Ухвала суду № 25100963, 07.06.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2012 р.Справа № 2-а-435/10/1470

Категорія:8.2.6Головуючий в 1 інстанції: Середа О.Ф.

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді-доповідача - Косцової І.П.

суддів - Стас Л. В.

- Турецької І.О.

за участю секретаря - Алексєєвої Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2011 року у справі за адміністративним позовом ТОВ «Укрмонолітстрой»до ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Укрмонолітстрой» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача № 0000842301/0 від 10.07.2009 року(№0000842301/1 від 08.09.2009 року, № 0000842301/2 від 05.11.2009 року, № 0000842301/3 від 21.01.2010 року), яким визначено зобов'язання з податку на прибуток в сумі 2 037 587 грн., з яких 1 088 824 грн. -основний платіж, 948 763 грн. -штрафні санкції, та № 0000852301/0 від 10.07.2009 року (№ 0000852301/1 від 08.09.2009 року, № 0000852301/2 від 05.11.2009 року, № 0000852301/3 від 21.01.2010 року), яким визначено зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 502 521 грн., у тому числі, за основним платежем -335 014 грн., за штрафними санкціями -167 507 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що висновок податкового органу про порушення Товариством вимог податкового законодавства не ґрунтується на законі та суперечить фактичним обставинам справи, Акт перевірки містить бездоказові та безпідставні висновки про нікчемність правочинів, укладених з контрагентами позивача.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2011 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Обгрунтовуючи свої вимоги, апеллянт зазначив, що матеріалами справи повною мірою доведено факт заниження позивачем валового доходу та завищення валових витрат і амортизаційних відрахувань, а також неправомірне формування податкового кредиту, адже укладені з контрагентами угоди є нікчемними.

У зв'язку з цим, на думку апелянта, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції у справі з'ясовано, що підставою для прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень, які є предметом оскарження, став акт Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва від 30.06.2009 року № 3369/23-300-30564738 про результати планової виїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 року по 31.03.2009 року.

Згідно висновків вказаного акту ТОВ «Укрмонолітстрой»порушено норми підпункту 4.1.6 пункту 4.1 ст. 4, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпунктів 5.3.2, 5.3.9 пункту 5.3, пункту 5.9 ст.5, підпункту 8.1.2 пункту 8.1 ст.8, підпункту 11.2.1 пункту 11.2, ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме, занижено суму податку на прибуток у розмірі 1 088 824 грн.

Крім того, за висновком контролюючого органу, позивачем порушені норми підпункту 7.2.4 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що мало наслідком заниження податкових зобов`язань з ПДВ у періоді, що перевірявся, на суму 335 014 грн.

Також в акті перевірки зазначено, що ТОВ «Укрмонолітстрой»порушено ч.1 ст.203, ст.215, ч.1 ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог чинного законодавства в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, по правочинах, здійснених Товариством з зазначеними в акті перевірки постачальниками матеріалів.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 10.07.2009 року - № 0000842301/0, яким донараховано податкові зобов`язання з податку на прибуток у сумі 2 037 587 грн. (в т.ч. 1 088 824 грн. основний платіж, 948 763 грн. штрафні (фінансові) санкції) та № 0000852301/0, яким донараховано податкові зобов`язання з ПДВ у сумі 502 521 грн. (в т.ч. 335 014 грн. - основний платіж, 167 507 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

За наслідками апеляційного оскарження відповідачем були прийняті нові податкові повідомлення-рішення від 08.09.2009 року, від 05.11.2009 року та від 21.01.2010 року № 0000842301/1,2,3 та № 0000852301/2,2,3, які за змістом, обґрунтуванням та сумою податкових зобов'язань не відрізняються від попередніх рішень.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що зазначені в акті перевірки порушення не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, отже прийняті рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, при цьому зазначає наступне.

Відповідно до висновків акту перевірки, підставою для визначення позивачеві зобов'язань з податку на прибуток стало виявлення перевіркою порушень у бухгалтерському та податковому обліку, що призвело до невірного відображення даних валового доходу, валових витрат та амортизаційних відрахувань.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, предметом спору щодо правомірності визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток є заниження позивачем валових доходів внаслідок не відображення у податковому обліку безповоротної фінансової допомоги, якою є безнадійна заборгованість перед ТОВ ХПП «Агроекспорт», завищення валових витрат та амортизаційних відрахувань за наслідками господарських операцій з ТОВ «Квіст-Роуз», яке має ознаки фіктивності, свідоцтво платника ПДВ анульовано актом від 26.07.2007 року, та з ТОВ «Кібер-Юг», відносно якого рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 25.03.2009 року припинено юридичну особу, визнано недійсними установчі документи та свідоцтво платника ПДВ з моменту реєстрації та всі первинні бухгалтерські та податкові документи з дати видачі, що, в свою чергу, зумовило безпідставне формування податкового кредиту за господарськими операціями із зазначеними контрагентами, а також безпідставне не врахування у складі валових витрат витрат по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_3

Відповідно до пп.1.22.1 п.1.22 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»безповоротна фінансова допомога - це сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Як вбачається з матеріалів справи, у вересні 2004 року ТОВ «Укрмонолітстрой»придбало від ТОВ «ХПП «Агроекспорт»по накладним від 29.09.2004 року та від 30.09.2004 року ячмінь та соняшник на загальну суму 371 949 грн., при цьому вартість отриманого товару залишилась не сплаченою.

Свій висновок про обов'язок позивача включити зазначену заборгованість до складу валових доходів податковий орган обґрунтовував тим, що, оскільки ця сума залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності, вона є безповоротною фінансовою допомогою і мала бути включена до валових доходів Товариства.

Разом з цим, як вірно зазначив суд першої інстанції, такий висновок є помилковим, адже в матеріалах справи наявний Акт звірки між ТОВ «Укрмонолітстрой»та ТОВ «ХПП «Агроекспорт»від 31.08.2007 року.

Відповідно до ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Підписавши акт звірки щодо наявної заборгованості зі своїм контрагентом в межах строку позовної давності, позивач визнав свій борг, тим самим перервав перебіг цього строку і його перебіг почався заново.

Таким чином, заборгованість ТОВ «Укрмонолітстрой» перед ТОВ «ХПП «Агроекспорт»не може вважатися безповоротною фінансовою допомогою, і у позивача відсутні підстави для включення зазначеної суми до валових доходів.

При цьому колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що, як на момент підписання акту взаємозвірки, так і на момент ухвалення судом рішення ТОВ «ХПП «Агроекспорт»перебувало на обліку в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України (а.с.146 т.2).

Обґрунтовуючи правомірність визначення позивачеві зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість, податковий орган посилався на те, що постачальники позивача (ТОВ «Квіст-Роуз», ТОВ «Кібер-Юг»та ТОВ «СЕБ Фінансові послуги») є фіктивними, позаяк судом установлено недійсність їх установчих документів і свідоцтва платника ПДВ з моменту реєстрації, а тому складені цими підприємствами первинні документи не можуть бути підставою для ведення бухгалтерського та податкового обліку ТОВ «Укрмонолітстрой».

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

За змістом підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону у тій самій редакції не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 ст.5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В силу вимог підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 5.11 статті 5 названого Закону заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі.

З огляду на те, що Законом не визначено переліку документів, які мають підтверджувати ті чи інші витрати платника, та з урахуванням наявних у матеріалах справи податкових накладних, виписаних ТОВ «Квіст-Роуз»та ТОВ «Кібер-Юг» слід погодитися з висновком суду першої інстанції про правомірність включення позивачем цих витрат до валових витрат підприємства.

Правильним є висновок суду першої інстанції і про те, що позивач підтвердив своє право на податковий кредит та на включення відповідних сум до валових витрат, адже визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника ПДВ самі по собі не призвели до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляло правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні та інші первинні документи.

ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва не спростувала доводи позивача про те, що на час здійснення господарських операцій (за якими податкова інспекція не визнала обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ та включення до валових витрат витрат на оплату товару) ТОВ «Квіст-Роуз», ТОВ «Кібер-Юг»та ТОВ «СЕБ Фінансові послуги» були включені до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ.

Статтею ж 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" передбачено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Отже, до контрагента особи, зареєстрованої з порушенням вимог чинного законодавства, не можуть застосовуватись негативні публічні наслідки, коли він не знав, що відомості про таку особу, внесені до Єдиного державного реєстру, є недостовірними.

Водночас слід зазначити, що наслідки в податковому та бухгалтерському обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що спричиняють реальні зміни майнового стану платника податків в його активах, зобовязаннях чи власному капіталі.

Якщо певна господарська операція не відбулася або відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Як вбачається з установлених судом обставин справи, включені позивачем суми ПДВ до податкового кредиту за наслідками здійснення господарських операцій з ТОВ «Квіст-Роуз», ТОВ «Кібер-Юг»та ТОВ «СЕБ Фінансові послуги» підтверджені належним чином оформленими податковими накладними.

Відповідачем, в свою чергу, не надано будь-яких доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних операцій, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків. Доводи податкового органу про те, що отримання ТОВ «Укрмонолітстрой» за господарськими операціями товарно-матеріальних цінностей не підтверджується товарно-транспортними накладними та іншими документами, спростовано судом першої інстанції, а саме у судовому засіданні встановлено, що доставку товарів здійснювали контрагенти позивача власним транспортом і ці послуги були включені у вартість товару.

З огляду на факт наявності у названих постачальників необхідного обсягу податкової правосубєктності на момент здійснення спірних операцій, слід погодитися з наданою судом першої інстанції правовою оцінкою обставин справи, відповідно до якої подальше анулювання реєстрації контрагентів позивача як платників ПДВ не позбавляє правового значення складені ними первинні документи до моменту такого анулювання та не є свідченням фіктивності спірних господарських операцій.

Крім цього, статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Натомість, достатньою підставою для висновку про його нікчемність є встановлення у судовому порядку ознак, із наявністю яких Цивільним кодексом України повязана така нікчемність. Проте, в порушення вказаних норм ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва висновок про нікчемність укладених між ТОВ «Укрмонолітстрой» та ТОВ «Квіст-Роуз», ТОВ «Кібер-Юг»та ТОВ «СЕБ Фінансові послуги»угод зроблено в односторонньому, позасудовому порядку, що й стало однією з підстав для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Правильною є і надана судом першої інстанції оцінка обставин справи, відповідно до якої відповідач безпідставно не врахував у складі валових витрат ТОВ «Укрмонолітстрой»витрати по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_3

Відповідно до пп.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Надання позивачем під час перевірки актів виконаних робіт та договорів про організацію транспортних послуг зобов'язувало відповідача самостійно визначити суму податкових зобов'язань Товариства з урахуванням зазначених господарських операцій.

Згідно з пунктом 1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 р. № 327 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 р. за № 925/11205) із змінами і доповненнями, внесеними наказом ДПА України від 13.06.2007 р. № 354 (наказ втратив чинність згідно з наказом ДПА України від 20.12.2010 № 984) факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Разом з тим, акт перевірки не містить беззаперечних доказів щодо відсутності реального виконання робіт та послуг за наданими первинними документами.

Наведені в акті перевірки доводи щодо відмови податкового органу врахувати зазначені господарські операції у податковому обліку позивача ґрунтуються на припущеннях та не відповідають дійсним обставинам справи.

З огляду на це, суд дійшов обґрунтованого висновку про не доведення відповідачем факту заниження податкових зобов`язань з податку на прибуток, та з податку на додану вартість, тоді як обовязок такого доведення у силу вимог частини 2 ст. 71 КАС України покладено саме на відповідача.

Зважаючи на все вище викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, постановив обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи.

Висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст.ст.195, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст. 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2011 року у справі за адміністративним позовом ТОВ «Укрмонолітстрой»до ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва про скасування податкових повідомлень-рішень -залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Суддя - доповідач: І.П. Косцова

Судді: Л.В. Стас

І.О. Турецька.