Постанова № 25041534, 26.06.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" червня 2012 р. Справа № 5023/1398/12

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пуль О.А.,

суддя Камишева Л.М., суддя Лакіза В.В.,

при секретарі - Козікові І.В.,

за участю представників сторін:

позивача -представник ОСОБА_1 за довіреністю № 38-4055/391 від 27.10.2010 р.

відповідача -представники: ОСОБА_2 за довіреністю № 66-01-16/233 від 21.06.2012 року, ОСОБА_3 за довіреністю № 66-01-16/302 від 21.11.2011 року, ОСОБА_4 за довіреністю № 66-01-16/8 від 10.01.2012 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача -Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут»Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, м. Харків,( вх.1879Х/2-7) на рішення господарського суду Харківської області від 17.05.2012 р. у справі №5023/1398/12,

за позовом -Комунального підприємства «Харківські теплові мережі», м. Харків,

до - Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут»Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, м. Харків,

про спонукання укласти договір, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 17.05.2012р. у справі №5023/11398/12 (суддя Лаврова Л.С.) позов задоволено. Постановлено спонукати Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут»Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України укласти договір № 7075/12 про закупівлю теплової енергії в гарячій воді за державні кошти, а саме, пункти 4.3,4.4, підпункт 7.3.3 пункту 7.3 викласти в наступній редакції:

«4.3 Споживач має право здійснювати попередню оплату до початку розрахункового періоду. Споживач самостійно сплачує Теплопостачальній організації вартість, зазначеної в додатку 1 до Договору кількості теплової енергії, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію Споживач здійснює:

- до 28 -го числа поточного місяця, при розрахунках за показниками приладів обліку;

до 18-го числа місяця, наступного за розрахунковим, при відсутності приладів комерційного обліку»;

«4.4. Розрахунки за показниками приладів комерційного обліку:

- якщо фактичне використання теплової енергії більше, ніж зазначене в Договорі, це перевищення окремо сплачується Споживачем не пізніше 28-го числа поточного місяця»;

«п.7.3.3 п.7.3 несвоєчасне виконання розрахунків за спожиту теплову енергію -пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми за кожен день прострочення про сплату за період з дня наступу строку оплати до дня фактичної оплати».

Стягнуто з відповідача на користь позивача 1073,00 судового збору.

Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут», не погоджуючись із вказаним рішенням господарського суду першої інстанції, звернувся з апеляційною скаргою, в якій з посиланням на порушення господарським судом норм процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 17.05.2012 р. по справі №5023/1398/12 та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на те, що запропонована позивачем редакція пунктів 4.3, 4.4 підпункту 7.3.3 пункту 7.3 договору № 7075/12 про закупівлю теплової енергії в гарячій воді за державні кошти від 09.02.2012 року суперечить частинам 2,4 статті 179 Господарського процесуального кодексу України; Інструкції щодо заповнення Типового договору про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти, затвердженої наказом Міністерства економіки України від 27.07.2010 року № 925; частині 1 статті 49 Бюджетного кодексу України; підпункту 2 пункту 1 постанови КМУ № 1404 від 09.10.2006 року; частині 1 статті 43 та частині 4 статті 48 Бюджетного кодексу України. Спірна редакція договору в частині строків розрахунків ставить позивача в нерівні з відповідачем умови, які на думку апелянта, заздалегідь унеможливлюють своєчасну оплату природного газу, що завідомо веде до примусового обмеження його споживання і неможливості у зв'язку з цим вироблення теплової енергії в достатній кількості.

Щодо строків розрахунків апелянт вважає, що щоденне перерахування певного відсотку всіх коштів, які надходять за теплову енергію, про що зазначено судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні, не передбачено «Порядком відкриття поточних рахунків із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять як плата за послуги з теплопостачання, та проведення розрахунків за спожитий природний газ», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2008 року № 1082.

Пунктом 20 «Примірного договору про постачання природного газу за нерегульованим тарифом підприємствам теплоенергетики на виробництво теплової енергії для надання населенню послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.10.2009 року № 1087, встановлена оплата природного газу та послуг з його транспортування протягом місяця, в якому здійснюється транспортування та постачання природного газу. Остаточний розрахунок за фактично спожитий природний газ та послуги з його транспортування проводяться до 20 числа місяця, що настає за місяцем, в якому здійснювалися транспортування та постачання природного газу, на підставі акта приймання -передачі.

Щодо попередньої оплати апелянт посилається на те, що підпунктом 2 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 1404 від 09.10.2006 року передбачено, що у договорах про закупівлю товарів, робіт і послуг за бюджетні кошти замовники можуть передбачати, відповідно до належним чином оформленого рішення головного розпорядника бюджетних коштів, попередню оплату на строк не більше одного місяця, лише у разі закупівлі робіт та послуг, якщо розмір такої оплати не перевищує 30 відсотків їх вартості.

Отже, апелянт вважає, що він може сплатити тільки після отримання послуг, що підтверджується рахунком-фактурою, актом виконаних робіт по відпуску теплової енергії за період та актом звіряння розрахунків, тому його редакція викладена пунктами 4.3 і 4.4 , на його думку, є законною і обґрунтованою.

Окрім того, апелянт вважає, що статтею 627 Цивільного кодексу України, якою закріплено принцип свободи договору, встановлено, що відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Проте, всупереч зазначеному, позивач, який надає послуги з постачання водяної пари і гарячої води і є єдиним підприємством, з яким відповідач може укласти відповідний договір, примушує відповідача укласти договір виключно на умовах позивача, що не взято, на погляд апелянта, до уваги судом першої інстанції.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 17.05.2012 року у справі № 5023/1398/12 -залишити без змін.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноважених представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та, повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просив суд спонукати відповідача укласти договір про закупівлю теплової енергії в гарячій воді за державні кошти в редакції КП «Харківські теплові мережі».

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що на 18.01.2012 року відповідачем запрошено позивача для переговорів щодо участі в процедурі закупівлі в одного учасника на послуги з постачання водяної пари і гарячої води в 2012 році. За результатами проведених переговорів позивачем надано відповідачу пропозицію на закупівлю теплової енергії за процедурою закупівлі в одного учасника. 30.01.2012 року позивач за вх. № 347/1000 отримав від відповідача повідомлення про акцепт пропозиції, відповідно до якого позивач є переможцем вищевказаної процедури закупівлі. 09.02.2012 року відповідачу надано позивачем підписаний останнім договір №7075/12 від 09.02.2012 року з додатками про закупівлю теплової енергії в гарячій воді за державні кошти, предметом якого за кодом ДК 016-97 є «послуги з постачання пари і гарячої води (включно з холодоагентами)». 20.02.2012 року, за вх. № 1651 позивач отримав від відповідача підписаний договір з протоколом розбіжностей щодо умов договору «ІУ. Порядок здійснення оплати», а саме, п.4.3, п.4.4 та «УІІ. Відповідальність сторін», а саме, по п.п. 73.3.3 п.7.3 із супровідним листом від 15.02.2012 року № 66-07/15, а також підписані додатки до договору, по яким розбіжності між сторонами відсутні. 06.03.2012 року позивач надав відповідачу протокол узгодження розбіжностей до вищенаведеного договору. Отже, оскільки сторони не досягли згоди по двох істотних умовах договору про закупівлю, позивач звернувся до суду.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що він є бюджетною установою та повністю фінансується з Державного бюджету України і будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, як це передбачено частиною 1 статті 23 Бюджетного кодексу України. Здійснювати попередню оплату він може тільки у разі, якщо розмір такої оплати не перевищує 30 відсотків їх вартості, а остаточний розрахунок здійснити після отримання послуг шляхом надання доручення на здійснення платежу органу Державного казначейства України. Отже, оскільки у Типовому договорі про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти, затвердженого наказом Міністерства економіки від 27.07.2010 року № 925, не передбачена відповідальність замовника у вигляді штрафних санкцій (неустойка, штраф, пеня), тому відповідач вважає, що редакція пунктів 4.3,4.4, підпункту 7.3.3. пункту 7.3 договору, викладена позивачем, суперечить нормам діючого законодавства України.

17.05.2012 року місцевим господарським судом постановлено оскаржуване судове рішення. При цьому, задовольняючи позовні вимоги позивача, суд виходив з того, що запропонований позивачем проект договору та, зокрема, пункти 4.3, 4.4, підпункт 7.3.3 пункту 7.3, не суперечить чинному законодавству.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 41 Закону України «Про здійснення державних закупівель»від 01.06.2010 року № 2289-УІ передбачені істотні умови договору про закупівлю, якими є : предмет договору (найменування, номенклатура, асортимент); кількість товарів, робіт і послуг та вимоги щодо їх якості; порядок здійснення оплати; сума, визначена у договорі; термін та місце поставки товарів, надання послуг, виконання робіт; строк дії договору; права та обов'язки сторін; зазначення умови щодо можливості зменшення обсягів закупівлі залежно від реального фінансування видатків; відповідальність сторін.

Частиною 2 цієї ж статті передбачено, якщо сторони не досягли згоди щодо всіх істотних умов, договір про закупівлю вважається неукладеним.

Частиною 1 статті 40 Закону України «Про здійснення державних закупівель»встановлено, що договір про закупівлю укладається в письмовій формі відповідно до положень Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Враховуючи положення статей 638-646 Цивільного кодексу України, статті 181 Господарського процесуального кодексу України та статті 41 закону України «Про здійснення державних закупівель», як вірно встановлено судом першої інстанції і цього не спростовано в апеляційній інстанції, сторони фактично не досягли згоди по двох істотних умовах договору про закупівлю, а саме, щодо порядку здійснення оплати та відповідальності сторін.

Статтею 649 Цивільного кодексу України передбачено, що розбіжності, що виникли між сторонами при укладанні договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом, вирішуються судом.

По суті розбіжностей між сторонами щодо неузгоджених умов договору, колегія суддів встановила таке.

Пункт 4.3 в редакції позивача передбачає наступне: «4.3. Споживач має право здійснювати попередню оплату. До початку розрахункового періоду Споживач самостійно сплачує Теплопостачальній організації вартість, зазначеної в додатку 1 до Договору кількості теплової енергії, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію Споживач здійснює:

- до 28 -го числа поточного місяця, при розрахунках за показниками приладів обліку;

до 18-го числа місяця, наступного за розрахунковим, при відсутності приладів комерційного обліку».

Відповідачем запропоновано пункт 4.3 договору в такій редакції: «4.3 Споживач має право здійснювати попередню оплату. До початку розрахункового періоду Споживач самостійно сплачує Теплопостачальній організації вартість, зазначеної в додатку 1 до Договору кількості теплової енергії, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію Споживач здійснює шляхом, передачі органу Державного казначейства України доручення на здійснення оплати: до 18 -го числа місяця, наступного за розрахунковим, при розрахунках за показниками приладів обліку; до 18-го числа місяця, наступного за розрахунковим, при відсутності комерційного обліку».

Пункт 4.4 договору в редакції позивача передбачає наступне: «4.4. Розрахунки за показниками приладів комерційного обліку: - якщо фактичне використання теплової енергії більше, ніж зазначене в Договорі, це перевищення окремо сплачується Споживачем не пізніше 28-го числа поточного місяця».

Відповідачем запропоновано пункт 4.4 договору в такій редакції: «4.4. Розрахунки за показниками приладів комерційного обліку: - якщо фактичне використання теплової енергії більше, ніж зазначене в Договорі, це перевищення окремо сплачується Споживачем не пізніше 18-го числа місяця, наступного за розрахунковим».

Колегія суддів, переглянувши неузгоджені умови договору, вважає за доцільне визнати, що умови порядку здійснення оплати за спірним договором, які запропоновані позивачем, є такими, що відповідають нормам чинного законодавства і повинні бути застосовані при укладанні договору № 7075/12 від 09.02.2012 року про закупівлю теплової енергії в гарячій воді за державні кошти.

Так, по-перше, договір про закупівлю теплової енергії в гарячій воді за державні кошти, предметом якого за кодом ДК 016-97 є «Послуги з постачання пари і гарячої води (включно з холодоагентами)», заснований на Типовому договорі про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти, затвердженому Наказом Міністерства юстиції України 10.08.2010 року за № 655/17950, з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про теплопостачання», зокрема, положень статей 24,25 цього Закону.

По-друге, розрахунки позивача за природний газ, що є єдиною сировиною для виробітку теплової енергії, згідно укладених з НАК «Нафтогаз України» договорів здійснюється шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу, а остаточний розрахунок за фактично переданий газ -до 14 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Втретє, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.2008 року № 1082 для комунальних підприємств теплоенергетики, теплових електростанцій, теплоелектроцентралей, котельних і інших суб*єктів господарювання, які ведуть діяльність, пов'язану з постачанням теплової енергії, введені поточні рахунки зі спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за використаний природний газ , винятково, на які зараховується плата за теплову енергію від всіх категорій споживачів. Таким чином, КП «Харківські теплові мережі»розраховується за природний газ шляхом щоденного перерахування певного відсотку всіх коштів, що надходять за теплову енергію на поточний рахунок, відкритий у філії -Харківське обласне управління АТ «Ощадбанк», на рахунок НАК «Нафтогаз України».

Щодо п.4.4 в редакції відповідача колегія суддів вважає, що запропонований ним порядок остаточного розрахунку за спожиту теплову енергію - «шляхом передачі органу Державного казначейства України доручення на здійснення оплати», фактично не є розрахунком, спростовує відповідне грошове зобов'язання відповідача як різновид цивільних відносин, що виникає внаслідок вчинення платником дій, спрямованих на здійснення платежу на користь іншої особи (одержувача), та суперечить умові п.4.1 договору (за яким редакція сторонами узгоджена), якою сторони передбачили, що розрахунки провадяться шляхом перерахування коштів на рахунок Теплопостачальної організації, тобто позивача у справі.

Підпункт 7.3.3 пункту 7.3 «Види порушень Споживача та санкції за них»договору в редакції позивача передбачає наступне: «7.3.3 несвоєчасне виконання розрахунків за спожиту теплову енергію -пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми за кожен день прострочення про сплату за період з дня наступу строку оплати до дня фактичної оплати».

Відповідачем запропоновано альтернативну редакцію підпункту 7.3.3 пункту 7.3 «Види порушень Споживача та санкції за них»договору, а саме,: «7.3.3 несвоєчасну передачу органу Державного казначейства України доручення на здійснення оплати -відповідальність згідно діючого законодавства»; «7.3.3. несвоєчасне виконання розрахунків за спожиту теплову енергію - пеня, яка нараховується з 19 числа місяця, наступного за розрахунковим, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми за кожен день прострочення про сплату за період з дня наступу строку оплати до дня фактичної оплати».

Колегія суддів, переглянувши неузгоджені умови договору в цій частині, вважає за доцільне визнати, що умови відповідальності сторін за спірним договором, які запропоновані позивачем є такими, що відповідають нормам чинного законодавства і повинні бути застосовані при укладанні договору № 7075/12 від 09.02.2012 року про закупівлю теплової енергії в гарячій воді за державні кошти.

Так, по - перше, умови щодо забезпечення грошових зобов'язань передбачені Типовим договором про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти, затвердженим Наказом Міністерства економіки України від 27.07.2010 р. № 925.

По - друге, жодним нормативно -правовим актом чинного законодавства України не передбачено ані умов щодо звільнення державних установ від відповідальності за порушення ними зобов'язань за господарськими договорами, в тому числі грошових зобов'язань. Крім того, Закон України «Про відповідальність за своєчасне виконання грошових зобов'язань»від 22.11.1996 року № 543/96 ВР (зі змінами від 10.02.2002 року), дія якого розповсюджується на підприємства всіх форм власності і господарювання ( установи, підприємства, організації), регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань та передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Посилання відповідача на частину 1 статті 23 Бюджетного кодексу України, якою передбачено, що будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, на частину 1 статті 49 Бюджетного кодексу України, згідно з якою розпорядник бюджетних коштів після отримання товарів, робіт і послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов'язання приймає рішення про їх оплату та надає доручення на здійснення платежу органу Державної казначейської служби України, на підпункт 2 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 09.10.2006 року №1404, що у договорах про закупівлю за бюджетні кошти замовники можуть передбачати попередню оплату на строк не більше одного місяця лише у разі, якщо розмір такої оплати не перевищує 30 відсотків їх вартості, на частину 4 статті 48 Бюджетного кодексу України, згідно з якою бюджетні асигнування не передбачають видатки на оплату штрафних санкцій, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки вказані норми Бюджетного кодексу України регулюють відносини між ним як розпорядником бюджетних коштів та бюджетом. Відносини ж між позивачем та відповідачем ґрунтуються на нормах Цивільного та Господарського кодексів України.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з оскаржуваним рішенням і вважає його правомірним і обґрунтованим та таким, що відповідає матеріалам справи та нормам чинного законодавства.

Відповідно до статті 33 господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-як фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до приписів статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача -Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут»Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України є необґрунтованою і не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення у даній справі, тому рішення господарського суду Харківської області від 17.05.2012 року у справі № 5023/1398/12 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись статтями 99, 101, п.1 ч.1 статті 103, ст. 105, Господарського процесуального кодексу України, Харківський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут»Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 17.05.2012 р. у справі №5023/1398/12 залишити без змін.

Головуючий суддя О. А. Пуль

суддя Л.М.Камишева

суддя В.В. Лакіза