Рішення № 25099065, 09.06.2012, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 2-4972/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2012 року року Подільський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Гребенюк В.В.,

при секретарі - Литовченко Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до страхової компанії ЗАТ «Міська страхова компанія», ОСОБА_2, про стягнення страхового відшкодування та відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2011 року ОСОБА_1» (надалі за текстом - позивач) звернувся до суду з позовом до страхової компанії ЗАТ «Міська страхова компанія» (надалі за тестом - відповідач 1), ОСОБА_2 (надалі за текстом - відповідач 2), про стягнення страхового відшкодування та відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Посилаючись на те, що 05.02.2011 року о 12 год. 30 хв. відповідач 2, керуючи автомобілем «Тойота Яріс», д.н.з. НОМЕР_1, рухаючись по вул. Синьозерна в м. Києві, не дотрималась безпечної дистанції, внаслідок чого скоїла зіткнення з автомобілем позивача «Мітсубіші Аутлендер», д.н.з. НОМЕР_3, що призвело до матеріальних збитків.

Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 11.03.2011 року винним у ДТП було визнано відповідача 2.

Оскільки цивільну відповідальність відповідача 2 було застраховано відповідачем 1 за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, позивач звернувся до відповідача 1 із заявою про виплату страхового відшкодування.

Відповідач 1 не здійснив виплату страхового відшкодування позивачу.

З урахуванням неодноразових уточнень позовних вимог, в остаточній редакції позовної заяви, позивач просив стягнути з відповідача 1 страхове відшкодування з урахуванням ПДВ в розмірі 13 190 грн. 70 коп., пеню за затримку виплати страхового відшкодування в розмірі 1 895 грн. 40 коп., стягнути з відповідачів солідарно 4 953 грн. 84 коп. матеріальної шкоди, як різницю між розміром страхового відшкодування та фактично завданою шкодою, 3 000 грн. на відшкодування завданої моральної шкоди, 200 грн. витрат за послуги експертної оцінки, а також судові витрати у розмірі 591 грн. 90 коп.

В судовому засіданні позивач підтримав позов та просив його задовольнити.

Представник відповідача 1 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову в частині відшкодування ПДВ, стягнення пені у розмірі зазначеному позивачем та стягнення моральної шкоди, надала письмові заперечення проти позову.

Відповідач 2 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову в повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача 1, пояснення відповідача 2 по справі, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши в сукупності усі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Як встановлено судом, 05.02.2011 року о 12 год. 30 хв. відповідач 2, керуючи автомобілем «Тойота Яріс», д.н.з. НОМЕР_1, рухаючись по вул. Синьозерна в м. Києві, не дотрималась безпечної дистанції, внаслідок чого скоїла зіткнення з автомобілем позивача «Мітсубіші Аутлендер», д.н.з. НОМЕР_3, що призвело до матеріальних збитків.

Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 11.03.2011 року винним у ДТП було визнано відповідача 2 (а.с. 128).

Оскільки цивільну відповідальність відповідача 2 було застраховано відповідачем 1 за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (а.с. 22), позивач неодноразово звертався до відповідача 2 із заявами про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування, з наданням відповідних документів (а.с. 89 - 90, 132 - 135).

Листом від 07.04.2011 № 417 відповідач 1 повідомив позивача про те, що матеріали по справі надіслані в центральний офіс відповідача 1 для подальшої виплати страхового відшкодування та ознайомлено зі Звітом № 158 ТОВ «Незалежна експертно-асистуюча компанія» від 28.02.2011 року (а.с. 131). На момент розгляду справи, страхове відшкодування позивачу відповідачем1 не виплачено.

Відповідно до Звіту з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу № 158 ТОВ «Незалежна експертно-асистуюча компанія» від 28.02.2011 року, вартість матеріального збитку спричиненого власнику автомобіля НОМЕР_3 складає 11 991 грн. 70 коп. (а.с. 85 - 88, 145 - 163)

10.02.1012 року відповідачем 2 було виплачено позивачу суму франшизи у розмірі 1000 грн., відповідно до квитанції № НОМЕР_4, що не заперечувалось позивачем (а.с. 91).

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна є обов'язковою при визначенні збитків або розміру відшкодування.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» даний вид страхування здійснюється з метою відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих унаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до ст. 6 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час ДТП, яка сталася за участю транспортного засобу страхувальника і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Згідно ст. 22 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує у встановленому Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 28 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 року визначено шкоду, яка заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, як шкоду, пов'язану: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до ст. 29 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством".

Згідно ст. 34 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», після отримання повідомлення про страховий випадок страховик терміново, але не пізніше трьох робочих днів зобов'язаний був направити аварійного комісара або експерта на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Якщо у визначений строк аварійний комісар або експерт не з'явився, потерпіла особа мала право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому випадку страхова компанія зобов'язана відшкодувати їй витрати на проведення експертизи.

Статтею 1187 Цивільного Кодексу України (надалі за текстом - ЦК України) передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Враховуючи, що полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/6380329 передбачена франшиза, як частина збитків, що не відшкодовується страховиком, передбачена лімітами відповідальності в розмірі 1 000 грн., суд приходить до висновку про стягнення з відповідача 1 на користь позивача суму страхового відшкодування в розмірі 10 991 гривня 70 копійок.

Щодо заперечень представника відповідача 1 про неможливість виплати ПДВ, судом враховується наступне.

Відповідно до узагальнень судової практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування Верховного Суду України визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди у разі виникнення спору щодо визначення розміру заподіяної шкоди, як правило, виходять із фактичної (реальної) суми, встановленої висновком судової автотоварозначної експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля. При цьому нерідко до виплати заявляється сума ремонту автомобіля з урахуванням податку на додану вартість (далі - ПДВ). Зазначена сума, виходячи з умов договорів, укладених на підставі чинного законодавства та правил, розроблених кожною страховою компанією, виплачується останньою або стягується судом після надання документів про такі витрати. Судам у таких випадках слід з'ясувати наявність двох обставин: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи зареєстрований надавач послуг з ремонту автомобіля є платником ПДВ.

Правовідносини, що виникли між сторонами, крім загальних норм цивільного законодавства врегульовані спеціальним законодавством у сфері страхування ЗУ «Про страхування» та ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

За визначенням ст. 9 ЗУ «Про страхування» страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

За правилом ст. 25 ЗУ «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування або законодавством.

У даному випадку страхове відшкодування має бути виплачено на підставі полісу № ВЕ/6380329 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Особливий порядок розрахунку та виплати страхового відшкодування полісом № ВЕ/6380329 не встановлений, тому ці дії проводяться згідно із ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Цим Законом встановлено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу (ст. ст. 22, 28 Закону).

За правилом ст. 29 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

У даному конкретному випадку, розмір матеріального збитку, завданого позивачу, внаслідок пошкодження автомобіля визначений спеціалістом-оцінювачем у сумі 11 991 гривня 70 копійок.

У Звіті з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу № 158 ТОВ «Незалежна експертно-асистуюча компанія» від 28.02.2011 року, вартість матеріального збитку спричиненого власнику автомобіля НОМЕР_3 приведена без зазначення ПДВ, також конкретний розмір ПДВ не зазначений в калькуляції до даного Звіту (а.с. 147 - 149).

До початку розгляду справи по суті, позивачем та відповідачами 1, 2 по справі, клопотання про призначення судової - авто товарознавчої експертизи, заявлено не було.

Оцінка була виконана у відповідності до ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» № 2658-III від 12.07.2001 року, Національного стандарту № 1 «Загальні засади проведення оцінки майна та майнових прав», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1440 від 10.10.2003 року (а.с. 85, 161 - 163). Проведення ремонтних робіт по відновленню транспортного засобу позивачем обґрунтовувалось необхідністю здійснення ремонту ТОВ «Ніко-Україна», яке є платником податку на загальних підставах, а отже надавачем послуг з ремонту автомобіля, зареєстрованого платника ПДВ (а.с. 74 - 75, 129-130).

Відповідач 1 по справі не являється суб'єктом оціночної діяльності у відповідності до положень ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність».

Посилання представника відповідача 2 на відповідні роз'яснення Державної податкової адміністрації, не є актом цивільного законодавства, а тому носять рекомендаційний характер для страхових компаній при розробці ними договорів страхування.

Враховуючи положення чинного законодавства у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до фактичних обставин даної справи, суд приходить до висновку, що встановлених законом підстав для виключення із суми страхового відшкодування, визначеного експертним шляхом ПДВ, немає.

Таким чином, відповідач 1 ототожнив випадок, коли такий спосіб виплати страхового відшкодування узгоджений сторонами у договорі страхування, з даним випадком, коли договір (поліс № ВЕ/6380329) не містить положення про виплату страхового відшкодування за мінусом суми ПДВ, а ст. 29 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачає виплату страхового відшкодування фізичній особі за мінусом ПДВ.

За правилом ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів. За кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Відповідачем 1 допущене прострочення виплати страхового відшкодування. Судом встановлено, що невиплачена сума страхового відшкодування склала 10 991 гривня 70 копійок, оскільки полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/6380329 передбачена франшиза, як частина збитків, що не відшкодовується страховиком, передбачена лімітами відповідальності в розмірі 1 000 грн.

Таким чином, відповідно до розрахунку пеня, з урахуванням змін облікової ставки Національного банку України за цей період, становить 1 579 гривень 50 копійок. Даний розмір пені визначений судом з урахуванням невиплаченої суми страхового відшкодування у розмірі 10 991 гривня 70 копійок з урахуванням змін облікової ставки Національного банку України та кількості днів прострочення виплати страхового відшкодування.

Розрахунки пені позивача в частині визначення загального її розміру, а саме з зазначенням розміру пені за несплату ПДВ та ПДВ і франшизи, є невірними, оскільки відповідачем 1 було повністю не виплачено страхове відшкодування, а не страхове відшкодування за виключенням ПДВ, крім того позивачем позовна вимога про стягнення з відповідача 2 пені за прострочення виплати франшизи, не заявлялась, а відповідно до положень ст. 37 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня. Розрахунки пені відповідача 2 по справі приведені без урахування зміни облікової ставки Національного банку України.

Під час судового розгляду справи в судовому засіданні позивачем не було обґрунтовано та не надано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження завданої матеріальної шкоди в розмірі 4 953 грн. 84 коп., як різницю між розміром страхового відшкодування та фактично завданою шкодою. Так, відповідно до ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Згідно ст. 22 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Наданий до суду рахунок № 01797/00001577 від 11.02.2011 року наданий ТОВ «Ніко-Україна» на підтвердження різниці між розміром страхового відшкодування та фактично завданою шкодою не є доказом понесення позивачем витрат на відновлення транспортного засобу, а ТОВ «Ніко-Україна» не є суб'єктом оціночної діяльності у відповідності до положень ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність».

Крім того, не підлягає задоволенню позовна вимога про стягнення з відповідачів солідарно на користь позивача витрат за комп'ютерну діагностику компанією «Ніко» у розмірі 230 грн. та 200 грн. послуг експертної оцінки компанією «Ніко», оскільки розмір страхового відшкодування визначений Звітом з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу № 158 ТОВ «Незалежна експертно-асистуюча компанія» від 28.02.2011 року, ТОВ «Ніко-Україна» не є суб'єктом оціночної діяльності, з причин зазначених вище. Крім того, позивач на власний розсуд обрав особу, яка оцінювала вартість ремонтних робіт та запчастин, без погодження з відповідачем 1.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідачів солідарно матеріальної шкоди у розмірі 4 953 грн. 84 коп., як різницю між розміром страхового відшкодування та фактично завданою шкодою, витрат за комп'ютерну діагностику компанією «Ніко» у розмірі 230 грн. та 200 грн. послуг експертної оцінки компанією «Ніко» задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди, визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ст. 22 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Потерпілому відшкодовується також моральна шкода, передбачена пунктами 1, 2 частини другої статті 23 ЦК України. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог статті 23 ЦК України. При цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту, визначеного у пункті 9.3 статті 9 цього Закону. Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди. Якщо судом встановлено відшкодувати потерпілому моральну шкоду, передбачену пунктами 3, 4 частини другої статті 23 ЦК України, таке відшкодування у розмірі, визначеному судом, здійснює особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

Стаття 9 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначає ліміти відповідальності страховика.

Згідно п. 9.5. ст. 9 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розміри лімітів відповідальності страховика мають переглядатися Уповноваженим органом відповідно до рівня інфляції та індексу споживчих цін.

У відповідності Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 9 липня 2010 року N 566 «Про деякі питання здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 серпня 2010 р. за N 689/17984) встановлені обов'язкові ліміти відповідальності страховика за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів: за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у розмірі 50000 гривень на одного потерпілого; за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілих, у розмірі 100000 гривень на одного потерпілого.

Таким чином, на момент ДТП обов'язковий ліміт відповідальності відповідача 1 за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну майну позивача, був встановлений у розмірі 100 000 гривень на одного потерпілого, що також підтверджується полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/6380329.

Позивачем обґрунтовувалась вимога про відшкодування моральної шкоди у порушенні нормального устрою життя та спричиненням в зв'язку з цим моральних страждань, необхідністю використання найманого автотранспорту для перевезення важкохворого батька на підтвердження чого до суду надано матеріали особистої справи померлого батька позивача (а.с. 136 - 141). Як встановлено судом, позивач тілесних ушкоджень чи каліцтва при ДТП не зазнав, однак відповідач 1 по справі на момент розгляду справи в суді, виплату страхового відшкодування позивачу, навіть у розмірі, що ним визнається, не здійснив.

Таким чином, з урахуванням тривалості порушення прав позивача та характеру душевних страждань, яких позивач зазнав у зв'язку з протиправною поведінкою щодо нього, суд приходить до висновку про наявність факту протиправної поведінки (бездіяльності) щодо позивача відповідачем 1. За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивач обґрунтував та довів факт спричинення йому моральної шкоди, що полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, належними та допустимими доказами, а тому позовна вимога про відшкодування моральної шкоди у розмірі 3 000 грн., підлягає частковому задоволенню, а саме стягненню з відповідача 1.

Так, позивачем було заявлено позовну вимогу про стягнення солідарно з відповідачів спричиненої моральної шкоди у розмірі 3 000 грн., в той час, як положень статті 9 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту, визначеного у пункті 9.3 цього Закону, на момент ДТП обов'язковий ліміт відповідальності відповідача 1 за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну майну позивача, був встановлений у розмірі 100 000 гривень на одного потерпілого, що також підтверджується полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/6380329, що не перевищує розмір заявленої позовної вимоги про стягнення моральної шкоди у розмірі 3 000 грн.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача 1 моральної шкоди, оскільки саме його діями позивачу було завдано моральну шкоду, яка знайшла своє підтвердження в судовому засіданні та доведена належними та допустимими доказами.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про страхування», страхова компанія при настанні страхового випадку сплачує страхувальнику страхове відшкодування.

Статтею 12 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Однак, згідно ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Відповідно до ст. ст. 27 - 30 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Стаття 57 ЦПК України передбачає, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно ч. 4 цієї ж статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а відповідно до ч. 2 ст. 59 цього ж Кодексу обставини справи, які за законом мають бути підтверджені засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, відповідно до ст. 88 ЦПК України, судові витрати понесені позивачем у вигляді державного мита в розмірі 429 грн. 20 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді в розмірі - 120 грн. підлягають стягненню з відповідача 1 на користь позивача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 15, 22 - 23, 1167, 1187, 1192 ЦК України, ст. ст. 8 - 9, 25 ЗУ «Про страхування», ст. 3, 6, 9, 12, 22, 28 - 29, 34, 37 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», положеннями ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність», ст. ст. 5, 6, 8, 10, 11, 27 -30, 57, 60, 88, 208, 209, 212 - 215, 223, 294 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до страхової компанії ЗАТ «Міська страхова компанія», ОСОБА_2, про стягнення страхового відшкодування та відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково;

Стягнути з ЗАТ «Міська страхова компанія» (Код ЄДРПОУ 30244124) на користь ОСОБА_1 суму страхового відшкодування у розмірі - 10 991 (десять тисяч дев'ятсот дев'яносто одна) гривня 70 копійок;

Стягнути з ЗАТ «Міська страхова компанія» (Код ЄДРПОУ 30244124) на користь ОСОБА_1 суму пені у розмірі - 1 579 (одна тисяча п'ятсот п'ятдесят дев'ять) гривень 50 копійок;

Стягнути з ЗАТ «Міська страхова компанія» (Код ЄДРПОУ 30244124) на користь ОСОБА_1 суму спричиненої моральної шкоди у розмірі - 3 000 (три тисячі) гривень;

В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити;

Стягнути з ЗАТ «Міська страхова компанія» (Код ЄДРПОУ 30244124) на користь ОСОБА_1 429 (чотириста двадцять дев'ять) гривень 20 копійок судового збору та 120 (сто двадцять) гривень - витрат на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи в суді;

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду м. Києва через Подільський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ Гребенюк В. В.