Постанова № 25121910, 02.04.2012, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2012 року Справа № 1170/2а-700/12

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мирошниченка В.С.

за участю секретаря -Поцелуйко А.І.

за участю:

представника позивача- Кушнірова О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кіровограді справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.12.2011р., а саме №0003061710, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 70016,67 грн. за основним платежем та 17504,17 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; №0003071710, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності в сумі 52515,51 грн. за основним платежем.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач безпідставно дійшов висновку про безтоварність господарських операцій між позивачем та його контрагентами ПП „Протосс", ТОВ „Укрнафторегіон", ТОВ „Євросвіт". Посилання відповідача на матеріали кримінальних справ №58-479 та 357-481 за фактом фіктивного підприємництва та на акт перевірки ТОВ „Євросвіт" як на доказ нікчемності угод не відповідають нормам чинного законодавства, оскільки реальність відносин між сторонами підтверджується первинною документацією, яка податковими інспекторами не перевірялася та не була прийнятою до уваги при прийнятті формального висновку щодо нікчемності угод спрямованих на незаконне заволодіння майном держави, порушення публічного порядку.Угоди укладені між позивачем з вказаними контрагентами в судовому порядку не визнавалися недійсними. Відсутність таких судових рішень свідчить про недостовірність висновків відповідача про нікчемність правочинів, а тому недостовірними є й похідні від цього висновки про зниження сум податку на додану вартість та податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності.

На момент здійснення господарських операцій ПП „Протос", ТОВ „Укрнафторегіон", ТОВ„Євросвіт" володіло правоздатністю та дієздатністю на вчинення правочинів, були зареєстровані як юридичні особи та як платники податку на додану вартість.

В судовому засіданні представник позивача вимоги позову підтримав та просив суд позов задовольнити.

Представником відповідача подано до суду письмові заперечення. Згідно них позовні вимоги не визнаються, вказується, що перевірка проведена правомірно, оскаржувані рішення прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб визначені Податковим кодексом України у зв'язку з порушення позивачем норм Цивільного кодексу України під час здіснення господарських операцій без мети настання реальних наслідків. Згідно матеріалів кримінальної справи №58-479 та №357-481 невстановлені особи з метою прикриття незаконної діяльності умисно з корисливими мотивами зареєстрували в реєстраційних палатах ПП „Протос", ТОВ „Укрнафторегіон"(підприємства-контрагенти позивача), в подальшому поставлені на податковий облік, статутні документи та печатки вказаних підприємств передані невстановленим особам. Дані підприємства надавали послуги з необґрунтованого завищення валових витрат і незаконного формування податкового кредиту з податку на додану вартість підприємствам різних областей за рахунок нібито проведених фінансово-господарських операцій. Згідно акту перевірки ТОВ „Євросвіт" від 17.11 2011 р., встановлено, що за вказаною адресою підприємство відсутнє, господарська діяльність не здійснюється, в ЄДРПОУ внесено запис про відсутність підтверджуючих відомостей щодо місцезнаходження юридичної особи, всі операції за період з 01.03.2010р. по 30.11.2010р. не підтверджуються стосовно врахування реального часу по здійсненню операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності. Таким чином, податковий кредит позивачем сформовано на підставі безтоварних операцій. Завищено дозволений податковий кредит по господарським операціям з вищевказаними контрагентами на загальну суму 70016,67 грн. та завищено валові витрати від здійснення господарської діяльності на загальну суму 350083,35 грн.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги належить задовільнити з наступних підстав.

Інспектором податкової служби Кіровоградської ОДПІ у період з 22 листопада 2011 року по 24 листопада 2011 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з дотримання вимог податкового та іншого законодавства фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за період з 01.01.2008 року по 30.06.2011 року, за результатами якої складено акт №241/1710/2656508657 від 01.12.2011 р., висновками якого, є порушення, на думку відповідача, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1:

- ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян"від 26.12.1992 р. №13-92 та додатку №7 до Інструкції про прибутковий податок з громадян(в редакції наказу ДПАУ від 14.02.2001 року №53, із змінами внесеними згідно із наказами ДПАУ від 28.12.2001р. №523, від 16.07.2003року №352, у зв'язку з чим донараховано податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності в сумі 52512,51. в т.ч. за 2009 рік на 40000,01 грн., за 2 квартал 2010 року на 12512,50 грн.;

- п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п.7.2, п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", у зв'язку з чим завищено дозволений податковий кредит на суму податку на додану вартість на загальну суму 70016,67 грн., в тому числі за січень 2009 року в сумі 8333,33 грн., за квітень 2009 року в сумі 10000,00 грн., за травень 2009 року на 11666,67 грн., за червень 2009 року на 6666,67 грн., за серпень 2009 року на 16666,67 грн., за червень 2010 року на 16683,33 грн.

- п.1 ст.203, п.1, п.2, ст.215, ч.1 216, ст.228 ЦК України в частині нікчемності правочинів, так як вони не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

12.12.2011 р. Кіровоградською ОДПІ на підставі акту перевірки винесено податкові повідомлення-рішення: №0003061710, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 70016,67 грн. за основним платежем та 17504,17 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; №0003071710, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності в сумі 52515,51 грн. за основним платежем. (а.с.22,23).

Щодо податкового повідомлення-рішення №0003061710 від 12.12.2011 р. з податку на додану вартість, суд зазначає наступне.

Як встановлено в судовому засіданні, основний платіж за податковим повідомленням-рішенням в сумі 70016,67 грн., визначений ОДПІ у зв'язку з завищенням позивачем податкового кредиту з ПДВ у січні 2009 року на суму 8333,33 грн., у квітні 2009 року на суму 10000,00 грн., у травні 2009 року на суму 11666,67 грн., у червні 2009 року на суму 6666,67 грн., у серпні 2009 року на 16666,67 грн., у червні 2010 року на 16683,33 грн.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість"від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (чинного на час виникнення податкового зобов'язання) податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"від 03.04.1997 року № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.5 цієї статті встановлено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) -актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

В підпункті 7.5.1 пункту 7.5 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Наведені норми дають підстави зробити висновок, що у Законі України "Про податок на додану вартість" передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку-покупця належно оформленої податкової накладної.

Пунктом 7.2.1 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач сформував податковий кредит на підставі належно оформлених податкових накладних, виданих йому контрагентами у перевіряємому періоді.

У відповідності до п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності -продукція, роботи чи послуги -мають вартісний характер і цінове вираження.

Судом встановлено, що позивачем задекларовано податок на додану вартість за:

- січень 2009 р. сформовано податковий кредит до складу якого включено, зокрема, ПДВ у сумі 8333,33 грн. за податковою накладною №58 від 22.01.08р. в сумі 50000 грн. (а.с.67);

- за квітень 2009 р. задекларовано податковий кредит до складу якого включено, зокрема, ПДВ за в сумі 10000,00 грн. за податковою накладною №789 від 20.04.2009 р. в сумі 60000,00 грн. (а.с.74).

- за травень 2009 р. задекларовано податковий кредит до складу якого включено, зокрема, ПДВ за в сумі 11666,67 грн. за податковою накладною №658 від 25.05.2009 р. в сумі 70000,00 грн. (а.с.80).

- за червень 2009 р. задекларовано податковий кредит до складу якого включено, зокрема, ПДВ за в сумі 6666,67грн. за податковою накладною №701 від 18.06.2009 р. в сумі 40000,00 грн. (а.с.86).

- за серпень 2009 р. задекларовано податковий кредит до складу якого включено, зокрема, ПДВ в сумі 16666,67 грн. за податковою накладною №778 від 18.08.2009 р. в сумі 100000,00 грн. (а.с.92).

- за червень 2010 р. задекларовано податковий кредит до складу якого включено, зокрема, ПДВ в сумі 16683,33 грн. за податковою накладною №24 від 10.06.2010 р. в сумі 100100,00 грн. (а.с.98).

Судом встановлено, що за вказаними накладними позивачем придбавалися послуги по ремонту двигуна автомобіля Рено Магнум, а також придбавалося дизельне паливо, яке, як пояснив представник позивача в судовому засіданні, позивач придбавав для надання послуг з перевезення вантажів.

Дозволений вид господарської діяльності позивача згідно виданої ліцензії Головної державної інспекції на автомобільному транспорті від 27.05.2005р.-внутрішні перевезення вантажів, міжнародні перевезення вантажів та ліцензії від 27.05.2010 - внутрішні перевезення вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами, міжнародні перевезення вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами(а.62-63).

Згідно довідки Управління ДАІ від 21.12.2011р. за ФОП ОСОБА_1 на обліку значаться транспортні засоби у кількості 16 одиниць згідно з додатком (а.с.64).

У відповідності до довідки інспектора відділення по оформленню ДТП та дізнання відділу ДАІ для обслуговування міста Дніпропетровська МВС України в Дніпропетровській області від 04.10.2008р., зафіксовано 03.10.2008 р. о 23 год.15 хв. ДТП, внаслідок якої автомобілю РЕНО Магнум 440 НОМЕР_1 № НОМЕР_2 нанесено механічні пошкодження (а.с.176).

В матеріалах справи міститься договір на виконання ремонтних робіт від 01.01.2009р., укладеного між позивачем та ПП „Протосс" на виконання ремонтних робіт двигуна автомобіля марки Рено Магнум, ціна договору склал 50 000,00 грн з ПДВ (а.с.71-72).

Між позивачем та ПП „Протосс" складено акт №ОУ-0000778 від 22 січня 2009 року здачі-прийняття робіт (надання послуг), відповідно до якого останнім були проведені роботи по рахунку №22/01 від 22.01.2009р.: ремонт двигуна (поточний) Рено Магнум в сумі 41666,67 грн.(без ПДВ), загальна вартість робіт (послуг) 50 000 грн. в т.ч. ПДВ-8333,33 грн.(а.с.70,68). Виконання договору з ремонтних робіт підтверджується копією податкової накладної №58 від 22.01.08р., копією видаткової накладної від 22.01.2009р. №22/01, копією рахунку від 22.01.09р. №22/01, п'ятьма копіями квитанцій до прибуткового касового ордеру від 22.01.09р., згідно яких прийнято ПП „Протосс" від ПП ОСОБА_1 50 000 грн. (в судовому засіданні оглянуті оригінали квитанцій до прибуткового касового ордеру) (а.с.67,68, 69, 73).

Суд вбачає з матеріалів справи, що з метою здійснення основного виду діяльності позивачем (покупець) укладено з ТОВ „Укрнафтарегіон" (проджавець) договора купівлі продажу дизельного палива:

-договір від 20 квітня 2009 року купівлі-продажу дизельного палива в кількості 10 000 л за ціною 60 000,0 грн. разом з ПДВ (а.с.77-78).

- договір від 25 травня 2009 року купівлі-продажу дизельного палива в кількості 10 000 л за ціною 70 000,00 грн. разом з ПДВ (а.с.89-90).

- договір від 18 серпня 2009 року купівлі-продажу дизельного палива в кількості 14269 л за ціною 100 000,0 грн. разом з ПДВ (а.с.94-95).

Також, позивачем (покупець) укладено з ТОВ „Євросвіт" (продавець) у червні 2010 року усний договір купівлі- продажу дизельного палива в кількості 14000 л за ціною 5,96 грн. за літр на загальну суму 100100,00 грн. в т.ч. ПДВ в сумі 16683,33 грн.:

Господарські операції по придбанню позивачем дизельного палива у ТОВ „Укрнафтарегіон" підтверджуються копіями податкових накладних №789 від 20.04.2009 р.,№658 від 25.05.2009 р., №701 від 18.06.2009 р., №778 від 18.08.2009 р., копіями видаткових накладних № 20/04 від 20.04.09р., №25/0/-1 від 25.05.2009р., №18/06-2 від 18.06.09р., .,№18/08 від 18.008.09р.(а.с.76,81,88,93), копіями рахунків (а.с.75,87); копіями квитанцій до прибуткового касового ордеру (в судовому засіданні оглянуті оригінали квитанцій до прибуткового касового ордера) (а.с.79, 84-85, 91, 96-97); у ТОВ „Євросвіт" -копією податкової накладної №24 від 10.06.10р., копією видаткової накладної від 10.06.10р. №ЄВ-00024, копією рахунку-фактури від 10.06.10р. №ЄВ-00024, одинадцятьма копіями квитанцій до прибуткового касового ордеру від 10.06.10р., від 11.06.10р., від 14.06.10р., від 15.06.10р., від 16.06.10р., від 17.06.10р., від 18.06.10р., від 21.06.10р., від 22.06.10р., від 23.06.10р., від 24.06.10р., згідно яких прийнято ТОВ „Євросвіт" від ФОП ОСОБА_1 100100,00 грн. (в судовому засіданні оглянуті оригінали квитанцій до прибуткового касового ордера) (а.с.98-103).

Згідно наданих пояснень представника позивача, дизельне паливо отримувалося безпосередньо вантажними автомобілями Рено Магнум, що належать позивачеві, оскільки ємкість баку даного транспортного засобу вміщає 1000 л дизпалива.

Подальше призначення придбаного дизпалива було використане вантажними автомобілями позивача в господарській діяльності, а саме, виконувалися роботи з травня 2009 року по вересень 2009 року згідно договору від 25.01.2007р. №25/01/07-01 по перевезенню вантажів (продовольчих товарів) замовнику „ФМ ЛОЖІСТІК ДНІПРО", що підтверджується копіями актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) та подорожніх листів (а.с.154-175,122-153).

Судом досліджено, що господарські операції фактично були здійснені, тому складені документи між позивачем та його контрагентами мають силу первинних документів.

Незважаючи на наявність вказаних документів відповідачем в акті перевірки позивача зроблено формальний висновок про безпідставність формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинах з ПП „Протосс", ТОВ „Укрнафторегіон", ТОВ „Євросвіт", оскільки, як свідчить акт перевірки позивача, в ході перевірки первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій позивачем з контрагентами хоч і використовувались, але юридична оцінка їм не надавалась, а висновки ґрунтувались виключно на акті перевірки ТОВ „Євросвіт" від 17.11.11р. №528/15-20/31703622 та згідно матеріалів кримінальної справи №58-479 (за фактом вчинення невстановленими особами фіктивного підприємництва за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України та відносно службових осіб ТОВ „Агрохолдінг 2009" та ТОВ „Тайпей" за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.366 КК України та відносно службових осіб ТОВ „Агро холдінг 2009" за фактом умисного ухилення від сплати податків, за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.212 КК України, а також за фактом фіктивного підприємництва ПП „БВП-Буд", за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України) та кримінальної справи №57-481 (по обвинуваченню ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у скоєнні злочинів передбачених ч.3 ст.27, ч.2 ст.28, ч.2 ст.205, ч.3 ст.27, ч.3 ст.212 КК України за фактом фіктивного підприємництва за попередньою змовою групою осіб, вчиненого повторно, яке виражається в створенні суб'єктів підприємницької діяльності з ознаками фіктивності як ПП „Електропроммаш", ПП „Колос Кіровоградщини 2009", ТОВ Агро регіон Трейд-7", ПП „Протосс" з метою прикриття незаконної діяльності, в тому числі з умисного ухилення від сплати податків діючих суб'єктів господарювання, одним з яких є ТОВ „агро холдінг-2009", що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах).

Разом з тим, чинне законодавство не передбачає відповідальності для платників податків за недотримання податкової дисципліни своїми контрагентами.

Як вбачається з матеріалів перевірки та встановлено судом в судовому засіданні, фактичною підставою для визначення позивачеві грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за перевірений період стали висновки відповідача про вчинення позивачем з ПП „Протосс", ТОВ „Укрнафторегіон", ТОВ „Євросвіт" правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, оскільки вказані правочини, на думку відповідача, є нікчемними.

Згідно ч.1 ст.234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Такий правочин визнається судом недійсним.

У відповідності до ст.228 Цивільного кодексу України, в редакції чинній на момент проведення перевірки, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Згідно п.11 ст.10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав.

З вищевказаних норм вбачається той факт, що повноваженнями щодо визнання правочину недійсним із мотивів порушення публічного порядку, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (нікчемний правочин), органи податкової служби не наділені, оскільки таке визнання можливе в судовому порядку, а тому суд вважає, що висновки відповідача в частині визнання правочинів нікчемними, покладені в основу для визначення податкових зобов'язань позивачеві, вимогам чинного законодавства не відповідають.

Висновок податкового органу про нікчемність правочинів, які на його думку, вчинені з метою, що суперечить інтересам держави та порушують публічний порядок не може бути беззаперечним доказом такої нікчемності, а повинен доводитись в судовому порядку шляхом подання відповідного позову на виконання законодавчо визначених повноважень.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та контрагентами позивача, взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про фактичне підтвердження наявності у позивача підстав для віднесення суми податкового кредиту в сумі 70016,67 грн. що означає протиправність визначення податковим органом позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 70016,67 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції в сумі 17504,17 грн.

Щодо встановлення Кіровоградською ОДПІ порушення ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992р. №13-92 „Про прибутковий податок з громадян" (далі -Декрет КМУ), в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб за період з в сумі 52512,51. в т.ч. за 2009 рік на 40000,01 грн., за 2 квартал 2010 року на 12512,50 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 та ч.3 ст.13 Декрету КМУ оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.

До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств"

Згідно з п.4 ст.14 визначено Декрету КМУ громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю, надають податковому органу декларації за наслідками кожного звітного кварталу, а також звітного року у строки, визначені законом. В декларації зазначаються загальні суми одержаного доходу, витрат і сплаченого податку за звітний рік або інший період, за який здійснюється оподаткування (оподатковуваний період).

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податків у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), придбаних (виготовлених) таким платником податків для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" не дозволяється віднесення до складу валових витрат не підтверджених відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Як вбачається з матеріалів справи до складу валових витрат позивачем були віднесені суми по придбанню в січні 2009 році послуг у ПП „Протосс" по ремонту двигуна на суму 41666,67грн., по придбанню в квітні-червні 2009 році дизельного палива у ТОВ „Укранафтарегіон" на суму 225000 грн., та у червні 2009 році по придбанню у ТОВ „Євросвіт" дизельного палива на суму 83416,67грн. Вказаний товар та послуги у повному обсязі було сплачено позивачем згідно квитанцій до прибуткових касових ордерів та використано позивачем у своїй господарській діяльності.

За правилами ч. 2 ст.71 КАС України відповідач не довів правомірності та обґрунтованості висновків про нікчемність правочинів укладених між позивачем та його контрагентами - ПП „Протосс", ТОВ „Укранафтарегіон", ТОВ „Євросвіт".

Суд не погоджується з позицією податкового органу, що позивачем завищено розмір валових витрат на загальну суму 350083,35 грн.

Таким чином, суд не погоджується з висновками відповідача про порушення позивачем ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України „Про прибутковий податок з громадян", а тому податкове повідомлення-рішення №0003071710 від 12.12.2011р., яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності в сумі 52515,51 грн. за основним платежем, підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Оскільки при розгляді справи відповідачем не було доведено правомірності винесення спірних рішень, суд приходить до висновку, що вимоги позивача щодо скасування податкових повідомлень -рішень №0003061710 та №0003071710 від 12.12.2011р. є обґрунтованими, доведеними та таким, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати підлягають стягненню відповідно до вимог ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовільнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції №0003061710 від 12.12.2011р.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції №0003071710 від 12.12.2011р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 1400 грн. 37 коп. витрат по сплаті судового збору.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова у повному обсязі складена 06.04.2012 р.

Суддя В.С. Мирошниченко