Ухвала суду № 25126622, 19.06.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2012 року м. Київ К-3515/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер ПАБ»

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 липня 2009 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2009 року

у справі № 2-а-723/09/0570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер ПАБ»

до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області

про визнання незаконним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер ПАБ»(далі -позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області (далі -відповідач) про визнання незаконним податкового повідомлення-рішення № 0001422300/0 від 22 грудня 2008 року.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 01 липня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2009 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, позивач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ТОВ «Інтер ПАБ», посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та направити справу на новий розгляд.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Інтер ПАБ»з питань правомірності визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток за період з 01 січня 2006 року по 31 березня 2008 року, за результатами якої складено акт № 2163/23-111/33160655 від 10 грудня 2008 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001422300/0 від 22 грудня 2008 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 62 499,00 грн. (41 666,00 грн. -основний платіж, 20 833,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 5.1 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 334/94-ВР) у зв'язку з неправомірним включенням до складу валових витрат вартості рекламно-інформаційних послуг, які не використовувались в межах його господарської діяльності.

Крім того, судами встановлено, що між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Амелі Медія Груп»укладено договір № 1-6/11 від 01 листопада 2006 року про надання рекламно-інформаційних послуг, предметом якого є розробка рекламного ролику на радіо та виготовлення листівок формату А4 у кількості 30 000 штук.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, ТОВ «Інтер ПАБ»посилалось на те що, предметом реклами на радіо та в листівках був екскаватор ЕКГ -5АУ, кліматичне виконання «У», по ТУ 24-1-3011-78, який позивач повинен був рекламувати на виконання умов агентської угоди № а06-491 від 27 червня 2006 року, укладеної з нерезидентом Товариством з обмеженою відповідальністю «Об'єднані машинобудівні заводи -Гірниче обладнання та технології (Група Уралмаш-Іжора)».

Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, а саме організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначеним пунктом 7.11 цього Закону, та витрат, пов'язаних з проведенням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 5.4.4 цієї статті).

Згідно з підпунктом 5.4.4 пункту 5.4 статті 5 Закону № 334/94-ВР до валових витрат включаються витрати платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, дійшли вірного висновку про неправомірність формування позивачем валових витрат за договором № 1-6/11 від 01 листопада 2006 року, оскільки, оплату вартості рекламно-інформаційних послуг здійснено позивачем не стосовно товарів (робот, послуг), що продаються (надаються) ним як платником податку.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування постанови Донецького окружного адміністративного суду від 01 липня 2009 року та ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2009 року.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер ПАБ»відхилити, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 липня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.