Ухвала суду № 25105692, 03.07.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-11717/11/0170/2

03.07.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Кучерука О.В. ,

Яковенко С.Ю.

секретар судового засідання Бондаренко К.С.

за участю сторін: сторони не з'явились

розглянувши апеляційну скаргу Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Яковлєв С.В. ) від 02.04.12 у справі № 2а-11717/11/0170/2

за позовом Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (вул. Північна, 2, місто Красноперекопськ, Автономна Республіка Крим,96000)

до Публічного акціонерного товариства "Бром" (вул. Північна, 1, місто Красноперекопськ, Автономна Республіка Крим,96000)

Товариства з обмеженою відповідальністю "Ітер" (вул. Пушкінська, 5, кв. 505, місто Харків, 61057)

про стягнення коштів в сумі 892, 80 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 02.04.2012 в задоволенні адміністративного позову Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби до Публічного акціонерного товариства «Бром»про стягнення 892,80грн. -відмовлено.

На зазначене судове рішення від Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог у зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що Красноперекопська об'єднана державна податкова інспекція в Автономній Республіці Крим (далі-позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Публічного акціонерного товариства "Бром", Товариства з обмеженою відповідальністю "Ітер"(далі- відповідачі) про стягнення в дохід держави суми, одержану за нікчемним правочином, укладеним між ПАТ "Бром"та ТОВ "Ітер"у розмірі 892,80 грн., у тому числі податку на додану вартість в сумі 148,80 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що органи податкової служби стосовно угод, які вони вважають такими, що суперечать інтересам держави та суспільства, можуть звертатись до судів із позовами виключно про стягнення в доход держави коштів, одержаних за такими правочинами, посилаючись на їхню нікчемність.

Із такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи 23.06.2011 відповідачем прийняті податкові повідомлення рішення:

-№0000232304,яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість всього в сумі 15504,00грн., в тому числі за березень 2010 року в сумі 149,00грн. та за листопад 2010 року в сумі 15355,00грн. та застосовано штрафні санкції усього в сумі 11628,00грн., в тому числі за березень 2010 року в сумі 111,75 грн. та за листопад 2010 року в сумі 11516,25 грн.

-№0000202304,яким підприємству зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 149,00грн.та застосовано штрафні санкції в сумі 111,75 грн.

-№0000242304, яким ПАТ "Бром" визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств усього на суму 279,00 грн., в тому числі 186,00грн. за основним платежем та 93,00 грн.-штрафні санкції.

Передумовою прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень став акт № 656\23-04\05444552 від 08.06.2011 документальної позапланової виїзної перевірки Публічного акціонерного товариства "Бром"з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Ітер"та ТОВ "Бренд Строй"за листопад 2010 року.

Перевіркою було встановлено, що правочини укладені від імені ТОВ "Ітер"не спричиняють реального настання правових наслідків та суперечать інтересам держави і суспільства та внаслідок укладення цих угод ПАТ "Бром"було завищено валові витрати за березень -квітень 2010 року на суму 744,00грн., що є порушенням ПАТ "Бром"пункту 5.1, підпункту 5.2.10, пункту 5.2, підпункту 5.3.9, пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про податок на прибуток підприємств", внаслідок чого ПАТ "Бром"занизило податок на прибуток за 2010 року в сумі 186,00грн. та порушення абзацу "а"підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого підприємством був завищений податковий кредит на суму 149,00грн.

Проте, заявником апеляційної скарги не враховано, що постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28.10.2011 у справі № 2а-7742/11/0170/25, що набрала законної сили згідно з ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2012, адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Бром" задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000232304 від 23.06.2011, винесене Красноперекопською об'єднаною державною податковою інспекцією, яким ПАТ "Бром"зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість усього в сумі 15504,00грн. та застосовані штрафні санкції в сумі 11628,00грн.Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення №0000202304 від 23.06.2011, винесене Красноперекопською об'єднаною державною податковою інспекцією, яким ПАТ "Бром"зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 149,00грн. та застосовані штрафні санкції в сумі 111,75 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000242304 від 23.06.2011,винесене Красноперекопською об'єднаною державною податковою інспекцією, яким ПАТ "Бром"визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств усього в сумі 279,00грн., в тому числі за основним платежем-186,00грн.та за штрафними санкціями- 93,00грн.

Слід зазначити, що під час розгляду справи № 2а-7742/11/0170/25 суд встановив, що в березні 2010 року між КВАТ "Бром"та ТОВ "Ітер" було укладено разову угоду на постачання стрічки тормозної в кількості 0,96 м. загальною вартістю 892,80 грн., в тому числі податок на додану вартість -148,80грн.

На момент укладення цього договору, ТОВ "Ітер"був зареєстрованим в якості платника податку на додану вартість, свідоцтво якого було анульовано за ініціативою податкової інспекції лише 07.04.2011.

19.03.2010 ТОВ "Ітер"на ім'я КВАТ "Бром"було виписано витратну накладну № 76 та податкову накладну на загальну суму 892,80 грн.,в тому числі податок на додану вартість-148,80грн. Згідно витратній накладній, товар був отриманий за довіреністю ОСОБА_2.Оплата придбання зазначеного товару підтверджується платіжним дорученням № 1493, відповідно до якого 19.03.2010 ПАТ "Бром"перерахувало ТОВ "Ітер"за придбання стрічки тормозної суму у розмірі 892,80грн., в тому числі податок на додану вартість-148,80грн.

Згідно приходного ордеру № 62 від 01.04.2010, товар був переданий по довіреності ОСОБА_2 на склад ПАТ "Бром"та зареєстрований на складі згідно картці складського обліку матеріалів за номером 207007145003429.Відповідно до лімітної карти, товар за цим номенклатурним номером, а саме: тормозна стрічка в кількості 0,96 м. вартістю 775,00грн. була видана зі складу для виконання робіт по заміні, тобто зазначений товар був використаний в господарській діяльності підприємства.

Податковою інспекцією всі зазначені обставини також були встановлені при проведенні перевірки ПАТ "Бром"та жодних зауважень щодо правильності складання цих документів в акті перевірки не викладено.

Проте, в акті перевірки зазначено, що ПАТ "Бром" не було надано документів, які свідчать про транспортування цього товару, що на думку податкової інспекції ставить під сумнів сам факт здійснення господарської операції та відповідно неправомірного внесення зазначеної суми до валових витрат.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належним є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що суд під час розгляду справи № 2а-7742/11/0170/25 встановив, що ПАТ "Бром"при проведенні перевірки була надана вся необхідна первинна документація, яка підтверджує факт здійснення підприємством господарської операції з придбання у ТОВ "Ітер"тормозної стрічки, використання цього товару в господарській діяльності підприємства.

Стосовно ненадання документів, що підтверджують транспортування цього товару, то суд зазначив, що обсяг поставленого товару є досить незначним, не потребує значних обсягів основних фондів для здійснення діяльності щодо його реалізації та транспортування, а крім того ПАТ "Бром" не включав до валових витрат витрати щодо транспортування цього товару, а тому не було й необхідності в їх підтвердженні.

Господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині (частина перша статті 207 Господарського кодексу України).

Якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави (стаття 208 Господарського кодексу України).

Судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що право органу податкової служби звертатись до судів із позовами про визнання угод недійсними та про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства має реалізовуватись виключно при наявності підстав та умов, передбачених законодавством України.

Санкція, зазначена в частині першої статті 208 Господарського кодексу України, не можна застосовуватись за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів) однією зі сторін договору, оскільки за таких обставин правопорушенням була б несплата податків, а не вчинення правочину. Для стягнення цих санкцій є необхідною наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентами до бюджету.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що органи податкової служби стосовно угод, які вони вважають такими, що суперечать інтересам держави та суспільства, можуть звертатись до судів із позовами виключно про стягнення в доход держави коштів, одержаних за такими правочинами, посилаючись на їхню нікчемність.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що частину першу статті 207 Господарського кодексу України слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок.

Правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок встановлені частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Слід зазначити, що згідно частини другої статті 203 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), що стосується також правочинів, які порушують публічний порядок. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Помилковими вважаються твердження в апеляційній скарзі про те, що відповідачі мали намір не здійснювати нарахування та сплату податків, в тому числі податку на додану вартість, тобто діяли з метою, яка не відповідала інтересам держави та суспільства, оскільки з урахуванням рішення Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим у справі № 2а-7742/11/0170/25, поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що відповідно до приписів статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України не потребує повторного доказування факт наявності правовідносин між відповідачами, отримання товару покупцем, проведення розрахунків між ними, сплату ними податків.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні позивачем наведених правових норм.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути змінено чи скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі, а тому постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 02.04.2012 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 02.04.2012 у справі № 2а-11717/11/0170/2 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 05 липня 2012 року.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис О.В.Кучерук

підпис С.Ю. Яковенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко