Постанова № 25104831, 03.07.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" липня 2012 р. Справа № 5023/1203/12

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Ільїн О.В., суддя Россолов В.В.

при секретарі Голозубовій О.І.

за участю прокурора Тодца М.Г., посв. № 53 від 06.02.2012 р.

та представників:

позивача - ОСОБА_1, дор. № 107 від 09.09.2011 р.

відповідача -ОСОБА_2, дор. від 13.03.2012 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу першого заступника прокурора м. Харкова (вх. № 1614Х/1-9) на рішення господарського суду Харківської області від 12.04.2012 р. у справі № 5023/1203/12

за позовом Першого заступника прокурора м. Харкова в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м. Харків

до Спільного українсько-російського підприємства «Центр дослідження транспортного обладнання», м. Харків

про розірвання договору та виселення

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.04.2012 р. у справі № 5023/1203/12 (суддя Кухар Н.М.) у позові відмовлено повністю.

Перший заступник прокурора м. Харкова з рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на невірне застосування норм матеріального права, просить рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Позивач підтримує апеляційну скаргу у повному обсязі та також просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 12.04.2012 р. та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу доводи, викладені в скарзі, вважає необґрунтованими, а рішення господарського суду таким, що прийняте у відповідності до вимог чинного законодавства; просить рішення господарського суду Харківської області від 12.04.2012 р. у справі № 5023/1203/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального Кодексу України, вислухавши прокурора та представників сторін, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.04.2010 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (орендодавець) та Спільним українсько-російським підприємством «Центр дослідження транспортного обладнання»(орендар) був укладений договір оренди № 4563-Н державного окремого індивідуально визначеного майна - нежитлових приміщень кімн. №№ 117а, 118а, 136, 136б, площею 191,2 м2 на 1-му поверсі різноповерхової будівлі виробничого корпусу № 2 (інв. № 4640) та нежитлових приміщень - кімн. №№ 302, 303, 318, площею 98,7 м2 на 3-му поверсі трьохповерхової будівлі адміністративного корпусу (інв. № 4641), загальною площею 289,9 м2, за адресою: м. Харків, вул. Саратовська, 36, що обліковується на балансі Національного наукового центру «Інститут метрології».

Вказаний договір було укладено строком на 2 роки 11 місяців до 06.03.2013 р.

Матеріали справи свідчать і це не спростовано позивачем, що відповідач належним чином виконував свої обов'язки щодо утримання орендованих приміщень та сплати орендних платежів.

У подальшому у зв'язку з внесенням у 2011 році змін до Закону України «Про оренду державного та комунального майна», а також відповідно до листа органу, уповноваженого управляти вказаним державним майном, Державної служби технічного регулювання України від 03.10.2011 р. № 7397-8-4/12 та листа-роз'яснення ФДМУ від 14.07.2011 р. № 10-16-9808, майно підприємств, що провадять діяльність у сфері метрології, сертифікації та стандартизації не може бути об'єктом оренди (абзац 7 частини 2 ст. 4 Закону). При цьому, жодних винятків з цієї норми законодавством про оренду державного майна не передбачено.

З урахуванням викладеного, позивач листом від 21.10.2011 р. № 06-6147 повідомив орендаря про необхідність припинення договору оренди від 06.04.2010 р. № 4563-Н та направив Акт приймання-передачі орендованого майна, який орендарю необхідно було підписати у балансоутримувача та у триденний термін повернути до регіонального відділення ФДМУ по Харківській області для подальшої роботи по припиненню Договору оренди.

Не отримавши у встановлений термін підтвердження повернення орендованого майна балансоутримувачу, позивач листом від 21.12.2011 р. за № 06-7412 направив орендарю попередження.

Посилаючись на те, що на даний час орендар - СУРП «Центр дослідження транспортного обладнання»зволікає в поверненні орендованого майна із користування, чим порушує інтереси держави, перший заступник прокурора м. Харкова звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави про розірвання спірного Договору оренди та зобов'язання відповідача звільнити й повернути за актом приймання-передачі орендовані приміщення.

В обґрунтування своєї позиції по справі позивач посилається на те, що відбулася істотна зміна обставин у відповідності до ч. 1 ст. 652 Цивільного кодексу України, а саме, має місце той факт, що майно підприємств, що провадять діяльність у сфері метрології, сертифікації та стандартизації не може бути об'єктом оренди (абзац 7 частини 2 ст. 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»). При цьому, згідно з ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України договір може бути розірваний, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, викладеними в рішенні, виходячи з наступного.

Прокурор в апеляційній скарзі, посилаючись на зміни до Закону України «Про оренду державного і комунального майна», які були внесені законом від 21.04.2011 р. і набули чинності з 24.05.2011 р., зазначає, що у 2011 р. виникла ситуація, коли передане в оренду майно відповідно до законодавства не може бути об'єктом оренди.

Тому, на думку прокурора, договір оренди нежитлових приміщень № 4563-Н, укладений 06.04.2010 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області та Спільним українсько-російським підприємством «Центр дослідження транспортного обладнання»про оренду приміщень, що обліковуються на балансі Національного наукового центру «Інститут метрології»має бути розірваний за рішенням суду.

Проте, слід зазначити, що зміни до Закону України «Про оренду державного і комунального майна»були прийняті і набули чинності вже після укладення договору оренду нежитлових приміщень № 4563-Н від 06.04.2010 р. Вказаний договір оренди укладався у відповідності до законодавства, яке було чинним на момент його укладення.

Будь-який акт цивільного законодавства регулює ті відносини, які виникли з дня набрання ним чинності, тобто розповсюджується лише на ті правовідносини, які виникли після, а не до набрання ним чинності.

Відповідно до положень ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Згідно з ч. 2 ст. 5 Цивільного кодексу України акт цивільного законодавства не має зворотної дії в часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Отже, норма, що вносить зміни до Закону України «Про оренду державного та комунального майна», згідно з якою майно підприємств, що провадять діяльність у сфері метрології, стандартизації та сертифікації, не може бути об'єктом оренди, не застосовується до правовідносин сторін даного договору, що виникли до початку її дії. Тому застосовувати норму, що погіршує становище орендаря не має підстав.

Що стосується посилань прокурора на ст. 652 ЦК України, колегія суддів зазначає наступне.

Вказаною нормою Цивільного кодексу України регулюється можливість розірвання договору в разі істотної зміни умов, при якій обставини змінилися настільки, що якби сторони могли б це передбачити, вони не уклали б договір або уклали його на інших умовах.

Відповідно до ст. 652 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Прокурор не посилається на наявність істотного порушення договору другою стороною, оскільки відповідач сумлінно виконував і виконує всі умови договору.

Згідно з ч. 2 ст. 652 ЦК України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Прокурор в апеляційній скарзі посилається на одночасне настання чотирьох умов, з якими закон пов'язує можливість розірвати договору за рішенням суду.

Проте, на думку колегії суддів, даний висновок є помилковим, оскільки, зокрема, згідно з п. 3 ч. 2 ст. 652 ЦК України виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

В обґрунтування порушень майнових інтересів прокурор вказує на невідповідність дій Фонду державного майна у Харківській області ст. 19 Конституції України, проте не зазначає, які саме майнові інтереси порушуються.

В матеріалах справи відсутні докази наявності порушень майнових інтересів позивача, оскільки відповідач своєчасно і в повному обсязі сплачує орендну плату, вніс страхові платежі за укладення договорів страхування майна, що є предметом договору оренди, та страхування відповідальності за шкоду, що може бути завдана третім особам у зв'язку з володінням і користуванням орендованим приміщенням, вніс передплату за останні два місяці користування орендованим приміщенням тощо. Отже, порушення балансу майнових інтересів сторін в даному випадку не існує.

Крім того, ч. 4 ст. 10 Закону України «Про оренду державного і комунального майна» передбачено, що умови договору оренди є чинними на весь строк дії договору і у випадках, коли після його укладення (приведення його у відповідність з цим Законом) законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря. Аналогічне положення міститься в п. 10.2 Договору оренди № 4563-Н.

Тобто, і законодавством, і договором передбачено, що ризик зміни обставин несе саме орендодавець (позивач).

Таким чином, оскільки в даному випадку відсутні всі обставини, одночасна наявність яких є обов'язковою для розірвання договору оренди на підставі ст. 652 ЦК України, тому відсутні підстави для розірвання договору за вказаною статтею.

Жодних підстав для розірвання договору оренди за іншими нормами чинного законодавства також не передбачено. Положеннями ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною 1 ст. 26 Закону України «Про оренду державного і комунального майна»також передбачено, що одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договором оренди № 4563-Н від 06.04.2010 не передбачено можливості односторонньої відмови від зобов'язання при належному виконанні орендарем всіх обов'язків.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв оскаржуване рішення законно, обґрунтовано, з урахуванням матеріалів справи та у відповідності до діючого законодавства, а тому рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін. Щодо апеляційної скарги, то колегія суддів дійшла висновку, що вона необґрунтована, безпідставна і підлягає залишенню без задоволення, оскільки з огляду на вищезазначене, прокурор не довів ті обставини, на які він посилався в апеляційній скарзі, як на підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

У задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Рішення господарського суду Харківської області від 12.04.2012 р. у справі № 5023/1203/12 залишити без змін.

Головуючий суддя Бондаренко В.П.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Россолов В.В.

Повний текст постанови підписаний 03.07.2012 року