Постанова № 25126663, 19.06.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" червня 2012 р. м. Київ К-321/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Якимівському районі Запорізької області

на постанову Господарського суду Запорізької області від 04 березня 2009 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2009 року

у справі № 11/24/09-АП

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Приморський»

до Державної податкової інспекції у Якимівському районі Запорізької області

про зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Запорізької області від 04 березня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2009 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Приморський»(далі -позивач) до Державної податкової інспекції у Якимівському районі Запорізької області (далі -відповідач) задоволено повністю. Зобов'язано ДПІ у Якимівському районі Запорізької області списати з TOB «Приморський»безнадійний податковий борг в розмірі 450 983,99 грн., в тому числі з прибуткового податку з доходів фізичних осіб в розмірі 350 779,58 грн. та з орендної плати за земельні частки (паї) в розмірі 100 204,41 грн. Присуджено до стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ «Приморський»документально підтверджені судові витрати.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ДПІ у Якимівському районі Запорізької області, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Господарського суду Запорізької області від 04 березня 2009 року, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2009 року та відмовити ТОВ «Приморський»в задоволенні позову в повному обсязі.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення -без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Приморський» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2006 року по 30 червня 2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2006 року по 30 червня 2008 року, за результатами якої складено акт № 751/2302/03750434 від 31 жовтня 2008 року.

Перевіркою встановлено, що станом на 30 червня 2008 року у позивача склався податковий борг на загальну суму в розмірі 450 983,99 грн., в тому числі: на суму в розмірі 350 779,58 грн. з прибуткового податку з доходів громадян на видану заробітну плату та на суму в розмірі 100 204,41 грн. з орендної плати за земельні частки (паї).

Крім того, судами встановлено, що вказаний податковий борг виник внаслідок обставин непереборної сили - несприятливих погодно-кліматичних умов, які спричинили загибель у 2007 році на площах TOB «Приморський» посівів соняшнику, що підтверджується висновком Торгово-промислової палати України № 2812/05-4 від 14 серпня 2007 року.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій відхилили доводи податкового органу про зупинення у 2007 році дії підпункту «г»підпункту 18.2.1 пункту 18.2 статті 18 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 2181-III).

Проте, з таким висновком погодитись не можна, з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 18.2.1 пункту 18.2 статті 18 Закону № 2181-III підлягає списанню безнадійний податковий борг, у тому числі пеня, нарахована на такий податковий борг, а також штрафні санкції.

Підпунктом «г»підпункту 18.2.1 пункту 18.2 статті 18 Закону № 2181-III передбачено, що під терміном «безнадійний»слід розуміти податковий борг юридичних або фізичних осіб, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Разом з тим, підпунктом 9 пункту 3 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону України від 30 грудня 2006 року № 398-V «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань оподаткування» (далі -Закон № 398-V) зупинено дію у 2007 році абзацу 2 підпункту 7.1.1 пункту 7.1 статті 7, підпунктів «в»і «г»підпункту 18.2.1 пункту 18.2 статті 18 та підпункту 19.4.10 пункту 19.4 статті 19 Закону № 2181-III.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

Разом з тим, Конституція України не встановлює пріоритету в застосуванні того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання.

Конституційний Суд України в пункті 3 мотивувальної частини рішення № 4-зп від 03 жовтня 1997 року зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Таким чином, оскільки, норма Закону № 398-V, якою зупинено дію у 2007 році підпункту «г»підпункту 18.2.1 пункту 18.2 статті 18 Закону № 2181-III, неконституційною не визнана та з огляду на те, що Закон № 398-V прийнято пізніше ніж законодавчі акти, покладені судами в основу оскаржуваних рішень, що надає йому перевагу при вирішенні судами питання, нормою якого закону слід керуватись під час розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для здійснення органами державної податкової служби списання безнадійного податкового боргу, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) у 2007 бюджетному році.

Згідно статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

При цьому, відповідно до частини 2 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, законним вважається рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, порушення судами норм матеріального права є підставою для скасування постановлених у справі судових рішень та прийняття нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Якимівському районі Запорізької області задовольнити.

Скасувати постанову Господарського суду Запорізької області від 04 березня 2009 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2009 року.

Прийняти у справі нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.