Ухвала суду № 25081903, 28.05.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" травня 2012 р. м. Київ К-14254/08-С

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Бившевої Л.І.

Ланченко Л.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва

на постанову Господарського суду міста Києва від 27.06.2007

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.07.2008

у справі № 28/78-11/667-А (22-а-7198/07)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оферта»

до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва

про визнання недійсними рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду міста Києва від 27.06.2007, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.07.2008, позов задоволено повністю. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі м.Києва від 09.09.2004 № 0003762340/0/32112417 та від 30.11.2004 № 0003762340/0/32112417/2.

ДПІ у Святошинському районі м.Києва подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Посилається на порушення судами норм матеріального права: п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п.п. 6.1.1 п. 6.1, п.п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість».

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для зменшення позивачеві спірними податковим повідомленнями-рішення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 1139439,73 грн. слугували висновки перевірки, викладені в акті від 07.09.2004 № 297-23/030, про порушення позивачем вимог п.п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість». Позиція податкового органу полягає у тому, що позивач не мав права застосовувати 0 % ставку до здійснених операцій з продажу товару, оскільки експорт такого товару не підтверджується ВМД (графа 8 ВМД від 10.11.2003 № 301327 містить інформацію, яка не відповідає дійсності). Виходячи з цього, податкова інспекція дійшла висновку про заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1139439,73 грн., обчисленого нею за передбаченою п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість»ставкою - 20 %.

01.08.2003 між позивачем та ТОВ «Агротранс»укладено договір комісії № 13-С, за умовами якого ТОВ «Агротранс»здійснило від свого імені зовнішньоекономічну угоду про продаж насіння соняшника в інтересах та за рахунок позивача. Згідно із актом прийому-передачі товару від 10.11.2003 позивач передав ТОВ «Агротранс»насіння соняшника у кількості 4291132 т на суму 5668585,37 грн.

На виконання договору комісії ТОВ «Агротранс»(продавець) уклало зовнішньоекономічний контракт з ТОВ «JB&COMPANY»(Грузія, м. Тбілісі) від 28.0.2003 № 28/08/03 про поставку насіння соняшника.

Згідно із ВМД від 10.11.2003 товар задекларовано на експорт у кількості 4291132 кг, загальною фактурною вартістю 5697198,65 грн.

Вантажна митна декларація оформлена належним чином, містить на всіх її аркушах особисту номерну печатку інспектора митниці, що здійснив митне оформлення товару, напрямок переміщення предметів (експорт), найменування митного органу, в зоні якого розташовано пункт пропуску на митний кордон, напис митного органу про те, що задекларовані в ній товари вивезено за межі митної території України 10.11.2003, засвідчений підписом заступника начальника Миколаївської митниці та гербовою печаткою митного органу.

Позивачем сплачено всі митні збори, а право власності на товар перейшло до ТОВ «JB&COMPANY»після завершення завантаження товару на борт теплохода.

Відповідно до листа Південного регіонального управління Одеського прикордонного загону № 7/6104 від 10.09.2004, а також його листа від 16.03.2007 № 253/1926, отриманого на судовий запит, пароплав «SUSIE», прапор Румунія, порт приписки Констанца, державний кордон України на ділянці загону перетинав у пункті пропуску «Миколаївський морський торгівельний порт»- 10.11.2003 на відхід в порт Малага (Іспанія) з вантажем насіння соняшникове вагою 4.786,132 метричних тон, агентуюча фірма «Марконі», відправник «Оферта», м. Київ, вул. Генерала Наумова, 23 б, «Промспецнаб ЛТД»м. Донецьк, вул. Куйбишева, 211/19; напрямок -Малага, Іспанія.

Адміністрація Державної прикордонної служби України у листах від 11.09.2004 №7/5/12697, від 02.12.2004 № 7/5/18337, а також у листі від 26.03.2007 № 28/78-11/667, отриманому на судовий запит, зазначає, що за наявною у неї інформацією пароплав «SUSIE»», прапор Румунія, порт приписки Констанца, перетинав державний кордон України 10.11.2003., на відхід у пункті пропуску «Миколаївський морський торгівельний порт»з призначенням у порт Малага (Іспанія).

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального права, на які посилається податкова інспекція у касаційній скарзі, і вважає, що суди повно встановили обставини у справі, надали їм правильну правову оцінку на підставі законодавства, що врегульовує спірні відносини.

Відповідно до п. 6.2. ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції Закону України від 25.03.2005 р. N 2505-IV) при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить "0" відсотків до бази оподаткування.

Статтею 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»від 16.04.1991 № 959-XII під «експортом товарів»розуміється продаж товарів українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб'єктам господарської діяльності (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України, включаючи реекспорт товарів.

Абзацом 12 п.п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що товари вважаються експортованими платником податку в разі, якщо їх експорт засвідчений належно оформленою митною вантажною декларацією.

Зважаючи на те, що за зовнішньоекономічним контрактом на поставку соняшника здійснено продаж товару з вивезенням його через митний кордон України, експорт засвідчений належно оформленою митною вантажною декларацією, докази виявлення факту порушення позивачем митних правил відсутні, така операція є експортною, яка підлягає оподаткуванню за правилами п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість».

Докази, на які посилається податкова інспекція в обґрунтування власної позиції щодо відсутності факту вчинення експорту товару, оцінені судом першої інстанції за правилами, визначеними ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, в результаті чого останній взяв до уваги тільки належні та допустимі докази.

Посилання податкової інспекції у касаційній скарзі, які зводяться до необхідності переоцінки доказів у справі, не можуть бути взяті судом касаційної інстанції до уваги з огляду на межі повноважень суду касаційної інстанції, встановлені ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Господарського суду міста Києва від 27.06.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.07.2008 -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданої через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.І. Бившева

Л.В. Ланченко