Ухвала суду № 25081760, 11.06.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" червня 2012 р. м. Київ К/9991/95036/11

Вищий адміністративний суду України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі міста Донецька

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10.10.2011

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.12.2011

у справі № 2а/0570/4771/2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Союзпромінвестдонбас»

до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі міста Донецька

про скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 10.10.2011, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.12.2011, позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Куйбишевському районі м.Донецька від 09.03.2011 № 0000072344/31226834/6041. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3,40 грн.

ДПІ у Куйбишевському районі міста Донецька подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Посилається на порушення судами норм матеріального права: п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.3, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п.7.5.1 п. 7.5, п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, ст. ст. 203, 215, 228, 236 Цивільного кодексу України, ст. 1, п. 1, п. 2, п. 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 № 996-ХIV, п. 2.1, п. 2.2, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 № 168/704, абз. 1 п. 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України віл 22.10.2010 № 984 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 12.01.2011 № 34/18772, а також посилається на порушення судами норм процесуального права: ст. 11, ст. 69, ст. 79, ст. 86, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для зменшення податковим повідомленням-рішенням від 09.03.2011 № 0000072344/31226834/6041 бюджетного відшкодування на загальну суму 1269160,00 грн. слугували висновки документальної виїзної перевірки з питань підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала відносини з ПП «Росмет», викладені в акті від 14.02.2011 № 277/23-313/31226834, про порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1 п.7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5, п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягало у неправомірному віднесенні до складу податкового кредиту податку на додану вартість за період грудень 2009 року, січень -березень 2010 року, що призвело до завищення бюджетного відшкодування за березень 2010 на суму 1269160 грн.

Позиція податкового органу полягає у тому, що позивач не має права на податковий кредит з податку на додану вартість за наслідками операцій за правочинами з ПП «Росмет» від 26.11.2009 № 26/11-01 про постачання товару та з ТОВ «АМК Трейдинг»від 01.07.2009 № 01/07-01 про організацію перевезень вантажу. Позиція податкового органу полягає у тому, що такі правочини в силу вимог ст. 228 Цивільного кодексу України є нікчемними, оскільки є такими, що порушують публічний порядок внаслідок того, що не спричиняють реального настання правових наслідків. При цьому податковий орган виходить з того, що фактичне здійснення постачання, приймання-передачі та оприбуткування товарно-матеріальних цінностей по ланцюгу від ТОВ «Азов Бізнес Трейдінг»до ПП «Росмет»не підтверджено.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередній інстанцій норм матеріального права, на які посилається податкова інспекція у касаційній скарзі, та вважає, що суди попередніх інстанцій повно встановили обставини у справі та надали їм правильну правову оцінку на підставі законодавства, що підлягало застосуванню при вирішення даного спору.

Судами попередніх інстанцій досліджено питання щодо реального вчинення спірних правочинів, досліджено умови поставки, і, за наявності доказів, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій, а саме: договорів, специфікацій до договорів, рахунків, накладних, податкових накладних, товарно-транспортних накладних, звітів експедитора, платіжних доручень, актів здачі-приймання робіт (послуг), а також враховуючи обставини щодо правочинів з ТОВ «АМК Трейдинг», встановлені судовими рішеннями в адміністративних справах, що набрали законної сили: постановами Донецького окружного адміністративного суду від 16.05.2011 у справі № 2а/0570/4769/2011 та від 24.03.2011 у справі № 2а/0570/2042/2011, які згідно із вимогами ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України не потребували доказуванню при розгляді даної справи № 2а/0570/4771/2011, встановлено факт реального вчинення господарських операцій, за наслідками яких позивачем сформовано спірний податковий кредит, та відсутність підстав для висновку про нікчемність таких договорів.

Актами перевірок та судами попередніх інстанцій не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування податкового кредиту (п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (у редакції, чинній на час формування податкового кредиту), яке б позбавляло його права на формування податкового кредиту.

Несплата одним з постачальників товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання податкових зобов'язань, порушення ним певних вимог податкового законодавства та правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та заявлення бюджетного відшкодування.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) на час здійснення господарської операцій з придбання товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-якого з контрагентів.

Лише встановлення в ході судового розгляду на підставі належних доказів факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та праві на отримання бюджетного відшкодування. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Податковий орган не довів суду те, що усі досліджені судами первинні документи, складені за наслідками здійснення спірних господарських операцій, не відповідають дійсності, що укладення договорів не відповідало дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків та те, що договір укладено позивачем з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та бюджетного відшкодування.

Враховуючи наведене, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржені судові рішення -без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі міста Донецька залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10.10.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.12.2011 -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданої через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-239і Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

О.М. Нечитайло