Постанова № 2509069, 01.12.2008, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01.12.2008 р. № 6/431

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Добрянської Я.І. при секретарі судового засідання Зубко Л.П. вирішив адміністративну справу

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вуглеенергоспецкомплект"

до Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва

провизнання нечинним податкового повідомлення-рішення

За участю представників сторін

позивача : Принципал О.С.

відповідач: Мазуркевич О.М., Лугинець І.І.

від прокуратури: Одуденко В.В.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 01.12.2008 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Вуглеенергоспецкомплект»з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання нечинним податкового повідомлення рішення від 17.05.2007 р. № 0000252306/0 на загальну суму 700000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ДПІ у Голосіївському районі м. Києва неправомірно зменшила суму бюджетного відшкодування за вересень 2006 р. в розмірі 700000,00 грн., оскільки факт одержання ТОВ «ТД «Вуглеенергоспецкомплект»товару підтверджується первинними документами, як це передбачено вимогами Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР.

Відповідач проти позову заперечує, в обґрунтування чого зазначає, що позивачем до перевірки були надані документи, які свідчать про придбання олії ріпакової, в результаті чого у ТОВ «ТД «Вуглеенергоспецкомплект»відємне значення податку на додану вартість. Однак, в подальшому придбаний у контрагента товар (олія ріпакова) був переданий у повному обсязі постачальнику, у якого він був раніше придбаний. Придбаний товар був реалізований постачальнику в листопад 2006 р., що відповідно призводить до виникнення податкових зобовязань на суму 700000,00 грн. Тому, відповідач вважає, що у позивача відсутнє право на податковий кредит.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва на підставі Акту документальної невиїзної перевірки ТОВ «ТД«Вуглеенергоспецкомплект»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період вересень місяць 2006 р. від 07.05.2007 р. за № 241/1/1-3-06-32552842 прийняла податкове повідомлення-рішення від 17.05.2007 р. за № 0000252306/0, за яким була зменшена сума бюджетного відшкодування з ПДВ на 700 000,00 грн.

Позивач вважає, що висновки, викладені у зазначеному Акті документальної невиїзної перевірки 'ТОВ «ТД «Вуглеенергоспецкомплект»№ 241/1/1-3-06-32552842, на підставі якого приймалось податкове повідомлення-рішення № 0000252306/0 не відповідають дійсності та суперечать чинному законодавству, а тому має бути визнане нечинним.

В акті документальної невиїзної перевірки ТОВ «ТД «Вуглеенергоспецкомплект»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період вересень місяць 2006 р. вказано, що не може бути підтверджена сума заявлена до відшкодування за вересень 2006 р. у розмірі 700 000,00 грн., оскільки згідно пп. 7.7.2. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають до задоволення з таких підстав.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «ТД «Вуглеенергоспецкомплект»та ТОВ «КМТ-Агро»був укладений Договір поставки № КА-608-20-Т/0Р від 07.08.2006р.

Відповідно до вказаного Договору поставки ТОВ «ТД «Вуглеенергоспецкомплект»придбало у серпні 2006р. у ТОВ «КМТ-Агро»олію ріпакову у кількості 1235 тон на загальну суму 4 200000,00 грн.. у тому числі ПДВ 20% -700 000,00 гри., на підтвердження чого ТОВ «КМТ-Агро»було видано наступні податкові накладні: № 30 від 08.08.2006р., № 33 від 09.08.2006 р.

Позивачем було перераховано на користь ТОВ «КМТ-Агро»за олійножирову продукцію па підставі рахунку б/н від 08.08.2006 р. загальну суму 4 200 000,00 грн., у тому числі ПДВ 20% - 700 000,00 грн., про що свідчать платіжні доручення: № 3 від 08.08.2006р. на суму 1 400 000,00 грн., № 4 від 08.08.2006р. па суму 1 400 000.00 грн., та № 5 від 09.08.2006р. 1 400 000,00 грн.

Факт одержання товару за Договором поставки № КА-608-20-Т/0Р від 07.08.2006р. укладеним між ТОВ «ТД «Вуглеенергоспецкомплект»та ТОВ «КМТ-Агро», а саме олії ріпакової у кількості 1235 тон на загальну суму 4 200 000,00 грн.. у тому числі ПДВ 20% - 700000,00 грн. підтверджується накладною від 31.08.2006 р. за № 945.

Як вбачається з матеріалів справи, від'ємне значення податку на додану вартість у позивача виникло в результаті придбання позивачем олії ріпакової у ТОВ «КМТ Агро»на підставі договору від 07.08.2007 р. № КА-608-20-Т/ОР в кількості 1235 т. на суму 4 200000,00 грн. в т.ч. ПДВ 700 000,00 грн.

Товар був переданий на відповідальне зберігання до ВАТ „Чернівецький олійно-жировий комбінат". Тобто, ТОВ «ТД «Вуглеенергоспецкомплект»передало придбаний у контрагента товар у серпні 2006 року у повному обсязі, згідно акту прийому-передачі від 24.11.2006 року, постачальнику, у якого товар був придбаний раніше.

Відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Як вбачається з матеріалів справи, товар був по суті повернутий постачальнику, оскільки фактично був повернутий за ціною придбання. Отже, ніякого прибутку позивачем не отримано. Тобто, товар (олія ріпакова) знаходився на складі постачальника, а були лише проведені операції переведення грошових коштів по банку.

Таким чином, як свідчать матеріали справи, придбаний товар в листопаді 2006 року реалізований постачальнику, що, відповідно, призвело до виникнення у позивача податкових зобов'язань з ПДВ в сумі не менше 700 тис. грн.

Тому, заявлення позивачем до відшкодування податку на додану вартість з такої операції є неправомірним, оскільки податковий кредит позивача повинен перекриватися його ж зобов'язаннями в результаті реалізації товару.

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 цього Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР встановлено, Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як встановлено судом, позивач не використовував у межах своєї господарської діяльності придбаний товар (олію ріпакову).

Таким чином, позивачем в порушення пп.7.4.1 та пп.7.4.2 п.7.4 ст. 7 Закону України №168/97-ВР безпідставно включено до складу податкового кредиту придбаний товар, який не призначався для використання в господарській діяльності.

Оскільки, як визначено пп.7.4.1.п.7.4.ст. 7 Закону про ПДВ, визначальним фактором для отримання права платника податку на податковий кредит є придбання або виготовлення товарів ( у тому числі при їх імпорті ) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, у позивача відсутнє право на податковий кредит за вересень 2007 р. в розмірі 700000,00 грн.

З урахуванням наведеного вище, суд дійшов висновку, що прийняте відповідачем податкове повідомлення рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування відповідає чинному законодавству України.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивач не надав суду належних доказів щодо правомірності заявлених вимог. Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва

ПОСТАНОВИВ:

В адміністративному позові відмовити.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Київському апеляційному адміністративному суду через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя Добрянська Я.І.