Ухвала суду № 25084297, 27.06.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2012 р. Справа № 89540/09/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Носа С. П.,

суддів - Рибачука А. І., Хобор Р. Б.;

за участю секретаря судового засідання - Дембіцької Х.М.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2009 року в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Олес»до Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання нечинними рішень, -

ВСТАНОВИВ:

17 липня 2009 року Рівненським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Олес»до Державної податкової інспекції у м. Рівне про визнання нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000632342/0/23-121 від 26 лютого 2009 року та визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 15 липня 2009 року № 0005511742/2/17-23 в частині нарахування податку з доходів фізичних осіб у сумі 9 000 грн.

В обґрунтування вимог позовної заяви вказано, що нарахування обох платежів було здійснено на підставі аналізу однієї операції, а саме повернення директору ТзОВ «Олес»ОСОБА_1 грошових коштів, що були ним попередньо надані для погашення заборгованості ТзОВ «Олес»перед ТзОВ «Любисток»шляхом внесення готівкових коштів на розрахунковий рахунок кредитора.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2009 року позовні вимоги задоволено повністю. Рішення Державної податкової інспекції у м. Рівне про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000632342/0/23-121 від 26 лютого 2009 р визнано протиправним та скасовано в повному обсязі. Податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівне від 15 липня 2009 року № 0005511742/2/17-23 визнано протиправним та скасовано в частині нарахування податку з доходів фізичних осіб у сумі 9 000 грн., в тому числі 3 000 грн. -за основним платежем та 6 000 грн. -за штрафними санкціями з моменту його прийняття.

Зазначену постанову мотивовано тим, що юридично така операція як витрачання власних коштів працівником для вирішення господарських питань підприємства, так само як і видача працівнику готівкових коштів під звіт відповідає договору доручення. Скасування судом І інстанції податкового повідомлення-рішення мотивовано тим, що кошти, виплачені ТзОВ «Олес»ОСОБА_1 як покриття витрат, понесених ним на погашення заборгованості ТзОВ «Олес»перед ТзОВ «Любисток»підпадають під такий вид доходу, який не включається до складу загального оподатковуваного доходу, а також не може вважатися додатковим благом (доходом), оскільки носить компенсаційний характер.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідачем -Державною податковою інспекцією у м. Рівне, подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що позивачем порушено вимог пункту 2.11 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 та пп.3.1.3 п.3.1 ст.3, п.3.4 ст.3, пп.4.2.9 п.4.2 ст.4, п.7.1 ст.7, пп. 8.1.1, пп. 8.1.2 п.8.1 ст.8, пп. «а»п. 19.2 ст.19, пп. «а»пп.20.3.1, пп. 20.3.2 п. 20.3 ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»№ 889-ІV від 22 травня 2003 року.

Представник позивача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги заперечив та просить таку залишити без задоволення.

Представник відповідача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги підтримав та просить таку задовольнити.

Крім того, судом здійснено заміну відповідача у справі - Державної податкової інспекції у м. Рівне на правонаступника - Державну податкову інспекцію у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не знаходить підстав для задоволення такої.

Встановлено, що з 27 січня 2009 року по 13 лютого 2009 року працівниками Державної податкової інспекції у м. Рівне проведено планову виїзну документальну перевірку ТзОВ «Олес»за період з 01.04.2007 по 30.09.2008 року. За результатами перевірки складено акт № 131/23-100/31479062 від 13.02.2009 року, в якому зафіксовано порушення позивачем норм Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств від 28 грудня 1994 року, «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22 травня 2003 року та Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637.

На підставі акту перевірки податковим органом винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000632342/0/23-121 від 26 лютого 2009 року, згідно до якого до позивача застосовано суму штрафних санкцій в розмірі 5270 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0005511742/2/17-123, згідно з яким позивачу донараховано податкове зобов'язання за платежем «податок з доходів фізичних осіб»в сумі 9180 грн. (за основним платежем -3060 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -6120 грн.)

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 69 КАС доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно із ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно із ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Здійснивши перевірку висновків суду першої інстанції щодо відповідності оскаржуваних рішень вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України суд апеляційної інстанції погоджується з такими та вважає за необхідне зазначити наступне.

Виплата ОСОБА_1 грошових коштів здійснена на підставі даних регістру бухгалтерського обліку по субрахунку 372 «Розрахунки з підзвітними особами». Операція з оплати ОСОБА_1 товару, поставленого ТзОВ «Любисток», була здійснена підставі договору ДГ-0000003 від 19 січня 2006 року. Факт існування заборгованості ТзОВ «Олес» перед ТзОВ «Любисток» в загальній сумі 216118,50 грн. та її часткове погашення в сумі

20 000 грн. 03-06 квітня 2009 року підтверджується даними субрахунку 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками». Оплату власних коштів на погашення ТзОВ «Олес»перед ТзОВ «Любисток»ОСОБА_1 оформив авансовими звітами № АО-0000018 від 03 квітня 2007 року, № АО-0000019 від 06 квітня 2007 року, до звітів долучені квитанції № 91/1, № 51/1 РФ АТ «Український інноваційний банк», де одержувачем зазначено ТзОВ «Любисток», призначення платежу -«за товар», платник ТзОВ «Олес»через ОСОБА_2 В свою чергу, передача ОСОБА_2 готівкових коштів ОСОБА_1 для внесення в банк на рахунок ТзОВ «Любисток»оформлена письмовим розпорядженням керівника ТзОВ «Олес».

Згідно із Положенням про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженим Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, врегульовано порядок видачі готівкових коштів під звіт працівнику, а не порядок використання працівником підприємства власних коштів для вирішення господарським питань підприємства. Операції по використанню працівником підприємства власних коштів для вирішення господарським питань підприємства та видача працівнику готівкових коштів під звіт відповідає договору доручення, оскільки саме в силу положень ст. 1000 Цивільного Кодексу України одна сторона (повірений) зобов'язується здійснити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії, а правочин, вчинений повірений, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя. На довірителя, відповідно до ст.1007 Цивільного Кодексу України, покладається обов'язок забезпечення повіреного коштами, необхідними для виконання доручення, а якщо повірений використав власні кошти -відшкодування понесених витрат. Та обставина, що в квитанціях на оплату вказаних коштів від імені ТзОВ «Олес», як прізвище особи, через яку проведено платіж зазначено «ОСОБА_2», а не «ОСОБА_1»не спростовує факту погашення заборгованості за рахунок його коштів, адже документально підтверджено ту обставину, що ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_2 занести належні йому кошти в банк і оформити відповідні платіжні документи, які повернути йому для складання авансового звіту. Даними обліку позивача підтверджено, що вказані кошти в сумі 20 000 грн. обліковувалися саме як кошти, які підлягають до відшкодування ОСОБА_1 за здійснену ним оплату товару ТзОВ «Любисток».

Відповідно до п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»№ 889-ІV від 22 травня 2003 року, загальний місячний оподатковуваний дохід; чистий річний оподатковуваний дохід; доходи з джерелом їх походження з України, та іноземні доходи є об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб-резидентів. Згідно з п.4.2.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»№ 889-ІV від 22 травня 2003 року до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються доходи, отримані платником податків від його працедавця як додаткове благо, за винятками, передбаченими п.4.3 ст.4 даного Закону. До таких винятків відноситься і сума коштів , отриманих платником податку на відрядження або під звіт. В свою чергу, оподаткуванню підлягають тільки суми надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлений строк.

Аналізуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що кошти, виплачені ТзОВ «Олес»для ОСОБА_1 як покриття витрат, понесених ним на погашення ТзОВ «Олес»перед ТзОВ «Любисток»шляхом внесення власних готівкових коштів в банківську установу на розрахунковий рахунок кредитора, підпадають під той вид доходу, який, відповідно до пп. 4.3.2 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»№ 889-ІV від 22 травня 2003 року, не включається до складу загального оподатковуваного доходу. Також, ці грошові кошти не можуть вважатися додатковим благом (доходом), в розумінні пп.4.2.9 ст. 4 Закону, оскільки носять компенсаційний характер.

Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для задоволення позову.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції визнає, що судом першої інстанції, при вирішенні даного публічно-правового спору, правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. ст. 158-160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2009 року в справі № 2а-5295/09/1770 -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у випадку коли, відповідно до частин 3 та 7 ст. 160 КАС України, складення ухвали в повному обсязі відкладено -з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя: С. П. Нос

Судді: А. І. Рибачук

Р. Б. Хобор

Ухвалу складено в повному обсязі 02 липня 2012 року