Рішення № 25103554, 26.06.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-30/6459-2012 26.06.12

За позовом Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг»

До Приватного акціонерного товариства «Українська екологічна страхова

компанія»

Про стягнення 18 731,36 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 -представник за довіреністю № 85-155 юр від 30.03.12.

Від відповідача: не з'явився

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» до Приватного акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія»про стягнення з відповідача на користь позивача страхового відшкодування в розмірі 18 731,16 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.05.12. порушено провадження у справі № 5011-30/6469-2012, розгляд справи було призначено на 29.05.12. о 14-50.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.05.12. розгляд даної справи було відкладено на 26.06.12. о 09-20.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Приватним акціонерним товариством «Українська екологічна страхова компанія»не виплачено страхового відшкодування за пошкодження автомобіля Нива-Шевроле, державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Представник позивача в судовому засіданні 26.06.12. підтримав свої позовні вимоги та просить суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання 26.06.12. повторно не з'явився, вимог попередніх ухвал Господарського суду міста Києва у справі № 5011-30/6459-2012 не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно з статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997 р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія АЖ №825039 від 19.06.12.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 5011-30/6459-2012.

Розглянувши подані матеріали справи, та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до постанови Центрально-Міського районного суду міста Кривий Ріг від 21.12.11. у справі № 3-2552/11 встановлено, що 21.11.11. о 07-30 в м. Кривому розі, на перехресті вул. Пісочна та вул. Кобилянська, сталась дорожньо-транспортна пригода, а саме: водій ОСОБА_2, керуючи автомобілем ВАЗ 21102, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 не вибрав межі безпечної швидкості руху, виїхав на перехресті на червоний сигнал світлофору та допустив зіткнення з автомобілем марки ГАЗ державний реєстраційний номер НОМЕР_4, який від зіткнення по енерції зіткнувся з автомобілем марки Шевроле Нива державний реєстраційний номер НОМЕР_1, які рухался на зелене світло світлофору, внаслідок чого зазначені транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Згідно з п. 4 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/215 від 01.04.1994 року «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди»відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, преюдиціальне значення для господарського суду мають вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, щодо певних подій та ким вони вчинені або рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, щодо фактів, які встановлені судом. В інших випадках питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справ, у тому числі матеріалів слідчих органів. Рішення господарського суду не може обґрунтовуватись тільки довідкою органу ДАІ або постановою про відмову у порушенні кримінальної справи.

Факти, які встановлені постановою Центрально-Міського районного суду міста Кривий Ріг від 21.12.11 року в адміністративній справі № 3-2552/11, у відповідності до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, мають преюдиціальне значення.

ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення постановою Центрально-Міського районного суду міста Кривий Ріг від 21.12.11. у справі № 3-2552/11.

Відповідно п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування», (в редакції закону, що діяла на момент дорожньо-транспортної пригоди) страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Згідно ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування»(в редакції закону, що діяла на момент дорожньо-транспортної пригоди) передбачено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Відповідно до п. 1 ст. 354 Господарського кодексу України, за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України «Про страхування»(в редакції закону, що діяла на момент дорожньо-транспортної пригоди) визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Згідно п. 36.4. «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(в редакції закону, що діяла на момент дорожньо-транспортної пригоди) визначено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Відповідно до п. 35. 1 ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(в редакції закону, що діяла на момент дорожньо-транспортної пригоди) визначено, для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. У цій заяві має міститися: а) найменування страховика, якому подається заява, або МТСБУ; б) прізвище, ім'я, по батькові (найменування) заявника, його місце проживання (фактичне та місце реєстрації) або місцезнаходження; в) зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування заподіяної шкоди та відомості (за наявності), що її підтверджують; г) інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, або інших осіб, відповідальних за заподіяну шкоду, та потерпілих; ґ) підпис заявника та дата подання заяви.

22.11.11. Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг» звернулсь до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування.

Однак, в матеріалах справи не міститься відповіді відповідача, на вищезазначену заяву про виплату страхового відшкодування.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(в редакції закону, що діяла на момент дорожньо-транспортної пригоди) передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно з наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (зареєстрований в Мін'юсті України 24.11.2003 р. за № 1074/8395) «Про затвердження Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», який є обов'язковим для виконання особами, до компетенції яких входить проведення автотоварознавчих експертиз та досліджень, розмір матеріального збитку визначається шляхом проведення відповідної експертизи. Методику товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів розроблено згідно із Національним стандартом № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав»і затверджено наказом Фонду держмайна України від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (зареєстровано в Мін'юсті України 24.11.2003 р. за № 1074/8395, зі змінами та доповненнями).

Відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках, зокрема, визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом (стаття 7 Закону), і здійснюється суб'єктами оціночної діяльності.

11.03.10. було складено протокол огляду транспортного засобу № б/н від 23.11.11.

Відповідно до ч. 1. статті 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України.

Судом встановлено, що ремонтна калькуляція № 673/3 від 02.12.10. виконана позивачем за системою AUDATEX, що відповідає вимогам чинного законодавства України.

Відповідно до звіту № 110 від 08.12.11. автотоварознавчого дослідження автомобіля, державний номер НОМЕР_1, складеного спеціалістом ОСОБА_3 (вища технічна освіта, кваліфікаційне свідоцтво оцінювача ФДМУ МФ № НОМЕР_5 від 14.05.05 р.), відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 04.08.09 р. № 724/16740, Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою КМ України від 10.09.2003 року № 1440, вартість матеріального збитку, завданого власнику зазначеного автомобіля становить 17 923,61 грн.

Частинами 1 та 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина ОСОБА_2, який керував автомобілем ВАЗ 21101, державний реєстраційний номер НОМЕР_3, встановлена в судовому порядку (постанова Центрально-Міського районного суду міста Кривий Ріг від 21.12.11. у справі № 3-2552/11).

На підставі ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Цивільно-правова відповідальність володільця зазначеного транспортного засобу в частині заподіяння шкоди майну була застрахована у Приватного акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія»(поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/0178149).

Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ВЕ/497289) віднесено до 3-го типу.

Відповідно до вказаного вище полісу № АА/0178149, страхувальником -особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована полісом є ОСОБА_2.

Вказаним договором (поліс № АА/0178149) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 50 000,00 грн., франшиза -1000 грн.

Згідно п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(в редакції закону, що діяла на момент дорожньо-транспортної пригоди) передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Відповідач належних та допустимих доказів на спростування викладеного позивачем в установленому порядку не надав.

Враховуючи вищенаведене, на користь позивача підлягає стягненню сума 17 923,61 грн. - 1000 грн. розмір франшиза за полісом АА/0178149, яка складає 16 923,61 грн., а вимоги позивача щодо відшкодування відповідачем іншої частини виплаченого страхового відшкодування не узгоджуються з наведеними положеннями закону, оскільки відповідальність страховика винної особи регламентована положеннями Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати на сплату судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1. Позов Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг»

задовольнити частково.

2. Стягнути Приватного акціонерного товариства «Українська екологічна страхова

компанія» (03150, м. Київ, вул. Димитрова, буд. 5-б, код ЄДРПОУ 30729278) на користь Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» (50095, м. Кривий ріг, вул. Орджонікідзе, буд.1, код ЄДРПОУ 24432974) 16 923 (шістнадцять тисяч дев'ятсот двадцять три) грн. 61 коп. -сума страхового відшкодування, 1 454 (одна тисяча чотириста п'ятдесят чотири) грн. 16 коп. - судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 02.07.12.

Суддя Т.М. Ващенко