Постанова № 25121852, 25.06.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2012 року Справа№2а-2106/12/1070

Суддя Київського окружного адміністративного суду- Брагіна О.Є.;

при секретарі судового засідання- Васильєвій М.В.;

за участю:

представника позивача- ОСОБА_2. (довіреність б/н від 22.06.2012 р.);

представника відповідача- не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Техкомплект"

до державної податкової інспекції в Макарівському районі Київської області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001182300 від 22.12.2011,

в с т а н о в и в:

до Київського окружного адміністративного суду звернулося ТОВ «Техкомплект»до державної податкової інспекції у Макарівському районі Київської області з вимогами про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001182300 від 22.12.2011 р., яким позивачу зменшено суму від?ємного значення податку на додану вартість у розмірі 152300,0 грн. Вимоги мотивовано правовою позицією ТОВ «Техкомплект» про помилковість висновку акта перевірки щодо невідображення ТОВ «Декос Альянс»в податковій звітності господарських відносин з ТОВ «Техкомплект», а також з урахуванням відсутності контрагента позивача за місцем реєстрації та неможливістю проведення зустрічної перевірки підприємств. Вважає, що донарахування податкового зобов?язання товариству є неправомірним і зазначає про відсутність норм Податкового кодексу України, які пов?язують обставини неналежного ведення податкової звітності контрагентом платника податків з правом підприємства на формування податкового кредиту.

У судовому засіданні представник позивача наведені позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити, з викладених у позовній заяві підстав.

Представник відповідача в призначений для розгляду справи час у судове засідання не з?явився, про причини свого неприбуття суд не повідомив, проте позовні вимоги не визнав, в матеріалах справи містяться заперечення на позов, у яких вказано про безпідставність заявлених вимог. Заперечення мотивовано наявністю факта безпідставного формування позивачем податкового кредиту, за правочином, укладеним з ТОВ «Декос Альянс», який не мав економічного змісту та наслідків, що підтверджено доказами, наданими відповідачем, зокрема, і протоколом допиту свідка ОСОБА_1-директора ТОВ «Декос-Альянс». Вважає, що діяльність контрагента позивача була спрямована лише на формування податкового кредиту на адресу контрагентів цього товариства.

Дослідивши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, суд приходить до висновку про необхідність відмови у його задоволенні з огляду на наступне:

відповідно копії свідоцтва про державну реєстрацію серії АОО №669343 позивач був зареєстрований Макарівською районною державною адміністрацією Київської області 24.02.1998 р., код суб?єкта господарювання за ЄДРПОУ 20616482. Підприємство перебуває на податковому обліку в органах державної податкової служби з 26.02.1998 р. за №12, станом на день розгляду справи знаходиться на обліку ДПІ у Макарівському районі Київської області.

З наявних у справі письмових доказів та пояснень представників сторін судом встановлено, що в грудні 2011 р. державною податковою інспекцією у Макарівському районі Київської області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача на предмет дотримання вимог податкового та іншого законодавстваза за період з 01.08.2011 р. по 31.08.2011 р., наслідком якої стало складання акту перевірки №445/141/23-0/20616482 від 02.12.2011 р.

Згідно висновку акту перевірки встановлено порушення позивачем пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, що виявилося у заниженні суми податку на додану вартість у розмірі 152300,0 грн. за серпень 2011 р.

За результатами проведеної перевірки та складеного акту контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення №0001182300 від 22.12.2011 р., яким позивачу зменшено суму від?ємного значення податку на додану вартість у розмірі 152300,0 грн

Із змісту позовних вимог вбачається, що предметом доказування в даній справі є встановлення факту реальності здійснення господарських операцій позивача з контрагентом -ТОВ «Декос Альянс»на підставі укладеного між ними договору від 04.07.11 р. №22 на постачання комплектуючих матеріалів для автомобілів, правильності відображення господарських операцій у податковому обліку та законності формування податкового кредиту по вищевказаному контрагенту.

Згідно документів, які знаходятьлся у матеріалах справи встановлено, що 04.07.2011 р. між позивачем та ТОВ «Декос-Альянс»було укладено договір №22 на постачання комплектуючих матеріалів для автомобілів. На виконання умов договору ТОВ «Техкомплект»отримало від ТОВ «Декос-Альянс»податкові та видаткові накладні на суму 913800 грн., в тому числі ПДВ у сумі 152300 грн. Вказані суми податку на додану вартість були включені позивачем до складу податкового кредиту відповідного періоду та відображені у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають додатку №5 до податкової декларації з ПДВ, даним декларації з ПДВ за серпень 2011 р. Згідно податкової декларації з ПДВ за серпень 2011 р. від 19.09.11 р. залишок від?ємного значння, який після бюджетного відшкодування включається до податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рахунок 24), складає 691834,0 грн.

Як вбачається із договору №22 від 04.07.11 р., укладеного між ТОВ «Техкомплект»та ТОВ «Декос Альянс»підписи від імені керівників підприємств зроблено ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відповідно. Загальна сума договору -950,0 грн. Товар мав поставлятися на умовах DDP згідно Правил міжнародної торгівлі Інкотермс 2000 на склад покупця за адресою: вул. Київська, 43, с.Калинівка Макарівського району Київської області, транспортування проводилось за рахунок ТОВ «Декос-Альяс». Товаро-транспортні накладні відсутні.

Згідно проведеного відповідачем аналізу при співставленні податкових зобов?язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України встановлена розбіжність між позивачем та ТОВ «Декос-Альянс»по податковому кредиту у серпні 2011 р. у розмірі 152300 грн. Станом на початок перевіряємого періоду стан ТОВ «Декос-Альянс»-32, тобто фактична адреса не встановлена, юридична адреса- масової реєстрації. Станом на кінець перевірки дане підприємство визначено як таке, що відсутнє за місцезнаходженням. Згідно листа ДПІ у Печерському районі м.Києва від 31.10.11 р. №42652/7/23-1110 ТОВ «Декос-Альянс»подана податкова декларація з ПДВ за серпень 2011 р., яка не визнана податковою звітністю. Згідно акту перевірки ДПІ Печерського району м.Києва від 18.11.11 р. №9977/23-03-05/37505731 встановлено відстуність здійснення вказаним підприємством господарських операцій у серпні 2011 р., загальна сума ПДВ за серпень 2011 р. складає 0 грн., кількість працюючих на підприємстві -0 чол.; основні засоби виробництва відповідно до поданої звітності відсутні. За серпень 2011 р. ТОВ «Декос-Альянс»не підтвердило господарську діяльність жодним первинним документом , рухом активів та реальністю зміни свого майнового стану.

Відповідно до протоколу допиту свідка ОСОБА_1 від 09.11.11 р. о/у відділу БКОЗ УСБУ у Полтавській області капітаном Супоніним В.В. ОСОБА_1 показав, що в квітні 2011 р. він намагався одержати кредит на побутові потреби, однак, оскільки не мав постійного заробітку та був неплатеспроможним кредит не получив. Погодився на пропозицію знайомого допомогти у вирішенні питання одержання кредиту, віддавши останньому свої паспортні документи, які згодом були передані до м.Києва. Про те, що він являється директором ТОВ «Декос-Альянс»дізнався у вересні 2011 р.від працівників податкової міліції. Стверджував, що ніяких документів первинного бухгатерського обліку та податкової звітності вказаного підприємства він не підписував, банківські рахунки не відкривав, підписи на фінансо-господарських документах не вичняв, податкову звітність до контролюючих органів на подавав.

На підтвердження факту здійснення господарської операції з ТОВ «Декос-Альянс»позивачем надані: копія договору №22 від 04.07.2011 р., рахунки фактури №53 та 58 від 01.08.2011 р. та 11.08.2011 р., в яких від імені постачальника вчинено підпис невідомою особою без зазначення прізвища, ім?я по батькові та посади; видаткові накладні №№РН-0001353 та РН-0001354 від 01.08.2011 р.,11.08.2011 р., де він імені постачальника зроблено підпис особою без зазначення посади; податкові накладні, копія статуту позивача, наказ про призначення директорм ОСОБА_2, результати розгяду скарг на оскаржене в адміністративному порядку податкове повідомлення-рішення.

Надаючи правової оцінки відносинам, що склалися між сторонами, суд виходив із наступного:

загальними принципами податкового законодавства, що закріплені в Податковому кодексі України є обов'язковість оподаткування -кожна особа зобов'язана сплачувати встановлені законом податки та збори, платником яких вона є; рівність усіх платників податків перед законом; невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства; соціальної справедливості -установлення податків та зборів відповідно до платоспроможності платника податків; єдиний підхід до встановлення податків і зборів -визначення на законодавчому рівні усіх обов'язкових елементів податку.

Статтею 3 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 р.№509-XII встановлено, що органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, а також рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, виданими у межах їх повноважень.

До функцій державних податкових інспекцій в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних спеціалізованих державних податкових інспекцій відповідно до статті 10 Закону України №509-XII, належить здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплатою податків та зборів; забезпечення обліку платників податків, інших платежів, правильністю обчислення і своєчасністю надходження цих податків, платежів; контроль за своєчасністю подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевірка достовірності цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів; забезпечення застосування та своєчасного стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства, а також стягнення адміністративних штрафів за порушення податкового законодавства, що були допущені посадовими особами підприємств, установ, організацій та громадянами.

Законом України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 р. №996-XII (далі по тексту Закон України №996-XII) врегульовано механізм організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Згідно із частинами 1-4 статті 8 Закону України №996-XII бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або повноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає форми його організації:

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи повинні містити обов'язкові реквізити: посаду особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснення господарської операції,- стаття 9 Закону України №996-XII.

Відповідно до пунктів 3-6 статті 9 Закону України №996-XII інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.

Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

Діловодство на підприємстві представляє собою діяльність, що охоплює питання документування та організації роботи з документами в процесі управлінської діяльності, має вестись з дотриманням таких стандартів як ГОСТ 9327-60, ДСТУ 2732-94, ДСТУ3843-99, ДСТУ 3844-99, ДСТУ 4163-2003. Дотримання цих стандартів дає можливість створювати на підприємстві первинні документи, які відповідають за своєю формою та змістом типовим формам первинно-облікової документації та підготувати автоматизовані системи до роботи в умовах електронного документообігу.

Відповідно до Положення № 88 з метою упорядкованості руху та своєчасного одержання для записів у бухгалтерському обліку первинних документів наказом керівника підприємства, установи встановлюється графік документообігу, в якому вказуються дата створення або одержання від інших підприємств та установ документів, прийняття їх до обліку, передача в обробку та до архіву. Наявність форм первинної облікової документації є умовою необхідною, але не достатньою. Достатність організації документообігу забезпечується нормативами чисельності працівників бухгалтерського обліку та встановленням норм на виконання бухгалтерського обліку. Вирішення цього завдання досягається за допомогою Нормативів № 269. Нормативи № 269 містять в собі норми часу на виконання робіт із бухгалтерського обліку та розрахунки нормативу чисельності працівників бухгалтерського обліку установ, організацій, підприємств.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх

повноважень, передбачених законами.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Пункт 198.1 статті 198 Податкового кодексу України визначає, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність -діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;

Обов'язковими ознаками господарської діяльності, за визначенням статті 3 ГК України, є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг, результат якої -продукція, роботи чи послуги мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків, тому така ознака результатів господарської діяльності як цінова визначеність наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

Вирішення спорів, пов'язаних із правомірністю формування платниками податку податкового кредиту, а також сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість потребує встановлення всіх фактичних обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту або бюджетного відшкодування.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібно здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливає на права та обов'язки іншого платника податків.

Виняток із зазначеного правила можуть становити випадки, коли порушення правил оподаткування грунтується на вчиненні суб'єктами господарювання нікчемних правочинів з метою, суперечною інтересам держави та суспільства (чатина 1 статті 207 ГК України).

Пунктом 3 статті 5 та пунктом 1 статті 7 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства. Відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, нормативно-правовими актами Президента України, Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами органів державної влади та органів місцевого самоврядування, іншими нормативними актами.

Виходячи із системного аналізу норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини у співставленні з фактичними обставинами справи та наданими доказами, суд приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні адміністративного позову у повному обсязі, оскільки, на думку суду, в даному випадку, має місце відстуність здійснення між контрагентами будь-яких господарських операцій, зокрема, постачання товару від ТОВ «Декос-Альянс»- ТОВ «Техкомплект».

Такого висновку суд дійшов з огляду на аналіз документів, наданих представником позивача у якості підтвердження здійснення господарських операцій, з урахуванням їх невідповідності вимогам п.3-6 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»та статті п.п. 48.1 та 48.3 статті 48 Податкового кодексу України в частині відсутності обов?язкових реквізитів -посади особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильності оформлення- відсутність особистого підпису посадової особи або наявності інших даних, що дають змогу її ідентифікувати. Суд також зважив на покази свідка ОСОБА_1, які в розумінні статті 68 КПК України є доказом по справі.

Крім того, суд ураховує, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, які представником позивача надані не були. Факт існування господарських операцій між позивачем та ТОВ «Декос-Альянс»не підтверджено даними регістрів синтетичного та аналітичного обліку, в тому числі, і у звітному періоді.

Крім того, судом прийнято до уваги наступне: згідно базисних умов поставки "Delivered duty paid "поставка зі сплатою мита", які передбачені договором №22 від 04.07.2011 р., продавець (постачальник)- ТОВ «Декос-Альянс» вважається таким, що виконало своє зобо?язання за вказаною угодою з моменту надання покупцю товару, звільненого від мита, необхідного для ввозу та нерозвантаженого з пересувного засобу, що прибув в пункт призначення.

Поняття базисна умова поставки практично визначає місце, де право власності на товар та ризик його випадкової загибелі переходить від продавця до покупця. Як вбачається із договору місцем призначення є склади позивача у с.Калинівка Макарівського раойну Київської області, тобто це місце, де мало здійснюватись оформлення видаткових накладних. Проте, як вбачається у наданих до суду податкових документів місцем їх оформлення вказано м.Київ. Таким чином, наявна розбіджність місця прибуття товару з місцем оформлення податкових документів.

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства встановлено, що судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим, тобто ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при точному дотриманні норм процесуального права на підставі Конституції України та законів України із застосуванням нормативно-правових актів, прийнятих відповідним органом на підставі та в межах своїх повноважень. З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що дії відповідача були правомірними, а ухвалене ним подоткове повідомлення рішення законним, тому не знаходить підстав для задоволення заявлених вимог .

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень-відповідача, за відсутності у нього судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 70.71,72,86,94,159-163,167,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову,-відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Брагіна О.Є.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 27 червня 2012 р.