Ухвала суду № 25105691, 03.07.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-395/11/15/0170

03.07.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Кучерука О.В. ,

Яковенко С.Ю.

секретар судового засідання Бондаренко К.С.

за участю сторін:

представник позивача, Споживчого садівницького кооперативу "Труд"- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

представник відповідача, Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці ОСОБА_2, довіреність № 1344/9/10-1 від 11.05.12

представник відповідача, Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці ОСОБА_3, довіреність № 73/9/10/00 від 03.03.12

розглянувши апеляційну скаргу Споживчого садівницького кооперативу "Труд" на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Тоскіна Г.Л. ) від 25.10.11 у справі № 2а-395/11/15/0170

за позовом Споживчого садівницького кооперативу "Труд" (вул. Інтернаціональна, 26/19 кв. 3, м. Саки, Сакський район, Автономна Республіка Крим, 96500)

до Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим (вул. Курортна 57, м. Саки, Сакський район, Автономна Республіка Крим, 96500)

про визнання незаконним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.10.2011 у задоволенні адміністративного позову Споживчого садівницького кооперативу "Труд" до Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим про визнання незаконним та скасування рішення- відмовлено.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.10.2011 провадження у справі в частині позовних вимог про визнання безпідставним і незаконним та скасування акту Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим №1972/1503/22329373 від 22.12.2010 закрито.

Не погодившись із зазначеними рішеннями суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.10.2011 та ухвалу Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.10.2011 скасувати, прийняти нове рішення по справі, яким адміністративний позов Споживчого садівницького кооперативу "Труд" задовольнити у зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Згідно з пунктом першим частини першої статті 15-1 Кодексу адміністративного судочинства України за допомогою автоматизованої системи документообігу суду справу було розподілено судді Дадінській Т.В.

Відповідно до статей 189, 190 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалами Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2012 було відкрито апеляційне провадження по справі, закінчено підготовчі дії та призначено справу до судового розгляду по справі за апеляційною скаргою Споживчого садівницького кооперативу "Труд" на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.10.2011.

Ухвалами Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2012 відкрито апеляційне провадження по справі, закінчено підготовчі дії та призначено справу до судового розгляду по справі за апеляційною скаргою Споживчого садівницького кооперативу "Труд" на ухвалу Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.10.2011.

Згідно ухвали Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2012 апеляційну скаргу Споживчого садівницького кооперативу «Труд»залишено без задоволення, ухвалу Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.10.2011 про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про визнання безпідставними і незаконним та скасування акту Сакської державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим №1972/1503/22329373 від 22.12.2010 залишено без змін.

У судовому засіданні 11.06.2012 головуючим суддею Дадінською Т.В. заявлено самовідвід з тих підстав, що близькі родичі судді є членами Споживчого садівницького кооперативу "Труд", що в своє чергу може викликати сумнів у неупередженості судді.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2012 заяву про самовідвід судді Дадінскої Тамари Вікторівни задоволено.

Згідно до частини другої статті 26 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неможливості продовження розгляду адміністративної справи одним із суддів до розгляду залучається інший суддя, який визначається в порядку, встановленому частиною третьою статті 15-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до пункту 3.1.13 Положення про автоматизовану систему документообігу суду 13.06.2012 було проведено повторний автоматичний розподіл та згідно з пунктом першим частини першої, частини третьої статті 15-1 Кодексу адміністративного судочинства України розподілено справу №2а-395/11/15/0170 за апеляційною скаргою Споживчого садівницького кооперативу "Труд" на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.10.2011 судді Іщенко Г.М.

Таким чином, апеляційна скарга Споживчого садівницького кооперативу "Труд" на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.10.2011 підлягає прийняттю до провадження судді Іщенко Г.М.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги щодо оскарження постанови суду першої інстанції від 25.10.2011, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

При апеляційному перегляді справи встановлено, Споживчий садівницький кооператив "Труд" (далі-позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим (далі-відповідач) про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0005261503/0 від 22.12.2010 про визначення податкового зобов'язання із збору за спеціальне водокористування в частині використання води у розмірі 54191,84 грн., в тому числі 49265,31 грн. основного платежу і 4926,53 грн. штрафних санкцій. Під час розгляду справи позивач надав заяву про уточнення адміністративного позову, відповідно до якої просив також визнати акт Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим №1972/1503/22329373 від 22.12.2010 безпідставним та незаконним та відмінити його в повному обсязі.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що при винесенні податкового повідомлення-рішення №0005261503/0 від 22.12.2010 про визначення Споживчому садівницькому кооперативу "Труд" податкового зобов'язання із збору за спеціальне водокористування в частині використання води у розмірі 54191,84 грн., в тому числі 49265,31 грн. основного платежу і 4926,53 грн. штрафних санкцій відповідач діяв на підставі норм діючого законодавства, і відповідно винесене податкове повідомлення-рішення №0005261503/0 від 22.12.2010 є обґрунтованим, безстороннім, добросовісним та прийнятим в межах наданих йому повноважень.

Із такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних суддів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом (стаття 6 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутися до адміністративного суду з позовом, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як свідчать матеріали справи відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005261503/0 від 22.12.2010 про визначення Споживчому садівницькому кооперативу "Труд" суми податкового зобов'язання із збору за спеціальне водокористування в частині використання води у розмірі 54191,84 грн., в тому числі 49265,31 грн. основного платежу і 4926,53 грн. штрафних санкцій.

Передумовою визначення Споживчому садівницькому кооперативу "Труд" суми податкового зобов'язання із збору за спеціальне водокористування в частині використання води у розмірі 54191,84 грн., став акт №1972/1503/22329373 невиїзної документальної перевірки повноти нарахування плати за спеціальне водокористування за 9 місяців 2010 року (3 квартал 2010року) позивача.

Перевіркою встановлено порушення Порядку справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.08.1999 № 1494 зі змінами та доповненнями, Інструкції про порядок обчислення і справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженої наказом Міністератва фінансів України, Державної податкової адміністрації України, Міністерства економіки України, Мінекобезпеки України від 01.10.1999 № 231/539/118/219,статті 10 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік»№835-VI від 26.12.2008 ,статті 9 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік»№2154-VI від 27.04.2010, додатку №2 до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 03.06.2008 №309- VI, у зв'язку з чим, відповідно до підпункту «б»підпкнкту 4.2.2. пункту 4.2. статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетам та державними цільовими фондами»встановлено заниження податкового зобовязання за спеціальне водокористування на суму 49265,31грн.

Водокористування може бути двох видів - загальне та спеціальне. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб відповідно до статті 48 Водного кодексу України. Спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів (статті 46, 48 Водного кодексу України).

Слід зазначити, що статтею 49 Водного кодексу України передбачено, що спеціальне водокористування є платним. Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволів, порядок погодження та видачі яких регулюється нормами Порядку.

Відповідно до приписів статті 43 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" збір за спеціальне використання природних ресурсів установлюється на основі нормативів збору і лімітів їх використання.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що порядок справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16.08.1999 N1494, пунктом 3 якого встановлено, що платниками збору є підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, а також громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, що використовують водні ресурси.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що платниками збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту є підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують водні ресурси та користуються водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, що повністю узгоджується з вимогами пункту 2.1 розділу II Інструкції про порядок обчислення і справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженої спільним наказом Міністерства фінансів України, Державної податкової адміністрації України, Міністерством економіки України, Мінекобезпеки України від 01.10.1999 N 231/539/118/219.

Судова колегія зазначає, що згідно пункту 3.1 Інструкції N 231/539/118/219 від 01.10.1999 водокористувачі, які здійснюють забір води з водного об'єкта або використовують в установленому законодавством порядку воду, отриману від інших водокористувачів, мають дозволи на спеціальне водокористування або договори на поставку води.

Водокористувачам у встановленому порядку затверджуються ліміти на річний обсяг використання водних ресурсів (пункт 3.2 Інструкції про порядок обчислення і справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту N231/539/118/219 від 01.10.1999).

Колегія суддів звертає увагу на те, що пункт 16 Порядку справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту та пункт 4.8 розділу IV Інструкції про порядок обчислення і справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту N 231/539/118/219 від 01.10.1999 встановлений перелік випадків, коли збір за спеціальне використання водних ресурсів не справляється, зокрема, за воду, що використовується для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб населення, в тому числі для задоволення виключно власних питних і санітарно-гігієнічних потреб підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності; за воду, що використовується для протипожежних потреб; за воду, що використовується для потреб зовнішнього благоустрою територій міст та інших населених пунктів;за воду, що використовується у шахтах для пилозаглушення; за морську воду, крім води з лиманів; за воду, що забирається науково-дослідними установами для наукових досліджень у галузі рисосіяння та для виробництва елітного насіння рису; за воду, що втрачена в магістральних та міжгосподарських каналах зрошувальних систем; за підземну воду, що вилучається з надр для усунення шкідливої дії вод (забруднення, підтоплення, засолення, заболочення, зсув тощо); за воду, що забирається підприємствами і організаціями для забезпечення випуску молоді цінних промислових видів риб та інших водних живих ресурсів у природні водойми і водосховища.

Пунктом 4.5 Інструкції про порядок обчислення і справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту N 231/539/118/219 від 01.10.1999 встановлено, що при використанні водокористувачами води одночасно для власних потреб і для потреб об'єктів соціально-культурного призначення, житлово-комунального господарства (за винятком обсягу води, переданої населенню), підсобного сільського і рибного господарства або інших допоміжних служб збори до бюджетів вносять за всю фактично використану воду з урахуванням обсягу втрат води в їх системах водопостачання.

Об'єктом обчислення збору за спеціальне використання водних ресурсів є фактичний обсяг води, який використовують водокористувачі, з урахуванням обсягу втрат води в їх системах водопостачання (пункт 5 Інструкції про порядок обчислення і справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту N 231/539/118/219 від 01.10.1999).

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що позивач має дозвіл на спеціальне водокористування від 08.09.2010, між позивачем та Сакськім міжрайонним управлінням водного господарства був укладеній договір №19 від 19.04.2010на отримання послуг з постачання дніпровської води.

Відповідно до звіту про використання води за 3 квартал 2010 року, наданому позивачем 27.09.2010 до Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим, у 3 кварталі 2010 році позивач використовував води 321,5 м3, в тому числі: за перший місяць звітного кварталу- 54,1 м3, у другому місяці -127,4 м3, у третьому- 46,1. Згідно звіту 2ТП позивач вказує, що вода використовується для зрошування.

Позивачем були надані податкові розрахунки збору за спеціальне водокористування за 9 місяців 2010 року без визначення податкових зобов'язань.

Судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що Споживчій садівницький кооператив «Труд»є спеціальним водокористувачем, а відтак зобов'язаний здійснювати нарахування та сплату збору за спеціальне водокористування, оскільки він базується на наявних у справі доказах та судом дана належна правова оцінка нормам матеріального права.

Слід також зазначити, що раніше за іншій період- за 1 півріччя 2010року позивачу було визначено суму податкового зобов'язання зі збору за спеціальне водокористування в частині використання води у розмірі 22357,39грн.

Проте постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 09.12.2010 у справі №2а-12316/10/15/0170, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2011, за адміністративним позовом Споживчого садівницького кооперативу «Труд»до Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення №0003471503/0 від 17.09.2010 про визначення Споживчому садівницькому кооперативу «Труд»суми податкового зобов'язання зі збору за спеціальне водокористування в частині використання води у розмірі 22357,39грн. -в задоволенні позову відмовлено. Колегія судів Севастопольського апеляційного адміністративного суду дійшла висновку про те, що Споживчий садівницький кооператив "Труд" є спеціальним водокористувачем, а відтак зобов'язаний був у спірному періоді здійснювати нарахування та сплату збору за спеціальне водокористування.

Не заслуговують на увагу доводи відповідача про те, що фактично користувачами води є члени садівницького товариства, оскільки згідно пункту 3 Порядку справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту платниками збору визначено, зокрема, громадян - суб'єктів підприємницької діяльності, то громадяни, які використовують воду виключно для власних потреб і не є суб'єктами підприємницької діяльності, не є платниками збору за спецводокористування. Водночас, громадяни є споживачами житлово-комунальних послуг, за які справляється плата згідно пункту 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»та не є спеціальними водокористувачами.

Як свідчать матеріали справи окремі договори на поставку води члени садівницького товариства не укладали, користувачем водних ресурсів є юридична особа позивач по справі, який у розумінні норм діючого законодавства, яке регулює спірні правовідносини на час їх виникнення, є платником збору за спеціальне водокористування, оскільки має дозвіл на спеціальне водокористування та використовує воду для зрощування.

Отже, якщо громадяни об'єднані у садівниче товариство, яке здійснює використання води, то таке товариство є водокористувачем.

Не заслуговують на увагу твердження заявника апеляційної скарги про не розповсюдження норм Водного кодексу України та норм Інструкції про порядок обчислення і справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту N 231/539/118/219 від 01.10.1999 щодо справляння збору за спеціальне водокористування на ССК «Труд»з тих підстав, що громадяни, які використовують воду для власних потреб та не є субєктами підприємницької діяльності, не являються платниками збору за спеціальне водокористування, оскільки у даному випадку водокористувачем є -Споживчій садівницький кооператив «Труд», а не громадяни члени кооперативу.

Помилковими вважаються доводи апеляційної скарги про те, що оскільки Споживчій садівницький кооператив «Труд» є неприбутковою організацією, яка об'єднує громадян, та відносно садівничих товариств будь-які обов'язки щодо сплати збору на спеціальне водокористування окремо не встановлені, тому не має підстав для покладання на позивача обов'язків щодо сплати збору за спеціальне водокористування,оскільки норми права, які регулюють зазначені правовідносини, не встановлюють будь-яких пільг для садівничих товариств, а відтак законодавець на час виникнення спірних правовідносин не ставить нарахування та сплату збору за спеціальне водокористування залежно від особливості юридичної особи та характеру її діяльності.

З тих же міркувань не приймаються до уваги посилання заявника апеляційної скарги на пункт 4.5 Інструкції про порядок обчислення і справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту N 231/539/118/219 від 01.10.1999,оскільки зазначеною нормою встановлено порядок визначення збору до бюджетів, який вноситься за всю фактично використану воду, зокрема, при використання води не тільки для власних потреб, а й для інших потреб.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що при використанні води не тільки для задоволення власних питних та санітарно-гігієнічних потреб, а й для поливу садів, городів, присадибних ділянок, садівниче товариство повинно сплачувати збір за спеціальне водокористування за весь обсяг фактично використаної води.

Судом першої інстанції безспірно встановлено, що позивач використовував воду у третьому кварталі 2010 року, про що надав відповідний звіт, тому відповідачем вірно застосовані нормативи збору за спеціальне водокористування згідно з додатком N 2 до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 03.06.2008 N 309-VI із застосуванням коефіцієнтів 1,439 та 1,143, що повністю відповідає вимогам статті 9 Закону N 2154-VI, згідно якої у 2010 році до нормативів, затверджених, зокрема, у додатку N 2 до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від -3.06.2008 N 309-VI із застосуванням коефіцієнту (1,439), який діяв у 2009 році, застосовується коефіцієнт 1,143. Отже, з дня набрання чинності статті 9 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010рік», при обчисленні податкових зобов'язань зі збору за відповідні податкові (звітні) періоди 2010 року повинні застосовуватися нормативи збору за спеціальне водокористування згідно з додатком N 2 до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 03.06.2008 N 309-VI N 309 із застосуванням коефіцієнтів 1,439 та 1,143.

Недоречними визнаються судовою колегією посилання заявника апеляційної скарги на норми Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011, оскільки виходячи з дії нормативно-правових актів у часі, до спірних правовідносин норми Податкового кодексу України не підлягають застосуванню.

Оскільки судом першої інстанції встановлено правомірність визначення позивачу суми збору за спеціальне водокористування в частині використання води у розмірі 49265,31 грн. за наслідками невиїзної документальної перевірки повноти нарахування плати за спеціальне водокористування за 9 місяців 2010 року (3 квартал 2010року) то і застосування у спірному податковому повідомленні-рішенні фінансових санкції в сумі 4926,53грн. за підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»слід визнати таким, що не порушує визначені законом умови такого застосування.

Судова колегія звертає увагу на те, що суд першої інстанції в мотивувальній частині постанови помилково вказав: «Перевіряючи обґрунтованість нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток та штрафних санкцій ССК «Труд», замість: «Перевіряючи обґрунтованість нарахування податкового зобов'язання із збору за спеціальне водокористування в частині використання води ССК «Труд». Тим не менш цей недолік не впливає на законність прийнятої постанови в цій частині, а є підставою для розгляду питання про виправлення описки в порядку статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України судом першої інстанції.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні позивачем наведених правових норм.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути змінено чи скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі, а тому постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.10.2011 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга від Споживчого садівницького кооперативу "Труд" задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Споживчого садівницького кооперативу "Труд" залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.10.2011 у справі № 2а-395/11/15/0170 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 05 липня 2012 р.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис О.В.Кучерук

підпис С.Ю. Яковенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко