Ухвала суду № 25105696, 03.07.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-2305/12/0170/1

03.07.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Кучерука О.В. ,

Яковенко С.Ю.

секретар судового засідання Бондаренко К.С.

за участю сторін:

представник позивача, Державного підприємства "Агрофірма "Магарач" Національного інституту винограду і віна "Магарач"- ОСОБА_5, довіреність № б/н від 15.05.12

представник відповідача, Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Агрофірма "Магарач" Національного інституту винограду і віна "Магарач" на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Трещова О.Р.) від 23.04.2012 у справі № 2а-2305/12/0170/1

за позовом Державного підприємства "Агрофірма "Магарач" Національного інституту винограду і віна "Магарач" (вул. Чапаєва, 9, селище Віліне, Бахчисарайський район, Автономна Республіка Крим,98433)

до Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (вул. Сімферопольська, 3, місто Бахчисарай, Автономна Республіка Крим,98400)

про визнання рішення недійсним та спонукання до виконання певних дій,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23.04.2012 в задоволенні адміністративного позову Державного підприємства «Агрофірма «Магарач»до Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим про визнання рішення недійсним та спонукання до виконання певних дій -відмовлено.

На зазначене судове рішення від Державного підприємства «Агрофірма «Магарач» надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог у зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що Державне підприємство "Агрофірма "Магарач" Національного інституту винограду і вина "Магарач" (далі- позивач) звернулося до суду до Бахчисарайської державної податкової служби Автономної Республіки Крим(далі- відповідач) про визнання недійним (незаконним) рішення № 1/15-02 від 09.02.2012 Бахчисарайської державної податкової служби "Про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування; шляхом скасування рішення № 1/15-02 від 09.02.2012 зобов'язання відповідача дотримуватися гарантоване частиною другою статті 209.11 Податкового кодексу України права ДП "Агрофірма "Магарач" продовжити строк застосування спеціального режиму оподаткування без дотримання розміру питомої ваги, встановленого частиною першою статті 209 Податкового кодексу України.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що при винесенні рішення № 1/15-02 від 09.02.2012 «Про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування»відповідач діяв на підставі норм діючого законодавства, і відповідно прийняте рішення № 1/15-02 від 09.02. є обґрунтованим, безстороннім, добросовісним та прийнятим в межах наданих йому повноважень.

Із такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних суддів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом (стаття 6 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутися до адміністративного суду з позовом, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи згідно з пунктами 3.1, 3.2 Статуту господарство є державним підприємством, дослідним господарством, що діє на основі державної форми власності, як самостійний суб'єкт господарювання, є юридичною особою.

Судом першої інстанції безспірно встановлено, що Державне підприємство "Агрофірма "Магарач" НІВіВ "Магарач" зареєстровано в податковому органі, що вбачається з довідки про взяття на облік платника податків № 109 від 17.04.2007, є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № 200027521 від 13.02.2012. Позивач був зареєстрований суб'єктом спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість 01.01.2009, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість № 100192932 від 09.02.2009. Отже, позивач є суб'єктом господарювання, юридичною особою, зобов'язане виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.

Як свідчать матеріали справи 10.02.2012 відповідачем прийнято рішення № 1/15-02 від 09.02.2012 про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування.

Передумовою прийняття оскаржуваного рішення № 1/15-02 від 09.02.2012 стала довідка камеральної перевірки від 12.01.2012 №4/15-02 податкової звітності позивача з податку на додану вартість за листопад 2011 року.

З довідки вбачається, що за результатами перевірки згідно податкової звітності з податку на додану вартість за листопад 2011 року встановлено порушення позивачем вимог пункту 209.6 статті 209 Податкового кодексу України, а саме: перевищення 25 % вартості несільськогосподарських товарів від всіх поставлених товарів (послуг).

З довідки № 4/1502/31332064 від 12.01.2012 вбачається, що 12.01.2012 проведена інвентаризація сільськогосподарських підприємств, які включені до реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість платників податку на додану вартість. В ході інвентаризації встановлено, що позивачем згідно податкової звітності з податку на додану вартість за листопад 2011 року порушено вимоги статті 209.6, а саме: перевищення 25 % вартості несільськогосподарських товарів від всіх поставлених товарів (послуг).

В довідці № 4/1502/31332064 від 12.01.2012 зазначено, що відповідно до підпункту "б" пункту 209.11 статті 209 Податкового кодексу України, а також підпункту 6.9.2 розділу 6 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом № 1394 від 07.11.2011 Міністерства фінансів України, є підстави для виключення позивача з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість.

З рішення вбачається, що за даними довідки № 4/1502/31332064 від 12.01.2012 про наявність підстав для виключення позивача з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість сільськогосподарське підприємство з 01.12.2010 по 30.11.2011 мало сукупну вартість поставок всіх товарів (послуг) 11620042 грн., у тому числі несільськогосподарських товарів (послуг) 3055665грн., що становить 26,29 % та перевищує 25 % вартості всіх поставлених товарів (послуг).

В рішенні зазначено, що перше число місяця, в якому було допущено перевищення -01.11.2011.

З рішення вбачається, що перелічені документи є підставою для виключення підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування у зв'язку з тим, що протягом 12 послідовних звітних податкових періодів притомна вага несільськогосподарських товарів (послуг) перевищує 25 % вартості всіх поставлених товарів (послуг) та відповідно до підпункту "б"пункту 209.11 статті 209 Податкового кодексу України.

В рішенні зазначено, що на підставі цього рішення податкового органу проведені анулювання Спеціального свідоцтва та реєстрація сільськогосподарського підприємства як платника податку на додану вартість на загальних умовах із формуванням нового Свідоцтва за процедурами перереєстрації. Платник податку зобов'язаний повернути податковому органу Спеціальне свідоцтво та всі його засвідчені копії. Податковий орган видає сільськогосподарському підприємству Свідоцтво лише в обмін на оригінал та всі завірені копії Спеціального свідоцтва, яке було анульоване.

Як свідчать матеріали справи 10.02.2012 рішення № 1/15-02 від 09.02.2012 було направлено позивачу, що підтверджується супровідним листом № 306/10-1/15-02. якій отриманий позивачем 15.02.2012, що підтверджується копією поштового повідомлення. В супровідному листі зазначено про необхідність позивачу терміново повернути до Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі оригінал свідоцтва про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість та отримати свідоцтво платника податку на додану вартість. Позивач, не погодившись з рішенням № 1/15-02 від 09.02.2012, звернувся до відповідача з заявою про його оскарження.

З відповіді № 222/10-1/10 від 28.03.2012 на заяву позивача вбачається, правові підстави для задоволення заяви позивача та продовження строків застосування спеціального режиму оподаткування без дотримання розміру питомої ваги, встановленого частиною першою статті 209.11 Податкового кодексу України, відсутні.

Відповідно до пункту 209.6 статті 209 Податкового Кодексу України сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей( пункти 209.1, 209.2 статті 209 Податкового кодексу України).

Слід зазначити, що зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Згідно пункту 209.11 статті 209 Податкового кодексу України якщо суб'єкт спеціального режиму оподаткування поставляє протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно несільськогосподарські товари/послуги, питома вага яких перевищує 25 відсотків вартості всіх поставлених товарів/послуг, то: а) на таке підприємство не поширюється спеціальний режим оподаткування, встановлений цією статтею. Таке підприємство зобов'язане визначити податкове зобов'язання з цього податку за підсумками звітного податкового періоду, в якому було допущено таке перевищення, і сплатити податок до бюджету в загальному порядку; б) орган державної податкової служби виключає таке підприємство з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування та може повторно включити його до такого реєстру після закінчення наступних 12 послідовних звітних податкових періодів за наявності підстав, визначених цією статтею; в) таке підприємство вважається платником зазначеного податку на загальних підставах з першого числа місяця, в якому було допущено таке перевищення.

Судова колегія звертає увагу на те, що згідно пункту 6.9.2 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 07.11.2011 N1394, анулювання Спеціального свідоцтва на підставі, визначеній у підпункті "б" цього пункту, може бути здійснене за ініціативою податкового органу у порядку, визначеному пунктом 209.11 статті 209 розділу V Кодексу (пункт 6.4 цього розділу). У таких випадках податковий орган видає сільськогосподарському підприємству Свідоцтво лише в обмін на оригінал та всі завірені копії Спеціального свідоцтва, яке було анульоване.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що якщо суб'єкт спеціального режиму оподаткування поставляє протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно несільськогосподарські товари/послуги, питома вага яких перевищує 25 відсотків вартості всіх поставлених товарів/послуг, то на таке підприємство не поширюється спеціальний режим оподаткування, у зв'язку з чим орган державної податкової служби виключає таке підприємство з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що в рішенні відповідач посилається на те, що сільськогосподарське підприємство з 01.12.2010 по 30.11.2011 мало сукупну вартість поставок всіх товарів (послуг) 11620042 грн., у тому числі несільськогосподарських товарів (послуг) 3055665грн., що становить 26,29 % та перевищує 25 % вартості всіх поставлених товарів (послуг).

Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належним є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що з додатку 3 до податкової декларації з податку на додану вартість "Розрахунок питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів/послуг до вартості всіх товарів/послуг (ДСЗ)" за листопад 2011 року вбачається, що за період з грудня 2010 року по листопад 2011 року загальний обсяг постачання (без податку на додану вартість) позивачем товарів (послуг) склав 11620042,00грн., з яких постачання сільськогосподарських товарів (послуг) склало 8564377грн. (питома вага 73,7 %), постачання товарів (послуг), що не належать до сільськогосподарських склало 3055665грн. (питома вага 26,3 %).Зазначене також підтверджується додатками 3 до податкової декларації з податку на додану вартість "Розрахунок питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів/послуг до вартості всіх товарів/послуг (ДСЗ)" за грудень 2010 року -жовтень 2011 року.

Судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що позивач протягом попередніх послідовних звітних податкових періодів з грудня 2010 року по листопад 2011 року поставив сукупно несільськогосподарські товари/послуги, питома вага яких склала 26,3 %, що перевищує допустимі 25 %, встановлені статтею 209 Податкового кодексу України, що є підставою для виключення позивача з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування, оскільки він він базується на наявних у справі доказах та судом дана належна правова оцінка нормам матеріального права.

Недоречними визнаються судовою колегією посилання в апеляційній скарзі на те, що постанова слідчого по ОВС СВ Прокуратури Автономної Республіки Крим Е.В. Барюгіна від 14.10.2011 є об'єктивною перешкодою, яка становить непереборну силу для ведення фінансово-господарської діяльності, продажу сільсьгосппродукції, у зв'язку з чим після 14.10.2011 частка несільськогосподарських товарів в загальному об'ємі вартості постачань позивача к 01.11.2011 перевищила на 1,29 % поріг в 25 % вартості несільськогосподарських товарів від усіх видів поставлених на ринок, дозволених пунктом 209.6 та 209.11 статті 209 Податкового кодексу України, оскільки вказаною постановою майно Державного підприємства "Агрофірма "Магарач" Національного інституту винограду і вина "Магарач", зареєстрованого за адресою: Автономна Республіка Крим, Бахчисарайський район, с.Віліно, вул.Чапаєва,буд.9, де б воно не розташовувалось та в чому не виражалося (об'єкти нерухомості, виробничі потужності, автотранспорт, обладнання, інше) визнано речовим доказом.

Отже, заявник апеляційної скарги помилково вважає, що підставою перевищення ним за період з грудня 2010 року по листопад 2011 року порогу в 25 % вартості несільськогосподарських товарів від усіх видів поставлених на ринок, дозволених пунктом 209.6 та 209.11 статті 209 Податкового кодексу України, є, саме, постанова слідчого з особливо важливих справ слідчого відділу Прокуратури Автономної Республіки Крим Барюгіним Е.В. від 14.10.201. У зв'язку із зазначеною постановою позивач втратив можливість реалізовувати сільськогосподарську продукцію, а тому збільшилися обсяги реалізації несільськогосподарської продукції.

Проте, поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що поданий позивачем до податкового органу додаток 3 до податкової декларації з податку на додану вартість "Розрахунок питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів/послуг до вартості всіх товарів/послуг (ДСЗ)" за листопад 2011 року, свідчить про те, що перевищення позивачем дозволених пунктом 209.6 та 209.11 статті 209 Податкового кодексу України 25 % вартості несільськогосподарських товарів від усіх видів поставлених на ринок, відбулося не тільки в жовтні та листопаді 2011 року: в квітні 2011 року питома вага несільськогосподарських товарів (послуг) від усіх видів поставлених товарів (послуг) склала 73,6 %, в травні 2011 року питома вага несільськогосподарських товарів (послуг) від усіх видів поставлених товарів (послуг) склала 100 %; в серпні 2011 року питома вага несільськогосподарських товарів (послуг) від усіх видів поставлених товарів (послуг) склала 38 %; в вересні 2011 року питома вага несільськогосподарських товарів (послуг) від усіх видів поставлених товарів (послуг) склала 29,7 %; жовтні 2011 року питома вага несільськогосподарських товарів (послуг) від усіх видів поставлених товарів (послуг) склала 53,85 %.

Не заслуговують на увагу посилання в апеляційній скарзі на те, що в період з грудня 2010 року по листопад 2011 року підставою перевищення позивачем порогу в 25 % вартості несільськогосподарських товарів від усіх видів поставлених на ринок, дозволених пунктами 209.6 та 209.11 статті 209 Податкового України, є постанова слідчого з особливо важливих справ слідчого відділу Прокуратури Автономної Республіки Крим Барюгіна Е.В. від 14.10.2011,оскільки позивачем перевищення дозволених пунтами 209.6 та 209.11 статті 209 Податкового кодексу України 25 % вартості несільськогосподарських товарів від усіх видів поставлених на ринок, відбулося не тільки в жовтні та листопаді 2011 року, але й в квітні, травні, серпні, вересні, жовтні 2011 року.

Колегія суддів зазначає, що в листопаді 2011 року позивач, не зважаючи на постанову слідчого з особливо важливих справ слідчого відділу Прокуратури Автономної Республіки Крим Барюгіна Е.В. від 14.10.2011, здійснював реалізацію сільськогосподарської продукції на суму 195887грн., що склало 63,48 % від загального обсягу постачання за листопад 2011 року.

Помилковими вважаються доводи апеляційної скарги про те, що постанова слідчого з особливо важливих справ слідчого відділу Прокуратури Автономної Республіки Крим Барюгіна Е.В. від 14.10.2011 є обставиною непереробної сили, у зв'язку з чим відповідно до пункту 209.11 статті 209 Податкового кодексу України строк застосування спеціального режиму оподаткування підлягає подовженню без дотримання розміру питомої ваги, оскільки згідно пункту 209.11 статті 209 Податкового кодексу України якщо суб'єкти спеціального режиму оподаткування не можуть самостійно покрити збитки, що виникли внаслідок дії обставин непереборної сили, такі суб'єкти мають право продовжити строк застосування спеціального режиму оподаткування без дотримання розміру питомої ваги, встановленої цим пунктом. Слід зазначити, що це правило не застосовується, якщо ризики втрати товарів (запасів) були належно застраховані. У такому випадку суми одержаних страхових виплат враховуються при визначенні питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів/послуг у загальному обсязі постачання за відповідний звітний період.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що рішення про наявність обставин непереборної сили, перелік суб'єктів, що постраждали внаслідок таких обставин, та терміни застосування спеціального режиму оподаткування без дотримання розміру питомої ваги, встановленої цим пунктом, визначаються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними радами.

Норми цього пункту починають застосовуватися після закінчення терміну, визначеного Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними радами. Отже, обставини непереборної сили мають підтверджуватися відповідним рішенням, яке приймається Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними радами.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що рішення про наявність обставин непереборної сили, які виразилися в тому, що згідно постанови слідчого з особливо важливих справ слідчого відділу Прокуратури Автономної Республіки Крим Барюгіна Е.В. від 14.10.2011 майно Державного підприємства "Агрофірма "Магарач"Національного інституту винограду і вина "Магарач", де б воно не розташовувалось та в чому не виражалося, визнано речовим доказом, Верховною Радою Автономної Республіки Крим чи обласною радою не приймалося.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що визнання майна Державного підприємства "Агрофірма "Магарач"Національного інституту винограду і вина "Магарач" речовим доказом згідно постанови слідчого з особливо важливих справ слідчого відділу Прокуратури Автономної Республіки Крим Барюгіна Е.В. від 14.10.2011 не може бути обставиною непереборної сили, наявність якої є підставою відповідно до пункту 209.11 статті 209 Податкового кодексу України для подовження строку застосування спеціального режиму оподаткування підлягає подовженню без дотримання розміру питомої ваги.

Судова колегія відхиляє посилання в апеляційній скарзі на ухвалу Господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.01.2012 по справі № 5002-11/3555-2011 та ухвалу Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 22.02.2012 по справі № 103/1068/12 як на доказ визнання постанови слідчого з особливо важливих справ слідчого відділу Прокуратури Автономної Республіки Крим Барюгіним Е.В. від 14.10.2011 обставиною непереборної сили, оскільки такі обставини відповідно до пункту 209.11 статті 209 Податкового кодексу України мають бути підтверджені рішенням Верховоної Ради Автономної Республіки Крим чи обласної ради.

Слід зазначити, що приймаючи кожну з вищевказаних ухвал, постанову слідчого з особливо важливих справ слідчого відділу Прокуратури Автономної Республіки Крим Барюгіна Е.В. від 14.10.2011 суд розцінював лише як обставину, що ускладнює виконання рішення суду, у зв'язку з чим Господарським судом Автономної Республіки Крим ухвалою від 11.02.2012 по справі № 5002-11/3555-2011 задоволено заяву позивача про відстрочку виконання рішення, та ухвалою Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 22.02.2012 відстрочено виконання позивачем судового наказу.

Посилання в апеляційній скарзі на судову практику розгляду цивільних справ та Цивільний кодекс України як на доказ того, що постанова слідчого з особливо важливих справ слідчого відділу Прокуратури Автономної Республіки Крим Барюгіна Е.В. від 14.10.2011 відноситься до обставин непереборної сили у зв'язку з тим, що в даному випадку умови підтвердження обставин непереборної сили прямо встановлені нормами Податкового кодексу України не заслуговують на увагу, оскільки позивач протягом попередніх послідовних звітних податкових періодів з грудня 2010 року по листопад 2011 року поставив сукупно несільськогосподарські товари/послуги, питома вага яких склала 26,3 %, що перевищує допустимі 25 %, встановлені статтею 209 Податкового кодексу України, тому відповідачем правомірно прийнято рішення № 1/15-02 від 09.02.2012 «Про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування».

Враховуючи, що суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсним (незаконним) рішення відповідача № 1/15-02 від 09.02.2012 «Про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування», то підстави для задоволення позовних вимог: шляхом скасування рішення № 1/15-02 від 09.02.2012, зобов'язання відповідача дотримуватися гарантоване частиною другою статті 209.11 Податкового кодексу України права позивача продовжити строк застосування спеціального режиму оподаткування без дотримання розміру питомої ваги, встановленого частиною першою статті 209.11 Податкового кодексу України, також відсутні.

Оцінюючи дії Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби щодо прийняття оскаржуваного рішення № 1/15-02 від 09.02.2012,суд повинен керуватися вимогами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже, «на підставі»означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

Отже, «у межах повноважень»означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

Отже, «у спосіб»означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що Державна податкова інспекція у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби при винесенні рішення № 1/15-02 від 09.02.2012 «Про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування»діяла на підставі закону, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні позивачем наведених правових норм.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути змінено чи скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі, а тому постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23.04.2012 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Державного підприємства «Агрофірма «Магарач»задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Агрофірма "Магарач" Національного інституту винограду і віна "Магарач" залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23.04.2012 у справі № 2а-2305/12/0170/1 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 05 липня 2012 р.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис О.В.Кучерук

підпис С.Ю. Яковенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко