Рішення № 25040168, 20.06.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-71/4518-2012 20.06.12

За позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування»

до Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс»

про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 3 617,24 грн.

Суддя Нечай О.В

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність 29/12 від 11.01.2012 р.

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування»(далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс»(далі - відповідач) про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 18 804,72 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем, як страховиком виплачено страхове відшкодування в розмірі 18 205,94 грн., внаслідок чого до позивача в порядку ст. 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат та ліміту відповідальності до відповідача, як до особи, яка відповідальна за заподіяні збитки, оскільки саме з вини особи, яка керувала транспортним засобом, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача, сталася дорожньо-транспортна пригода (далі -ДТП).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.04.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-71/4518-2012, розгляд справи призначено на 27.04.2012 р.

27.04.2012 р. представником позивача через відділ діловодства господарського суду міста Києва подано документи для долучення до матеріалів справи.

У судове засідання 27.04.2012 р. сторони з'явились, судом оголошено перерву в судовому засіданні до 23.05.2012 р.

18.05.2012 р. представник позивача через відділ діловодства господарського суду міста Києва подав документи для долучення для матеріалів справи.

23.05.2012 р. представник відповідача подав через відділ діловодства господарського суду міста Києва письмовий відзив на позов.

23.05.2012 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подано заяву про зменшення позовних вимог та заперечення на відзив відповідача.

У судове засідання 23.05.2012 р. представник позивача з'явився. Вимоги ухвали від 06.04.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/4518-2012 позивач виконав.

Представник відповідача у судове засідання 23.05.2012 р. з'явився. Вимоги ухвали від 06.04.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/4518-2012 відповідач виконав частково.

У судовому засіданні 23.05.2012 р. представники сторін заявили клопотання про продовження строку розгляду спору на п'ятнадцять днів згідно зі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши у судовому засіданні 23.05.2012 р. клопотання представників сторін про продовження строку розгляду спору, враховуючи особливості розгляду спору, суд дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання про продовження строку розгляду спору.

Судом 23.05.2012 р. оголошено перерву в судовому засіданні до 20.06.2012 р.

05.06.2012 р. представником відповідача через відділ діловодства господарського суду міста Києва подано письмовий відзив на позов.

У судове засідання 20.06.2012 р. представник позивача з'явився, позов підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 20.06.2012 р. не з'явився.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.03.2011 р. між Товариством з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування»(далі - позивач) та ОСОБА_2 (далі - страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 202.11.2054501 (далі - Договір), відповідно до якого позивачем було застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме: автомобіля «Кіа», державний номерний знак НОМЕР_1.

20.06.2011 р. приблизно о 16 год. 50 хв. ОСОБА_3, керуючи автомобілем марки «ЗАЗ», державний номерний знак НОМЕР_2, рухаючись на перехресті вулиць Леніна і Плеханова в м. Макіївці, на порушення вимог п. 8.7.3 «е»Правил дорожнього руху проїхав на сигнал світлофору, що забороняє рух (червоний), внаслідок чого сталася дорожньо-транспортна пригода - зіткнення з автомобілем марки «Кіа», державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_4, який від удару скоїв зіткнення з автомобілем марки «Хюндай», що спричинило пошкодження транспортних засобів.

Відповідно до постанови Кіровського районного суду м. Макіївки від 03.08.2011 р. ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування усіма видами транспортних засобів на строк шість місяців.

Постановою Апеляційного суду Донецької області від 26.09.2011 р. постанову Кіровського районного суду м. Макіївки від 03.08.2011 р. по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 за ст. 124 КУпАП змінено, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн. на користь держави.

Відповідно до Звіту про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу № 1850/11 від 18.07.2011 р., вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Кіа», державний номерний знак НОМЕР_1, під час ДТП, яка сталась 20.06.2011 р. приблизно о 16 год. 50 хв. на перехресті вулиць Леніна і Плеханова в м. Макіївці, складає 22 958,94 грн.

Вказаний у Звіті № 1850/11 від 18.07.2011 р. розмір матеріального збитку підтверджений електронним розрахунком системи «Аудатекс», рекомендованої Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року N 142/5/2092.

Позивачем складений та підписаний страховий акт № 2310-1 від 13.07.2011 р., згідно з яким пошкодження транспортного засобу марки «Кіа», державний номерний знак НОМЕР_1, внаслідок ДТП, яка сталась 20.06.2011 р. приблизно о 16 год. 50 хв. на перехресті вулиць Леніна і Плеханова в м. Макіївці, визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 18 205,94 грн.

На підставі сформованого страхового акту № 2310-1 від 13.07.2011 р., позивачем здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 18 205,94 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 4152 від 21.07.2011 р.

Згідно з статтею 993 Цивільного кодексу України та статтею 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат (затрат) переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув право вимоги до відповідальної за заподіяні збитки особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується винною особою.

Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «ЗАЗ», державний номерний знак НОМЕР_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Метро Кеш Енд Кері Україна»(ОСОБА_3 є працівником страхувальника автомобіля «ЗАЗ», державний номерний знак НОМЕР_2, що підтверджується подорожнім листом службового легкового автомобіля серії ПЗС № 1243232), на момент ДТП була застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Європейський страховий альянс»згідно з Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/2223114.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Таким чином, на підставі вищезазначених норм та у зв'язку з укладенням Полісу № АА/2223114 відповідач прийняв на себе обов'язок відшкодовувати шкоду, заподіяну страхувальником майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля «ЗАЗ», державний номерний знак НОМЕР_2.

Враховуючи те, що цивільно-правова відповідальність Товариства з обмеженою відповідальністю «Метро Кеш Енд Кері Україна»в момент скоєння їхнім працівником під час виконання своїх службових обов'язків вищезазначеного ДТП була застрахована відповідачем, що підтверджується Полісом № АА/2223114, відповідач згідно з статтею 993 Цивільного кодексу України та статтею 27 Закону України «Про страхування» зобов'язаний в межах ліміту відповідальності виплатити страхове відшкодування позивачу.

Позивач звернувся до відповідача із заявою про відшкодування шкоди в порядку регресу № 2310 від 01.11.2011 р.

З матеріалів справи вбачається, що заяву № 2310 від 01.11.2011 р. відповідач отримав, відповіді на неї не надав, відшкодування не здійснив.

23.05.2012 р. позивачем через відділ діловодства господарського суду міста Києва подана заява про зменшення позовних вимог у зв'язку з тим, що відповідач здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 15 187,48 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Згідно з ч. 6 ст. 22 ГПК України господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

З огляду на вищенаведене, оскільки заява позивача про зменшення розміру позовних вимог не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, судом приймається вищезазначена заява позивача.

Таким чином, з огляду на вищенаведене, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь залишкову суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 3 018,46 грн., пеню в розмірі 440,67 грн., інфляційні втрати в розмірі 72,82 грн. та 3 % річних в розмірі 85,29 грн.

Відповідач у своєму письмовому відзиві заперечує проти стягнення пені в розмірі 440,67 грн., 3 % річних в розмірі 85,29 грн. та інфляційних втрат в розмірі 72,82 грн. Судом не приймаються заперечення відповідача з огляду на наступне.

Згідно з ч. ч. 1,3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про правомірність нарахування позивачем пені, оскільки позивач є особою, яка має право на отримання страхового відшкодування в розумінні ст. 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 07.09.2011 р. у справі № 48/144.

Судом здійснено перерахунок пені та встановлено, що позивачем допущено помилку при розрахунку розміру пені. Таким чином, розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 436,49 грн.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом здійснено перерахунок заявленого розміру 3 % річних та інфляційних втрат та встановлено, що позивачем вірно розраховано розмір 3 % річних та інфляційних втрат. Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 3 % річних в розмірі 85,29 грн. та інфляційні втрати в розмірі 72,82 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 3 018,46 грн., пені в розмірі 440,67 грн., 3 % річних в розмірі 85,29 грн. та інфляційних втрат в розмірі 72,82 грн. підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс»(04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 33-37, ідентифікаційний код: 19411125) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування»(01004, м. Київ, вул. Червоноармійська, 15/2, ідентифікаційний код: 36086124) страхове відшкодування в порядку регресу в розмірі 3 018 (три тисячі вісімнадцять) грн. 46 коп., пеню в розмірі 436 (чотириста тридцять шість) грн. 49 коп., втрати від інфляції в розмірі 72 (сімдесят дві) грн. 82 коп., 3 % річних в розмірі 85 (вісімдесят п'ять) грн. 29 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 607 (одна тисяча шістсот сім) грн. 64 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

Суддя О.В. Нечай

Повне рішення складено 25.06.2012 р.