу тур продукту (комісійна винагорода) склала 33472 грн. У 1 кварталі 2010 року отримав 699629,84 грн., виручка від продажу тур продукту (комісійна винагорода) склала 38375 грн. У 2 кварталі 2010 року отримав 811105,02 грн., виручка від продажу тур продукту (комісійна винагорода) склала 53655 грн. У 3 кварталі 2010 року отримав 1568177,32 грн., виручка від продажу тур продукту (комісійна винагорода) склала 79906 грн. У 4 кварталі 2010 року отримав 956687,08 грн., виручка від продажу тур продукту (комісійна винагорода) склала 59896 грн. У 1 кварталі 2011 року отримав 757373,66 грн., виручка від продажу тур продукту (комісійна винагорода) склала 43803 грн. У 2 кварталі 2011 року отримав 1604353,81 грн., виручка від продажу тур продукту (комісійна винагорода) склала 79643 грн.

Стосовно порядку оподаткування суб'єктів малого підприємництва ДПА України листами № 14724/7/15-1317 від 07.11.2000 року, № 4441/6/15-0416 від 08.05.2007 року, № 29353/7/15-0117 від 30.12.2009 року, №1653/6/31-4018 від 19.02.2010 року роз'яснило, що кошти які надійшли на розрахунковий рахунок платника єдиного податку - юридичної особи, що здійснює комісійну торгівлю, надає експедиторські, брокерські, агентські послуги, являються транзитними, та такі юридичні особи - платники єдиного податку не мають права власності на такі кошти. Тому, суб'єкти малого підприємництва - юридичні особи, що здійснюють комісійну торгівлю, надають експедиторські, брокерські, агентські послуги до бази оподаткування єдиним податком, а також визначення права знаходження на єдиній системі оподаткування повинні включати тільки суми комісійної (агентської) винагороди, отриманої від таких видів діяльності.

Відповідно пп.14.1.173. п.14.1 ст.14 ПК України узагальнююча письмова податкова консультація - це оприлюднення позиції контролюючого органу, що склалася за результатами узагальнення податкових консультацій, наданих платникам податків.

Механізм надання податкових роз'яснень передбачався і пп.4.2.2 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення податкових зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державним и цільовими фондами»", який діяв до 01.01.2011 року, тобто до введення в дію ПК України. Відповідно до цього механізму платник податків, що діяв відповідно до наданих йому роз'яснень, не міг бути притягнений до відповідальності.

Однак, суд не погоджується із позивачем, оскільки зазначені листи - роз'яснення носять лише рекомендаційно - роз'яснювальний характер, не мають сили нормативно-правового акту та за своєю суттю не відносяться до конкретної податкової консультації.

Крім того, зазначені листи - роз'яснення податкового органу суперечать вимогам Указу Президента України № 727 від 03.07.1998 року «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», а саме абз.2 ст.1, який не ставить в залежність характер проведених господарських операцій та отриманих від них коштів від належності позивачу цих коштів, які були перераховані на рахунок позивача за наслідками зазначених господарських операцій. Вирішальним у цьому випадку є лише обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік, який не повинен перевищувати відповідний розмір.

Таким чином, суд погоджується з висновком відповідача в акті перевірки позивача щодо заниження позивачем виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) і не переходу за загальну систему оподаткування починаючи з 4 кварталу 2008 року.

Суд не погоджується із представником позивача в частині того, що враховуючи обов'язкові приписи ч.1 ст.72 КАС України правомірність находження ТОВ «Дельта-Тур» на спрощеній системі оподаткування була встановлена Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 22.02.2012 року по справі № 2а/1270/756/2012 за позовом ТОВ «Дельта-Тур» до Ленінської МДПІ м. Луганська про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000952310 від 28.10.2011 року, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 107055,00 грн. та штрафної санкції в сумі 20592,00 грн., рішенням Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.04.2012 року зазначена постанова суду першої інстанції від 22.02.2012 року була залишена без змін, оскільки це суперечить доказам по справі, а саме: Постанові Верховного Суду України від 20.04.2010 року та приписам ст.244-2 КАС України в частині обов'язковості рішень Верховного Суду України для всіх судів України.(аркуш справи 89).

Так, відповідно до ч.1 ст.244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом (ч.2 ст.244-2 КАС України).

Аналогічна позиція міститься у інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 15.06.2010 року № 889/11/13-10 (аркуш справи 88).

При цьому, позивачу слід мати на увазі, що положеннями статті 1 зазначеного Указу передбачено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується, у тому числі, для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їхніх сімей, протягом року перебуває не більше певної кількості осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує відповідної суми гривень.

Отже, реалізація права суб'єкта малого підприємництва на запровадження спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності залежить від виконання останнім установлених Указом вимог.

При цьому єдиний податок сплачується виключно з доходів, одержаних фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності з додержанням вимог Указу, зокрема, якщо виручка платника єдиного податку за рік не перевищує відповідної суми гривень.

Водночас порушення умов запровадження спрощеної системи оподаткування, визначених статтею 1 Указу, у тому числі перевищення граничного обсягу виручки за рік, є юридичним фактом, який виключає можливість застосування до суб'єкта малого підприємництва правил оподаткування, передбачених для платників єдиного податку.

Відповідно до статті 2 цього Указу фізична особа, зареєстрована як платник єдиного податку, сплачує такий податок за ставкою, встановленою місцевими радами за місцем державної реєстрації платника, залежно від виду його діяльності. При цьому, лише за умов додержання приписів зазначеного Указу, доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладаються єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника податку та осіб, що перебувають з ним у трудових відносинах, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань як самого платника податку, так і осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності.

Зважаючи на викладене, несплата податку з доходів фізичних осіб, як це передбачено для платників єдиного податку, можлива лише в разі дотримання суб'єктом малого підприємництва умов перебування на спрощеній системі оподаткування. Зазначене стосується також і відповідності граничного обсягу виручки платника єдиного податку розмірам, визначеним Указом.

Згідно зі статтею 5 Указу в разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

У той же час зазначений Указ не містить положень, які б регулювали питання оподаткування сум, що перевищують граничний обсяг виручки, встановлений законодавцем.

За таких обставин, на думку суду оподаткування доходів, отриманих платником єдиного податку з порушенням умов перебування на спрощеній системі оподаткування, повинно здійснюватися із застосуванням правил загальної системи оподаткування.

Отже, суд має надавати правову оцінку висновкам податкової інспекції про наявність підстав для нарахування суб'єкту малого підприємництва - платнику єдиного податку податкових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб із сум, що перевищують граничний обсяг виручки з урахуванням загальних принципів, закріплених у Конституції України та Законі України «Про систему оподаткування», виключно якими встановлюються засади податкових відносин в Україні, а також Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

При цьому, слід ураховувати, що сума виручки платника єдиного податку-комісіонера від продажу товарів, що передані йому на реалізацію комітентом, у повному обсязі зараховується до складу виручки такого платника-комісіонера. Відтак, ця сума враховується при визначенні граничного обсягу виручки, при перевищенні якого суб'єкт малого підприємництва втрачає право перебувати на спрощеній системі оподаткування.

За таких обставин суд погоджується із висновками відповідача в частині того, що позивач занизив виручку від реалізації товарів (робіт, послуг) в сумі 1740885 грн., у зв'язку з чим втратив можливість перебувати на спрощеній системі оподаткування, а відтак позивач повинен був самостійно перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності починаючи з 4 кварталу 2008 року.

Відповідно ст.3 Закону України «Про державну податкову службу в України» органи державної податкової служби України у своїй діяльності повинні керуватись Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, а також рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, виданими у межах їх повноважень.

Поняття виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) ні в Господарському кодексі України ні в Цивільному кодексі України не залежить а ні від мети, з якою воно застосовується, а ні від організаційно-правової форми суб'єкта підприємництва, що дає підстави для висновку, що транзитні грошові кошти приймають участь у визначені такої виручки, що доводить обґрунтованість висновків відповідача.

Таким чином, враховуючи встановлені по справі обставини суд вважає, що відповідач навів суду докази, що обґрунтовують його дії у відповідності до вимог чинного законодавства з питань оподаткування, а тому з урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги є документально необґрунтованими, не підтверджені доказами, а тому задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.94 КАС України, стягнення судових витрат із державного бюджету України в цьому випадку не передбачено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 17, 87, 94, 98, 158, - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта-Тур» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську про скасування податкового повідомлення-рішення від 28 жовтня 2011 року № 0000942310, відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення постанови, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.

Постанову складено у повному обсязі та підписано 10 липня 2012 року.

Суддя А.А. Лагутін