Ухвала суду № 25080901, 14.06.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" червня 2012 р. м. Київ К-9655/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Маринчак Н.Є.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Сесемко А.О.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 14.06.2012 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків, Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову господарського суду м. Києва від 10.08.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2009

у справі № 28/515-А

за позовом Державного підприємства „Укррезерв"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з

великими платниками податків

третя особа: Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва

про скасування податкових повідомлень -рішень

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство „Укррезерв" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про скасування податкових повідомлень -рішень.

Постановою господарського суду м. Києва від 10.08.2007 позовні вимоги задоволено частково.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2009 постанову господарського суду м. Києва від 10.08.2007 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції Спеціалізована державна податкова інспекція у м. Києві по роботі з великими платниками податків, Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва звернулись до Вищого адміністративного суду України з касаційними скаргами, в яких просять скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Касаційні скарги вмотивовані тим, що судом апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, відповідачем проведено планову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2003 по 30.06.2005 та складено акт № 690/15-2/13677856 від 01.12.2005.

За результатами перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0000401502/0 від 14.12.2005, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 4698421 грн.: 2661464 грн. основний платіж, 2036957 грн. штрафні санкції.

В порядку адміністративного оскарження відповідачем Рішенням про результати розгляду первинної скарги №1625/10/15-220 від 20.02.2006 відповідачем скасовано податкове повідомлення-рішення №0000401502/0 від 14.12.2005 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 111783 грн.: 66425 грн. основний платіж, 45358 грн. штрафні санкції.

Рішеннями Державної податкової адміністрації у м. Києві № 2714/7/25-114 від 27.04.2006 та Державної податкової адміністрації України № 7620/6/25-0115 від 12.07.2006 рішення залишено без змін, а скарга позивача без задоволення.

Прийняті податкові повідомлення - рішення №0000061520/2 від 03.05.2006 та №0000401502/3 від 19.07.2006, якими позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 4586638 грн.: 2595039 грн. основний платіж, 1991599 грн. штрафні санкції

Судами попередніх інстанцій встановлено, 27.10.2003 позивач отримав від ТОВ „Трансекспорт" заготовки оптичних елементів загальною вартістю 6609374, 50 грн., у тому числі податок на додану вартість 1101562, 50 грн.

ТОВ „Трансекспорт" видало позивачу податкову накладну №15 від 27.10.2003.

Товар був повернутий ТОВ „Трансекспорт", відповідно до чого ТОВ „Трансекспорт" видало позивачу Розрахунок №1 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної №15.

Позивачем Розрахунок №1 було враховано до зменшення податкового кредиту у січні 2004 року.

Відмітка на Розрахунку №1, засвідчена підписом посадової особи позивача, свідчить про те, що зазначений розрахунок був отриманий позивачем в 15.12.2003.

Згідно з п. 4.5 ст. 4 Закону України „Про податок на додану вартість", якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Відповідно до пп. 4.5.1 п. 4.5 ст. 4 Закону України „Про податок на додану вартість", якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок відкоригованого значення податку; б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за наслідками такого податкового періоду у разі, якщо він є зареєстрованим як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів (послуг).

Відповідно до цього, позивач був зобов'язаний зменшити податковий кредит на відповідну суму саме в грудні 2003 року.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанцій стосовно того, що доказів отримання зазначеного розрахунку у січні 2004 року позивачем не надано.

Як встановлено судами, що позивачем у відповідності до пп. 4.5.1 п. 4.5 ст. 4 Закону України „Про податок на додану вартість" після кожного повернення йому товару від контрагентів-покупців, підтвердженого матеріалами справи, зменшено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість з розрахунку суми податку, включеного до вартості поверненого товару, що підтверджується наявними в матеріалах справи розрахунками коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних.

З огляду на зазначене, судова колегія Вищого адміністративного суду України погоджується із висновком судів щодо необґрунтованості тверджень відповідача в частині, що стосується встановленого відповідачем заниження позивачем податкового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 1101562, 50 грн.

Стосовно оподаткування операцій купівлі-продажу оптичного скла.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ТОВ „Агрорайон" було укладено договір купівлі-продажу №26-12-2003 від 26.12.2003, відповідно до умов якого позивач придбав скло оптичне БК-10 у кількості 397150 куб. см за ціною 25,18 грн. за 1 куб. см.

Загальна вартість товару склала 12000284, 40 грн., у тому числі податок на додану вартість 2000047, 40 грн.

Отримання товару позивачем підтверджується специфікацією, актами прийому-передачі товару, видатковими накладними, дорученнями, податковою накладною №244 від 26.12.03 року та не заперечується сторонами

В подальшому між позивачем та ТОВ „Інвексим" укладено договір комісії №КК/8 від 26.12.2003, згідно з умовами якого позивач (комітент) доручає ТОВ „Інвексим" (комісіонер) здійснити експортну операцію з продажу переданого на комісію оптичного скла.

На виконання договору комісії №КК/8 від 26.12.03 року ТОВ „Інвексим" уклало 23.06.2003 контракт № WN-23/06 з нерезидентом про продаж оптичного скла за ціною 4,75 долари США за куб.см.

Всього реалізовано 397150 куб. см оптичного скла на загальну суму 1886462, 50 доларів США (10057108, 88 грн. за курсом НБУ).

Фактичне вивезення товару (скла оптичного БК-10) за межі митної території країни відбулось 15.01.2004, що підтверджується належним чином оформленими вантажно-митними деклараціями.

Відповідно до пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України „Про податок на додану вартість" за нульовою ставкою оподатковуються операції з поставки послуг, що складаються із робіт з рухомим майном, попередньо ввезеним на митну територію України для виконання таких робіт та вивезеним за межі митної території України платником, що виконував такі роботи, або одержувачем-нерезидентом.

Товари вважаються експортованими платником податку в разі, якщо їх експорт засвідчений належно оформленою митною вантажною декларацією.

Вищенаведені суми податкового кредиту підтверджуються податковою накладною, виписаною позивачеві ТОВ „Агрорайон" в грудні 2003 року.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанцій стосовно того, що вантажно митні декларації оформлені належним чином, що підтверджує виконання умов договору та факт перетину митного кордону.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків, Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову господарського суду м. Києва від 10.08.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2009 у справі № 28/515-А залишити без задоволення, а оскаржувані рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків, Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва залишити без задоволення.

Постанову господарського суду м. Києва від 10.08.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2009 у справі № 28/515-А залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді Н.Є. Маринчак О.І. Степашко

Суддя М.О. Федоров