Рішення № 25103406, 19.06.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-54/4167-2012 19.06.12

Господарський суд м. Києва у складі судді Шкурдової Л.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал», м. Київ

до житлово-будівельного кооперативу «Гідроприлад-1», м. Київ

про стягнення 81060,20 грн.

при секретарі судового засідання Івженко Г.М. .

представники:

від позивача: ОСОБА_1 (дов № 119 від 02.04.2012 року);

від відповідача: ОСОБА_2 (дов № б/н від 23.04.2012 року), ОСОБА_3 (дов № б/н від 23.04.2012 року).

СУТЬ СПОРУ:

публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал»(далі-позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до житлово-будівельного кооперативу «Гідроприлад-1»(далі-відповідач) про стягнення 81060,20 грн., з яких 69009,81 грн. боргу, 3566,18 грн. 3% річних, 8170,74 грн. інфляційних втрат та 313,47 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення умов Договору № 00997/4-05 від 29 січня 1993 року на відпуск води та послуги каналізації відповідачем не сплачена позивачу вартість зазначених послуг, наданих на підставі цього Договору за період з 01 серпня 2008 року по 31 грудня 2011 року, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 69009,81 грн. боргу, 3566,18 грн. 3% річних, 8170,74 грн. інфляційних втрат та 313,47 грн. пені. Всього ціна позову становить 81060,20 грн.

Представник позивача в судових засіданнях підтримав позов.

Представник відповідача в судових засіданнях заперечував проти позову з підстав, викладених у відзиві, а саме, посилаючись на відсутність державної реєстрації тарифів на підставі яких здійснювалось нарахування вартості наданих позивачем послуг. Також відповідачем подано заяву про застосування строку позовної давності до спірних правовідносин. Крім того, відповідачем, в підтвердження проведення часткової оплати вартості наданих за заявлений позивачем період на підставі Договору № 00997/4-05 від 29 січня 1993 року послуг, подані платіжні доручення № 12 від 07 березня 2012 року на суму 15000,00 грн. та № 19 від 22 березня 2012 року на суму 15000,00 грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

29 січня 1993 року між Позивачем та Відповідачем укладено договір № 00997/4-05 на постачання води та приймання каналізаційних стоків, відповідно до умов якого зобов'язався забезпечувати постачання питної води та прийняти від Відповідача каналізаційні стоки, а останній сплати за вищезазначені послуги на умовах, які визначені договором. Пунктом 3.1 договору № 00997/4-05 від 29 січня 1993 року визначено, що кількість води, що подається Позивачем визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих останнім. Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником Позивача спільно з представником Відповідача. Кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно до показників водолічильника, а при його відсутності - за узгодженням з Позивачем за діючими нормами споживання (пункт 3.4).

Згідно з пунктом 3.5 договору № 00997/4-05 від 29 січня 1993 року Відповідач розраховується за користування водою і послугами каналізації в порядку інкасо платіжних вимог, які оплачуються без акцепту платника, шляхом зняття з його розрахункового рахунку сум, зазначених Позивачем у платіжній вимозі.

Наявними матеріалами справи в їх сукупності підтверджується, що за період з серпня 2008 року по грудень 2011 року включено позивачем надано відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення загальною вартістю 377916,94 гривень.

В порушення умов договору вартість послуг за Договором № 00997/4-05 від 29 січня 1993 року сплачена відповідачем частково.

Відповідно до пункту 3.7 договору № 00997/4-05 від 29 січня 1993 року Відповідач зобов'язаний письмово повідомити Позивача якщо він повністю або частково відмовляється оплатити платіжну вимогу, а також додати обґрунтовуючи відмову документи у триденний строк.

Відповідачем не надано суду жодних доказів звернення до Позивача щодо невідповідності нарахувань за надані послуги, актів звірки між сторонами на виконання пункту 3.7договору № 00997/4-05 від 29 січня 1993 року.

У квітні 2012 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 69009,81 грн. за послуги з водопостачання та водовідведення, надані за період з серпня 2008 року по грудень 2011 року включно.

Відповідачем, в підтвердження проведення часткової оплати вартості наданих за заявлений позивачем період на підставі Договору № 00997/4-05 від 29 січня 1993 року послуг, подані платіжні доручення № 12 від 07 березня 2012 року на суму 15000,00 грн. та № 19 від 22 березня 2012 року на суму 15000,00 грн.

Позов про стягнення заборгованості за Договором № 00997/4-05 від 29 січня 1993 року подано до суду 02.04.2012 року, що підтверджується відбитком штампу загального відділу господарського суду міста Києва на першому аркуші позовної заяви, в рахунок погашення заборгованості за Договором № 00997/4-05 від 29 січня 1993 року відповідачем станом на 22.03.2012 року, тобто до подачі позову, сплачено позивачу 30000,00 грн., отже позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Отже станом на час подання позову заборгованість відповідача перед позивачем за послуги, надані на підставі Договору № 00997/4-05 від 29 січня 1993 року за період з серпня 2008 року по грудень 2011 року включно становила 39009,81 грн.

Статтею 257 Цивільного Кодексу України встановлена загальна позовна давність тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 зазначеного Кодексу позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Нарахування вартості комунальних послуг здійснювалось позивачем з серпня 2008 року, отже строк позовної давності для позову про стягнення заборгованості за період з серпня 2008 року по березень 2009 року, сплинув до звернення позивача з даним позовом, який було подано до господарського суду 02 квітня 2012 року, про що відповідачем у справі зроблено заяву до винесення рішення.

У позовній заяві позивач не просить відновити строк позовної давності та не наводить поважних причин пропущення строку позовної давності.

В судовому засіданні представник позивача також не просив суд відновити строк позовної давності.

Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за комунальні послуги за період з серпня 2008 року по березень 2009 року включно задоволенню не підлягають.

Станом на березень 2009 року заборгованість відповідача перед позивачем за комунальні послуги, надані на підставі Договору № 00997/4-05 від 29 січня 1993 року становила 5109,47 грн., відповідачем не надано суду контррозрахунок обсягів спожитої води та прийнятих стоків, а також їх вартості за заявлений у позовній заяві період, отже з врахуванням застосування строку позовної давності до спірних правовідносин та часткової оплати, проведеної відповідачем, заборгованість відповідача перед позивачем за період з квітня 2009 року по грудень 2011 року включно становить 33900,34 грн.

Заперечуючи проти позову відповідач посилається на відсутність державної реєстрації тарифів, на підставі яких позивачем здійснювалось нарахування вартості наданих позивачем послуг.

Проте, враховуючи, що Розпорядження органу місцевого самоврядування, якими встановлені тарифи, на даний час не скасовано та не визнано нечинними, заперечення відповідача не приймаються судом до уваги.

Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 33900,34 грн. за послуги з водопостачання та водовідведення на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, наявність та розмір заборгованості відповідачем не спростовано, вимога позивача про стягнення заборгованості у сумі 33900,34 грн. за послуги з водопостачання та водовідведення підлягає задоволенню.

Крім того, позивач у позовній заяві просив суд стягнути з відповідача 8170,74 грн. інфляційних втрат та 3566,18 грн. 3% річних, нарахованих за період з серпня 2008 року по грудень 2011 року включно.

Відповідно до вимог статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 266 Цивільного кодексу України встановлено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Враховуючи, що позовна давність до вимог позивач про стягнення заборгованості, за надані послуги з водопостачання та водовідведення, яка виникла за період з серпня 2008 року по березень 2009 року включно, спливла до звернення позивача до суду з даним позовом-02 квітня 2012 року, також спливла і позовна давність до вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих за період з серпня 2008 року по березень 2009 року.

Розмір інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих в межах строку позовної давності за період з квітня 2009 року по грудень 2011 року, становить відповідно 6657,53 грн. та 3101,77 грн. які і підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 313,47 грн. пені на підставі п. 4.3 Договору № 00997/4-05 від 29 січня 1993 року.

Пунктом 4.3. Договору № 00997/4-05 від 29 січня 1993 року встановлено, що за несвоєчасну оплату платіжної вимоги відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 1% від суми платежу за кожний день прострочення.

Зважаючи, що відповідачем не надано на вимогу суду контррозрахунок ціни позову, наявність заборгованості відповідачем не спростовано, вимога позивача про стягнення з відповідача 313,47 грн. пені, яка нарахована на підставі п. 4.3. Договору № 00997/4-05 від 29 січня 1993 року з додержанням приписів ст. 3 Закону України «Про відповідальністю за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання»та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, підлягає задоволенню.

Судові витрати відповідно до статей 44, 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог..

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

Стягнути з житлово-будівельного кооперативу «Гідроприлад-1»(03110, м. Київ, вул. О. Пироговського, 3, код 22933608) на користь публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»(01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1а, код 03327664) 33900,34 грн. (тридцять три тисячі дев'ятсот грн. 34коп.) боргу, 6657,53 грн. (шість тисяч шістсот п'ятдесят сім грн. 53 коп.) інфляційних втрат, 3101,77 грн. (три тисячі сто одна грн. 77коп.) 3% річних, 313,47 грн. (триста тринадцять грн. 47коп.) пені, 879,51 грн. (вісімсот сімдесят дев'ять грн. 51коп.) витрат по сплаті судового збору.

2. В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 26.06.2012 р.

Суддя Л.М. Шкурдова