Ухвала суду № 25126597, 19.06.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2012 року м. Київ К-347/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Луганської області

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23 червня 2009 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2009 року

у справі № 2а-1143/09/1270

за позовом Кредитної спілки «Лисичанська кредитна спілка»

до Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Луганської області

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 23 червня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2009 року, позов Кредитної спілки «Лисичанська кредитна спілка»(далі -позивач) до Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Луганської області (далі -відповідач) задоволено повністю. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення № 0005261702/0 від 08 серпня 2008 року та № 0005261702/1 від 03 вересня 2008 року.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування постанови Луганського окружного адміністративного суду від 23 червня 2009 року, ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2009 року та прийняття нового рішення у справі.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення -без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову документальну перевірку КС «Лисичанська кредитна спілка» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2006 року по 31 березня 2008 року, за результатами якої складено акт № 58/23-25876348 від 30 липня 2008 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005261702/0 від 08 серпня 2008 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 166 704,72 грн. (55 568,24 грн. -основний платіж, 111 136,48 грн. -штрафні (фінансові) санкції).

За результатами адміністративного оскарження, скаргу позивача залишено без задоволення, а також прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005261702/1 від 03 вересня 2008 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 3.1.3 пункту 3.1 статті 3, підпункту 4.2.12 пункту 4.2 статті 4, статті 8, підпункту 9.2.3 пункту 9.2 статті 9 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 889-IV) у зв'язку з неутриманням та неперерахуванням до бюджету податку з доходів фізичних осіб з грошових коштів (відсотків на пайові внески), нарахованих та сплачених п'ятсот шістдесяти чотирьом членам у лютому 2008 року на загальну суму в розмірі 370 454, 97 грн.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України від 20 грудня 2001 року № 2908-III «Про кредитні спілки»(далі -Закон № 2908-III) кредитна спілка -це неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, їх об'єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об'єднаних грошових внесків членів кредитної спілки.

Статтею 11 Закону № 2908-III передбачено, що члени кредитної спілки мають право одержувати від кредитної спілки кредити та користуватися іншими послугами, які надаються членам кредитної спілки відповідно до її статуту; одержувати дохід на свій пайовий внесок, якщо інше не передбачено статутом кредитної спілки.

Згідно із статтю 19 Закону № 2908-III майно кредитної спілки формується за рахунок: вступних, обов'язкових пайових та інших внесків членів кредитної спілки (крім внесків (вкладів) на депозитні рахунки); плати за надання своїм членам кредитів та інших послуг, а також доходів від провадження інших видів статутної діяльності; доходів від придбаних кредитною спілкою державних цінних паперів; грошових та інших майнових пожертвувань, благодійних внесків, грантів, безоплатної технічної допомоги як юридичних, так і фізичних осіб, у тому числі іноземних; інших надходжень, не заборонених законодавством.

Майно кредитної спілки є її власністю. Кредитна спілка володіє, користується та розпоряджається належним їй майном відповідно до закону та свого статуту.

Статтею 21 Закону № 2908-III передбачено, що кредитна спілка відповідно до свого статуту приймає вступні та обов'язкові пайові та інші внески від членів спілки, залучає на договірних умовах внески (вклади) своїх членів на депозитні рахунки як у готівковій, так і в безготівковій формі. Кредитна спілка має право самостійно встановлювати розмір плати (процентів), яка розподіляється на пайові членські внески та нараховується на внески (вклади), що знаходяться на депозитних рахунках членів кредитної спілки. Нерозподілений доход, що залишається у розпорядженні кредитної спілки за підсумками фінансового року, розподіляється за рішенням загальних зборів, у тому числі між членами кредитної спілки, пропорційно розміру їх пайових внесків у вигляді відсотків (процентів). При цьому в першу чергу відбувається необхідне поповнення капіталу та резервів. Сума доходу, яка розподіляється на додаткові пайові членські внески, визначається з дотриманням умови, що доходність додаткових пайових членських внесків не може перевищувати більш ніж у два рази середньозважену процентну ставку доходності внесків (вкладів) членів кредитної спілки на депозитних рахунках за їх наявності. Решта доходу, що залишилася після формування капіталу і резервів та розподілу на додаткові пайові членські внески, розподіляється на обов'язкові пайові членські внески.

Згідно з підпунктом 4.2.12 пункту 4.2 статті 4 Закону № 889-IV до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається дохід у вигляді процентів (дисконтних доходів), дивідендів та роялті, виграшів, призів; інші доходи, крім зазначених у пункті 4.3 цієї статті.

Підпунктом 9.2.1 пункту 9.2 статті 9 Закону № 889-IV передбачено, що податковим агентом платника податку при нарахуванні (сплаті) на його користь доходів, визначених у пункті 7.2 статті 7 цього Закону, є особа, яка здійснює таке нарахування (сплату).

Відповідно до пункту 7.2 статті 7 Закону № 889-IV ставка податку становить 5 відсотків від об'єкта оподаткування, нарахованого податковим агентом як процент на вклад (внесок) до кредитної спілки, створеної відповідно до закону.

Згідно з підпунктом 9.2.2 пункту 9.2 статті 9 Закону № 889-IV податковий агент, який нараховує проценти, надає податковий розрахунок загальної суми нарахованих процентів та загальної суми утриманих з них податків у складі податкової декларації з податку на прибуток підприємств у строки, встановлені законом для такого податку. При цьому інформація щодо окремого банківського вкладного (депозитного) або поточного (у тому числі карткового) рахунку фізичної особи, суми нарахованих на нього процентів, а також відомостей щодо такої фізичної особи - вкладника не надається.

Відповідно до підпункту 22.1.4 пункту 22.1 статті 22 Закону № 889-IV із змінами, внесеними згідно із Законом України від 21 грудня 2004 року № 2273-IV «Про внесення зміни до Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»(щодо оподаткування відсотків з банківських вкладів)», підпункт 4.2.12 пункту 4.2 статті 4 цього Закону у частині включення до загального місячного оподатковуваного доходу доходів у вигляді процентів на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок (у тому числі картковий рахунок), вклад до небанківських фінансових установ згідно із законом або процентів (дисконтних доходів) на депозитний (ощадний) сертифікат та підпункти 9.2.1 і 9.2.2 пункту 9.2 статті 9 цього Закону у частині оподаткування процентів набирають чинності з 01 січня 2010 року.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли вірного висновку, що підстави для утримання податку з доходів фізичних осіб за лютий 2008 року у відповідача були відсутні.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування постанови Луганського окружного адміністративного суду від 23 червня 2009 року та ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2009 року.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Луганської області відхилити, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23 червня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.