Ухвала суду № 25126694, 19.06.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" червня 2012 р. м. Київ К-49136/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

при секретарі судового засідання: Шкляр А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя

та заяву Прокуратури Запорізької області про приєднання до касаційної скарги

на постанову Господарського суду Запорізької області від 15 травня 2008 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2009 року

у справі № 5/257/08-АП

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Запорізький комбінат будматеріалів»

до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя,

за участю Прокуратури Запорізької області

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Запорізької області від 15 травня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2009 року, позов Відкритого акціонерного товариства «Запорізький комбінат будматеріалів»(далі -позивач) до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя (далі -відповідач) задоволено. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення № 0002352302/1/58656 від 25 грудня 2007 року та № 0002352302/2/10155 від 06 березня 2008 року. Присуджено з Державного бюджету України на користь ВАТ «Запорізький комбінат будматеріалів»3,40 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Господарського суду Запорізької області від 15 травня 2008 року, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2009 року та прийняти нове рішення -про відмову в задоволенні позовних вимог.

Прокуратура Запорізької області в заяві про приєднання до касаційної скарги підтримує її вимоги.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення -без змін.

Крім того, ВАТ «Запорізький комбінат будматеріалів»заявлено клопотання про заміну позивача у справі -ВАТ «Запорізький комбінат будматеріалів»на Публічне акціонерне товариство «Запорізький комбінат будматеріалів»у зв'язку із зміною типу товариства.

Відповідно до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України зазначене клопотання слід задовольнити.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, прийшла до висновку, що касаційна скарга та заява Прокуратури Запорізької області підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову документальну перевірку ВАТ «Запорізький комбінат будматеріалів»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2005 року по 31 березня 2007 року, за результатами якої складено акт № 175/23-00290771 від 19 вересня 2007 року.

На підставі зазначеного акту перевірки та за результатами адміністративного оскарження відповідачем остаточно прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002352302/2/10155 від 06 березня 2008 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1 772 026,50 грн. (1 181 351,00 грн. - основний платіж, 590 675,50 грн. -штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6, підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по господарським операціям з придбання природного газу.

Зазначений висновок податковим органом зроблено з огляду на те, що ланцюг придбання природного газу, який поставлено Відкритим акціонерним товариством «Веста»на адресу ВАТ «Запорізький комбінат будматеріалів», дослідити неможливо, оскільки, відсутні відомості про походження газу, дату його поставки та категорію споживання.

Також, ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя дійшла висновку про безпідставне застосування позивачем нульової ставки податку на додану вартість при включені до податкової декларації сплаченої вартості реалізованого товару у зв'язку з неналежним чином оформленими вантажними митними деклараціями на загальну суму 5 835 874,00 грн.

Крім того, судами встановлено, що в період, охоплений перевіркою, позивачем здійснювався експорт продукції на підставі договорів комісії.

При цьому, факт експорту продукції підтверджується вантажними митними деклараціями.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що господарські операції з поставки природного газу, які мали місце між позивачем та ТОВ «Веста», виконано сторонами в повному обсязі. Вказаний факт, зокрема, підтверджується накладними, податковими накладними, платіжними документами, банківськими виписками.

При цьому, на думку судів, Закон № 168/97-ВР не пов'язує право платника податку на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту з визнанням підприємств-постачальників банкрутами, неподанням цими підприємствами фінансової звітності, а також не пов'язує право платника податку на формування податкового кредиту з податку на додану вартість із фактичним внесенням до бюджету податку його контрагентами.

Також, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що повноваження щодо перевірки правильності заповнення вантажних митних декларацій та контролю товарів, що переміщуються через митний кордон України, покладено на митні органи України. При цьому, будь-яких зауважень щодо правильності оформлення вантажних митних декларацій, в тому числі в частині товарів, що переміщувались через митний кордон України, або відправника таких товарів, від посадових осіб митного органу не надходило.

Однак, такі висновки судів першої та апеляційної інстанцій є передчасними, з огляду на наступне.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

При цьому, підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За змістом частин 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів до своєчасного їх подання.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення.

Суди першої та апеляційної інстанцій зазначені вимоги процесуального закону порушили, оскільки, не надали належної правової оцінки позиції податкового органу щодо недійсності податкових накладних, виписаних на адресу позивача ТОВ «Веста», у зв'язку з відсутністю в них опису (номенклатури) товару, а також інформації щодо походження і належності природного газу.

Згідно з підпунктом 6.2.1 пункт 6.2 статті 6 Закону № 168/97-ВР товари вважаються експортованими платником податку в разі, якщо їх експорт засвідчений належно оформленою митною вантажною декларацією.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій залишено поза увагою доводи відповідача про те, що вантажні митні декларації за період з 01 квітня 2005 року по 31 грудня 2006 року оформлені з порушенням вимог Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби від 09 липня 1997 року № 307.

Відповідно до частин 2, 3 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим -ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Отже, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що судами попередніх інстанцій не виконано вимоги щодо об'єктивності, всебічності та повноти розгляду справи.

В зв'язку з цим, відповідно до вимог статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду слід врахувати, що згідно з частиною 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення у справі.

Крім того, слід зазначити, що суди розглядали вимогу про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, які є індивідуальними актами. Водночас, такий спосіб захисту (вимога про визнання акта нечинним), як випливає з системного аналізу статей 105, 162, 171 Кодексу адміністративного судочинства України, може стосуватись лише випадків оскарження нормативно-правового акту, який стає нечинним, якщо інше не встановлено законом або не зазначено судом, з дати набрання відповідним рішенням законної сили. Індивідуального ж акту може стосуватись вимога про визнання протиправним (недійсним, скасування). В такому випадку протиправність (недійсність, скасування) індивідуального акту виникає, у разі набрання рішенням суду законної сили, з моменту його прийняття.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Допустити заміну по даній справі позивача -Відкрите акціонерне товариство «Запорізький комбінат будматеріалів»його правонаступником -Публічним акціонерним товариством «Запорізький комбінат будматеріалів».

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя та заяву Прокуратури Запорізької області про приєднання до касаційної скарги задовольнити частково.

Скасувати постанову Господарського суду Запорізької області від 15 травня 2008 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2009 року.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.