Ухвала суду № 25081850, 28.05.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" травня 2012 р. м. Київ К/9991/9087/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Бившевої Л.І.

Ланченко Л.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Чернігові

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2011

у справі № 2а-2963/10/2570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська гірничо -металургійна компанія Чернігів»

до Державної податкової інспекції у м.Чернігові

про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.08.2010 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2011 постанову суду першої інстанції скасовано, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Чернігові від 12.11.2009 № 0005732320/0, від 20.01.2010 № 0005732320/1, від 23.03.2010 № 0005732320/2, від 27.05.2010 № 0005732320/3.

ДПІ у м.Чернігові подала касаційну скаргу, якою просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції. Посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права: п. 3.1 ст. 3, п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п.п.7.3.1, п.п.7.3.3, п.п. 7.3.5 п. 7.3 ст. 7, п. 10.1 ст. 10, п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 № 283/97-ВР.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Однією з підстав для визначення позивачеві спірними податковими повідомленнями-рішеннями податкового зобов'язання з податку на прибуток слугували висновки перевірки, викладені в акті від 02.11.2009 № 843/23/34258827, про порушення позивачем вимог п.п. 7.3.3 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке полягало у тому, що позивач не включив до складу валового доходу за 2008 рік прибуток, отриманий внаслідок перерахунку балансової вартості валюти, що знаходилась на банківському рахунку підприємства. Позиція податкового органу полягає у тому, що непогашена протягом звітного періоду -4 кварталу 2008 року заборгованість, виражена в іноземній валюті, розглядається умовно проданою (погашеною) в останній день звітного періоду за офіційним валютним обмінним курсом НБУ, що діяв на такий день. При цьому балансова вартість такої заборгованості у наступному звітному періоді визначається на підставі такого перерахунку. Таким чином, станом на 31.12.2008 іноземна валюта - 261679,45 дол. США, що знаходилась на банківському рахунку позивача, отримана від іноземних покупців у зв'язку з продажем товару у 4 кварталі 2008 року, повинна бути перерахована як непогашена заборгованість і становити 2014931,77 грн., а прибуток в сумі 339292,27 грн., отриманий внаслідок такого перерахунку, - віднесений до складу валового доходу.

Підпункт 7.3.3 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначає порядок відображення балансової вартості заборгованості, вираженої в іноземній валюті, у податковому обліку платника податку та порядок оподаткування операцій з такою заборгованістю.

При цьому, виходячи з положень абзацу 6 п.п. 7.3.3 п. 7.3 ст. 7 Закону, іноземна валюта, отримана як виручка від продажу товарів (робіт, послуг), не підпадає під термін «заборгованість»для цілей цього підпункту.

Абзацом п'ятим п.п. 7.3.3 п. 7.3 ст. 7 Закону передбачено, що балансова вартість іноземної валюти, отриманої як виручка, яка обліковується на банківських рахунках платника податку на дату закінчення звітного періоду, підлягає перерахунку в такому ж порядку як і заборгованість.

При цьому дана норма стосується лише порядку перерахунку балансової вартості іноземної валюти, що передбачений в абзаці першому п.п. 7.3.3 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», і не стосується передбаченого абзацом четвертим п.п.7.3.3 п. 7.3 цього Закону порядку розрахунку прибутку або збитку від операції з продажу (погашення) заборгованості чи з умовного продажу (погашення) заборгованості та формування в залежності від результату такого розрахунку валових доходів чи валових витрат.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, станом на 31.12.2008 на балансі позивача обліковувалась перерахована в гривні валютна виручка від продажу товару в сумі 2014932,94 грн. В акті перевірки (сторінка 8) балансова вартість валюти, отриманої платником податку у зв'язку з продажем товару, після перерахунку станом на 31.12.2008 визначена за курсом 7,7 грн. за 1 дол. США в сумі 2014932,94 грн., що відповідає визначеній позивачем. Зазначена перерахована балансова вартість валютної виручки врахована 05.01.2009 при визначенні доходу від продажу валютної виручки.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції знаходить правильним висновок суду апеляційної інстанції щодо відсутності факту заниження позивачем у 4 кварталі 2008 року валового доходу.

Іншою підставою для донарахування позивачеві податкового зобов'язання з податку на прибуток слугували висновки перевірки, викладені у вказаному вище акті перевірки, про порушення позивачем вимог п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке полягало у тому, що підприємство визначало балансову вартість іноземної валюти за курсом НБУ на дату отримання валютних коштів на банківський рахунок, а не на дату нарахування (отримання) доходу від реалізації товарів, в результаті чого підприємством за 2008 рік занижено податок на прибуток. Вказане порушення, на думку податкового органу, призвело до порушення позивачем вимог п.п. 7.3.5 п. 7.3 ст. 7 цього Закону.

Підпунктом 11.3.1 п. 11. 3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця на банківський рахунок платника податку в оплату товарів, що підлягають продажу, або дата відвантаження товарів.

Згідно із п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону доходи, отримані (нараховані) платником податку в іноземній валюті у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, перераховуються в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату отримання (нарахування) таких доходів, і не підлягають перерахуванню у зв'язку зі зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.

Балансова вартість іноземної валюти, отриманої платником податку у зв'язку з таким продажем (виручка в іноземній валюті), визначається за курсом, зазначеним у першому абзаці підпункту 7.3.1 Закону.

Отже, у випадку коли для платника податку першою подією є відвантаження товару на експорт, його валові доходи визначаються за офіційним валютним курсом Національного банку України на дату відвантаження і не підлягають перерахуванню у зв'язку зі зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.

При цьому отримання валютної виручки за проданий на експорт товар є другою подією і безпосередньо не впливає на суму валових доходів від продажу товарів.

Одночасно, в момент отримання валютної виручки платник податку у відповідності до абзацу другого п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст.7 Закону формує балансову вартість іноземної валюти за офіційним валютним курсом Національного банку України на дату відвантаження товару, яка згідно з абзацом п'ятим п.п. 7.3.3 п. 7.3 ст. 7 Закону підлягає перерахунку у разі зміни офіційного валютного курсу.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, у періоді з 01.01.2008 по 30.06.2009, позивач здійснив відвантаження товару на експорт, оплата за який надійшла у майбутніх податкових періодах, та нарахував валовий доход на дату такого відвантаження, виходячи з офіційного валютного курсу Національного банку України, який діяв на дату нарахування таких доходів.

Відповідно до п.п. 7.3.5. п. 7.3 ст. 7 Закону у разі продажу іноземної валюти за гривні валові доходи платника податку збільшуються на суму гривень, отриманих від покупця у зв'язку з таким продажем, а валові витрати такого платника податку збільшуються на суму балансової вартості такої іноземної валюти.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач визначив балансову вартість валютної виручки від продажу товару за офіційним курсом НБУ на дату відвантаження товару, яка згідно із абзацом п'ятим п.п. 7.3.3 п. 7.3 ст. 7 Закону перерахована у зв'язку зі зміною офіційного валютного курсу на дату отримання. В подальшому перерахована балансова вартість валютної виручки включена до валових витрат.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про неправомірність позиції податкового органу щодо завищення позивачем валових витрат.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального права, на які посилається податкова інспекція у касаційній скарзі, та вважає, що суд повно встановив обставини у справі та надав їм правильну правову оцінку на підставі норм законодавства, що підлягали застосуванню до даних правовідносин. Підстави для задоволення касаційної скарги та скасування постанови суду апеляційної інстанції відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Чернігові залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2011 -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданої через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.І. Бившева

Л.В. Ланченко