Ухвала суду № 25126581, 19.06.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2012 року м. Київ К-60215/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2008 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2009 року

у справі № 2-а-10158/08

за позовом Малого приватного підприємства «Сиріус»

до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2008 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2009 року, позов Малого приватного підприємства «Сиріус» (далі -позивач) до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області (далі -відповідач) задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0003682350/0 від 01 вересня 2008 року.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2008 року, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2009 року та прийняти нове рішення -про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення -без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено невиїзну позапланову перевірку МПП «Сиріус»з питань правових відносин з Приватним підприємством «Імтехком»за період з 03 травня 2006 року по 30 жовтня 2007 року, за результатами якої складено акт № 3131/23-0302/13894849 від 21 серпня 2008 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003682350/0 від 01 вересня 2008 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 164 391,00 грн. (109 594,00 грн. -основний платіж, 54 797,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення підпункту 7.2.4 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 168/97-ВР), оскільки, позивачем неправомірно включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу особою, Свідоцтво платника податку на додану вартість якої анульовано.

Зазначений висновок податковим органом зроблено у зв'язку з тим, що постановою Одеського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2008 року у справі № 2-а-4376/08 визнано нечинними рішення про реєстрацію ПП «Імтехком»з 11 травня 2005 року, Статут ПП «Імтехком»з 30 травня 2005 року, Свідоцтво про державну реєстрацію ПП «Імтехком»з 02 вересня 2003 року, Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ПП «Імтехком»з 29 червня 2005 року.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з пунктом 9.8 статті 9 Закону № 168/97-ВР реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на момент виписки на адресу позивача податкових накладних (червень -листопад 2006 року, січень, березень, жовтень 2007 року) ПП «Імтехком» було зареєстроване як платник податку на додану вартість, про що мало відповідне Свідоцтво.

В свою чергу, визнання недійсними установчих документів юридичної особи та її Свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2008 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2009 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області відхилити, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2008 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.