Постанова № 25121643, 20.12.2011, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" грудня 2011 р. Справа № 2a-2394/11/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Боброва Ю.О.,

секретаря судового засідання Мельничука Є.С.,

за участю представників сторін

позивача -Василюка М.В., Юхмана І.С.,

відповідача -Тимів С.П., Фединяка Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Протектор»

до Івано-Франківської митниці

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень Івано-Франківської митниці форми «Р»від 13.07.2011 року за №№47, 48,-

ВСТАНОВИВ:

22.07.2011 року товариство з обмеженою відповідальністю «Протектор»(надалі -позивач) звернулося з вказаним адміністративним позовом до Івано-Франківської митниці (надалі -відповідач).

В обґрунтування позовних вимог ТОВ «Протектор»зазначило, що Івано-Франківською митницею проведена документальна перевірка стану дотримання законодавства України з питань митної справи під час митного оформлення товариством протекторних заготовок з невулканізованої гуми для відновлення шин, ввезених на територію України, за період з 01.07.2008 року по 14.06.2011 року. За результатами перевірки складений акт від 20.06.2011 року №Н/0005/11/206000000/0033715205. На підставі вказаного акта відповідачем протиправно винесені протиправні податкові повідомлення форми ''Р''від 13.07.2011 року за №№47, 48, якими Товариству визначені податкові зобов'язання зі сплати мита на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності на загальну суму 405469,89 грн. (з штрафними санкціями) та з податку на додану вартість в сумі 81093,97 грн. (з штрафними санкціями), відповідно. Крім того, позивач вказав, що на митний орган покладені обов'язки при проведенні митного контролю здійснювати перевірку правильності класифікації та коду товарів, правильності нарахування податків зборів та інших обов'язкових платежів. У випадку виявлення будь-яких порушень митний орган відмовляє в митному оформленні із складанням Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, яка надається платнику податків. Під час митного оформлення позивачем в період з 01.07.2008 року до 26.10.2010 року товару -«протекторні заготовки із не вулканізованої гуми для відновлення гумових шин», митні декларації пройшли усі етапи митного контролю і митного оформлення без зауважень з боку митного органу щодо вказаних у них коду 4006100000 УКТЗЕД. В подальшому, протекторні заготовки були випущені у вільний обіг -використані для власної господарської діяльності товариства. Таким чином, якщо митні органи, приймаючи вантажні митні декларації та пропускаючи товар на митну територію України, погоджувались з відомостями щодо зазначеного імпортером коду товарної номенклатури, то відповідно до пункту 10.3 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість»та підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», митниця не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень про нарахування податкових зобов'язань. Тому, висновки Івано-Франківської митниці щодо порушень ТОВ «Протектор»законодавства України з питань митної справи є безпідставними та незаконними, а винесені на згідно вказаного акта оскаржувані повідомлення митниці форми «Р»від 13.07.2011 року за №№47,48 не відповідають нормам закону та підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Просили позов задовольнити повністю.

Представники відповідача проти позову заперечили з підстав, викладених у письмових запереченнях та, крім того, пояснили суду, що при проведенні документальної перевірки працівники Івано-Франківської митниці діяли в межах повноважень, передбачених нормами Митного кодексу України. Вказали, що завершення митного оформлення не є безумовним свідченням виконання платником податків вимог статті 9 Закону України «Про систему оподаткування»в частині виконання обов'язку суб'єктом господарювання щодо сплати податків та зборів. Вантажна митна декларація є документом, який повністю відповідає вимогам документа податкової декларації в розумінні Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». В ході перевірки встановлено факт неправильного визначення коду товару -«протекторних заготовок з невулканізованої гуми для відновлення гумових шин», які були задекларовані за кодом 4006100000 УКРТЗЕД, за ставкою ввізного мита 5%. Однак, враховуючи технологію виготовлення шин, яка застосовувалася позивачем, Товариством реально імпортувалися протекторні заготовки з вулканізованої гуми і з відповідним малюнком для холодного відновлення шин, які повинні були класифікуватися за кодом 4012903000 УКТЗЕД та на котрі встановлена ставка ввізного мита 10%. Таким чином, методологічна помилка при класифікації товарів призвела до застосування невірних ставок ввізного мита, а відтак, у товариства з обмеженою відповідальністю «Протектор» виникло податкове зобов'язання, сума якого відповідно до Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та Податкового кодексу України була самостійно визначена контролюючим органом. Тому, просили відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, дослідивши докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю з наступних мотивів.

Судом установлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Протектор»є юридичною особою, код ЄДРПОУ 33715205, індивідуальний податковий номер 337152009058 і платником податків, зборів та інших обов'язкових платежів, встановлених законом, в тому числі податку на додану вартість.

Пунктом 17 частини 1 статті 1 Митного кодексу України визначено, що митні органи визначено як спеціально уповноваженими органами виконавчої влади в галузі митної справи, на які відповідно до Митного кодексу України та інших законів України покладено безпосереднє здійснення митної справи.

Івано-Франківська митниця в розумінні пункту 7 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України є суб'єктом владних повноважень, рішення якої оскаржено.

Відповідно до наказу від 07.06.2011 року за №269 «Про проведення невиїзної документальної перевірки»20.06.2011 року відповідачем проведена перевірка стану дотримання вимог законодавства України з питань митної справи товариства з обмеженою відповідальністю «Протектор»під час здійснення митного оформлення протекторних заготовок з невулканізованої гуми для відновлення гумових шин за кодом згідно УКРТЗЕД 4006100000 за період з 01.07.2008 року по 14.06.2011 року, за результатами якої складений акт від 20.06.2011 року за №Н/0005/11/206000000/0033715205 (а.с. 10-19 т.1).

Відповідно до акту перевірки відповідачем встановлені наступні порушення митного законодавства.

При здійсненні ТОВ «Протектор»митного оформлення товарів, ввезених на територію України за період з 01.07.2008 року по 14.06.2011 року за кодом 4006100000 згідно УКРТЗЕД «протекторних заготовок з не вулканізованої гуми для відновлення гумових шин»за вантажними митними деклараціями: від 16.07.2008 року №206000003/8/002327; від 29.07.2008 року №206000003/8/002438; від 19.08.2008 року №206000003/8/002619; від 17.09.2008 року №206000003/8/002873; від 30.09.2008 року №206000003/8/002987; від 24.11.2008 року №206000003/8/003623; від 12.12.2008 року №206000003/8/003933; від 22.01.2009 року №206000003/9/000259; від 19.02.2009 року №206000003/9/000547; від 11.03.2009 року №206000003/9/000733; від 31.03.2009 року №206000003/9/001046; від 16.04.2009 року №206000003/9/001403; від 19.05.2009 року №206000003/9/002120; від 18.06.2009 року №206000003/9/003102; від 13.07.2009 року №206000003/9/003909; від 04.08.2009 року №206000003/9/004451; від 02.09.2009 року №206000003/9/005058; від 28.09.2009 року №206000003/9/005784; від 26.10.2009 року №206000003/9/006537; від 24.11.2009 року №206000003/9/007366; від 13.01.2010 року №206000011/10/000065; від 29.01.2010 року №206000011/10/000472; від 15.02.2010 року №206000011/10/000888; від 03.03.2010 року №206000011/10/001373; від 22.03.2010 року №206000011/10/001965; від 23.04.2010 року №206000011/10/003046; від 21.05.2010 року №206000011/10/003779; від 31.05.2010 року №206000011/10/004048; від 01.07.2010 року №206000011/10/004978; від 27.07.2010 року №206000011/10/005646; від 27.08.2010 року №206000011/10/006484; від 06.10.2010 року №206000011/10/007534; «протекторних заготовок для відновлення гумових шин»за вантажними митними деклараціями: від 21.08.2008 року №206000003/8/002647; від 23.10.2008 року №206000003/8/003232; від 04.02.2009 року №206000003/9/000380; від 28.05.2009 року №206000003/9/002408; від 25.08.2009 року №206000003/9/004830; від 29.10.2009 року №206000003/9/006637; від 09.12.2009 року №206000003/9/007822; від 15.03.2010 року №206000011/10/001742; від 04.06.2010 року №206000011/10/004151; від 20.09.2010 року №206000011/10/007155 допущена методологічна помилка в частині визначення коду товару відповідно до УКРТЗЕД, яка є товарною номенклатурою Митного тарифу України, затвердженого Законом України «Про митний тариф»від 05.042004 року №2371-III, зі змінами та доповненнями, з урахуванням Пояснень до УКРТЗЕД, затверджених наказом Державної митної служби України від 31.01.2004 року за №68, інформації фірм-виробників, що призвело до заниження податкових зобов'язань за ввізним митом в сумі 324375,91 грн. та податком на додану вартість в сумі 64875,18 грн., а всього на загальну суму 389251,09 грн. (а.с. 13-14 т.1).

На підставі вказаного акта перевірки 13.07.2011 року Івано-Франківською митницею винесені: податкове повідомлення форми «Р»за №47, відповідно до якого позивачу визначена сума податкового зобов'язання зі сплати мита на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності на загальну суму 405469,89 грн., в тому числі, за штрафними санкціями в сумі 81093,98 грн. та податкове повідомлення форми «Р»за №48, відповідно до якого позивачу визначена сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 81093,97 грн., в тому числі, за штрафними санкціями в сумі 16218,79 грн. (а.с. 28-31 т.1).

Позивач не погоджуючись з висновками зазначеними в акті звернувся до відповідача з запереченням на вказаний вище акт перевірки (вих. №70 від 29.06.2011 року), в якому зазначив, що, оскільки, митні органи приймаючи вантажні митні декларації та пропускаючи імпортований позивачем товар на митну територію України, погоджувались із зазначеним у вантажних митних деклараціях кодом товару 4006100000 згідно УКРТЗЕД та застосуванням митної ставки 5%, то в митниці не було правових підстав для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень про нарахування податкових зобов'язань (а.с. 20-22 т.1).

06.07.2011 року відповідач надав відповідь за №10/17-1/3649 на заперечення позивача, в якому підтвердив правомірність проведення невиїзної документальної перевірки та нарахування ТОВ «Протектор»згідно оскаржуваних податкових повідомлень митниці податкових зобов'язань (а.с. 23-26 т.1).

Порядок здійснення митних процедур та оформлення, переміщення через митний кордон України товарів, митне регулювання та справляння податків, зборів регулюється Митним кодексом України.

Згідно з підпунктом 2.1.1 пункту 2.1 статті 2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року №2181-ІІІ (надалі -Закон №2181-ІІІ), контролюючими органами є: митні органи -стосовно акцизного збору та податку на додану вартість (з урахуванням випадків, коли законом обов'язок з їх стягнення або контролю покладається на податкові органи), ввізного та вивізного мита, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), які відповідно до законів справляються при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну територію України або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України.

У пункті 35 статті 1 Митного кодексу України визначено, що пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур, пов'язаних відповідно до пункту 19 тієї самої статті зі здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів.

Відповідно до підпункту «б»пункту 10.1 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість»особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є митний орган при справлянні податку з осіб, визначених у пункті 2.4 статті 2 цього Закону.

Відповідно до пункту 2.4 статті 2 цього Закону будь-яка особа, що імпортує (для фізичних осіб - ввозить (пересилає)) товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, незалежно від того, який режим оподаткування вона використовує згідно із законодавством, за винятком фізичних осіб, не зареєстрованих платниками податку, які ввозять (пересилають) товари (предмети) у супроводжувальному багажі або отримують їх як поштове відправлення у межах неторгового обороту в обсягах, що не підлягають оподаткуванню відповідно до митного законодавства (крім ввезення транспортних засобів чи запасних частин до них такими фізичними особами) та нерезидентів, які пересилають поштові відправлення згідно з правилами Міжнародного поштового союзу на митну територію України, та отримувачів таких поштових відправлень.

Згідно вимог пункту 10.3 та пункту 10.4 статті 10 вказаного вище Закону платники податку, які імпортують товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, відповідають за дотримання правил надання інформації для розрахунку бази оподаткування (суми податку, належного до сплати) митним органам.

Контроль за правильністю нарахування сплати (перерахування) податку до бюджету здійснюється відповідним податковим органом, а при імпорті товарів із сплатою податку при його митному оформленні - відповідним митним органом за правилами, встановленими спільним рішенням центральним податкового та митного органів.

За змістом абзацу 2 підпункту 2.2.1 пункту 2.2 статті 2 Закону №2181-ІІІ порядок контролю з боку митних органів за сплатою платниками податку на додану вартість та акцизного збору встановлюється спільними рішенням центрального податкового органу та центрального митного органу.

Таким спільним рішенням є Порядок здійснення митними органами контролю за сплатою платниками податків податку на додану вартість та акцизного збору, які справляються при ввезенні (пересиланні) товарів та інших предметів на митну територію України, що затверджений спільним наказом Державної податкової адміністрації України і Державної митної служби України за №109/188 від 16.03.2001 року та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22.03.2001 року за №261/5452.

Відповідно до підпункту 2.1 пункту 2 даного Порядку контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою визначення податкових зобов'язань та за сплатою платниками податків, які справляються при ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію України, здійснюється митними органами.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що Івано-Франківська митниця згідно підпункту «б»пункту 10.1 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість»є відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету оскільки виступає митним органом при справлянні податку з осіб, визначених у пункті 2.4 статті 2 цього Закону.

Згідно статті 86 Митного кодексу України встановлено, що митна декларація приймається та реєструється митним органом у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, або уповноваженим ним органом. Митним органом митна декларація приймається, якщо встановлено, що в ній містяться всі необхідні відомості і до неї додані всі необхідні документи.

Відповідно наказу Державної митної служби України «Про затвердження Порядку митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації»від 20.04.2005 року за №314 (далі - Порядок) встановлено, що працівники митної служби здійснюють вичерпний перелік дій щодо прийняття вантажної митної декларації до оформлення та здійснення митного контролю. При цьому, у пункті 17 розділу 3 Порядку «Здійснення митних процедур»вказано, що при митному контролі здійснюється перевірка правильності класифікації та кодування товарів згідно з поданими документами.

Пункт 25 зазначеного вище Порядку містить норму, за якою посадова особа митного органу ініціює проведення митного огляду, якщо документів, поданих декларантом, недостатньо для прийняття рішення про повноту та/або достовірність відомостей, що перевіряються або результати перевірки правильності класифікації та кодування товарів, визначення країни походження тощо, потребуються проведення такого огляду.

Згідно статті 313 Митного кодексу України митні органи класифікують товари, тобто відносять товари до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД.

Рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими для підприємств та громадян.

Таким чином, митний орган зобов'язаний перевірити правильність класифікації товару, а відповідно і визначає суму мита, збору, податку на додану вартість до сплати.

Відповідно статті 17 Закону України «Про єдиний митний тариф»мито нараховується митним органом України відповідно до цього Закону і ставок Єдиного митного тарифу України, чинними на день подання митної декларації.

При здійсненні митного оформлення вищезазначених ВМД позивач виконав вимоги, передбачені наказом Державної митної служби України за №314 від 20.04.2005 року «Про затвердження порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації».

Під час заповнення позивачем ВМД в графі 33 «Код товару»вказаний код 4006100000 відповідно до УКТЗЕД, що згідно Закону України «Про Єдиний митний тариф»класифікується за ставкою мита -5%. При цьому, працівниками Івано-Франківської митниці здійснені необхідні процедури щодо прийняття ВМД до оформлення шляхом поставлення відбитку штампу «Під митним контролем», що підтверджується відповідними відмітками в ВМД (а.с. 51-243 т.1).

Здійснений також митний контроль, який включає в себе згідно пункту 17 наказу Державної митної служби України за №314 від 20.04.2005 року перевірку правильності класифікації та кодування товарів відповідно з поданими документами та згідно пункту 21 Порядку перевірку правильності нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) за ВМД.

Під час здійснення митного контролю з боку посадових осіб відповідача зауваження до ВМД, поданих позивачем, були відсутні, а тому відповідач підтвердив правильність та достовірність заповнених спірних ВМД, що стверджується завершальною стадією митного оформлення - проставлянням відбитку печатки у відповідній графі.

Як з'ясовано у судовому засіданні, при митному оформленні товарів, про які йдеться в акті невиїзної документальної перевірки від 20.06.2011 року за №Н/0005/11/206000000/0033715205, актів огляду товарів та запитів до відповідних митних органів для прийняття рішення про визначення правильності коду класифікації товару, не здійснювалось.

Крім вказаного, імпорт позивачем протекторних заготовок з невулканізованої гуми для відновлення гумових шин за кодом товару 4006100000 УКРТЗЕД підтверджується оглянутими в судовому засіданні договорами поставки товарів, укладеними ТОВ «Протектор»з фірмами-постачальниками (а.с. 40-50 т.1) та перепискою з ними щодо технології виробництва протекторних заготовок (а.с. 32-33, 36-39 т.1).

Згідно підпункт «в»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону №2181-ІІІ визначено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання. Камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.

Відповідно до роз'яснення Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності від 20.03.2001 року №06-10/167 щодо визначення терміну «арифметична помилка або описка»під терміном «арифметична помилка»слід розуміти помилки або описки, яких припустився платник податку при заповненні декларацій (розрахунків) або додатків до них, зокрема при виконанні арифметичних дій, передбачених при обчисленні об'єкта оподаткування з метою визначення податкових зобов'язань з податку, збору, обов'язкового платежу (додавання або вирахування відповідних рядків), а також описки, яких припущено при перенесенні даних із додатків, на підставі яких заповнюються відповідні рядки декларації (неправильно поставлено кому при застосуванні одиниці виміру або перенесено підсумок з додатка тощо).

Під терміном «методологічна помилка»слід розуміти помилку, якої припустився платник податків при складанні декларації, що полягає у неправильному застосуванні або незастосуванні ставок оподаткування чи коефіцієнтів при визначенні податкового зобов'язання з того чи іншого податку, збору (обов'язкового платежу).

Судом встановлено, що при проведенні митного контролю та оформленні ВМД позивачем були дотримані чинні нормативні акти, не були допущені арифметичні чи методологічні помилки, а також дотримана методологія нарахування та повнота сплати податків і зборів, що було підтверджено відповідачем при оформленні вантажно-митних декларацій шляхом проставляння відміток у відповідних графах ВМД.

Відділом контролю митної вартості і номенклатури Івано-Франківської митниці протягом періоду, що перевірявся, до 10.11.2010 року, рішення щодо коду переміщуваного товару не приймалось. Таке рішення прийняте лише 10.11.2010 року за №КТ-206-0422-10 та визначено код товару 4012903000 за УКРТЗЕД (а.с. 34-35 т.1).

Тому, посилання відповідачів на методологічну помилку не може прийматись до уваги, з огляду на те, що під методологічною помилкою розуміється невірне застосування ставок при обкладенні податком, а не невірне визначення коду товарної номенклатури. Оскаржувані податкові повідомлення митниці не є наслідком згаданих помилок, виявлених у поданій позивачем податковій декларації. Посилання митниці на результати камеральної перевірки та підпункт «в»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону №2181-ІІІ суперечить цьому закону, оскільки, дія наведеної норми не поширюється на відповідача.

Верховний Суд України в пункті 2 «Узагальнення практики розгляду судами адміністративних справ щодо спорів, пов'язаних зі справлянням податків і зборів митними органами»від 01.01.2010 року зазначив, що при розгляді справ, пов'язаних зі сплатою податку на додану вартість та митних зборів, судам необхідно враховувати, що згідно з пункту 10.3 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість»платники податку, які імпортують товари на митну територію України, відповідають за дотримання правил надання інформації для розрахунку бази оподаткування (суми податку, належного до сплати) митними органами.

Відповідно до підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону №2181-ІІІ, якщо згідно з нормами цього пункту сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, то платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання та має право на оскарження цієї суми в установленому цим Законом порядку.

Таким чином, якщо митні органи, приймаючи вантажні митні декларації та пропускаючи товар на митну територію України, погоджувалися з кодом товарної номенклатури, зазначеної імпортером, то відповідно до пункту 10.3 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість»та підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону №2181-ІІІ, митниця не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень про нарахування податкових зобов'язань у зв'язку з помилковим визначенням коду товарної номенклатури, зокрема, з посиланням на результати невиїзної документальної перевірки та на положення підпункту «в»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону №2181-ІІІ, дія якого не поширюється на митні органи.

З урахуванням вказаного, оскаржувані податкові повідомлення-рішення не є наслідком згаданих помилок, виявлених у поданій Позивачем податковій декларації.

Оскільки відповідно до Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року за №166, податкова декларація подається до податкового органу, то саме він наділений повноваженнями на проведення перевірки на підставі підпункту «в»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 вказаного Закону, а не митний орган, який самостійно визначає базу оподаткування та ставку податку.

Аналогічна правова позиція відображена і в ухвалах Вищого Адміністративного Суду України від 01.06.2010 року по справі №К-18206/08, по справі №К-21669/10 та в постанові Вищого Адміністративного Суду України від 23.03.2010 року по справі №К-19658/08.

Окрім цього, суд вважає за доцільне наголосити на вимоги статті 313 Митного кодексу України, відповідно до якої класифікацію товарів, тобто віднесення їх до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД, покладено на митні органи, рішення яких із цього питання є обов'язковими для підприємств і громадян, тому, якщо під час проходження митного оформлення (контролю) відділ номенклатури Митниці погодився із кодом імпортованого товару 4006100000 за УКРТЗЕД, то позивач не повинен в подальшому нести відповідальності за такі дії митного органу.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з пункту 3 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Дані положення кореспондуються з пунктом 1 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ»від 06.03.2008 року за №2. З огляду на зазначену норму, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності може бути підставою для задоволення позову за умови встановлення порушення прав, свобод та інтересів позивача.

Оскаржуваними рішеннями Івано-Франківської митниці порушено права та інтереси товариства з обмеженою відповідальністю «Протектор».

На підставі вищезазначеного суд дійшов висновку про те, що податкові повідомлення Івано-Франківської митниці форми «Р»від 13.07.2011 року за №47 та за №48 винесені не на підставах та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а отже є протиправними та підлягають скасуванню.

Виходячи із вказаного, суд дійшов переконання, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України, тому на користь ТОВ «Протектор»слід стягнути з Державного бюджету України понесені ним судові витрати в сумі 3,40 грн.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення Івано-Франківської митниці форми «Р» від 13.07.2011 року за №№47, 48.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Протектор» (ідентифікаційний код №33715205, зареєстроване за адресою: вул. Обліски, будинок 72, м. Долина Івано-Франківської, 77503) судові витрати в сумі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: /підпис/ Бобров Ю.О.

Постанова в повному обсязі складена 26.12.2011 року.