Постанова № 25119494, 13.06.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2012 р.

Справа № 2-а-1724/10/1470

Категорія:

Головуючий в 1 інстанції:

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого Золотнікова О.С.,

суддів: Кравця О.О. та Осіпова Ю.В.,

розглянувши в місті Одесі в порядку письмового провадження у зв’язку з неявкою сторін в судове засідання апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 червня 2010 року по справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Макма Плюс»до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (раніше Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва) про визнання незаконними дій, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2010 року ПП «Макма Плюс»звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва. З урахуванням неодноразових уточнень до позову ПП «Макма Плюс»просило визнати незаконними дії ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва щодо проведення перевірки.

В обґрунтування позову зазначалось, що посадовою особою ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва проведено документальну невиїзну перевірку ПП «Макма Плюс»щодо перевірки правових відносин з платниками податків – постачальниками з 01 травня 2009 року по 31 травня 2009 року, з 01 липня 2009 року по 31 жовтня 2009 року та з 01 грудня 2009 року по 31 грудня 2009 року. За результатами перевірки складено акт за № 195/23-300/35638505 від 10 лютого 2010 року, в якому зазначено про порушення підприємством ст. ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України. На думку позивача, перевірку податковою інспекцією проведено з порушенням норм Закону України «Про державну податкову службу в Україні»та затвердженого наказом ДПА України від 10 серпня 2005 року № 327 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, що є підставою для визнання незаконними дій ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва щодо проведення перевірки.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 червня 2010 року позовні вимоги ПП «Макма Плюс»задоволено частково. Визнано протиправними дії ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва щодо проведення перевірки правових відносин ПП «Макма Плюс»з постачальниками, здійсненої в період з 04 лютого 2010 року по 10 лютого 2010 року.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, представник Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушено норми матеріального та процесуального права. Так, судом не прийнято до уваги вимоги ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», п. п. 1.2, 4.2 та 4.20 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства щодо наявності права у органів державної податкової служби проводити позапланові невиїзні документальні перевірки, за результатами яких може ставитись питання щодо проведення виїзної позапланової перевірки. Крім того, на думку апелянта, позовні вимоги ПП «Макма Плюс»взагалі не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства. У зв’язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постановленого по справі судового рішення з винесенням нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність її задоволення.

Судом встановлено, що в період з 04 по 10 лютого 2010 року посадовою особою ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва проведено документальну невиїзну перевірку ПП «Макма Плюс»щодо перевірки правових відносин з платниками податків –постачальниками з 01 травня 2009 року по 31 травня 2009 року, з 01 липня 2009 року по 31 жовтня 2009 року та з 01 грудня 2009 року по 31 грудня 2009 року.

За результатами перевірки складено акт за № 195/23-300/35638505 від 10 лютого 2010 року, в якому зазначено про порушення підприємством ст. ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, а також про те, що дані, наведені у декларації з податку на додану вартість за серпень, жовтень, грудень 2009 року (з урахуванням уточнюючих розрахунків) про обсяги придбання та продажу (а отже і про задекларовані податковий кредит та зобов’язання) є недійсними.

Задовольняючи позовні вимоги ПП «Макма Плюс», суд першої інстанції послався на те, що ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва перевірку позивача проведено з порушенням Закону України «Про державну податкову службу в Україні», що є підставою для визнання протиправними дій відповідача щодо проведення перевірки правових відносин ПП «Макма Плюс»з постачальниками.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов’язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов’язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов’язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб’єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов’язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов’язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

На час виникнення спірних правовідносин Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства був затверджений наказом ДПА України від 10 серпня 2005 року за № 327 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за № 925/11205).

Згідно п. 1.2 названого Порядку невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов’язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов’язкових платежів), незалежно від способу їх подачі.

При цьому, всупереч висновку суду першої інстанції, наведеними нормами Закону та Порядку визначено, що невиїзна документальна перевірка може проводитись не лише на підставі податкових декларацій та документів первинного бухгалтерського і податкового обліку, а і на підставі інших документів, пов’язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів.

Крім того, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку щодо проведення відповідачем перевірки, вид якої не передбачено актами законодавства.

Як прямо зазначено у вступній частині акта перевірки від 10 лютого 2010 року № 195/23-300/35638505, податковою інспекцією згідно із п. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»проведено документальну невиїзну перевірку ПП «Макма-Плюс»з питань перевірки правових відносин з платниками податків - постачальниками з 01 травня 2009 року по 31 травня 2009 року, з 01 липня 2009 року по 31 жовтня 2009 року та з 01 грудня 2009 року по 31 грудня 2009 року.

Таким чином, відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку позивача, яка на підставі наведених вище положень чинного на час виникнення спірних правовідносин податкового законодавства України визначена як один із видів перевірок платників податків.

Матеріалами справи також встановлено, що невиїзну документальну перевірку позивача проведено податковим органом у зв’язку з виявленням розбіжностей за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України та встановленням відсутності підприємства за місцем реєстрації.

На виконання вимог Закону України «Про державну податкову службу в Україні», ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва надіслано листа на адресу місця реєстрації ПП «Макма-Плюс»від 16 листопада 2009 року № 13709/10/23-315 про надання пояснень та документів щодо розбіжностей за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (а. с. 46), який повернуто 23 листопада 2009 року з відміткою про відсутність підприємства за місцем реєстрації, у зв’язку з чим відповідачем було надіслано листа від 25 листопада 2009 року № 13965/10/23-315 на фактичну адресу місця проживання керівника підприємства із повідомленням про проведення документальної невиїзної перевірки, який отримано останнім 08 грудня 2009 року (а. с. 43-44).

Проте, у встановлений податковим органом строк позивачем будь-які пояснення та додаткові документи щодо предмету перевірки не надано, у зв’язку з чим відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку позивача на підставі даних АІС «Облік платників і платежів»та даних актів документальних невиїзних перевірок контрагентів позивача.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що дії відповідача по проведенню документальної невиїзної перевірки позивача дійсно обумовлені розбіжностями, виявленими в ході автоматизованого співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, а тому відповідно до наведених вище положень п. 1 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»(у вказаній вище редакції) дії відповідача по проведенню такої перевірки позивача є правомірними.

Крім того, незважаючи на оскарження позивачем виключно дій відповідача по проведенню перевірки, судом першої інстанції в порушення положень ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України в мотивувальній частині судового рішення надано оцінку змісту та висновку акта перевірки.

Згідно п. 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства акт перевірки є документом, який оформляється за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання. При цьому під актом розуміється службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб’єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб’єктами господарювання.

Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 2, п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України та наведених положень п. 1.3 названого Порядку, акт, складений посадовими особами податкового органу за результатами перевірки фінансово-господарської діяльності суб’єкта господарювання, не є тим рішенням суб’єкта владних повноважень, яке породжує певні правові наслідки для суб’єкта господарювання, спрямоване на регулювання тих чи інших відносин і має обов’язковий характер для суб’єктів цих відносин, а тому не може бути предметом розгляду адміністративними судами за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпунктів «б»та «в»п. п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючий орган зобов’язаний самостійно визначити суму податкового зобов’язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов’язань, заявлених у податкових деклараціях, або якщо контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов’язання.

Аналогічні положення містяться в п. 3.1 чинного на момент виникнення спірних правовідносин Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21 червня 2001 року № 253 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 27 травня 2003 року № 247).

Аналізуючи наведені вище положення чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства України, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що реалізація податковим органом висновків акта перевірки щодо коригування податкових зобов’язань платника податку (визнання недійсними даних, наведених у декларації з податку на додану вартість) можлива виключно за умови самостійного визначення податковим органом суми податкового зобов’язання платника податків шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення.

Неприйняття відповідачем рішення про визначення позивачу суми податкового зобов’язання на підставі акта перевірки унеможливлює реалізацію висновків акта перевірки будь-яким іншим способом.

Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, і, крім того, судом порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постановлене судове рішення на підставі пунктів 3 та 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з винесенням нової постанови про відмову у задоволенні вимог позивача.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 червня 2010 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою відмовити приватному підприємству «Макма Плюс»у задоволенні позовних вимог.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий:

Судді: