Ухвала суду № 25112246, 06.07.2012, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________

Провадження №22ц /2090/2903/2012 Головуючий 1-ї інстанції Золотарьова Л.І.

Справа №2/2018/290/2012 Доповідач: Довгаль Г.П.

Категорія: спори, що виникають

з кредитних договорів

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2012 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - судді Довгаль Г.П.

суддів -Коровіна С.Г., Овсяннікової А.І.

при секретарі -Щегельському Д.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в приміщенні суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 21 лютого 2012 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства «Банк «Демарк»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Банк «Демарк»про визнання недійсними окремих пунктів договору, -

в с т а н о в и л а:

У квітні 2011 року публічне акціонерне товариство «Банк «Демарк»звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, в якому просило стягнути з відповідача на їх користь заборгованість за кредитним договором №73-054 від 15.07.2008року в розмірі 54 157,48 доларів США та 107 718,14грн., з яких: 42 379,66дол. США -заборгованість за кредитом, 11 777,82дол.США - заборгованість за відсотками, 11 718,14грн. -пеня за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом, 96 000,00грн. -штраф за несвоєчасну сплату відсотків за кредитом, а також понесені ними судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1700,00грн. та 120,00грн. на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Заявлені вимоги мотивують тим, що 15.07.2008року між публічним акціонерним товариством «Банк «Демарк», який є правонаступником відкритого акціонерного товариства «Банк «Демарк», (надалі - ПАТ «Банк «Демарк»або Банк) і ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №73-054, згідно умов якого, Банк зобов'язувався надати відповідачу кредит на придбання нового легкового автомобіля марки TOYOTA Land Cruiser 120 Prado 2008 в сумі 50 500,00дол. США зі сплатою 16% (відсотків) річних, з кінцевим строком повернення 12.07.2013року. 12.10.2009року між позивачем та відповідачем було укладено договір №1 про внесення змін до кредитного договору №73-054 від 15.07.2008року, згідно до якого було відмінено з 12.10.2009р. по 01.01.2010р. дію пункту 6.4 кредитного договору. Банк виконав взяті на себе зобов'язання, що підтверджується заявою про видачу готівки №73-054 (#29151781) від 15.07.2008року. Позичальник в свою чергу умови договору виконав частково, а саме сплатив відсотків в сумі 7 950,62дол. США та часткового погасив основний борг по кредиту 8 120,34дол. США, але у подальшому перестав належним чином виконувати умови договору, погашення кредиту здійснював несвоєчасно, у зв'язку з чим станом на 11.04.2011року утворилася вищеназвана заборгованість, яку в добровільному порядку ОСОБА_1 погасити відмовляється.

Відповідач ОСОБА_1 позов Банку не визнав, подав зустрічну позовну заяву, в якій просить визнати недійсним з моменту укладання пункт 6.4 кредитного договору №73-054 від 15.07.2008року, як такий, що суперечить Конституції України, Цивільному кодексу України, Закону України «Про захист прав споживачів»та іншим актам цивільного законодавства. Зазначивши, що п.6.4 кредитного договору одночасно передбачено відповідальність у вигляді пені та штрафу (що є різновидами неустойки, тобто юридична відповідальність одного виду), і це, на його думку, суперечить ст.61 Конституції України.

У судовому засіданні суду першої інстанції представник позивача ПАТ «Банк «Демарк» Астафурова Л.І. заявлені вимоги підтримала і просила їх задовольнити з підстав, наведених у їхній позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 підтримав вимоги зустрічного позову, проти задоволення позову Банку заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 21 лютого 2012 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк «Демарк»54157,48дол. США, що включає: 42379,66дол. США -заборгованість за кредитом, 11777,82дол.США -заборгованість за відсотками, 10064,98грн. -пеня за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом, 72000грн. -штраф за несвоєчасну сплату відсотків за кредитом. В іншій частині позовних вимог ПАТ «Банк «Демарк»відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись з цим рішення суду, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить його скасувати і ухвалити у справі нове рішення, яким в позові Банку відмовити, а зустрічний позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, на порушення судом норм матеріального і процесуального права, на відсутність належних доказів, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема вказує, що оскільки не сплинув кінцевий термін погашення кредиту, який сторонами визначено 12.07.2013року, тому вимога Банку про дострокове погашення усієї суми кредитних коштів є передчасною, а правомірною вимогою є лише стягнення простроченої суми заборгованості.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені надані сторонами докази, їм дана належна правова оцінка, правильно визначено природу спірних правовідносин та закон, який їх регулює та на підставі встановленого ухвалене рішення, яке відповідає вимогам ст.ст. 10, 60, 212, 214, 215 ЦПК України.

Задовольняючи позов ПАТ «Банк «Демарк»і стягуючи з ОСОБА_1 суму заборгованості, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідачем порушені взяті на себе зобов'язання за договором кредиту.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

У ст.611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник уважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором чи законом.

Також, згідно положень ч.1 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором чи законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів стосовно належного виконання зобов'язання.

Нормами ст.1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити гроші відповідно до ст.625 ЦК України незалежно від сплати процентів, належних йому згідно з вимогами ст.1048 ЦК України.

Судовим розглядом встановлено, 15.07.2008року між публічним акціонерним товариством «Банк «Демарк», який є правонаступником відкритого акціонерного товариства «Банк «Демарк»та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №73-054, згідно умов якого, Банк зобов'язувався надати відповідачу кредит на придбання нового легкового автомобіля марки TOYOTA Land Cruiser 120 Prado 2008 в сумі 50 500,00дол. США зі сплатою 16% (відсотків) річних, з кінцевим строком повернення кредиту - 12.07.2013року. Окрім того, 12.10.2009року між позивачем та відповідачем укладено договір №1 про внесення змін до кредитного договору №73-054 від 15.07.2008року, згідно якого було відмінено з 12.10.2009р. по 01.01.2010р. дію пункту 6.4 кредитного договору.

Банк виконав взяті на себе зобов'язання, що підтверджується заявою про видачу готівки №73-054 (#29151781) від 15.07.2008року.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 спочатку проводив погашення сум за кредитом, сплатив відсотки в сумі 7 950,62дол. США та часткового погасив основний борг по кредиту 8 120,34дол. США, а потім перестав виконувати умови договору, погашення кредиту здійснював несвоєчасно, в результаті чого станом на 11.04.2011року за ним виникла заборгованість у вищенаведених сумах.

На адресу відповідача Банком направлялася письмова вимога про дострокове повернення кредиту №32/01-10/341 від 26 жовтня 2010 року, якою запропоновано у 20-ти денний термін з дня отримання цієї вимоги, сплатити заборгованість по кредиту, яка ОСОБА_1 залишалася без задоволення.

Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що Банк не вправі нараховувати йому одночасно пеню та штраф за несвоєчасну сплату кредитних коштів колегією суддів не приймаються, т.я. договірна неустойка встановлюється за згодою сторін, її розмір та умови застосування визначаються виключного на їх власний розсуд.

Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків (ст.624 УК України). Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.2 ст.549 ЦК України штрафом -є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Особливості застосування штрафу полягають у тому, що штраф обчислюється тільки у відсотках і тільки від суми порушеного зобов'язання, він являє собою грошову суму, яка одноразово виплачується порушником зобов'язання. Основною умовою застосування штрафу є те, що штраф може встановлюватися за будь-яке порушення зобов'язання.

Пеня ж, у свою чергу, є неустойкою, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Як і штраф, пеня обчислюється тільки у відсотках і є триваючою неустойкою, тобто грошовою сумою, яка нараховується за кожний день прострочення. Відмінність пені від штрафу полягає в тому, що пеня може встановлюватися за несвоєчасне виконання тільки грошового зобов'язання.

Так, у кредитному договорі №73-054 від 15.07.2008року визначено, що у разі порушення перший та другий раз сплати відсотків за кредитом на строк до двох днів, позичальник сплачує за таке порушення штраф у розмірі 3000,00грн. за кожний факт порушення строку сплати процентів. У разі, якщо позичальником порушено строк сплати 3(три) і більше разів, цей розмір штрафу збільшується в 2 9два) рази, а при несплаті процентів на строк більше двох днів, банк має право стягнути з позичальника пеню починаючи з третього дня прострочення за кожен день прострочки (п.6.4 кредитного договору).

Отже, суд першої інстанції правильно встановив, що за умови кредитного договору не відбувається дублювання застосування неустойки та не настає подвійна відповідальність за одне й те саме правопорушення, так як штраф і пеня застосовується як з різних підстав порушення договору, так і за різні строки порушення ( штраф -за строк до двох днів, пеня -з третього дня прострочки). Окрім того, рішенням суду першої інстанції зменшено розмір пені по відсоткам до 10064,98грн., а розмір штрафу з 96000,00грн. до 72000,00грн., застосувавши спеціальний строк позовної давності -в один рік, виконавши приписи ст.ст. 258, 267 ЦК України.

Таким чином, ухвалене у справі рішення в частині стягнення суми заборгованості, процентів, пені за порушення строку погашення кредиту і відсотків та штрафу, є законним.

Доводи апеляційної скарги стосовного того, що вимога Банку про дострокове погашення всієї суми кредитних коштів є передчасною, а правомірною вимогою є лише стягнення простроченої суми заборгованості, з урахуванням того, що ще не скінчився термін погашення кредиту, визначений в договорі - 12.07.2013р., є безпідставними та надуманими і колегією суддів не приймаються, т.я. позивач у зв'язку з порушенням зобов'язань відповідачем вправі ставити вимоги про дострокове повернення всіх коштів, в тому числі усієї суми основного боргу.

Інші доводи апеляційної скарги також суттєвими не являються, висновків суду не спростовують і не дають колегії суддів підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 307ч.1п.1), 308, 313, 314ч.1п.1), 315, 317, 319 ЦПК України колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 21 лютого 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -