Ухвала суду № 25081398, 01.06.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

01 червня 2012 року м. Київ В/9991/1677/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

судді-доповідача Маринчак Н.Є.,

суддів: Голубєвої Г.К., Карася О.В., Костенка М.І., Рибченка А.О.,

перевіривши заяву Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області

про допуск до перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 22 березня 2012 року

у справі №2-а-18050/10/0570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод метизних виробів"

до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Макіївська об'єднана державна податкова інспекція у Донецькій області звернулась до Вищого адміністративного суду України з заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 22 березня 2012 року у справі №2-а-18050/10/0570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод метизних виробів" до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до статті 2391 Кодексу адміністративного судочинства України (із змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 7 липня 2010 року № 2453-VІ «Про судоустрій і статус суддів»), заява про перегляд судових рішень подається до Верховного Суду України через Вищий адміністративний суд України, який за змістом статей 2392 та 240 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряє відповідність заяви вимогам цього Кодексу та вирішує питання про допуск справи до провадження.

Згідно п.1 ст.237 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.239-1 КАС України передбачено, що до заяви мають бути додані копії різних за змістом судових рішень, в яких має місце неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

В обґрунтування вимог заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 22 березня 2012 року Макіївська об'єднана державна податкова інспекція у Донецькій області вказує на неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Так, в оскаржуваній ухвалі Вищий адміністративний суд України зазначив, судами попередніх інстанції встановлено, що постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26.02.2010, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 03.06.2010 по справі №2а-1063/10/0570, яка набрала законної сили, дії Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції щодо неприйняття та невизнання декларації позивача з податку на додану вартість за жовтень 2009 року визнані неправомірними. Ухвалою від 20.08.2010 судом було призначено судово-економічну експертизу, на вирішення якої поставлено наступне питання: чи підтверджується первинними документами висновки акту перевірки Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції від 15.01.2010 №101/15/31313921, з урахуванням судового рішення по справі №2а-1063/10/0570. Згідно висновку судово-економічної експертизи від 10.09.2010 №256/24 по адміністративній справі №2а-18050/10/0570, висновки акту перевірки Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції від 15.01.2010 №101/15/31313921, з урахуванням судового рішення по справі №2а-1063/10/0570 не підтверджуються. Експертом зазначено, що згідно наданих первинних документів позивача вбачається, що згідно п.п.7.7.1 п.п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" максимальна сума бюджетного відшкодування на яку має право позивач у листопаді 2009 року, яка встановлюється як сума платежів податку на додану вартість, здійснювана у попередніх податкових періодах (жовтні 2009 року) складає 4203416,04грн. Фактично, згідно наданих експерту документів - податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2009 року та розрахунку суми бюджетного відшкодування за листопад 2009 року - сума, що заявлена підприємством до відшкодування складає 3600000,00грн. Отже, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що заявлена до бюджетного відшкодування позивачем сума податку на додану вартість в розмірі 3600000,00грн., згідно декларації з податку на додану вартість за листопад 2009 року та розрахунок суми бюджетного відшкодування за листопад 2009 року, є обґрунтованим та правомірним.

На підтвердження мотивів перегляду вказаної ухвали суду касаційної інстанції Макіївська об'єднана державна податкова інспекція у Донецькій області посилається на постанову Вищого адміністративного суду України від 24 листопада 2011 року (К-8248/09), в якій, на її думку, інакше застосовані спірні норми матеріального права у подібних правовідносинах.

Разом з тим, як зазначає Вищий адміністративний суд України в згаданій постанові, приймаючи оскаржувані рішення, суди дійшли висновку про те, що для правомірного віднесення позивачем до податкового кредиту відповідного періоду, а в подальшому отримання відшкодування податку на додану вартість достатньо таких підстав, як наявність належним чином оформленої вантажно - митної декларації та податкових накладних за квітні, травні 2005р. Проте п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону "Про податок на додану вартість" передбачає, крім визначених судом обов'язкових підстав виникнення у платника податку права на відшкодування, ще наявність такої підстави, як наявність факту поставки товару. Так, згідно з п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Тобто, поставка товару є необхідною передумовою правомірності отримання відшкодування податку на додану вартість. У періоді, в якому була здійснена перевірка, контролюючим органом встановлено, що підприємство здійснювало діяльність, пов'язану з купівлею-продажем товарів. Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що вимогу судів першої та апеляційної інстанції учасниками процесу не надано жодних інших первинних бухгалтерських документі (угоди оренди чи відповідального зберігання товару, акти виконаних робіт, товарно-транспортні накладні тощо), які б свідчили про факт виконання (здійснення) договору укладеного між сторонами.

За таких обставин, в згаданих вище рішеннях Вищого адміністративного України, яке оскаржується та на яке посилається скаржник в заяві, різні обставини справи.

Таким чином, підстави для допуску справи до провадження для перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 22 березня 2012 року відсутні.

Керуючись статтями 236 -240 Кодексу адміністративного судочинства України -

У Х В А Л И В :

Відмовити Макіївській об'єднаній державній податковій інспекції у Донецькій області в допуску справи для перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 22 березня 2012 року у справі №2-а-18050/10/0570.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: ____Н.Є. Маринчак

____Г.К. Голубєва

____О.В. Карась

____ М.І. Костенко

____А.О. Рибченко