Рішення № 25030633, 26.06.2012, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 0503/3326/2012

2/0503/1923/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.06.2012 . Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Худіної О.О.

при секретарі Смага Н.М.

за участю представника позивача

Публічного акціонерного товариства

«Укрсоцбанк» Бистрицької І.О.

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Артемівську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»до ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»про визнання угод за кредитним договором недійсними, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк»звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором, в якому вказав, що АКБ «Укрсоцбанк»з метою приведення його діяльності у відповідність із вимогами Закону України «Про акціонерні товариства»був перетворений у публічне акціонерне товариство. З 14 червня 2010 року повна назва банку: Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк»(надалі за текстом «Позивач»). Відповідно до п. 1.2. Статуту в новій редакції, що зареєстрована 14.06.2010 року, ПАТ «Укрсоцбанк»є правонаступником АКБ «Укрсоцбанк», йому належать всі права та обов'язки, рухоме та нерухоме майно, що належало АКБ «Укрсоцбанк».

17 травня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», в особі Артемівського відділення Донецької обласної філії (надалі за текстом «Позивач»), та ОСОБА_2 (надалі за текстом «Відповідач») було укладено Договір кредиту № 45-14/80 (надалі за текстом «Договір кредиту»). Відповідно до п. п. 1.1, 1.2., 2.1. Договору кредиту, Позивач в порядку та на умовах, визначених Договором кредиту, надав Відповідачу у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 23000,00 (Двадцять три тисячі) доларів США (надалі за текстом «Кредит»), зі сплатою 13 (тринадцять цілих нуль десятих) процентів річних та комісій, для оплати придбаного Відповідачем у Приватного підприємця ОСОБА_4 автомобіля за договором купівлі-продажу № 34 від 15.05.2007 року. Згідно з умовами п.1.1., п. 2.4.1., 3.3.7., 3.3.9. Договору кредиту Позичальник зобов'язався: щомісяця до 10 числа сплачувати транші основної заборгованості у сумі 273,81 доларів США; до 10 числа місяця наступного за звітним сплачувати відсотки за користування кредитними коштами. Відповідно до Договору застава № 1 від 17.05.2007 року під забезпечення власних кредитних зобов'язань відповідач передав позивачу в заставу транспортний засіб марки VOLKSWAGEN, модель PASSAT, 2004 рік випуску, колір синій, реєстраційний номер НОМЕР_1, об'єм двигуна 1781 куб. см., шасі (кузов, рама) № НОМЕР_3, тип транспортного засобу - легковий універсал, що належить Відповідачу на підставі Свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_4, виданого РЕВ 8-го МРВ ДАЇ міста Артемівська 16 травня 2007 року. Відповідач систематично порушував терміни сплати траншів кредиту та процентів. На заборгованість, що утворилась станом на 07 квітня 2009 року у сумі 32469,39 доларів США, або 249755,04 гривень позивач отримав 17 червня 2009 року рішення Артемівського міськрайонного суду (суддя Тверський С.М.) по справі № 2-3756-2009, що набуло чинності 11.07.2009 року. Позивач вказує, що з урахуванням вимог Закону України «Про виконавче провадження»борг мав бути погашений за рахунок примусової реалізації предмета застави - автомобіля марки VOLKSWAGEN, модель PASSAT, реєстраційний номер НОМЕР_1. Але погасити борг у сумі 32469,39 доларів США, або 249755,04 гривень, в тому числі основну заборгованість за кредитом у сумі 18345,23 доларів США, або 146517,84 гривень не вдалось, бо місце знаходження автомобіля невідоме. З 03.03.2010 року автомобіль перебуває у розшуку, але позитивного результату немає (Постанова ВДВС Артемівського МУЮ про розшук майна боржника від 03.03.2010 р.; Лист Управління ДАІ від 04.10.2011 р.). З пункту 1.1. Договору кредиту убачається, що кредит у сумі 23000,00 доларів США наданий Відповідачу на умовах платності, отже зі сплатою процентів за користування кредитними коштами. З довідки про стан заборгованості за Договором кредиту убачається, що станом на 04.04.2012 року основна заборгованість Відповідача по кредиту становить 18345,23 доларів США, або 146517,84 гривень. Враховуючи, що проценти нараховуються щомісячно до дня повернення позики, Позивач вважає за необхідне стягнути заборгованість за процентами, що нараховані на основну заборгованість протягом періоду з 07.04.2009 р. по 04.04.2012 р. у сумі 8290,67 доларів США, або в еквіваленті за курсом НБУ на 04.04.2012 р. (798,67) у сумі 66215,09 гривень. З посиланням на ст..ст. 525, 526, ч. 1 ст.1048 ЦК України, ч. 7ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», позивач просив суд стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»в особі Артемівського відділення, заборгованість по процентам за період з 07 квітня 2009 року по 04.04.2012 року за Договором кредиту № 45-14/80, укладеним 17 травня 2007 pоку, у сумі 66215,09 гривень (шістдесят шість тисяч двісті п'ятнадцять гривень 09 копійок), що еквівалентно за курсом НБУ на 04.04.2012 року сумі 8290,67 доларів США, та стягнути на користь позивача з відповідача судові витрати.

ОСОБА_2 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»про стягнення боргу за кредитним договором не визнав, та надав суду зустрічний позов до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»про визнання угод за кредитним договором недійсними, в якому вказав, що 17.05.2007 року між ним та АКБ «Укрсоцбанк»був укладений кредитний договір №45-14/80 у валюті США, на суму 23 000 доларів, під 13% річних, на строк до 10.05.2014 року. У забезпечення зобов'язань за кредитним договором №45-14/80 17.05.2007 року між ним та банком було укладено договір застави № 1. Згідно даного договору він передав банку, як забезпечення виконання кредитних зобов'язань транспортний засіб марки VW PASSAT, 2004 року випуску, заставна вартість якого на момент оформлення кредитного договору складала 116150,00 гривень, що складає в еквіваленті 23 000,00 доларів США. 17.05.2007 року, через касу Банку, за заявою про видачу готівки, були видані готівкою 23 000 доларів США. Умовами договору №45-14/80 встановлено: 2.1 Надання кредиту проводитися шляхом перерахування Банком коштів з позичкового рахунку Позичальника на цілі, визначені п. 1.2 цього Договору. 2.2 Моментом (днем) надання кредиту вважається день перерахування з позичкового рахунку Позичальника на поточній рахунок Позичальника, в повній сумі кредиту згідно даного Договору. 2.3 Моментом (днем) повернення кредиту вважається день зарахування на відповідні рахунки кредитора суми кредиту, нарахованих відсотків та можливих пені і штрафних санкцій, визначених цим Договором. 2.4. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється в валюті кредиту. 2.4.1 Сплата процентів здійснюється у валюті кредиту. Пунктом 1.1. кредитного договору №45-14/80 Банком був встановлений графік щомісячного погашення заборгованості по кредиту в доларах США, а також передбачена сплата Позичальником відсотків за користування кредитом. Також Договором передбачена грошова одиниця, в якій повинні були погашатися відсотки за користування кредитом, а саме в доларах США. У період з 17.05.2007 по сьогоднішній день Позичальником було в сплачено в касу Банку готівкою 4 654.77 доларів США в рахунок погашення тіла кредиту і 3 850.56 доларів США в рахунок погашення відсотків по кредиту. На початку 2009 року Позичальник отримав Постанову ВДВС Артемівського МРУЮ про арешт всіх рахунків, що належать йому. У переліку арештованих рахунків не був вказаний поточний рахунок, відкритий в ДОФ АКБ «Укрсоцбанк». ОСОБА_2 вказує, що після цього він зрозумів, що дії банку при видачі кредиту не відповідали умовам договору кредиту, а саме не був виконаний п. 2.2. договору кредиту (перерахування грошових коштів з кредитного рахунку на поточних рахунок). В зв'язку з вказаним, не враховуючи той факт, що гроші були отримані, момент виконання зобов'язань перед банком у нього не настав, і він має право не виконувати умов Договору, передбачені пунктами 1.1,2.4.1,333,3.3.7,3.3.9. Крім того, ОСОБА_2 вважає, що такими діями банк змусив його порушити валютне законодавство, за порушення якого він міг би бути підданий стягненню. В зв'язку з порушенням банком при укладанні кредитного договору діючого законодавства, надання кредиту, сплата тіла кредиту та процентів є правочинами, які повинні бути визнанні недійсними, так як вони вчинені під впливом обману та з порушенням приписів Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю ". Крім того ОСОБА_2 вказує, що банк не мав права видавати кредит та отримувати плату по ньому у іноземній валюті. Посилався на рішення Конституційного суду України від 10 листопада 2011 року, ст.. 11 Закону України «Про захист прав споживачів»Постанову НБУ № 280 від 17.06.2004 року якою затверджено «Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України», Закон України «Про банки та банківську діяльність», Закон України «Про Національний банк», Закон України «про платіжні системи та переказ коштів в Україні», Декрет кабінету міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»та ст..ст. 6, 192, 202, 203, 215, 524, 533, 607,1054 ЦК України, та в зв'язку з доводами викладеними у зустрічному позові ОСОБА_2 просив суд визнати правочини по погашенню основної суми боргу та правочини по погашенню процентів по Договору кредиту № 45-14/80 від 17.05.2007 року, надалі Договір кредиту, недійсними, вчиненими під впливом обману та з порушенням приписів Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю "; визнати недійсними пункти 1.1., 2.1., 2.4., 2.4.1., 3.1.1. Договору кредиту та визнати за позичальником право не виконувати пункти 1.1., 2.4.1.; визнати, спираючись на п. 2.2. Договору кредиту, що строк для виконання позичальником кредитного зобов'язання ще не настав; визнати, що банк незаконно відкрив позичальнику позичковий рахунок в іноземній валюті; визнати недійсним договір застави № 1 від 17.05.2007 року, що укладений між банком та ОСОБА_2

У судовому засіданні представник позивача ПАТ «Укрсоцбанк»первісний позов підтримала повністю на підставах викладених у ньому та просила його задовольнити, зустрічний позов не визнала, та просила у його задоволенні відмовити на підставі доводів вказаних у письмовому запереченні, а саме: платежі позичальника на погашення кредиту та процентів за Договором кредиту № 45-14/80 від 17.05.2007 року не є правочинами, а є дія, направлена на виконання існуючого у платника зобов'язання сплатити ту чи іншу суму відповідно до укладеного правочину. Чинне законодавство не містить норм, які б передбачали можливість визнавати з будь яких підстав недійсними дії, направлені на виконання правочину, що реально відбулись в минулому. Кредит в сумі 23000,00 доларів США був дійсно виданий відповідно до Заяви про видачу готівки № 20-5 від 17.05.2007 року через касу банку. Договір кредиту не містить пунктів, які б це забороняли, п. 2.1. Договору кредиту передбачає можливість надання кредиту шляхом перерахування коштів з позичкового рахунку, не обмежуючи його способи та форми. Відповідно до п. 3.1.1. кредитор відкрив на ім'я позичальника ОСОБА_2 позичковий рахунок № НОМЕР_5 для виплати з нього кредиту. Саме з вказаного позичкового рахунку № НОМЕР_5 відповідно до Заяви на видачу готівки № 20-5 від 17.05.2007 року позичальник через касу банку отримав суму кредиту 23000,00 доларів США. Позичковий рахунок з балансовим номером 2203 - це рахунок бухгалтерського обліку банку, який відкривається відповідно до Постанови НБУ від 17.06.2004 р. № 280 «Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України та Інструкції про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку банків України», надалі Постанова НБУ № 280, для аналітичного обліку довгострокових кредитів на поточні потреби, що надані фізичним особам. Згідно законодавства, а саме: ст. 21 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", ст.ст. 7, 55 Закону України "Про Національний банк України" державне регулювання ринку банківських послуг здійснюється Національним банком України. Форми регулювання та межі повноважень Нацбанку при здійсненні функцій банківського регулювання і нагляду визначені ст. 66 Закону, згідно якої Нацбанк здійснює наглядову діяльність за банками у формі адміністративного та індикативного регулювання. Адміністративне регулювання передбачає, зокрема, встановлення вимог і обмежень щодо діяльності банків. Отже, відкриття позичкового рахунку для аналітичного обліку довгострокового кредиту фізичній особі - відповідає вимогам, встановленим НБУ у межах його повноважень. Станом на 17.05.2007 року - дату укладання Договору кредиту в іноземній валюті з фізичною особою і видача кредиту в іноземній валюті - операція законна. На час укладення Договору кредиту банк мав банківську ліцензію №5, видану йому Національним банком України 29.12.2001, на право здійснення операцій, визначених частиною 1 та пунктами 5-11 частини 2 статті 47 Закону України „ Про банки і банківську діяльність " (у тому числі, на право розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик -пункт 3 частини 1 статті 47 Закону України „Про банки і банківську діяльність ") та дозвіл № 5-2 від 29.07.2003 (з додатком) на право здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 частини 2 та частиною четвертою статті 47 Закону України „Про банки і банківську діяльність " (у тому числі, на право здійснювати операції з валютними цінностями - пункт 1 частини 2 статті 47 Закону України „Про банки і банківську діяльність "). В період дії Договору кредиту вищевказаний дозвіл був замінений дозволом №5-3 від 21.09.2009 (з додатком). Через зміну найменування Національний банк України 29.06.2010 видав банку банківську ліцензію № 5 та дозвіл № 5-3 (з додатком). При укладенні Договору кредиту ОСОБА_2 були відомі усі його умови, ніщо не перешкоджало йому звернутися до банку з клопотанням про отримання кредиту в національній валюті - гривні. Крім того, з тексту Договору кредиту убачається, що дата його укладання - 17 травня 2007 року, зустрічний позов датований 10.05.2012 року. Оскільки, ОСОБА_2 особисто укладав договір кредиту, то він міг довідатись про порушення свого права в день його укладання - 17.05.2007 року. Відповідно до частин 3 та 4 статті 267 ЦКУ: «Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.»Трирічний строк позовної давності у даному випадку сплив 17.05.2010 року, тобто, зустрічний позов від 10.05.2012 року заявлений після спливу строку позовної давності. Банк звернувся до суду з клопотанням застосувати до вимог ОСОБА_2 строк позовної давності в три роки з наслідками, передбаченими законом. Що стосується вимог ОСОБА_2 про визнання того факту що строк для виконання позичальником основного зобов'язання ще не настав, то п. 3.3.8. Договору кредиту передбачає, що позичальник зобов'язаний протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати одержання повідомлення кредитора про затримання сплати частини кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць (п.п. 3.2.3.1.) повернути в повному обсязі кредит, нараховані проценти з можливою неустойкою. Ці приписи Договору кредиту повністю узгоджуються з чинним законодавством. В зв'язку з систематичним невиконанням позичальником ОСОБА_2 своїх зобов'язань по Договору кредиту банк пред'явив позичальнику ОСОБА_2 претензію від 16.01.2009 року № 45-01/59 з вимогою достроково повернути кредит. Дана претензія була отримана ОСОБА_2 20.01.2009 року. Отже, не пізніше 21.02.2009 року ОСОБА_2 повинен був повернути кредит в повному обсязі з нарахованими процентами та можливою неустойкою. Фактично, він не виконав цього і на теперішній час. Крім того, за позовом банку до ОСОБА_2 від 07.04.2009 року про стягнення суми боргу, що утворився за Договором кредиту станом на 07 квітня 2009 року у сумі 32469,39 доларів США, або в еквіваленті за курсом НБУ 249755,04 гривень банк отримав позитивне для нього Рішення Артемівського міськрайонного суду від 17.06.2009 року по справі № 2-3756-2009, що набуло чинності 11.07.2009 року. Отже, є чинне рішення суду, яким повністю задоволений позов банку про дострокове стягнення боргу за Договором кредиту. Що стосується вимоги про визнання недійсним Договору застави № 1, який був укладений 17.05.2007 року між банком та ОСОБА_2, то в зв'язку з тим, що відсутнє належне виконання кредитних зобов'язань з боку позичальника ОСОБА_2 Він не надав доказів виконання своїх зобов'язань за Договором кредиту у повному обсязі. Отже, в наявності є дійсне кредитне зобов'язання, яке позичальник ОСОБА_2 не виконав у повному обсязі, не довів, що є підстави, передбачені договором застави чи законом для визнання останнього недійсним. Крім того, позовна вимога щодо визнання Договору застави недійсним заявлена 10.05.2012 року, в той час як 17.05.2010 року сплив трирічний строк позовної давності. Банк звертається до суду з клопотанням застосувати до вимоги позивача про визнання недійсним Договору застави строк позовної давності з наслідками, передбаченими законом.

У судовому засіданні ОСОБА_2 підтримав зустрічний позов на підставі викладених у ньому доводів, просив суд задовольнити його позов у повному обсязі, у задоволенні позову ПАТ «Укрсоцбанк»до нього просив відмовити у повному обсязі.

У подальшому, ОСОБА_2 після постановлення судом ухвали про закінчення з'ясування обставин та перевірки їх доказами, було надано клопотання про уточнення позовних вимог, яке було відхилено судом. У судове засідання для виступу у судових дебатах ОСОБА_2 не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутність.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, розглядаючи позови в межах заявлених вимог та на підставі наявних доказів, суд приходить до висновку, що позов Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»до ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором підлягає задоволенню у повному обсязі, у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»про визнання угод за кредитним договором недійсними треба відмовити у повному обсязі, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та не оспорюється сторонами по справі,

17 травня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», в особі Артемівського відділення Донецької обласної філії та ОСОБА_2 було укладено Договір кредиту № 45-14/80. Відповідно до п. п. 1.1, 1.2., 2.1. Договору кредиту, банк в порядку та на умовах, визначених Договором кредиту, надав ОСОБА_2 у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 23000,00 доларів США, зі сплатою 13 процентів річних та комісій, для оплати придбаного ОСОБА_2 автомобіля за договором купівлі-продажу № 34 від 15.05.2007 року. Згідно з умовами п.1.1., п. 2.4.1., 3.3.7., 3.3.9. Договору кредиту ОСОБА_2 зобов'язався: щомісяця до 10 числа сплачувати транші основної заборгованості у сумі 273,81 доларів США; до 10 числа місяця наступного за звітним сплачувати відсотки за користування кредитними коштами. (а.с. 5-7).

Відповідно до Договору застави № 1 від 17.05.2007 року під забезпечення власних кредитних зобов'язань ОСОБА_2 передав банку в заставу транспортний засіб. (а.с.10-15).

Згідно рішення Артемівського міськрайонного суду від 11 червня 2009 року з ОСОБА_2 на користь банку була стягнута заборгованість у сумі 32469,39 доларів США, або 249755,04 гривень (а.с.22).

Згідно постанови ВДВС Артемівського МУЮ про розшук майна боржника від 03.03.2010 року та Листа Управління ДАІ від 04.10.2011 року, предмет застави -автомобіль перебуває у розшуку (а.с. 25).

Згідно до вимог ст.. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1056 -1 ЦК України передбачається, що кредитним договором визначаються розмір процентів та порядок їх сплати.

Згідно довідки про стан заборгованості за Договором кредиту убачається, що станом на 04.04.2012 року основна заборгованість ОСОБА_2 по кредиту становить 18345,23 доларів США, або 146517,84 гривень. Згідно наданого розрахунку заборгованість за процентами, що нараховані на основну заборгованість протягом періоду з 07.04.2009 року по 04.04.2012 року складає 8290,67 доларів США, або в еквіваленті за курсом НБУ на 04.04.2012 року (798,67) у сумі 66215,09 гривень (а.с.23).

Відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 526 ЦК України - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного Кодексу України передбачено, що зобов'язання підлягають виконанню у вказаний в договорі строк, а якщо строк визначений моментом вимоги, то протягом семи днів з моменту отримання вимоги кредитора.

Статтею 536 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Згідно зі статтею 610, 612 ЦК України -порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 625 ЦК України -боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи викладене, суд вважає доведеним той факт, що діями ОСОБА_2 порушуються права банку за кредитним договором, а тому позов Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно ч. 2 ст. 192 та ч. 3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, в тому числі при здійснені розрахунків на території України за зобов'язаннями, допускається у випадках, в порядку та на умовах, встановлених законом. Законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю, є Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»- кошти це гроші у національній або іноземній валюті.

Статті 47 та 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність»визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Відповідно до ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»- операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральної ліцензії) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

До матеріалів справи додані: банківська ліцензія №5 надана Акціонерному -комерційному банку соціального розвитку «Укрсоцбанк», зареєстрованому Національним банком України 27 вересня 1991 за номером №3 на право здійснювати банківські операції, визначені частиною першою та пунктами 5-11 частини другої статті 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність».

Дозвіл № 5-2 наданий Акціонерному -комерційному банку соціального розвитку «Укрсоцбанк», зареєстрованому Національним банком України 27 вересня 1991 за номером №3, який має банківську ліцензію за номером 5, видану Національним банком України 29 грудня 2001 року на право здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 частини другої та частиною четвертою статті 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність», та додатки до вказаного дозволу.

Банківська ліцензія №5 надана Публічному акціонерному товариству «Укрсоцбанк», зареєстрованому Національним банком України 27 вересня 1991 за номером №3 на право здійснювати банківські операції, визначені частиною першою та пунктами 5-11 частини другої статті 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність».

Дозвіл № 5-2 наданий Публічному акціонерному товариству «Укрсоцбанк», зареєстрованому Національним банком України 27 вересня 1991 за номером №3, який має банківську ліцензію за номером 5, видану Національним банком України 29 червня 2010 року на право здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 частини другої та частиною четвертою статті 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність», та додатки до вказаного дозволу.

Відповідно до п. 3 ст. 3 та ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договорів та визначенні умов з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.628, ст.629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені між ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнута згода.

Згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частини 1, 3 та 5 ст. 203 ЦК України визначають, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст.230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч.1 ст.229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, наведених в п.20 постанови від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

До матеріалів справи додана заява ОСОБА_2 про видачу готівки у розмірі 23000 доларів США.

Заявляючи вимоги про визнання угод за кредитним договором недійсними, ОСОБА_2 як на підставу їх недійсності посилався на те, що угоди за кредитним договором були здійснені під впливом обману, та з порушенням приписів Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю ".

Разом з тим, ОСОБА_2 відповідно до вимог ст.10,60 ЦПК України не надав суду ніяких належних, допустимих доказів на підтвердження своїх доводів.

В зв'язку з вказаним, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ПАТ «Укрсоцбанк»про визнання правочинів по погашенню основної суми боргу та правочини по погашенню процентів по Договору кредиту № 45-14/80 від 17.05.2007 року, недійсними, вчиненими під впливом обману та з порушенням приписів Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю", визнання недійсними пункти 1.1., 2.1., 2.4., 2.4.1., 3.1.1. Договору кредиту, визнання за ОСОБА_2 право не виконувати пункти 1.1., 2.4.1.; визнання факту того, що строк для виконання ОСОБА_2 кредитного зобов'язання ще не настав; визнання, що банк незаконно відкрив йому позичковий рахунок в іноземній валюті; визнання недійсним договору застави № 1 від 17.05.2007 року, що укладений між банком та ОСОБА_2, в зв'язку з необґрунтованістю та за недоведеністю.

Що стосується клопотання ПАТ «Укрсоцбанк»про застосування строків позовної давності до вимог ОСОБА_2, то воно не може бути задоволено, оскільки при пред'явленні зустрічного позову ОСОБА_2 посилається як на одну з підстав заявлених вимог, про укладення угод з банком, вчинених під впливом обману.

Згідно ст..258 ЦК України -позовна давність у п'ять років застосовується до вимог про визнання недійсним правочину вчиненого під впливом обману.

Оскільки кредитний договір було укладено ОСОБА_2 17 травня 2007 року, то строк звернення до суду з позовом сплив 17 травня 2012 року, зустрічний позов було пред'явлено 10.05.2012 року, тобто у межах строку встановлених діючим законодавством.

Керуючисьст.ст.5,6,10,107,208,209,215,218ЦПКУкраїни,ст.ст.6,203,215,230,525,526,627,628,629,638,1048,1054 ЦК України, ППВСУ за № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», ППВСУ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»до ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором -задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_2 (паспорт НОМЕР_6, виданий Артемівським MB УМВС України в Донецькій області 02 лютого 2001 p., ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»в особі Артемівського відділення, ЄДРПОУ 00039019, МФО 300023, рахунок № 37391130000006 в ПАТ «УКРСОЦБАНК», заборгованість по процентам за період з 07 квітня 2009 року по 04.04.2012 року за Договором кредиту № 45-14/80, укладеним 17 травня 2007 pоку, у сумі 66215,09 гривень (шістдесят шість тисяч двісті п'ятнадцять гривень 09 копійок), що еквівалентно за курсом НБУ на 04.04.2012 року сумі 8290,67 доларів США.

Стягнути з ОСОБА_2 (паспорт НОМЕР_6, виданий Артемівським MB УМВС України в Донецькій області 02 лютого 2001 p., ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»в особі Артемівського відділення, ЄДРПОУ 00039019, МФО 300023, рахунок № 37391130000006 в ПАТ «УКРСОЦБАНК», судові витрати у сумі 662,15 гривень (шістсот шістдесят дві гривні 15 копійок).

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»про визнання угод за кредитним договором недійсними -відмовити у повному обсязі.

Вступна та резолютивна частини рішення складені, підписані у дорадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 20 червня 2012 року.

Рішення складено у повному обсязі та підписане 25 червня 2012 року.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до Апеляційного суду Донецької області через Артемівський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня його оголошення.

Головуючий суддя О. О.Худіна