Постанова № 25125926, 03.07.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

03 липня 2012 р. № 2-а- 5215/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Панова М.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Каряки С.Г.,

представників сторін:

позивача - Ісаєнко М.О., Дорошенко Н.В.,

відповідача - Ткаченко Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМ-ФОР" до Дергачівської міжрайоної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень ,

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "КОМ-ФОР", з адміністративним позовом до Дергачівської міжрайоної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення Дергачівської міжрайоної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби № 0000112223 від 18 квітня 2012 року та № 0000122223 від 18 квітня 2012 року.

Представники Позивача в судовому засіданні повністю підтримали позовні вимоги та просили суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник Відповідача проти позову заперечував, вважає його безпідставним та просить суд відмовити у задоволені позовних вимог.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечення проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Під час розгляду справи судом встановлено, що на підставі направлень та згідно із ст..77, ст..82 Податкового кодексу України фахівцями Дергачівської МДПІ Харківської області було проведена планова виїзна перевірка ТОВ "КОМ-ФОР" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2011року , валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по з 31.12.2011 року,

За результатами перевірки складено акт від 03.04.2012 року № 42/22-204/33337750 в якому зафіксовані встановлені відповідачем порушення п. 198.1, п. 198.3, ст.198 Податкового кодексу України підприємством завищено суму податкового кредиту всього у сумі 124111 грн., у тому числі за червень на суму 8513 грн., за липень на суму 64807 грн., а серпень 2011 року на суму 5008 грн., за листопад 2011 року на суму 21962 грн.,за грудень 2011 року на суму 23821 грн., в результаті чого донараховано податку на додану вартість у сумі 124111 грн., у тому числі за жовтень 2011 року на суму 78328 грн., за листопад 2011 року на суму 21962 грн., за грудень 2011 року на суму 23821 грн. ;п.п. 153.2.1, п.п. 153.2.3 п. 153.2 ст. 153 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755- VI ТОВ "КОМ-ФОР" в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток всього сумі 163337 грн., у тому числі за 2 квартал 2011 року в сумі 20478 грн., за З квартал 2011 року у сумі 25296 грн. за 4 квартал 2011 року у сумі 117563 грн.

На підставі акту № 42/22-204/33337750 від 03.04.2012 р. про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2011 року Дергачівською МДПІ було винесене податкове повідомлення-рішення № 0000112223 від 18 квітня 2012 року форма «Р», яким було донараховано податкові зобов'язання з податку на додану вартість на суму 124111,00 грн., і штрафні санкції на суму 62 055, 5 грн., та податкове повідомлення-рішення № 0000122223 від 18 квітня 2012 року форма «Р», яким ТОВ «КОМ-ФОР» було донараховано податок на прибуток на суму 163 337,00 грн.

В акті відповідачем зазначено, що підприємством під час перевірки не надано документів, які підтвердили б правомірність віднесення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених за проведення робіт з реконструкції орендованих виробничих приміщень. Основним аргументом відповідача при цьому є ненадання дозволу на проведення будівельно-монтажних робіт, що здійснювались підприємством у квітні-грудні 2011 року на орендованому об'єкті, в зв'язку з чим будівництво є самочинним, і особа, яка його здійснює не набуває права власності на нього, тобто не може ним володіти, користуватися та розпоряджатися. При цьому, в зв'язку з ненаданням ТОВ «КОМ-ФОР» належного дозволу на проведення будівельно-монтажних робіт з реконструкції цеху з виготовлення м'яких меблів та побутового текстилю, Дергачівською МДПІ було зроблено висновок про те, що будівництво цеху є самочинним будівництвом.

Як встановлено судом та зазначено представником позивача, виробничі та складські приміщення, що розташовані за адресою смт. Солоницівка вул. Бєлгородська, 5 Дергачівського району Харківської області використовуються ТОВ «КОМ-ФОР» на підставі договору оренди цілісного майнового комплексу №35 укладеного 01 квітня 2009 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (орендодавець) та ТОВ «КОМ-ФОР» (орендар).

П.4.2.1. зазначеного Договору, передбачає право орендаря з письмового дозволу орендодавця здійснювати реконструкцію та поліпшення об'єкту оренди. Під час перевірки було надано лист Орендодавця від 01.04.2011 р. зі згодою на проведення реконструкції будівлі цеху, та додаткову угоду до Договору оренди, укладену 01.04.2011 року, згідно якої сторони досягли згоди про те, що в зв'язку з виникненням у Орендаря необхідності здійснення реконструкції виробничих приміщень цеху з виробництва м'яких меблів та побутового текстилю (літ «В-2»), що використовуються в господарській діяльності орендаря роботи будуть здійснюватись за рахунок орендаря. Орендар на власний розсуд обирає проектні та підрядні організації, та узгоджує вартість та об'єм робіт.

Встановлено, що 06 квітня 2011 року між ТОВ «КОМ-ФОР» (замовник) та ПП «НВФ Будметалпроект» (підрядник), яке зареєстровано як платник податку на додану вартість було укладено договір, згідно якого підрядник зобов'язувався виготовити проектно-кошторисну документацію на реконструкцію виробничого приміщення цеху ТОВ «КОМ-ФОР» та виконати відповідно до неї монтажно -будівельні роботи.

Суми податку на додану вартість, що були сплачені ТОВ «КОМ-ФОР» за період квітень- травень, червень -серпень, листопад - грудень 2011 року у складі вартості виконаних робіт за податковими накладними, отриманими від ПП «НВФ Будметалпроект» були включені підприємством до податкового кредиту.

Відповідно до п.14.1.181. Податкового кодексу України - податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п.п. б п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання (будівництво, спорудження,створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

П. 198.3. ст. 198 передбачає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної вартості товарів / послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст..39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність визначається як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

В складі цілісного майнового комплексу ТОВ «КОМ-ФОР» орендує цех з виготовлення м'яких меблів та побутового текстилю, де безпосередньо розміщено виробничі потужності (устаткування, обладнання, механізми) підприємства. Основним видом діяльності ТОВ «КОМ- ФОР» за КВЕД є виробництво матраців, тобто цільове призначення будівлі не змінено, що також в свою чергу свідчить про використання даних об'єктів у господарській діяльності підприємства.

Як встановлено, роботи з реконструкції приміщення цеху по його розширенню проводяться на підприємстві з метою подальшого використання його в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності за основним видом діяльності - виробництво матраців, їх подальшої реалізації, та отримання доходу.

Ч.2 п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу надає платнику податку право на нарахування податкового кредиту незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватись в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Таким чином, обов'язковою умовою, з якою Кодекс пов'язує право платника на включення сплачених у складі вартості придбаних (побудованих, споруджених) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи) сум ПДВ до податкового кредиту, є сам факт придбання (будівництва, спорудження, створення), та використання цих основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи) у господарській діяльності такого платника податків.

Будь-яких інших умов, ніж зазначені у ст..198 Податкового кодексу щодо виникнення права на податковий кредит податкове законодавство не передбачає, і не пов'язує формування податкового кредиту із наявністю певних дозволів.

Тому, твердженням відповідача про порушення п. 198.1 , п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, умови, викладені в цих нормах підприємством дотримані - придбання (будівництво) - основних фондів, у т.ч. інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи з метою подальшого використання в господарській діяльності. Ці господарські операції підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, і в акті перевірки підтверджено, що здійснюються роботи саме з реконструкції цеху. Відповідно до ст..1 Закону України «Про бухгалтерський облік в Україні» первинними документами є документи, які містять відомості про господарську операцію, та підтверджують її здійснення. Під час перевірки крім договору підряду ПП «НФВ Будметалпроект», та інших документів надавались належним чином оформлені первинні документи - акти виконаних робіт, банківські виписки про оплату.

Згідно до п. 198.6. Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог, чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

Суми, які були віднесені до податкового кредиту за період червень-грудень підтверджені податковими накладними, оформленими згідно вимог ст. 201 Податкового кодексу України та наказу ДПА України № 969 від 21.12.2010 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції 29.12.2010 р., що надані постачальниками товарів виконавцями послуг та робіт, у тому числі і ПП «НВФ Будметалпроект».

Оригінали податкових накладних, разом з первинними документами надавались під час перевірки, що відображено в акті. Будь-яких зауважень щодо форми, або порядку оформлення податкових накладних від відповідача не надходило.

Податкова накладна є звітним податковим документом, та відповідно до п.201.10. ст..201 Податкового кодексу України видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У абз. 3 стор.31 акту визначено, що в зв'язку з ненаданням ТОВ «КОМ-ФОР» належного дозволу на проведення будівельно-монтажних робіт по реконструкції цеху з виготовлення м'яких меблів та побутового текстилю за адресою: АДРЕСА_1 Дергачівською МДПІ у відповідності до частини 1 статті 376 Цивільного кодексу України будівництво цеху було визнано як самочинне будівництво.

Згідно ч.9 ст.37 Закону України № 3038-VІ «Про регулювання містобудівної діяльності» в редакції від 17.02.2011 р., яка діяла в період, що перевірявся, самочинним є будівництво, в якому здійснюється виконання будівельних робіт на об'єктах будівництва, що належать до IV і V категорій складності без дозволу на виконання будівельних робіт або його переоформлення, а також виконання не зазначених у дозволі будівельних робіт. Згідно проектної документації, яка надавалась під час перевірки - реконструкція цеху відноситься до 1-ї категорії складності.

Ст. 376 Цивільного кодексу, на яку є посилання в акті знаходиться в розділі І книги Третьої Цивільного кодексу України, яка регулює правовідносини щодо права власності. Ч.1 ст.316 ЦК України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює згідно закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Під час планової перевірки, про що зазначено в акті відповідач пересвідчився в тому, що право власності на цілісний майновий комплекс належить ОСОБА_4. ТОВ «КОМ-ФОР» згідно проектної документації проводяться роботи з реконструкції, тобто поліпшення орендованого майна. У будь- якому випадку визначення статусу будь-якого об'єкту нерухомості є компетенцією спеціального органу, що здійснює реєстрацію права власності на підставі відповідних документів - або сертифіката готовності об'єкта до експлуатації, що видається інспекцією Державного архітектурно - будівельного контролю, або рішення суду. Тому висновок про статус будівництва, зроблений фахівцями Дергачівської МДПІ в акті перевірки не лише неправомірний, але й завчасний.

Правовий порядок в Україні згідно ст..19 Конституції України ґрунтується на засадах, відповідно до яких органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ст..61 ПК України визначає, що податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, перелік яких визначено у ст..41 ПК України. Згідно п.41.1.1. даної статті органи державної податкової служби є контролюючим органом щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів.

П. 1.1. ст. 1 Податкового кодексу визначає, що кодекс регулює відносини у сфері справляння податків і зборів. В жодній нормі кодексу не визначено компетенцію податкового органу у сфері контролю будівельної діяльності, зокрема правомірності проведення будівельних робіт, і тим більше - повноважень щодо визначення статусу будівництва, та реєстрації прав власності на нерухоме майно.

Відповідно до ч.4 ст.4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» виключно законами встановлюються види господарської діяльності, які є предметом державного нагляду (контролю), і органи, уповноважені його здійснювати. Орган державного нагляду (контролю) не може здійснювати державний контроль у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує його на це та не визначає повноважень такого органу.

В період з 03.08.2011 р. по 16.08.2011 року Дергачівською МДПІ було здійснено позапланову виїзну перевірку з питань достовірності визначення суми залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за травень 2011 року, та було винесено податкове повідомлення - рішення № 0000061602 від 07 вересня 2011, року (форма «В4»), яким було зменшено розмір від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за квітень 2011 року на 26 333,00 грн., за травень 2011 року на 46 365,00 грн., всього - на 72 698,00 грн. в зв'язку з тим, що під час перевірки не надано документів, які підтвердили б правомірність віднесення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених за проведення будівельно монтажних робіт. Основним аргументом Дергачівської МДПІ при цьому було ненадання дозволу на проведення будівельно-монтажних робіт, що здійснювались підприємством у квітні-травні 2011 року на орендованому об'єкті, в зв'язку з чим будівництво є самочинним, і особа, яка його здійснює не набуває права власності на нього, тобто не може ним володіти, користуватися та розпоряджатися, а також та обставина, що в умовах договору оренди не оговорено, що орендар проводить реконструкцію та поліпшення основних засобів за власні кошти, то він не має права на відшкодування витрат та відображення витрат на ремонт та поліпшення в податковому обліку згідно норм п. 146.19-146.20 Податкового кодексу України.

Таким чином, підстави для винесення зазначеного податкового повідомлення-рішення були ті ж самі, що і для винесення оскаржуваного рішення. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28.11.2011 року по справі № 2а-12463/11/2070 за позовом ТОВ «КОМ - ФОР» вказане податкове повідомлення-рішення було скасовано. На дату складання акту ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2012 року постанова Харківського окружного адміністративного суду від 28.11.2011 була залишена без змін, а апеляційна скарга Дергачівської МДПІ - без задоволення.

Отже, органи державної податкової служби не наділені компетенцією здійснювати державний контроль у сфері містобудування, зокрема в архітектурно-будівельній частині. Крім цього, чинним податковим законодавством не передбачено наявність дозвільної, чи технічної документації на проведення будівельник робіт як умову включення до податкового кредиту сум податку, сплаченого у складі вартості таких робіт, і тому підстави для позбавлення ТОВ «КОМ- ФОР» права на віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, отриманих і сплачених ним у зв'язку з придбанням робіт по реконструкції об'єкту за період червень - серпень, листопад-грудень 2011 року, та як наслідок - підстави для донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 124111, 00 грн., в тому числі за жовтень 2011 року на суму 78328, 00 грн., за листопад 2011 року на суму 21962,00 грн., за грудень 2011 року на суму 23821,00 грн., та штрафних санкцій на суму 62055,5 грн. - відсутні.

Щодо висновків відповідача про заниження ТОВ «КОМ-ФОР» податку на прибуток всього у сумі 163337,00 грн., у тому числі за 2 квартал 2011 року в сумі 20478,00 грн., за 3 квартал 2011 року у сумі 25296,00 грн., за 4 квартал 2011 року у сумі 117563,00 грн. та рішення про донарахування податку на прибуток на суму 163337,00 грн., яке ґрунтується на тому, що згідно рішення Дергачівської МДПІ від 20.03.2012 р. про застосування звичайних цін при визначенні податкових зобов'язань з податку на прибуток по операціях з продажу ТОВ «КОМ-ФОР» на території України меблів, що були імпортовані з Туреччини неплатникам податку на прибуток було застосовано звичайні ціни, суд зазначає наступне:

14 березня 2011 року ТОВ «КОМ-ФОР» було укладено контракт № 12/Т на поставку меблів з турецькою фірмою « KARDELEN EV GERECLERI VE MOBILYA SAN.TIC.LTD. STI». 25 липня 2011 року ТОВ «КОМ-ФОР» було укладено контракт №13/Т на поставку меблів з турецькою фірмою «BAYTAS DIS TIC .LTD.STI»

Згідно п.4.1. контракту № 12/Т та контракту №13/Т ціна на одиницю Товару, комплект і партію в цілому зазначається в Додатку по кожній партії Товару і інвойсі.

Відповідно Додатку №1 від 18.03.2011 р. до контракту №12/Т від 14.03.2011 р., укладеного з « KARDELEN EV GERECLERI VE MOBILYA SAN.TIC.LTD. STI» загальна вартість партії товару складає 35 540,00 доларів США, що згідно вантажно-митної декларації110000013/2011/305505 від 01.04.2011 р. на цю поставку за курсом 7,98 грн./дол. становить 282898,40 гривень. За Додатком №2 від 12.05.2011 р. загальна вартість товару складає 44 041,00 доларів США, що згідно ВМД №80707006/2011/428206 від 27.05.2011 р. за курсом 7,98 грн./дол. складає 351447,18 гривень.

Згідно Додатку №1 від 04.08.2011 р. до контракту №13/Т від 25.07.2011 р., укладеного з «BAYTAS DIS TIC .LTD.STI» загальна вартість партії товару складає 39 840,00 доларів США, що згідно ВМД № 807070006/2011/433289 від 19.08.2011 р. за курсом 7,971 грн./дол. становить 317564,64 гривні. За Додатком №2 від 31.10.2011 р. до контракту № 13/Т від 25.07.2011 р. складає 46 445,00 доларів США, що згідно ВМД № 8070700062011/439002 від 10.11.2011 р. за курсом 7,9807 грн./дол.. становить 370663,61 гривні. Згідно Додатку № 3 від 09.12.2011 р. до цього ж контракту вартість партії товару складає 51 745,00 доларів США, що відповідно до ВМД № 807070006/2011/441381 від 15.12.2011 р. за курсом 7,9899 грн./дол. становить 413437,38 гривень.

Законом, яким урегульована процедура митного декларування імпортованого товару є Митний кодекс України. Так, загальні положення визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, методи її визначення передбачені ст.ст.266-275 Митного кодексу України. Визначення митної вартості товарів, що ввозяться на митну територію України здійснюється шляхом застосування методів, визначених у ч. 1 ст.266 Митного кодексу України. Зазначена норма передбачає шість методів визначення митної вартості товарів. Відповідно до ч.ч.2-4 ст.266 Митного кодексу України, основним методом визначення митної вартості товарів є метод оцінки за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються. При визначенні митної вартості ТОВ «КОМ-ФОР» було вказано вартість, яка дорівнює контрактній вартості, згідно Додатків до контрактів та інвойсів постачальника.

26.05.2011 року рішенням № 807000006/2011/400296/2, та 17.08.2011 року рішенням № 807000006/2011/400434/1 Харківською обласною митницею було визначено митну вартість товарів, та застосовано 3 метод - за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів.

Як підставу для визначення митної вартості товару за даним методом Харківська обласна митниця вказала дані Держмитслужби України щодо рівня митної вартості подібних товарів, що містяться в статистичній базі ДМСУ. Таким чином Харківською обласною митницею було визначено митну вартість партії товару за ВМД №80707006/2011/428206 від 27.05.2011 р. - 894949,97 грн., та за ВМД № 807070006/2011/433289 від 19.08.2011 р. - 848096,23 грн.

Аналогічним чином Дніпропетровською митницею визначено митну вартість товарів за ВМД № 110000013/2011/305505 від 01.04.2011 р. -608395,54 грн.

Відповідачем як підставу для донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток зазначено порушення ТОВ «КОМ-ФОР» п.п. 153.2.1., п.п.153.2.3. п.153.2. ст.153 Податкового кодексу України, оскільки протягом 2011 року ТОВ «КОМ-ФОР» реалізовувало імпортовані меблі контрагентам, які не є платниками податку на прибуток, за договірними цінами, меншими від звичайних цін. Висновки відповідача спростовуються наведеним нижче.

Оскільки ст. 39 ПК України не набрала чинності, у випадках, визначених ПКУ, згідно п.8 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» ПКУ застосовується п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до підпункту 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону №334 «Про оподаткування прибутку підприємств» якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати «продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території.

Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи,послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися.

Однорідні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник.

П. 1.20.2. зазначеного Закону передбачає, що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни.

У відповідності до п.п.1.20.8. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Суд зазначає, що запит щодо обгрунтування рівня цін відповідно до п. 1.20.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до платника податку - ТОВ «КОМ-ФОР» не надсилався. Хоча під час перевірки представникам Дергачівської МДПІ було надано звіт про експерту оцінку майна - меблів дерев'яних типу спальні (ламіноване ДСП, у розібраному стані) у комплектах, країна походження Туреччина, що був зроблений 26.08.2011 року суб'єктом оціночної діяльності, що має відповідну ліцензію, на запит ТОВ «КОМ-ФОР» з метою визначення ринкової вартості майна, що ввозиться на територію України.

Крім того, позивачем на виконання ухвали суду було надано письмове обгрунтування рівня застосованих ним цін на зазначені меблі, яке міститься в матеріалах справи.

Відповідно до вимог п. 1.20.2. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» будь-яких даних про укладені на момент продажу меблів договори про реалізацію ідентичних товарів у співставних умовах на внутрішньому ринку України при вирішенні питання про застосування звичайних цін відповідачем не наведено.

Відповідачем ототожнені поняття «митна вартість» та «ринкова ціна», і на цій підставі прийнято рішення про застосування звичайних цін до операцій продажу імпортованих меблів ТОВ «КОМ-ФОР» на території України контрагентам, що не є платниками податку на прибуток на загальних підставах.

Дані програмно-інформаційного комплексу "Інформаційно-пошукова система обробки і аналізу цінової інформації при визначенні митної вартості товарів" Державної митної служби України, тобто статистична база митниці формується на основі відомостей про вартість товарів, вказаних в усіх раніше оформлених митних деклараціях. Статус цього інформаційного ресурсу, як орієнтиру митних органів у визначенні митної вартост не може враховуватись при визначенні ринкових цін на внутрішньому ринку України.

Позиція ж податкової інспекції про те, що митна вартість товару є його звичайною ціною є такою, що не ґрунтується на приписах законодавства, жодною нормою якого не передбачено, що митна вартість товару, яка визначається для товарів, що ввозяться на митну територію України є звичайною ціною для такого товару, який реалізується на території України.

Така позиція визначена і судовою практикою - зокрема вищезазначений висновок зроблено Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 27.05.2009 року № К-394/07. Аналогічні висновки Вищого адміністративного суду України містяться в ухвалі від 26.03.2012р. по справі № К-57017/09-С, та ухвалі від 04.04.2012 р. по справі № К/9991/6569/11.

Вищевикладена думка Вищого адміністративного суду України співпадає з позицією Верховного суду України, який в постанові від 29.10.2010р. по справі № 21-9а10 дійшов висновку про те, що при визначені бази оподаткування операцій з реалізації на території України імпортованого товару, митна вартість та звичайна ціна не є тотожними.

Таким чином, винесене відповідачем рішення про донарахування податку на прибуток - є безпідставним, та таким що не відповідає чинному в Україні законодавству.

Відповідно до ч.1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Приписами ст. 19 Конституції України встановлено, що відповідач - суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАСУ у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь - якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіркою виконання цих вимог норми процесуального закону з боку відповідача, дотримання вимог щодо обґрунтованості висновків, стосовно обставин спірних правовідносин, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу оскаржуваних рішень встановлено не виконання відповідачем п.п. 1, 3-6, 9 зазначеної норми.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки факт наявності у позивача порушеного права знайшов своє підтвердження в ході судового розгляду справи, то поданий Товариством з обмеженою відповідальністю "КОМ-ФОР" позов належить задовольнити, а податкові повідомлення-рішення Дергачівської міжрайоної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби підлягають скасуванню .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 11, 71, 94,159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМ-ФОР" до Дергачівської міжрайоної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Дергачівської міжрайоної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби № 0000112223 від 18 квітня 2012 року та № 0000122223 від 18 квітня 2012 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня його проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАСУ, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження .

У повному обсязі постанова виготовлена 7 липня 2012 року.

Суддя Панов М.М.