Ухвала суду № 25081417, 11.06.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" червня 2012 р. м. Київ К/9991/94552/11

Вищий адміністративний суду України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

при секретарі Мартиненко І.В.

за участю представників

позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 22.03.2011

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2011

у справі № 2а/1770/546/2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго»

до Державної податкової інспекції у м. Рівному

про визнання нечинними податкових повідомлень -рішень ,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 22.03.2011, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2011, позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 21.01.2011 № 0000182342 та від 21.01.2011 № 0000172342. Присуджено на користь позивача з Державного бюджету України судовий збір у сумі 3,40 грн.

ДПІ у м.Рівному подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. Посилається на порушення судами норм матеріального права: п. 1.11 ст. 1, п. 11.11 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», наголошуючи на тому, що позивач, застосовуючи касовий спосіб при визначенні податкових зобов'язань за жовтень 2010 року, зобов'язаний був застосовувати такий спосіб при визначенні податкового кредиту.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для зменшення позивачеві спірними податковими повідомленнями-рішеннями від'ємного значення податку на додану вартість на суму 675252,00 грн. та визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 264260,00 грн. слугували висновки перевірки, викладені в акті від 11.01.2011 № 7/23-100/36598008, про порушення позивачем вимог п. 1.11 ст. 1, п. 11.11 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення від'ємного значення між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту у жовтні 2010. Порушення полягало у тому, що позивач, застосовуючи касовий спосіб до визначення податкових зобов'язань жовтня 2010 року, не застосовує його при визначенні податкового кредиту цього періоду. Позивачем сформовано податковий кредит за операціями з придбання газу у ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»на дату отримання податкових накладних, а не на дату списання коштів з банківського рахунку.

Згідно із п.п. 11.11. ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» тимчасово, до набрання чинності Податковим кодексом України, платники податку, які продають теплову енергію, газ природний (крім скрапленого), включаючи вартість його транспортування, надають послуги водопостачання, водовідведення, чи надають послуги, вартість яких включається до складу квартирної плати чи плати за утримання житла, фізичним особам, бюджетним установам, не зареєстрованим платниками цього податку, а також житлово-експлуатаційним конторам, квартирно-експлуатаційним частинам, товариствам співвласників житла, іншим подібним платникам податку, які здійснюють збір коштів від зазначених покупців з метою подальшого їх перерахування продавцям таких товарів (послуг) у компенсацію їх вартості (далі - ЖЕКи), визначають базу оподаткування операцій з поставки таких товарів (послуг) за касовим способом. За касовим способом визначається також база оподаткування операцій з поставки зазначених товарів (послуг) для ЖЕКів та бюджетних установ, що отримують ці товари (послуги), у разі якщо вони зареєстровані як платники податку.

Зміст вказаної норми встановлює правила визначення бази оподаткування за касовим способом для операцій з поставки товарів (послуг), зокрема з поставки природного газу вказаними у ній суб'єктами, і не встановлює спеціальні правила щодо дати виникнення права на податковий кредит за операціями з придбання товарів (послуг), які входять у вищезазначений перелік, та інших товарів (послуг). Тому у частині, що стосується формування податкового кредиту за операціями з придбання товарів (послуг) застосовуються загальні правила визначення дати виникнення права на податковий кредит, що регламентовані п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", тобто за «першою подією».

З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій щодо відсутності з боку позивача порушень пункту 11.11 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість»є правильними. У позивача не було підстав формувати податковий кредит за правилами касового методу, що визначені у п. 1.11 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість».

Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 22.03.2011 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2011 -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданої через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Г. Пилипчук

судді Л.В. Ланченко

О.М. Нечитайло