Постанова № 25119495, 13.06.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2012 р.Справа № 2-а-2176/10/1470

Категорія:Головуючий в 1 інстанції:

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого Золотнікова О.С.,

суддів: Кравця О.О. та Осіпова Ю.В.,

при секретарі Руденко І.Ю.,

за участю представників позивача Дерика С.М., Філевського Р.М. та Черниха О.В., представників відповідача Курганова О.Ю. та Кирилова О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу директора товариства з обмеженою відповідальністю «Південнобузький паливний термінал»на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2010 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Південнобузький паливний термінал»до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (раніше Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва) про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2010 року ТОВ «Південнобузький паливний термінал»звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000892301/0 від 05 серпня 2009 року.

В обґрунтування позову зазначалось, що посадовими особами ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Південнобузький паливний термінал»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 11 липня 2006 року по 31 березня 2009 року. За результатами перевірки складено акт за № 3957/23-300/34510560 від 22 липня 2009 року, яким встановлено порушення п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, п. п. 5.2.1 п. 5.2, п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. п. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8, п. п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». На підставі акта перевірки податковою інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000892301/0 від 05 серпня 2009 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток на суму 111571 грн. за основним платежем та 48521 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями. На думку позивача, висновки акта перевірки не відповідають вимогам Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а тому прийняте на його підставі податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2010 року відмовлено ТОВ «Південнобузький паливний термінал»у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, директор ТОВ «Південнобузький паливний термінал»в апеляційній скарзі зазначає, що судом не доведено та неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, які суд вважає встановленими, висновки суду не відповідають обставинам справи, і, крім того, судом порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Так, судом першої інстанції не враховано вимоги ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»щодо необхідності нарахування амортизації на збільшену балансову вартість окремих об'єктів основних фондів групи 1 за період з першого півріччя 2007 року по перший квартал 2009 року. На думку апелянта, суд також дійшов помилкового висновку щодо належності до первинної транспортної документації товарно-транспортних накладних, застосування яких для всіх суб'єктів господарювання є обов'язковим. Судом першої інстанції не прийнято до уваги, що позивачем надано до перевірки акти виконаних робіт, договір та іншу документацію, належним чином оформленні та підписані, що свідчить про відсутність порушення п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Крім того, окружним судом безпідставно зроблено висновок щодо порушення позивачем норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»при віднесенні витрат, пов'язаних з отриманням консультаційних послуг від СПД ОСОБА_6 та придбанням товарів у ТОВ «Стандарт-Ойл», до складу валових витрат. У зв'язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постановленого по справі судового рішення з винесенням нової постанови про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, виступи представників позивача в підтримку апеляційної скарги, а також представників відповідача про залишення оскарженого судового рішення без змін, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність її часткового задоволення.

Судом встановлено, що посадовими особами ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Південнобузький паливний термінал»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 11 липня 2006 року по 31 березня 2009 року.

За результатами перевірки складено акт за № 3957/23-300/34510560 від 22 липня 2009 року, яким встановлено порушення підприємством п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, п. п. 5.2.1 п. 5.2, п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. п. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8, п. п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження суми податку на прибуток у перевіряємий період на загальну суму 111571 грн..

На підставі акта перевірки ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000892301/0 від 05 серпня 2009 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток на суму 111571 грн. за основним платежем та 48521 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ТОВ «Південнобузький паливний термінал», суд першої інстанції надійшов до обґрунтованого висновку про те, що позивачем протягом перевіреного податковим органом періоду порушувались вимоги Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»щодо віднесення витрат на поліпшення основних фондів та витрат на консультаційні послуги з питань ведення бухгалтерського обліку до складу валових.

Так, відповідно до п. п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(чинного на час виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно п. п. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 названого Закону платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Витрати, що перевищують зазначену суму, розподіляються пропорційно сумі фактично понесених платником податку витрат на поліпшення основних фондів груп 2, 3, 4 чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 та збільшують балансову вартість основних фондів відповідних груп чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 станом на початок розрахункового кварталу.

Як встановлено матеріалами справи, ТОВ «Південнобузький паливний термінал»в Декларації з податку на прибуток за 2007 рік включено до складу валових витрат до рядку 04.1 «витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11»витрати на поліпшення основних фондів за межами ліміту 10 % від сукупної балансової вартості на початок звітного періоду у загальній сумі 58399 грн..

Так, в лютому 2007 року позивачем придбано у ТОВ «Вік-Ойл-Київ» послуги по ремонту під'їзного з/д шляху до комплексу-складу за адресою: м. Миколаїв, вул. Айвазовського, 15а, на загальну суму 30221 грн. 60 коп., в тому числі сума ПДВ 5036 грн. 93 коп. (акт № 1 від 01 лютого 2007 року), а в листопаді 2007 року придбано у ТОВ «Сфера-транс»роботи з ремонту асфальтобетонного покриття (акт без номеру від 30 листопада 2007 року) на суму 70802 грн. 40 коп., в тому числі сума ПДВ 11800 грн. 40 коп..

Таким чином, підприємством здійснено поліпшення основних фондів на загальну суму 84187 грн., які в податковому обліку в повній сумі віднесено до складу валових витрат та включено до Декларації з податку на прибуток за 2007 рік до рядку 04.1 «витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11».

Крім того, позивачем включено до складу валових витрат за 2007 рік по рядку 04.10 Декларації «витрати на поліпшення основних фондів та нафтогазових свердловин»у сумі 3750 грн..

Проте, станом на 01 січня 2007 року балансова вартість основних фондів позивача складала 295383 грн., тобто до суми валових витрат підлягали віднесенню витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, лише в сумі 29538 грн..

З урахуванням викладеного, ТОВ «Південнобузький паливний термінал»в порушення п. п. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»віднесено до складу валових витрат витрати на поліпшення основних фондів за межами ліміту 10 % від сукупної балансової вартості на початок звітного періоду у загальній сумі 58399 грн. (84187 грн. + 3750 грн. - 29538 грн. = 58399 грн.).

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»під терміном «валові витрати виробництва та обігу»розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Як зазначено вище, п. п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 названого Закону визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Актом перевірки встановлено, що 03 березня 2008 року та 12 січня 2009 року ТОВ «Південнобузький паливний термінал»(замовник) укладено договори за № № 03 та 05 відповідно з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 (виконавець) про надання замовнику інформаційно-консультативних послуг з питань ведення бухгалтерського обліку, складання податкових декларацій з податку на прибуток та податку на додану вартість, а також аналізу договірного замовлення забезпечення діяльності замовника.

На підставі актів виконаних робіт позивачем віднесено до складу валових витрат витрати на придбання отриманих від суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_6 послуг за період з 01 січня 2008 року по 31 березня 2009 року в розмірі 144800 грн., у т.ч. за І квартал 2008 року - у сумі 24800 грн., за II квартал 2008 року - у сумі 30000 грн., за III квартал 2008 року - у сумі 30000 грн., за ІV квартал 2008 року - у сумі 30000 грн., за І квартал 2009 року - у сумі 30000 грн..

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає форми його організації:

введення до штату підприємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером;

користування послугами спеціаліста з бухгалтерського обліку, зареєстрованого як підприємець, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи;

ведення на договірних засадах бухгалтерського обліку централізованою бухгалтерією або аудиторською фірмою;

самостійне ведення бухгалтерського обліку та складання звітності безпосередньо власником або керівником підприємства. Ця форма організації бухгалтерського обліку не може застосовуватися на підприємствах, звітність яких повинна оприлюднюватися.

Матеріалами справи встановлено, що протягом 2008 - 2009 років ведення бухгалтерського обліку підприємства забезпечувалось головним бухгалтером ОСОБА_7, за підписом якої надавались всі податкові декларації та розрахунки підприємства.

Таким чином, підприємством для забезпечення ведення бухгалтерського обліку самостійно обрано форму його організації, що передбачає введення до штату підприємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером.

Крім того, як вірно зазначено судом першої інстанції, за 2008 рік підприємство отримало прибуток в сумі 138924грн.. Середня чисельність працюючих на підприємстві в період з 01 січня 2007 року по 01 липня 2008 року становила три особи, а в період з 01 липня 2008 року по 01 квітня 2009 року - чотири працівника. Витрати на оплату праці за 2008 рік склали 30863 грн., а за І квартал 2009 року - 8040 грн., що більш ніж в три рази менше, ніж виплачено підприємством протягом цих же періодів ОСОБА_6 (114800 грн. за 2008 рік та 30000 грн. за І квартал 2009 року).

За таких даних, суд апеляційної інстанції знаходить обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо правомірності визначення підприємству відповідачем податкового зобов'язання у зв'язку з завищенням валових витрат на суму, виплачену СПД ОСОБА_6, оскільки вказані витрати, із врахуваннях їх розміру та наявності на підприємстві штатного головного бухгалтера, не можуть бути визнані пов'язаними з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. При цьому апеляційний суд враховує, що надані позивачем документи не розкривають суті отриманих від СПД ОСОБА_6 послуг та їх використання у господарській діяльності підприємства.

Разом з цим, з висновками суду першої інстанції про завищення позивачем у перевіреному податковим органом періоді валових витрат на 161001 грн. внаслідок неправомірного включення до них витрат на вантажні перевезення та транспортно-експедиційні послуги, отриманих від ПП ОСОБА_8, а також на 82083 грн. внаслідок двічі включеної суми на придбання товарів, погодитися не можна.

Як зазначено вище, відповідно до п. п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Матеріалами справи встановлено, що одним з видів діяльності ТОВ «Південнобузький паливний термінал»є оптова торгівля паливом.

Позивачем серед інших господарських операцій протягом перевіреного податковим органом періоду укладено угоду з ПП ОСОБА_8 від 02 січня 2008 року № 1-01/08 про транспортне та експедиційне обслуговування перевезень вантажів по Україні.

Витрати на загальну суму 161001 грн., понесенні позивачем у зв'язку з оплатою послуг за вказаною угодою, віднесено ТОВ «Південнобузький паливний термінал»до складу валових витрат.

В акті перевірки посадовими особами ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва зроблено висновки, що підприємством завищено валові витрати на загальну суму 161001 грн. внаслідок включення до них витрат на вантажні перевезення та транспортно-експедиційні послуги, отримання яких не підтверджено документами, які б свідчили про використання вказаних послуг у власній господарській діяльності та про зв'язок вказаних послуг із підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, якій містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 названого Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як встановлено матеріалами справи, витрати за зазначеною вище угодою з ПП ОСОБА_8 включено позивачем до складу валових витрат на підставі первинних документів -договору транспортного та експедиційного обслуговування (т. 1 а. с. 82-85), банківських виписок (т. 1 а. с. 135-140), заявок на перевезення вантажів автомобільним транспортом, актів здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) (т. 1 а. с. 86-134), оформлених відповідно до наведених вимог чинного законодавства України, що не спростовується висновками акта перевірки.

Крім того, відповідно до зазначених документів, витрати по вказаній вище угоді безпосередньо пов'язані з основною статутною діяльністю позивача та підтверджуються наявними в матеріалах справи первинними документами.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що ТОВ «Південнобузький паливний термінал»правомірно віднесено виплати по вказаному вище договору з ПП ОСОБА_8 на загальну суму 161001 грн. до складу валових витрат. При цьому апеляційний суд не приймає до уваги посилання ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва на порушення позивачем вимог Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», спільного наказу Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29 грудня 1995 року № 488/346, яким затверджено Типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля, а також наказу Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, яким затверджено Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, оскільки Інструкцію про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи, затверджену наказом Міністерства статистики України та Міністерства транспорту України № 228/253 від 07 серпня 1996 року, якою передбачено обов'язковість оформлення товарно-транспортних накладних, було зупинено наказом Держкомпідприємництва України, а в подальшому скасовано наказом Державного комітету статистики України № 507/1059 від 03 листопада 2006 року.

В акті перевірки посадовими особами відповідача також зазначено про порушення позивачем п. п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до завищення валових витрат підприємства внаслідок двічі включеної суми на придбання товарів на загальну суму 82083 грн..

Матеріалами справи встановлено, що між ТОВ «Південнобузький паливний термінал»та ТОВ «Стандарт-Ойл»укладено договори на поставку технічних масел та змазок від 08 січня 2008 року № 245, від 22 вересня 2008 року № 280/1 та від 05 січня 2009 року № 28.

Згідно вказаних договорів ТОВ «Стандарт-Ойл»(продавець) зобов'язується поставити товар, а позивач (покупець) його оплатити, шляхом переводу грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Протягом перевіреного періоду ТОВ «Південнобузький паливний термінал»здійснило перерахування коштів 25 березня 2009 року у сумі 64500 грн. та 26 березня 2009 року у сумі 34000 грн. на розрахунковий рахунок постачальника - ТОВ «Стандарт-Ойл»згідно платіжних доручень: № 635 від 25 березня 2009 року на суму 15000 грн., № 633 від 25 березня 2009 року на суму 24500 грн., № 634 від 25 березня 2009 р. на суму 25000 грн. та № 637 від 26 березня 2009 р. на суму 34000 грн., а всього на загальну суму 98500 грн., в тому числі сума ПДВ 16416 грн. за придбання масла МоbіІ GEAR 600 ХР 100, 208L 20 шт. -4071 грн. 10 коп. за 1 шт., 9 кг змазки литол-24 - 5шт. по 120 гр. 58 коп., змазки солідол Ж 0,8 кг - 7 шт. по 8 грн. 33 коп..

В акті перевірки посадові особи податкового органи прийшли до висновку, що підприємством зазначенні витрати двічі віднесено до валових витрат: вперше, коли підприємством були придбані ТМЦ в попередніх податкових періодах, про що свідчить наявність станом на 01 січня 2009 року початкового сальдо по Кредиту рах. 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»по постачальнику ТОВ «Стандарт-Ойл»в сумі 691884 грн. та станом на 31 березня 2009 року кінцеве сальдо по Кредиту рах. 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»у сумі 708271 грн., а вдруге при здійсненні оплати за ТМЦ.

Такий висновок відповідачем зроблено на підставі типових умов, зазначених в договорах поставки технічного масла зарубіжних фірм або їх аналогів вітчизняних виробників від 08 січня 2008 року № 245, від 22 вересня 2008 року № 280/1 та від 05 січня 2009 року № 28, оскільки цими умовами не передбачено здійснення передоплати за окрему партію або іншу номенклатуру товару (т. 1 а. с 24, зворот).

Проте, як встановлено матеріалами справи, п. 4.2 договорів позивача з ТОВ «Стандарт-Ойл»від 08 січня 2008 року № 245 та від 05 січня 2009 року № 28 було передбачено здійснення оплати протягом 30 календарних днів після відвантаження товарів (т. 2 а. с. 240, 247).

Разом з цим, п. 4.2 Договору від 22 вересня 2008 року № 280/1 передбачено відвантаження товару після 100 % передоплати на розрахунковий рахунок продавця (т. 2 а. с. 241).

Специфікацією № 3 до названого Договору передбачено поставку саме масла МоbіІ GEAR 600 ХР 100, 208L 20 шт. -4071 грн. 10 коп. за 1 шт., 9 кг змазки литол-24 - 5шт. по 120 гр. 58 коп., змазки солідол Ж 0,8 кг - 7 шт. по 8 грн. 33 коп. на загальну суму 98500 грн. (т. 2 а. с. 242).

Отримання цього товару на вказану суму підтверджується видатковою накладною від 07 травня 2009 року, тобто з датою виписки після оплати та закінчення перевірки (т. 2 а. с. 245).

За таких обставин, суд апеляційної інстанції знаходить обґрунтованими доводи апелянта стосовно того, що витрати в сумі 98500 грн. були правомірно віднесені до складу валових після проведення передоплати товару за договором від 22 вересня 2008 року № 280/1 в березні 2009 року.

З наданого відповідачем до суду апеляційної інстанції розрахунку суми нарахованого ТОВ «Південнобузький паливний термінал»податкового зобов'язання з податку на прибуток та штрафних санкцій вбачається, що за наслідками висновків податкового органу про завищення позивачем валових витрат на 161001 грн. внаслідок неправомірного включення до них витрат на вантажні перевезення та транспортно-експедиційні послуги, отриманих від ПП ОСОБА_8, а також на 82083 грн. внаслідок двічі включеної суми на придбання товарів, підприємству нараховано зобов'язання за основним платежем на суму 60771 грн. (40250 грн. + 20521 грн.) та штрафні санкції на суму 24081 грн. 20 коп. (19977 грн. + 4104 грн. 20 коп.) (т. 2 а. с. 237).

Враховуючи, що висновки податкового органу у вказаній частині щодо порушення позивачем вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не є обґрунтованими, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва від 05 серпня 2009 року № 0000892301/0 в частині визначення ТОВ «Південнобузький паливний термінал»податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 60771 грн. за основним платежем та в сумі 24081 грн. 20 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Оскільки висновки суду першої інстанції частково не відповідають обставинам справи, і, крім того, судом порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи в частині заявлених позовних вимог, постановлене судове рішення на підставі пунктів 3 та 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з винесенням нової постанови про часткове задоволення вимог позивача.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу директора товариства з обмеженою відповідальністю «Південнобузький паливний термінал»задовольнити частково.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2010 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Південнобузький паливний термінал»задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва від 05 серпня 2009 року № 0000892301/0 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 60771 (шістдесят тисяч сімсот сімдесят одна) грн. за основним платежем та в сумі 24081 (двадцять чотири тисячі вісімдесят одна) грн. 20 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями.

В іншій частині відмовити товариству з обмеженою відповідальністю «Південнобузький паливний термінал»у задоволенні позовних вимог.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий:

Судді: