Постанова № 25121656, 20.12.2011, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" грудня 2011 р. Справа № 2a-3934/11/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Боброва Ю.О.

за участю секретаря судового засідання Дмитрашко О.М.,

розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом Коломийської об’єднаної державної податкової інспекції

до комунального підприємства “Ковалівське”

про стягнення податкового боргу в сумі 3772,17 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

21.11.2011 року Коломийська об’єднана державна податкова інспекції (надалі – Коломийська оДПІ, позивач) звернулась з адміністративним позовом до комунального підприємства “Ковалівське” (надалі – КП “Ковалівське”, відповідач) про стягнення податкового боргу в сумі 3772,17 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення вимог підпункту 17.11 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 року №2181-III (надалі - Закон №2181-III), діючого на момент спірних правовідносин, що виникли між ним та податковим органом у 2008 році та норм Податкового кодексу України, заборгував перед бюджетом узгоджену суму податкових зобов’язань зі сплати земельного податку в розмірі 3772,17 грн.

Представник позивача направив на адресу суду клопотання про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач, який не є суб’єктом владних повноважень повторно в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень, наявних в матеріалах справи. Про причини неявки суд не повідомив. Клопотань про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи без його участі суду не подавав. Правом на подання заперечення проти адміністративного позову не скористався.

Згідно частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України) в разі повторного неприбуття відповідача, який не є суб’єктом владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття, розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до частини 6 статті 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За таких обставин, суд розглянув справу в письмовому провадженні.

Судом установлено, що 03.06.1993 року Коломийською районною державною адміністрацією відповідач зареєстрований юридичною особою, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 13.10.2011 року за №11375681 (а.с. 18-23).

Відповідачем до Коломийської оДПІ подано податкові розрахунки земельного податку на 2009 рік та 2010 рік на суму 716,43 грн. та 758,70 грн., відповідно, а також податкову декларацію зі сплати земельного податку за 2011 рік на суму 760,50 грн. (а.с. 8,9, 12,13).

Податковим органом проведені камеральна та невиїзна документальна перевірки, за результатами яких складено акти від 11.10.2010 року та від 24.06.2011 року за №№3162, №964/153-2217/362, відповідно. В ході проведених перевірок встановлено порушення КП “Ковалівське” пунктів 5.3. статті 5 Закону №2181-III, діючого на момент спірних правовідносин та пункту 286.2 статі 286 Податкового кодексу України (надалі – Кодекс), а саме: несвоєчасне подання податкової декларації по платі за землю за травень, червень 2008 року, жовтень, грудень 2009 року, лютий, березень, травень, липень 2010 року, лютий 2011 року. (а.с. 11, 15).

На підставі вищевказаних актів перевірок та відповідно до вимог підпункту 17.11 пункту 17.1 статті 17 Закону №2181-III, пункту 120.1 статті 120 Кодексу позивачем винесені податкове повідомлення - рішення форми "Ш" від 12.10.2010 року за №0008481530/0 та податкове повідомлення - рішення форми "Р" від 01.07.2011 року за №0001451530, якими до відповідача застосовані штрафні санкції в розмірі 377.84 грн., 1020 грн., відповідно (а.с. 10, 14). Вказані податкові повідомлення-рішення відповідачу вручені, що підтверджується підписом на корінці вказаного податкового повідомлення-рішення (а.с. 10, 14).

Матеріалами адміністративної справи підтверджено, що позивачем були вжиті заходи до вручення відповідачу першої податкової вимоги форми “Ю1” від 24.03.2008 року №1/186 та другої податкової вимоги форми “Ю2” від 05.05.2008 року №2/267, які були направлені на адресу відповідача, однак ним не виконані (а.с. 6-7).

Згідно розрахунку боргу відповідача перед бюджетом станом на 07.11.2011 року узгоджена сума заборгованості зі сплати податку за землю становить 3772,17 грн. (а.с. 17).

Частиною 1 статті 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно статті 2 Закону України “Про плату за землю” вiд 03.07.1992 року за № 2535-XII (надалі – Закон № 2535-XII), діючого на момент спірних правовідносин в 2010 році, передбачено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

Статтею 14 Закону № 2535-XII встановлено, що платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Відповідно до статті 17 вказаного вище Закону податкове зобов’язання по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону № 2181-III, діючого на момент спірних правовідносин в 2010 році, платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання зазначену в поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4. пункту 4.1. статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Узгоджена сума податкового зобов’язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків ( п.п. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону № 2181-III ).

Згідно з підпунктом 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону № 2181-III у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Податкові вимоги також надсилаються платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суму податкових зобов’язань у встановлені законом строки, без попереднього направлення (вручення) податкового повідомлення (абз. 2 п.п. 6.2.2).

Стаття 4 Закону України "Про систему оподаткування" вiд 25.06.1991 за № 1251-XII, діючого на момент спірних правовідносин в 2010 році визначає, що платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).

Податкове зобов’язання - це зобов’язання платника податків сплатити до бюджетів та державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Податковий борг - податкове зобов’язання з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності, самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов’язання.

Спірні правовідносини позивача з відповідачем у 2011 році регламентовані нормами Кодексу.

Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У відповідності до вимог статті 36 Кодексу податковим обов’язком визнається обов’язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов’язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов’язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Кодексу, платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно пункту 56.11 статті 56 Кодексу не підлягає оскарженню податкове зобов’язання, самостійно визначене платником податків, а тому податкове зобов’язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, є узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Підпунктом 286.2 статті 286 Кодексу передбачено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

N 3609-VI ( 3609-17 ) від 07.07.2011 } Пунктом 95.2 статті 95 Кодексу передбачено, що стягнення коштів платника податків провадяться не раніше, ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Згідно статті 129 Кодексу пеня нараховується після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Судом установлено, що самостійно задекларовані відповідачем у податкових деклараціях зобов'язання до плати земельного податку за лютий 2010 року та березень 2011 року в розмірі 3772,17 грн. є узгодженими з дня подання таких декларацій та у зв'язку з їх несплатою являються податковим боргом відповідача.

Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача перед бюджетом зі сплати орендної плати за землю становить 3772,17 грн.

Відповідно до частини 2 статті 87 Кодексу, джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Заборгованість станом на день розгляду справи не погашена, а тому підлягає стягненню в судовому порядку.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача обгрунтовані, а позов підлягає задоволенню.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з комунального підприємства “Ковалівське” (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 22171363) на користь бюджету податковий борг в сумі 3772 (три тисячі сімсот сімдесят дві) грн. 17 коп. з наступних розрахункових рахунків: №26005000009746 у ПАТ "Укрсоцбанк", МФО 300023; №35439005001824 у ГУДК України в Івано-Франківській області; №35433001001824 у ГУДК України в Івано-Франківській області.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: Бобров Ю.О.

Постанова в повному обсязі складена 23.12.2011 року.