Постанова № 25081886, 28.05.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" травня 2012 р. м. Київ К-14262/08-С

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Бившевої Л.І.

Ланченко Л.В.

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим

на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.05.2008

та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.07.2008

у справі №2-16/17817-2007А

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Кримавтотранс»

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.05.2008, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.07.2008, позов задоволено. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Сімферополі від 27.11.2007 № 0018152301/0 (70672/10/13-7) про визначення позивачу податкового зобов'язання із земельного податку в сумі 4668,42 грн., в тому числі 3112,28 грн. основного платежу та 1556,14 грн. штрафних (фінансових) санкцій. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ВАТ «АК «Кримавтотранс» 3,40 грн. державного мита.

ДПІ у м.Сімферополі подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Посилається на порушення судами норм матеріального права: статей 2, 7, 13, 15, 27 Закону України «Про плату за землю»від 03.07.1992 № 2335-XII, п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 № 2181-ІІІ, Постанови Кабінету Міністрів України «Про методику нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів»від 23.03.1995 № 213.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для визначення позивачеві спірним податковим повідомленням-рішенням податкового зобов'язання із земельного податку слугували висновки перевірки, викладені в акті від 20.11.2007 № 7384/23-7/03120667, про порушення вимог статей 2, 7, 13, 15, 27 Закону України «Про плату за землю»від 03.07.1992 № 2335-XII, що призвело до заниження податкового зобов'язання із земельного податку за липень -грудень 2006 року на суму 3112,28 грн. Порушення полягало у тому, що позивач при нарахуванні земельного податку застосовував коефіцієнт 0,8, а повинен був застосовувати коефіцієнт 1,0, встановлений Порядком нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженим наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства аграрної політики України, Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, Української академії аграрних наук від 27.01.2006 № 18/15/21/11 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.04.2006 за № 388/12262.

Визнаючи нечинним спірне податкове повідомлення-рішення, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, застосувавши положення частин третьої та восьмої статті 1 Закону України «Про систему оподаткування»від 25.06.1991 № 1251-XII, виходив з того, що встановлений вказаним вище Порядком нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів коефіцієнт підлягав застосуванню з 2007 року, відповідно, позивач обґрунтовано протягом липня -грудня 2006 року продовжував застосовувати коефіцієнт 0,8.

Суд касаційної інстанції не може погодитися з такими висновками судів попередніх інстанцій, оскільки останні при вирішенні даного спору порушили частини третю та восьму статті 1 Закону України «Про систему оподаткування»(чинного на час виникнення спірних відносин), безпідставно їх застосовувавши до даних правовідносин.

Зі змісту частини третьої статті 1 вказаного Закону випливає, що ставки і механізм справляння податків і зборів встановлюється лише законом про оподаткування. Зі змісту частини восьмої статті 1 -випливає, що дана норма забороняє вносити зміни і доповнення до цього Закону та інших законів України про оподаткування стосовно надання пільг, зміни податків, зборів (обов'язкових платежів), механізму їх сплати не пізніше, ніж за шість місяців до початку нового бюджетного року і те, що такі зміни набирають чинності з початку нового бюджетного року.

Запроваджений Порядком нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженим наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства аграрної політики України, Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, Української академії аграрних наук, коефіцієнт функціонального використання земель не є ставкою податку чи елементом механізму його справляння. Коефіцієнт характеризує функціональне використання земельної ділянки і є компонентом формули, за якою визначається нормативна грошова оцінка земель, встановлюється не законами про оподаткування, а підзаконними нормативно-правовими актами, що ухвалюються суб'єктами оціночної діяльності у сфері нормативної оцінки земель - органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, які здійснюють управління у сфері оцінки земель.

Враховуючи наведене, положення статті 1 Закону України «Про систему оподаткування»не можуть бути застосовані до даних правовідносин. Відтак, платник земельного податку зобов'язаний був використовувати при розрахунку такого податку коефіцієнт, визначений вказаним вище Порядком нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів.

Оскільки обставини у справі встановлені повно і правильно, але суди попередніх інстанцій допустили порушення норм матеріального права, що призвело до неправильних висновків та, відповідно, ухвалення незаконних судових рішень, суд касаційної інстанції вважає за необхідне скасувати останні та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сімферополі задовольнити.

Постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.05.2008 та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.07.2008 скасувати.

Прийняти нову постанову.

Відмовити у задоволенні позову повністю.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної постанови, поданої через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

судді Л.І. Бившева

Л.В. Ланченко